Девіантна поведінка молоді

1. Девіантна поведінка молоді як предмет соціологічного дослідження.

   Девіантна поведінка в західній соціології досліджується в багатьох соціологічних  теоріях. У рамках структурно-функціонального  аналізу           Е. Дюркгейм розумів під девіантною поведінкою таку поведінку, яка не співпадає  з загальноприйнятними в суспільстві  цінностями та нормами.  Р. Мертон головним чинником відхилень вважав розбіжність  між цілями, які висуває суспільство  та засобами, які воно пропонує для  досягнення цілей. У цьому науковому  напрямку відхилення досліджували Т. Парсонс, Р. Дубін та інші. У сучасній вітчизняній  соціології  безсумнівний інтерес  представляє позиція    Я. Гілінського, який вважає джерелом девіації на соціальному  рівні наявність у суспільстві  соціальної нерівності, високого ступеня  розходжень у можливостях задоволення  потреб для різних соціальних груп, а на індивідуальному рівні - соціальну  невлаштованість.

   В соціальному  житті може статись така ситуація, коли відхилення поведінки поширюється  на широкі соціальні верстви, охоплює  соціальні інститути, норми, цінності, загрожуючи самим устоям суспільства. Таке становище називається соціальною аномією або простіше означає  розрегульованість, (деформацію) суспільства. Таким чином, в умовах соціальної аномії відбувається катастрофічне зростання усіх видів негативної поведінки, порушення усіх соціальних норм (окрім хибних). Невизначеність пермісивного стану суспільства породжує втрату соціальних орієнтирів, соціальної опори, звичних гарантів безпечного та забезпеченого існування, що викликає у людей розгубленість, робить їх сприятливими до різних екстремістських проявів, тобто провокує девіантну поведінку, оскільки спостерігається невизначеність нормативної системи, невизначеність у критеріях дозволеного, відсутність чітких процедур та відповідальності за скоєне.

Фактично, український  соціум знаходиться сьогодні у стані  ціннісно-нормативної дезінтеграції, тобто соціальної аномії (стан суспільства, коли старі норми і цінності вже не відповідають реальним відносинам, а нові ще не затвердилися), яка виявляється як на макро-, так і на мікросоціальному рівнях організації суспільства. В умовах кризового стану суспільства особистість опинилася в складній ситуації вибору цінностей, пріоритетів, засобів адаптації, і найбільш гостро ця проблема проявляється у молодіжному середовищі.

   В цілому, віддаючи належне науковій і практичній значущості робіт, в яких розглядається  питання девіантної поведінки, необхідно  зазначити, що в українській соціології ще не сформувався концептуальний підхід до вивчення девіації, не розглянуто сукупність факторів, які впливають на розповсюдження соціальних відхилень, не визначено  особливості девіацій серед молодіжної спільноти, усі базові поняття є  дискусійними. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Причини, фактори, види девіантної поведінки молоді.

     Девіацію  можна визначити як окремі вчинки або їхню сукупність, які входять  у протиріччя з прийнятими в суспільстві  юридичними, моральними й соціальними  нормами. Відхилення від соціальних норм, незважаючи на велику різноманітність, мають деякі загальні причини, що підтримують їх існування, а часом  провідні до їх зростання та поширеності. За своєю суттю вони зводяться  до об'єктивних і суб'єктивних протиріч суспільного розвитку, які порушують  взаємодію особистості з соціальним середовищем і ведуть до форм поведінки  індивідів не узгоджується з існуючою нормативною системою.

Молодь  розглядається як велика соціальна  група, що має специфічні соціальні  й психологічні риси, наявність яких визначається віковими особливостями  молодих людей і тим, що їх соціально-економічне й суспільно-політичне положення, їхній духовний світ перебуває в  стані становлення. Молодь у першу  чергу страждає від нерівності становища, нерівності шансів отримати відповідну потребам роботу, матеріальну нагороду за свою працю, житло, одяг. Протиріччя між потребами людей, які постійно зростають, та нерівними можливостями їх задоволення набувають серед  молоді особливо гострого характеру  в силу розбіжності між підвищеним енергетичним потенціалом молоді, бурхливим  розвитком їх фізичних, інтелектуальних, емоційних сил та недостатньою соціальною зрілістю, професійним та життєвим досвідом.

     Таким чином, молодь сьогодні знаходиться  перед проблемою розробки життєвої стратегії, моделі майбутнього життя, які передбачають вибір засобу життя, напрямків, визначення головних цілей  життя. Можна констатувати, що для  значної кількості молоді противоправна, асоціальна поведінка визначається нормальною для своєї вікової  категорії. Тобто спостерігається  інституціалізація девіації, перетворення її на соціально прийнятий тип  поведінки.

В сучасних умовах українського соціуму негативну  девіантну поведінку молоді можна  оцінювати як соціальне явище, для  якого характерні розповсюдженість у просторі, стійкість у часі, розповсюдженість серед соціально-демографічних  груп, множинність такої поведінки. В свою чергу, негативна девіантна  поведінка (виходячи з цілі такої  дії) може включати такі види: делінквентна поведінка (злочинність, правопорушення), тобто порушення офіційних норм, та аморальна поведінка, що порушує  неофіційні норми. Аморальна поведінка може бути поділена на асоціальну (алкоголізм, наркоманія, проституція, суїцидальна поведінка) та деструктивну (екстремізм). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Специфіка прояву  основних видів  девіантної поведінки  молоді.

     До  основних типів девіантної поведінки  в сучасних умовах можна віднести злочинність, алкоголізм, проституцію, наркоманію, суїцид. Кожний тип девіантної поведінки має свою специфіку.

     Особливість алкоголізму як девіантної поведінки в тому, що ці явища виступають як каталізатор, що сприяє прояву інших видів соціальних відхилень: злочинності, адміністративних правопорушень, самогубств, аморального поводження й ін. Для молоді основним мотивом вживання алкоголю є наслідування, засноване на прагненні довести свою приналежність до певної соціальної групи. Мотивами вживання алкоголю можуть стати також прагнення «забутися», піти від ситуації, що травмує, звільнитися від комплексів, зняти стрес. Іноді демонстративне вживання алкоголю може бути проявом «бунту».

     Головна небезпека наркоманії - не стільки в заподіянні фізіологічної шкоди особі, що споживає наркотики, скільки в наступній деградації особистості, що наступає в 10-20 разів швидше, ніж при алкоголізмі. Наркомани перестають цікавитися своєю роботою, а потім і зовсім залишають її. Поступово послабляються й припиняються корисні соціальні зв'язки з колегами на роботі або навчанні, друзями, виникають ускладнення в родині, розвиваються егоїстичні риси характеру, лицемірство, облудність, увага концентрується лише на власній особистості й на проблемі придбання наркотиків.

     Одним з найбільше трагічних типів  девіантної поведінки є самогубство або суїцид. Суїцид (від англ. suicide - самогубство) - дія, навмисно спрямована на позбавлення себе життя. Дослідження свідчать, що фактором, який провокує суїцидну поведінку, виступає специфічна комбінація таких характеристик, як стать, вік, освіта, соціальний і родинний стан. Причини росту або скорочення числа самогубств у конкретних особливостях способу життя (наприклад, побутової невпорядкованості), специфіці міжособистісних відносин, ураховувати історичні, релігійні й культурні традиції, які склалися в тій або іншій країні, у тому або іншому регіоні. Для суїцидентів молодіжного віку характерне прагнення бути свідком реакції навколишніх на свою смерть. При здійсненні суїциду смерть не планується дітьми й підлітками з такою визначеністю, як дорослими. Відсутність у молоді знань про самогубства створює підвищену погрозу смерті поза залежністю від форми самовпливу.

     До  числа факторів, що впливають на поширення проституції серед молоді, варто віднести усе більш зростаючу соціальну та матеріальну нерівність, що різко позначається в молодіжному середовищі, а також швидко вкорінений міф про престижність заняття проституції. Спонукальними мотивами для заняття проституції можуть послужити цікавість, наслідування, бажання самоствердитися, протест, прагнення до гарного, забезпеченого життя, спокушання, статевий потяг.

     Головні мотиви молодіжних відхилень є однаковими для української молоді, але для  великих міст та сучасних мегаполісів  характерний більший відсоток молодіжної девіації, ніж у сільських районах. На сучасному етапі відбуваються зміни та особливості, характерні для  кожного виду відхилень: наприклад, щодо наркоманії, спостерігається значне зростання індивідів, що вживають декілька речовин відразу, більшість наркоманів вживає самостійно виготовлені наркотики. Проаналізувавши поданий матеріал, можна зробити висновок, що в період кризи, яку переживає українське суспільство, спостерігаються катастрофічні  темпи зростання усіх видів молодіжної девіації та значне її омолодження, розповсюдження агресивного стилю поведінки  серед молоді. 
 
 

     Висновок

     Спосіб  життя може бути соціально-позитивним, дисгармонійним, аморальним та противоправним (розподіл здійснюється за соціально-нормативним  критерієм). Таким чином, на виникнення та розповсюдження девіантної поведінки  впливають як зовнішні, так і внутрішні  фактори. Сьогодні на історичну арену  виходить новий соціальний тип особистості  молодої людини: це людина економічна, аполітична, стримано агресивна, готова діяти виходячи з ситуації, визнає значимість родини, рідну культуру вважає занепадницькою, визнає цінність освіти та інше. У цілому, ціннісна структура  молоді характеризується різким посиленням індивідуальних цінностей, відчуженням  від суспільного життя. Усе це знижує правові та моральні бар`єри, розв`язує особистий та груповий егоїзм, створює атмосферу уседозволеності; більшій частині молоді притаманний  дисгармонійний, аморальний чи протиправний образ життя, що свідчить про характерність  для значної частини молоді так  званої девіантної особистості, що обумовлено наявністю об`єктивних та суб`єктивних факторів та умов деформації особистості  молоді.

     Суспільство, для зниження девіацій в молодіжному  середовищі, повинно суворо дотримуватися  законів розвитку особистості, тому що без цього ліквідувати окремі види девіантної поведінки чи блокувати  зовнішні фактори фактично неможливо. 
 
 
 
 

Використана література:

1. Демичева А.В. К вопросу об особенностях девиантного поведения и сознания современной молодежи // Харьковские социологические чтения - 95. Доклады и сообщения участников. - Харьков, 1995;
2. Демичева А.В. Причины и факторы роста негативного девиантного поведения в условиях трансформации украинского общества // Придніпровський науковий вісник, №18, 2006. - Дніпропетровськ, 2006;
3. Демічева А.В. Проблеми девіантної поведінки молоді в умовах трансформації сучасного українського суспільства. - Харків, 2007;
4. Осипова О.С. Девиантное поведение: благо или зло? // Социс. - 1998. - №9;
5. Казьмерчук А.В. Особливості девіантної поведінки серед молоді // Девіантна поведінка в дитячому віці: Матеріали наук.-практ. конф. Євпаторія, 2009. – с.77-82;
6. Когут С.Г. Девіантна поведінка дітей та молоді: проблеми й шляхи розв’язання // Вісник Львів. Ун-ту. – 2008. – с. 190-197;
7. Лазаренко В.І. Молодь та соціально-психологічні чинники девіантної поведінки в умовах трансформації суспільства // Грані: науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. – Дніпропетровськ, 2000. – № 3 (11). – С. 131-137;
8. Іваницький О.В. Девіантна поведінка молоді в Україні: чинники виникнення та державні заходи подолання // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка, 2008. – с.55-63.