Міжнародна економічна інтеграція. Сутність, передумови та значення для розвитку світового господарства

    Механізм  функціонування ЄС базується на політико-правовій системі управління, яку складають  наднаціональні або міждержавні  органи та елементи національно-державного регулювання.

    Європейський  Союз має свої наднаціональні законодавчі  та виконавчі органи:

    • Рада міністрів — законодавчий орган, на рівні якого приймають рішення щодо реалізації єдиної політики ЄС. Голоси різних країн мають різну вагу залежно від економічної могутності країни і рішення приймаються більшістю.

    • Європейська рада — верховний орган, до складу якого входять глави держав і урядів країн — членів JSC. Його робота проходить у формі нарад або сесій двічі на рік. Європейську раду не треба плутати з Радою Європи, яка не є установою Європейського Союзу, діяльність якої зосереджена здебільшого на співробітництві в галузі освіти та культури.

    • Комісія Європейського Союзу — виконавчий орган, який має право подавати на затвердження Ради міністрів проекти законів.

    Комісія Європейського Союзу:

    а) контролює дотримання митного режиму, стан аграрного ринку, податкову політику тощо;

    б) здійснює фінансування зі своїх фондів (соціального, регіонального, аграрного);

    в) самостійно веде переговори з третіми країнами;

    г) має право розпоряджатися спільним бюджетом;

    д) приводить у відповідність до норм ЄС національні законодавства, стандарти і норми.

    • Європейський парламент — орган, що контролює діяльність комісії і затверджує бюджет.

    • Суд ЄС — вищий судовий орган, який забезпечує виконання договорів  і реалізацію основних принципів  ЄС.

    Крім  цих органів, існують інші консультативні органи та допоміжні заклади —  різні комітети, комісії, підкомісії, фонди регіонального регулювання.

    Первинним законодавством і правовою основою  ЄС є міждержавні угоди про  створення і розширення ЄС та інші угоди про діяльність Союзу. Вони мають однакове тлумачення у всіх країнах — членах Союзу і підпадають під його юрисдикцію.

    Законодавчими для всіх країн — членів ЄС, але  з різним ступенем обов'язковості, є  також регламенти, директиви, рішення, рекомендації та думки.

    Регламенти  є вищими від національних законів  і мають на території країн  — членів ЄС силу закону.

    Директиви містять загальні положення, які конкретизуються в спеціальних постановах країн — членів ЄС.

    Рішення спрямовані до конкретних адресатів, не є обов'язковими, хоча мають певне  юридичне значення.

    Рекомендації  і думки не мають юридичного значення і не обов'язкові для виконання.

    Законодавчі акти Європейського Союзу вищі за національні закони в таких сферах:

    • зовнішньоторговельній;

    • аграрної політики;

    • торгового і цивільного права;

    • податкового права.

    Прийняття будь-яких нормативних актів, які  суперечать праву ЄС, на території країн-членів не допускається.

    Європейський  Союз має власний, незалежний від  країн-членів, бюджет. Розмір його визначається Радою і Європарламентом, який затверджує бюджет ЄС.

    Дохідна частина бюджету ЄС формується за рахунок:

    а) власних коштів, які складаються із ввізного мита, яке компенсує різницю в цінах на сільгосппродукти в країні, що імпортує, і на зовнішньому ринку; митних податків за загальним митним тарифом; частини податку на додану вартість; інших коштів;

    б) внесків країн-членів (1,2—1,3 % ВВП всіх країн).

    Кошти бюджету ЄС використовуються (приблизно) на такі потреби, % [1, с 568]:

    Адміністративно-господарські — 4,5

    На  проведення політики:

    єдиної  сільськогосподарської  — 66,5

    регіональної — 7,5

    соціальної — 6,6

    енергетичної — 0,3

    промислової — 0,1

    науково-технічної — 3,5

    в галузі інформації та охорони довкілля — 2,1

    на  компенсаційні виплати країнам  — членам ЄС      —  8,4

    Найбільша частина бюджету ЄС використовується на проведення спільної аграрної політики, основою якої є субсидування внутрішніх та експортних цін. Внаслідок митних бар'єрів на аграрний ринок ЄС практично не надходять товари зі світового аграрного ринку, ціни на якому значно нижчі.

    Під час створення ЄС були проголошені  його завдання:

    • поступове усунення обмежень в торгівлі між країнами-учасницями;

    • введення спільного митного тарифу в торгівлі з третіми країнами;

    • ліквідація перешкод для вільного переміщення осіб, капіталів та послуг;

    • загальна політика в галузях транспорту і сільського господарства;

    • створення валютного союзу;

    • уніфікація податкових систем;

    • зближення законодавств країн-учасниць;

    • розроблення принципів узгодженої економічної політики.

    В реалізації проголошених завдань ЄС досягнуті значні успіхи: проводиться  єдина торговельна політика стосовно третіх країн, уніфіковані національні фінансові системи і створена Європейська валютна система, сформовано єдиний внутрішній ринок, відмінені обмеження щодо ряду товарів, послуг, капіталів, введені єдині стандарти на багато видів продукцій тощо.

    З грудня 1991 р. до лютого 1992 р. були підписані угоди про формування економічного і валютного союзів (Маастрихтські угоди), згідно з якими до кінця XX ст. в ЄС буде єдина грошова одиниця і єдиний центр формування валютної і грошово-кредитної політики — Центральний банк і Європейська система центральних банків. ЄС повинен перетворитись у валютний і політичний союз з єдиною зовнішньою політикою.

    Вирішальною подією у подальшому розвитку ЄС став Амстердамський саміт голів держав та урядів країн-учасниць, який відбувся 17—18 червня 1997 р. Ця зустріч стала також завершенням Міжурядової конференції, яка переглянула Угоду про ЄС, яку було прийнято у Турині у березні 1996 р. Основні пункти угоди:

    1. Передання відповідальності за внутрішні та законодавчі справи до функцій Співтовариства в таких сферах: вжиття на зовнішніх кордонах, що забезпечують вільне пересування осіб, заходів для вирішення проблем біженців та імміграції, заходів для боротьби зі злочинністю, охорони прав громадян з третіх країн, законодавчого співробітництва у цивільних справах. Але для Данії існує спеціальне положення про добровільне неприєднання, згідно з яким рішення, що приймаються структурами Співтовариства, не є обов'язковими для виконання нею. Для Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії також залишається спеціальне положення, відповідно до якого вони зберігають свою спільну зону пересування та прикордонні правила контролю.

    2. Ухвалення рішень стосовно потенційно широкого використання кваліфікованого мажоритарного голосування у питаннях спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Нова структура Угоди передбачає, що Європейська рада прийматиме рішення щодо напрямків спільної стратегії, які будуть виконуватися Європейським Союзом в тих сферах, де країни-члени мають важливі спільні інтереси. Рада втілюватиме їх, зокрема, за допомогою спільних дій та спільних позицій. Ці рішення Ради затверджуватимуться кваліфікованою більшістю з можливістю для країни - члена зайняти позицію "конструктивного утримання" (тобто вона не бере участі, але й не перешкоджає діям) або, в разі важливих причин національної політики, блокувати голосування з правом звертатися до Європейської ради. Генеральний Секретар Ради буде також Високим Представником спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Відділ розроблення політики та раннього попередження буде організовано під його керівництвом у співробітництві з Європейською комісією.

    3. Поява (вперше) нової частини Угоди про зайнятість населення, яка передбачає тісніше національне співробітництво та можливість вживання заохочувальних заходів. Активізуються заходи з охорони довкілля, людського здоров'я та захисту споживачів. Соціальний протокол входить в Угоду за згодою Великобританії. Підвищується прозорість.

    4. Помірне зростання ваги кваліфікованої більшості у всіх сферах, але це зростання є істотним у справах, що стосуються спільного прийняття рішень Парламентом та Європейською радою з питань законодавства. Водночас законодавчі процедури скорочуються та спрощуються.

    5. Що стосується Європейської комісії, то кількість її членів сьогодні залишається незмінною, але вона може бути переглянута, коли нові країни-члени ввійдуть до складу Європейського Союзу.

    6. Поява нових текстів, що стосуються гнучкості, яка з невеликими та несуворими обмеженнями дасть змогу ряду країн-членів оприлюднювати інформацію з деяких політичних питань, навіть якщо не всі хочуть цього.

    Переглянута Угода дасть змогу зробити  багато політичних та економічних кроків уперед, які приведуть до реальної перспективи розширення Європейського Союзу. В липні Комісія подала свої висновки щодо 10 країн-кандидатів разом з іншими важливими документами "Порядку денного 2000".

    Європейська рада також приділила велику увагу  стабільності, економічному зростанню та зайнятості населення. Було прийнято два правила, які складають частину Пакту про стабільність та економічне зростання в економічному та монетарному союзі, так само як і правила, що встановлюють законодавчі рамки для єдиної валюти (євро).

    Були  прийняті важливі рішення щодо самого Пакту економічного зростання та зайнятості населення, а також принципів і основних елементів нового механізму обміну валют. Був затверджений дизайн монет євро. Особлива увага до питання зайнятості населення знайшла своє відображення у рішенні провести спеціальний саміт восени 1997 р.

    Серйозні  висновки було зроблено щодо боротьби з організованою злочинністю  та наркотиками. Прийнято Декларацію про  мирний процес на Близькому Сході.

    Європейський  Союз відіграє все більшу роль у  світогосподарських процесах. Розширення ЄС є важливою передумовою формування майбутнього Європи. Основні вимоги до країн, що хочуть стати членами ЄС, було визначено на нараді в Копенгагені у 1993 р. Це так звані копенгагенські критерії:

    — стабільність інститутів, які гарантують демократію, верховну владу закону, права людини і національних меншин;

    — ефективна ринкова економіка, здатність конкурувати з єдиним ринком ЄС;

    — здатність виконувати членські обов'язки, серед яких підтримка завдань Європейського валютного союзу.

    Існують і так звані Маастріхтські  критерії, які висуває ЄС до своїх  потенційних членів. Серед них  потрібно виділити такі:

    — низький рівень інфляції (не більше 3 % на рік);

    — помірно стабілізовані обмінні курси валют;

    — мінімальний дефіцит державного бюджету (не більше 4 % ВВП);

    — прийнятна квота національного боргу.

    Слід  зазначити, що і не всі теперішні  члени ЄС відповідають згаданим критеріям (зокрема Греція).

    Всебічна  інтеграція в організаційні структури  світового господарства, зокрема  ЄС, є стратегічною метою зовнішньоекономічної політики України. Розвиток економічної інтеграції України в ЄС відбувається відповідно до угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та Україною, яку підписано 16 червня 1994 р. в Люксембурзі. ЗО листопада 1995 р. Європарламент ратифікував цю Угоду. Україна першою з країн колишнього СРСР підписала таку угоду з ЄС. Основними завданнями Угоди є:

    • розвиток міцних політичних стосунків на основі регулярного діалогу з політичних питань;

    • сприяння торгівлі, інвестиціям та гармонійним економічним відносинам;