Бюджетний механізм

Бюджетна  статистика в рамках бюджетного моніторингу теж виконує певні задачі стосовно аналізу здійснення основних напрямів бюджетної політики. Показники бюджетної статистики є найважливішими показниками бюджетної політики. Ці показники можна згрупувати за декількома напрямами:

І група — державні квоти;

ІІ група — показники, що характеризують функції держави щодо трансформації економічної системи в змішану.

Таблиця 16

Основні показники бюджетної  політики

Закінчення  табл. 16

Термінологічний словник

Бюджетна  експертиза — засіб аналізу кожного законопроекту, що вноситься на розгляд до Верховної Ради України з метою оцінки його впливу на доходи та видатки бюджетів та виконання Закону про Державний бюджет України.

Бюджетна  класифікація — єдина міжнародна система функціонального групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками з наданням їм точних назв і порядкових номерів (статей), яка забезпечує можливість порівнювати бюджетну інформацію різних бюджетів, дає змогу визначити цілі використання бюджетних ресурсів, встановити завдання та курс бюджетної політики уряду.

Бюджетна  статистика — науково обґрунтована система аналізу здійснення основних напрямів політики уряду на основі використання певного переліку показників, квот та співвідношень.

Бюджетне  нормування — встановлення бюджетних норм та нормативів, що використовуються як інструмент бюджетного регулювання доходів та видатків.

Бюджетне  регулювання — діяльність органів законодавчої та виконавчої влади вищого рівня щодо розподілу та перерозподілу доходів та нормування видатків, які здійснюються з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.

Бюджетне  резервування — планове відокремлення частки бюджетних коштів, призначене для фінансування передбачених видатків.

Бюджетне  секвестрування — пропорційне скорочення видатків з усіх статей бюджету, крім захищених, протягом часу, що залишається до закінчення поточного року.

Бюджетне  стимулювання — система заохочувальних заходів держави, що спрямовані на ефективне створення та використання бюджету.

Бюджетне  фінансування — надання у безповоротному порядку грошового забезпечення на видатки, пов’язані зі здійсненням державних замовлень, виконанням державних програм, утриманням державних та комунальних установ та організацій.

Бюджетний механізм — сукупність конкретних способів та форм організації бюджетних відносин, специфічних методів, важелів, інструментів мобілізації, розподілу та використання бюджетних коштів.

Бюджетний моніторинг — цільове безперервне спостереження та аналіз реалізації бюджетної політики в країні, що здійснюється на основі методів бюджетного обліку та бюджетної статистики з метою бюджетного прогнозування та планування.

Бюджетний облік — науково обґрунтована система спостереження, відображення, узагальнення та контролю за змінами, що мають місце в бюджетному процесі, яка забезпечує інформаційну базу для аналізу.

Бюджетний розпис доходів та видатків — документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядником бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.

Бюджетні  запити — документи, підготовлені розпорядниками бюджетних коштів, що містять пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для їх діяльності на наступний бюджетний період.

Бюджетні  обмеження — фінансові вимоги щодо витрачання бюджетних коштів, які виражаються у формі гранично допустимих видатків і мають бути виконані їх розпорядниками при формуванні бюджетних запитів.

Бюджетні  призначення — повноваження, що надаються головним розпорядником бюджетних коштів — Бюджетним кодексом, Законом України про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що мають кількісні та часові обмеження і дозволяють надавати бюджетні кошти.

Кошторисне  фінансування — виділення коштів на утримання бюджетних установ, виконання певних програм та реалізацію певних заходів на підставі спеціального фінансового документу — кошторису.

Міжбюджетні трансферти — це кошти, що безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого у вигляді дотацій та субвенцій з метою вирівнювання соціального розвитку територій.

Принцип субсидіарності — розподіл видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.