Конфуціанство Релігієзнавство

Найважливіша особливість ісламу як світової релігії полягає в  нерозривному зв’язку між релігійно-культовим  і суспільно-політичним життям. У  свій час духовний лідер "ісламської революції" в Ірані 1979 р. аятола Хомейні  в інтерв’ю одному зі ЗМІ дав  досить вичерпне пояснення тези про "єдність релігії і держави". На думку Хомейні, вона полягає не стільки в зосередженні функцій  верховного духовного і державного керівництва в руках релігійного  лідера, скільки в здійсненні релігійним поводирем нагляду за діяльністю всіх державних органів, суспільно-політичних організацій і соціальних установ, повсякденною поведінкою та способом життя мусульман. Мета цього нагляду  полягає у втіленні в життя  мусульман "релігійного Закону" (шаріату) як ідеального, вічного і  досконалого, на противагу недосконалому  законодавству, суспільному порядку  та стилю життя грішних людей^*66.

*66: {Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское  право. Вопросы теории и практики.—  М., 1986.- С. 120.}

Не дивно, що вплив релігії на суспільство в арабських країнах  виражений з більшою очевидністю, аніж у будь-якій іншій релігії, і  одразу впадає в око: одяг чоловіків  і жінок, мінарети мечетей, самобутня  писемність, заборона на вживання спиртного  навіть для невіруючих іноземців. У 28 країнах іслам оголошений державною  або офіційною релігією: відповідні положення містять конституції  Йорданії, Тунісу, Катару, Об’єднаних Арабських Еміратів, Єгипту і багатьох інших країн.

Пояснення цієї прикметної риси ісламу треба шукати в обставинах його виникнення. Якщо інші світові релігії з’являлися в країнах з попередньою тисячолітньою  культурною традицією, з досить розвинутими  етнічними релігіями, зі сформованим  державним і соціальним ладом, то іслам формувався в умовах перехідного  між первісністю і власне цивілізацією ранньокласового суспільства, без  єдиного політичного центру, з  надзвичайно строкатою сумішшю  вірувань. Тому іслам певною мірою  став об’єднуючим началом, що перетворив роз’єднані кочові, напівосілі й осілі  племена в одну з найбільш масштабних і впливових цивілізацій в  історії людства.

Звернемо увагу й на надзвичайно  успішний розвиток ісламу. За відносно короткий історичний період іслам зміг перетворитися на світову релігію. З невеликої групи семітських племен виріс "мусульманський світ", що в часи свого розквіту охоплював  величезну територію від Іспанії  до Філіппін. Саме як позначення цього "світу" і використовується слово "іслам" (дараль-іслам) ("територія, де поширена мусульманська віра").

Правда, в історичному контексті  поширення ісламу проходило хвилеподібно: до XIIІ ст. арабська цивілізація охопила  половину світу і за загальним  рівнем культури перевершувала цивілізацію  середньовічного Заходу. В основному  успішному утвердженню ісламу сприяв проголошений ще Мухаммадом принцип "Немає  насильства в релігії!" (2:257).

Спад впливу ісламської цивілізації, що прийшов слідом за цим, зупинився  тільки на початку XX ст., а в другій половині XX ст. знову почалося піднесення. Наявність такого піднесення переконливо  показує порівняння релігійної статистики початку і кінця XX ст. За цей період питома вага мусульман щодо загального населення планети зросла з 12—13 до 17— 19%, і прогнозується подальше збільшення — до 20-25% на 2025 p., тоді як, для порівняння, питома вага християн коливається останні сто років  у межах 33—35%.

Це зростання обумовлене двома  основними факторами. Перший фактор—активне навернення в іслам немусульман (кочові племена Африки, чорношкіре населення США і Канади, до 1 мли  європейців); другий, що дає переважну  частку такого приросту,—високий рівень народжуваності серед мусульманських народів, що за сучасного рівня розвитку медицини (а отже, різкому зниженні смертності) призвів до демографічного вибуху в ісламському світі.