Буддизм

 Будди́зм — найдавніша з трьох світових релігій (поряд з ісламом і християнством), заснована на вченні Будди ҐотамиСак'ямуні, який жив приблизно з 563 до 483 року до н.е. 

Буддизм — одна з  найдавніших світових релі гій, яка існує понад 2500 років. Вона поширена переважно в Центральній, Південній та Швденно-Східній Азії (В'єтнам, Індія, Китай, Корея, Монголія, Японія та ін.). її послідовниками є понад 300 млн осіб. За час існування буддизм глибоко вкоренився в азійських країнах і зараз чинить значний вплив на різноманітні аспекти соціально го та державного життя, визначає культурну само бутність народів Азії, став певним способом життя людей.

Буддизм виник у VI ст. до н. е. в Індії в умовах формування великих рабовласницьких держав, розкладу родоплемінних відносин, посилення со ціального гноблення, падіння авторитету жрець кої касти брахманів і переходу влади до касти кшатріїв, яка складалася в основному з військової бюрократії та великих рабовласників. Відобра жаючи інтереси останніх в їхній боротьбі проти касти брахманів, буддизм визначально виступав як противник каст взагалі та прибічник рівності людей. Народні маси буддизм приваблює ілюзор ною рівністю людей та обіцянням позбавлення в потойбічному світі від земних страждань.

У III ст. до н. е. цар  АІпока, об'єднавши під сво єю владою більшу частину Індії, надав  буддизмові статусу державної релігії  та активно сприяв його поширенню  як у країні, так і поза ЇЇ межами. Бу дучи понад тисячу років найбільш масовою релі гією, буддизм у X ст. н. е. дещо втратив свій вплив. Його заступив індуїзм, що асимілював ідеї брахманізму та буддизму.

Буддизм поширився  в багатьох країнах Азії. У І  ст. н. е. він набув популярності в  Китаї, де до виникнення конфуціанства  відігравав значну роль. До Японії буддизм проник із Китаю та Кореї в VI ст., в VII ст. він закоренився в Тибеті. У Мон голії буддизм у формі ламаїзму поширився в XVI— XVII ст., в Бурятії (Росія) — в XVII—XVIII ст. Розповсюдженню буддизму сприяла його здатність пристосовуватися до місцевих умов і вірувань різ них країн. Це також обумовило розмаїття його напрямків, течій і сект, які хоч і спиралися на ви хідні канонічні постулати, але різнилися пантео ном та обрядністю. У буддизмі існують два нап рямки: хінаяна (мала колісниця, або вузький шлях спасіння), що поширений на півдні Азії, та махаяна (велика колісниця, або широкий шлях спасіння), послідовники якого проживають на пів ночі. В організаційному відношенні буддійські церкви в кожній країні існують автономно, буд дизм не має єднального центру. 

 На думку  деяких провідних індологів, арійське плем'я Будди — Сак'я, переселилося в прадавні часи в Індію з території  сучасної України. Виникнувши в Індії, буддизм поступово поширився  по всій Азії : до Центральної Азії, Тибету, Шрі Ланки, Південно-Східної Азії, а також до країн Східної Азії, — Китаю, Монголії, Кореї та Японії.

 Наприкінці XIX — початку XX ст. прихильники буддизму з'явилися у країнах Європи і США.

 Нині у  світі є близько 360 млн. мирян, які сповідують буддизм, і близько 1 млн. ченців та черниць.

 Буддисти  світу об'єднані в дві міжнародні організації — Всесвітнє Братерство буддистів (штаб-квартира в Бангкоці,Таїланд) і Азіатську буддійську конференцію за мир (штаб-квартира в Улан-Баторі, Монголія).

 В Україні  за державною статистикою налічується 42 буддійські громади та 2 центри, є 35 служителів цієї релігії. Працює інтернет-форум "Буддизм в Україні". 

Виникнення і становлення Будизму

Буддизм є найдавніщою  із світових релігій. Виник в індії  у середині І тис. до н.е. За легендою, після нескінченних перерод жень Будда (Будда на санскриті означає  «просвітлений вищими знаннями») з'явився на Землю, щоб виконати свою рятівну місію і показати людству шлях до спасіння?Для свого останнього пе реродження спаситель обрав образ царевича Сіддхартхи, який належав до знатного роду (його родове ім'я — Гаутама). Рід цей був із племені шак'їв, що жило 600 — 500 років до н.е. в долині Гангу, в середній течії ЇТ. Мати Сіддхартхи, дружина правителя — Майя (або Махамайя), одного разу побачила уві сні, що їй у бік увійщов білий слон. Через деякий час вона народила дитину, яка з'явилася на світ незвичайним способом (вийшла з боку матері). Малюк зробив кілька кроків і вигукнув заклик, котрий почули всі боги Всесвіту. Пологи застали Майю в містечку Лум-біни (нині це територія Непалу). Через сім днів після пологів вона померла.

Дізнавшись про  народження царського сина, палац  повелителя шак'їв відвідав старий мудрець Асита. Побачивши на тілі новонародженого «риси величі», Асита засміявся і заплакав. «Я сміюсь, — сказав він, — від радості, що рятівник з'явився на землю, і плачу тому, що мені не випадає шастя жити довго, щоб побачити звершення ним свого подвигу». Новонародженого назвали Сіддхар-тхою, що означає «той, хто виконує своє призначення».

Але повелитель землі зовсім не хотів втратити сина, що обо в'язково сталося б, якби син  вирішив присвятити себе релігії. Тому він оточив дитину піклуванням і розкішшю, старанно мас куючи віл нього похмурі сторони життя. Ще хлопчиком Сіддхар-тха вражав усіх своїми здібностями, силою, спритністю та розу мом. Досягнувши повноліття, він одружився. Дружина подару вала йому сина. Життя сім'ї сповнилося радістю і щастям.

Одного разу, проїжджаючи під час прогулянки містом в ото ченій танцюючими та співаючими дівчатами колісниці, Сіддхартха побачив вкритого болячками  хворого, згорбленого роками не мічного  старця, похоронну процесію І аскета, що поринув у думи. Після цих чотирьох зустрічей він подивився на світ іншими очи ма. Він дізнався про страждання, що випадають на долю люди ни. Тієї ночі він непомітно залишив свій дім, щоб самотужки знайти шлях, який би звільнив людей від страждань. Шлях до порятунку відкрився на березі річки Напранджани в містечку Урувілля (нині Бух Бодх-гая). Під кроною дерева Сіддхартху вразила істина, і він став Буддою.

Вважають, що суть відкриття, зробленого Сіддхартхою  в день великого прозріння (це і є  суть самого буддизму), викладена Буддою в першій його проповіді. В ній коротко розкривається вчення про чотири «святі істини»: «жити — значить страждати», «причина страждань — бажання», «для звільнення від страждань треба позбавитися бажань», «шлях позбавлення від бажань — дотримуватися вчення Будди*, яке може привести віруючого до головної мети його буття — нірвани (заспокоєння, згасання), стану повного подолання людських почуттів, бажань, вічного блаженства у житті з божеством і абсолютного спокою.

Хоча страждання викликаються насамперед факторами біоло гічними (смерть, хвороба, народження) і психологічними (сму ток, відчай), однак буддизм не залишає без уваги фактори інщо го порядку. Будді, наприклад, приписують такі слова: «Володарі царств, котрим належать багатства і скарби, з жадністю погляда ють один на одного, підкоряючись своїм ненаситним бажанням. І якщо вони діють саме так, не знаючи втоми, пливучи течією ненадійності, ведені хтивістю і звірячим бажанням, то хто ж тоді може спокійно ходити по землі?»

Буддизм зводить  в абсолют твердження, за яким головна риса чуттєвого буття в усіх його формах робить страждання суттю буття. Будь-яке життя, існування завжди у будь-якій формі є обов'язково стражданням, злом. Саме цим буддизм відрізняєть ся від інших релігій.

Справді, в усіх релігіях, як правило, світ земний, світ чуттєвий принижується, а прогистаатений йому світ небесний звеличуєть ся, утверджується як істинне надбугтя. Звідси — логічний вис новок, що перебування у земному світі повинно бути викорис тане для підготовки до життя у свгі небесному. Зрозуміло, що «вічне життя» дається як винагорода за перенесені під нас зем ного існування страждання.

Зробивши відправним пунктом свзго вчення тотожність будь-якого існування із повним стражданням, буддизм уже не міг припустити можливості інщого існування. Смерть, що е водно час стражданням, не позбавляє від мук. Після неї розпочинаєть ся нове, сповнене стражданнями існування, а вчення брахма нізму про переродження залишилось у буддизмі незмінним. Звідси випливає висновок про необхідність примирення із страждан ням. Але буддизм на цьому не зупиняється. Він вказує шлях до порятунку, до подолання страждань. Цей шлях полягає у повно му подоланні людських почуттів, бажань, досягнення вічного блаженства у злитті з божеством й абсолютного спокою — нірва ни. Шлях до порятунку сформульований у «третій святій істині», яка проголошує: «Що ж є святою істиною позбашіення від страж дань? Це повне позбавлення бажань, повне заперечення і усу нення їх».

Чуттєвий світ у буддизмі позначається терміном «сансара», за позиченим буддистами з брахманізму. Переконувати візуючих Індії епохи формування буддизму е тому, що світ сповнений страждань, не було потреби. Це стверджували існуючі релігійно-філософські традиції, це відчували прості люди саме тоді, коли руйнувалися вікові суспільні традиції: податковий прес вичавлював із людей усі життєві соки, а на кожному кроці людину очікувала страшна перспектива розорення, зубожіння, рабства. За таких умов традиііійно-релігійне критичне ставлення до чут тєвого світу знайшло своє повне завершення. Якщо брахмани обіцяли перспективу радісного щасливого життя усім: тому, хто народився раджею, багатим купцем, могутнім воєначальником, аби тільки вони дотримувалися релігійних обрядів, принесення жертв, — то буддійські проповідники повністю заперечували існу вання життя без зла, без страждань. 

 Основні положення буддизму

 Основні положення  буддизму викладені в Чотирьох істинах благородних :

 1. життя  неминуче пов'язане зі стражданнями;

 2. причиною  страждання є жадоба чуттєвих  насолод;

 3. щоб уникнути  страждань, треба звільнитися від цієї жадоби

 4. і досягти  повного заспокоєння — Ніббани  (санскр. Нірвани).

 Хоча існує  багато напрямів і шкіл Буддизму, існують  його головні філософські засади, що розділяють всі буддисти, Трилакшана (Три ознаки Буддійського вчення):

 1. Анітья, визнання непостійного, мінливого характеру всесвіту. Нема нічого постійного.

 2. Анатман, відсутність віри у індивідуальну "душу".

 3. Дукха, страждання як універсальний принцип непробудженого буття.

 Буддизм вчить  робити добрі та вмілі вчинки, уникати  злих та невмілих вчинків, а також очищувати та розвивати розум. Мета цих практик — покласти край стражданням та досягти вгасання (Ніббана) жадоби, злості та омани, і тим самим досягти Пробудження (Бодхі).

 Хоча буддизм  не заперечуе існування божествених  істот (вони згадуються в буддійських текстах), він не приписує їм повноважень творіння, спасіння або суду. Вважається, що вони, як і люди, мають певний вплив на події в світі. Деякі буддійські школи звертаються до них за допомогою ритуалів. 

 Течії буддизму

 Існує кілька десятків течій буддизму, які можна загалом згрупувати у три типи: Нікая, Махаяна та Ваджраяна. З шкіл Нікая до наших часів збереглася лиша школа Тхеравада. Кожна з гілок буддизму вважає, що вона представляє справжне вчення Будди; разом з тим в деяких школах вважається, що гнучкий характер буддизму дозволяє йому змінювати формулювання, термінологію та підходи згідно з сучасними обставинами.

 Школа Тхеравада, що означає «Вчення Старійшин», будує вчення та практику винятково на Палійському каноні. Він вважається найстарішим з існуючих буддійських канонів, його тексти сприймаються як автентичні в усіх гілках буддизму. Практика Тхеравади спирається на розвиток «ґрунтовної уваги», що призводить до розвитку вмілих якостей. Буддизм Нікая, і в тому числі Тхераваду, іноді називають Хінаяною ("Ницою колісницею"), хоча це взагалі вважається неввічливим. Тхераваду сьогодні сповідують в Шрі Ланці, М'янмі, Лаосі, Тайланді, частково у В'єтнамі та Малайзії; загалом у світі близько 124 мільйонів людей. В Україні є окремі послідовники Тхеравади, проводяться семінари з Віпассани .