Особливості обліку доходів і витрат

Тема 11: «Особливості обліку доходів і витрат»

     Питання:

1. Особливості визначення прибули в різних країнах.
2. Особливості поняття «витрати» в різних країнах.
3. Умови визнання і критерії оцінки доходу.

     1. Особливості визначення  прибутку в різних країнах

     Основна функція бухгалтерського обліку полягає в узагальненні інформації про результати діяльності господарюючого суб'єкта за будь-який період часу. Така інформація зазвичай виражається величиною прибутку або збитків, відображеною у відповідному звіті.

      Австралійський фонд науково-дослідних робіт по питаннях бухгалтерського обліку визначає результати діяльності як економічні успіхи суб'єкта, що подає звітність, в придбанні ресурсів і ефективності їх використання для досягнення поставлених цілей.

      Основні фінансові показники результатів  діяльності господарюючого суб'єкта відображаються в звіті про прибуток і збитки, елементами якого виступають доходи і витрати.

      Визначення  прибутку - невід'ємна складова частина  облікового процесу. Бухгалтерський прибуток часто використовується як база для розрахунку податку на прибуток, показника результатів господарської діяльності фірми, як критерій визначення дивідендних виплат, а також визначального чинника при встановленні рівня заробітної плати і винагороди адміністрації тощо.

      Ключовими елементами в процесі визначення прибутку є доходи і витрати. У традиційному бухгалтерському обліку існують деякі правила і принципи визначення і оцінки (вимірювання) доходів, витрат і фінансових результатів. Проте доцільність або адекватність цих правил і принципів у багатьох випадках піддається сумніву, оскільки більшість з них в різний час увійшла до бухгалтерського обліку для вирішення різних практичних завдань.

      У Британському проекті концептуальної основи формально признається важливість застосування широкого підходу до прибутку в бухгалтерському обліку. Радою із стандартів фінансового обліку США в 1980 p., а потім в 1985 p., була зроблена спроба розширити межі оцінки (вимірювання) господарських операцій комерційних підприємств за допомогою застосування підходу активи / кредиторська заборгованість замість традиційного - доходи / витрати. Повний прибуток Рада визначає таким чином: повний прибуток - це зміни власного капіталу (чистих активів) господарюючого суб'єкта за звітний період, які не є результатом господарських операцій і подій, не пов'язаних з особистим капіталом власників фірми. Вона включає всі зміни власного капіталу, що відбулися за період, за винятком тих, які є вкладеннями власників і виплат по ним. Суспільство бухгалтерів Нової Зеландії і Австралійський фонд дотримуються аналогічної думки.

      В рамках будь-якої концепції прибутку ключовими елементами при визначенні її величини в бухгалтерському обліку виступають доходи і витрати. Тому важливо розібратися, що ж означають ці терміни з погляду обліку.

      Американський інститут бухгалтерів в своєму визначенні відзначає, що "дохід виникає в результаті реалізації товарів і надання послуг і вимірюється платою, яка стягується з покупців або одержувачів за надані товари і послуги". Тут з'являється поняття прибутку, як поточного прибутку від господарської діяльності. Аналогічне визначення, засноване на загальноприйнятих принципах бухгалтерського обліку, дає Американський інститут присяжних бухгалтерів. Він припускає величину доходів, рівною "валовому приросту активів і валовому зменшенню кредиторської заборгованості, які виникли в результаті прибуткової орієнтованої господарської діяльності і вимірюються відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку".

      Рада  за стандартами США пропонує визначення доходів, яке ґрунтується на найбільш широкому розумінні прибутку. Згідно якому: доходи - це приток або інше збільшення активів господарюючого суб'єкта і погашення кредиторської заборгованості, яке виникло впродовж звітного періоду як результат відвантаження або виробництва продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг або здійснення інших операцій, які є основною діяльністю суб'єкта.

      Подібне визначення пропонує Австралійський фонд, з тією лише різницею, що не підкреслюється думка про "операції, які є основною діяльністю суб'єкта" в ролі джерел доходів. Такого ж підходу дотримується і Суспільство бухгалтерів Нової Зеландії.