Міжнародні економічні відносини

Хоча деякі  з країн (Великобританія) зберігали  і дрібніші формування (NUTS-IV; NUTS-V), розподіл коштів Структурних фондів за метою 1 був спрямований лише на рівень NUTS-II, а за метою 2 - на рівень NUTS-ПІ. Будь-яка  країна, що збиралася увійти до ЄС, мала провести регіональну реформу з  чіткою ідентифікацією рівнів NUTS. 

Окремий напрям фінансування мав Фонд згуртування. Його діяльність була зорієнтована лише на чотирьох "аутсайдерів" ЄС - Грецію, Португалію, Іспанію, Ірландію, а метою  можна було вважати конвергенцію (хоча і не тільки її) регіонів рівня NUTS-II та їхнє зближення з іншими регіонами  країн-лідерів ЄС-15.Проте загальна тенденція до зближення регіонів, чіткий та прозорий фінансовий механізм регулювання, за визначенням багатьох авторитетних експертів, і досі в економіці постіндустріальних країн вважаються неперевершеними[15, c. 219-223].

III.Механізми та інструменти реалізації регіональної політики ЄС у 2007 – 2013 роках 

Нова політика вирівнювання має посилити солідарність між країнами-членами ЄС і зробити  економічно слабші регіони більш  привабливими, інноваційними та конкурентоспроможними  місцями, де можна було б добре  жити і працювати. З 1988 року ЄС інвестував 480 мільярдів євро у свої „менш  благополучні” регіони. Близько 70% цих коштів пішли у регіони, де загальний рівень доходів населення був нижчий за 75% середнього рівня доходів у ЄС. Сьогодні на порядок денний виноситься питання посилення ефективності таких інвестицій. У період з 2007 по 2013 рік інвестиції у вирівнювання сягнуть 308 мільярдів євро. Вже сьогодні можна говорити про значне скорочення розриву між економічним і соціальним рівнем різних регіонів, однак розширення 2004 року поставило перед політикою вирівнювання нові завдання. Політика вирівнювання сьогодні потрібна, як ніколи, відтак, вона має працювати ефективніше, ніж раніше. Політика вирівнювання охоплює близько половини населення ЄС і переважну більшість нових країн-членів. Між 1998 і 2001 роками, коли почала працювати політика вирівнювання, розрив між найбагатшими і найбіднішими регіонами ЄС скоротився на одну шосту. Завдяки політиці вирівнювання з 1989 по 1999 рік ВВП Греції виріс на 10%, а Португалії – на 8,5%. Очікується, що у 2007-2013 роках політика вирівнювання дозволить досягти зростання ВВП у нових країнах-членах ЄС на 7-12% і створення 2,5 нових мільйонів робочих місць[14, c. 58].

Європейський  інвестиційний банк щороку надаватиме Болгарії від 500 до 700 мільйонів євро. Про це йдеться в Меморандумі  порозуміння, погодженому Болгарією  та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). Документ було підписано 5 жовтня. Кошти надаватимуться у період між 2007 та 2013 роками. Вони будуть спрямовані побудову сучасних транспортних мереж, стимулювання економічного розвитку країни, виконання проектів ЄІБ, сприяння зміцненню  партнерства між державним та приватним секторами економіки  Болгарії.

Діяльність Європейського  інвестиційного банку (ЄІБ) спрямована на зміцнення соціально-економічного гуртування Європейського Союзу. Допомагаючи  менш заможним регіонам, Банк сприяє зменшенню  розривів у рівні економічного розвитку всередині Союзу. Допомога новим  державам-членам ЄС є одним із пріоритетів  діяльності Банку[10, c. 35]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

IV.Механізми зближення України та ЄС в регіональній політиці 

Після розширення Європейського Союзу, Україна та ЄС межують між собою і, як безпосередні сусіди, протистоять спільним викликам транскордонного характеру, від  нелегальної міграції до організованої  злочинності у всіх її формах. Незважаючи на вже досягнутий істотний прогрес  у стосунках з питань юстиції, свободи і безпеки, обидві Сторони  відзначили свою постійну налаштованість на подальше зміцнення конструктивного партнерства між Україною та ЄС, що засновується на спільних цінностях, таких як повага до принципів демократії, верховенства права і фундаментальних прав.

Країни ЄС мають  одну з найкращих у світі моделей  регіональної політики. В результаті проведеного аналізу встановлено, що вони активно використовують наукові  розробки у практиці регіонального  розвитку, мають значний досвід регіональної політики. Протягом останніх 50-ти років  в країнах ЄС суттєво вдосконалено важелі щодо підтримки депресивних  і стимулювання високорозвинених регіонів з метою підвищення їх конкурентоспроможності[5, c. 60-63].

Основою регіональної політики України за нинішніх економічних  обставин і бюджетних обмежень має  бути поєднання окремих принципів  і стандартів ЄС із виробленням власних  важелів посилення конкурентоспроможності регіонів. Нині для досягнення ефективного  регіонального розвитку доцільно поєднувати помірний протекціонізм із стимулюванням  вільного ринку. Важливою складовою  державної регіональної політики є  обґрунтований перерозподіл національного  доходу – від регіонів із благополучною  соціально-економічною ситуацією  до проблемних регіонів. Економічні важелі та інструменти мають бути зорієнтовані не стільки на механічне переміщення  фінансових ресурсів, скільки на стимулювання внутрішньої ініціативи, ефективне  використання потенціалу регіонів.

Результати дослідження  вказують на те, що одним із найбільш ефективних напрямів регіональної політики в Україні, виходячи з досвіду  ЄС, є стимулювання внутрішнього (ендогенного) розвитку регіонів на основі використання місцевих умов і ресурсів, а також  конкурентних переваг, зумовлених дією зовнішніх чинників. В умовах глобалізації світової економіки, посилення впливу міжнародних організацій і ТНК  держава має співпрацювати з  регіонами як з рівними партнерами для економічного піднесення та підвищення рівня життя.

Необхідно зробити  наголос в регіональній політиці України на стимулювання розвитку найбільш перспективних регіонів, що формують конкурентоспроможну структуру  господарства, сприяють зростанню продуктивності праці, підвищенню ефективності суспільного  виробництва країни. Одночасно держава  має гарантувати громадянам незалежно  від місця їх проживання мінімальні соціальні стандарти. З цією метою  регіональна політика України має  бути зорієнтована на відродження та економічне зростання депресивних  регіонів, зокрема завдяки стимулюванню міжрегіонального співробітництва. Стосовно старопромислових регіонів раціональними на нинішньому етапі є глибока реструктуризація їх економіки, посилення ролі приватного підприємництва, особистої ініціативи, вдосконалення системи освіти, інтеграція між науково-дослідним і виробничим секторами та ін.[9,c. 146-148]. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 
 

Підсумовуючи, можна  стверджувати: європейська регіональна  політика орієнтується на солідарність всього Співтовариства. Ефективна регіональна  політика допомагає економічному прогресу, покращанню умов життя і посиленню  згуртованості Європейського Союзу. Ефективна регіональна політика може й в Україні сприяти цим  цілям та інтеграції регіонів у державу. Утворення регіонів має бути зорієнтоване на те, аби регіон розглядався в  сукупності його економіки, культури та управління. 

На сьогодні регіональна політика Європейського  Союзу сфокусована на:

а) "підтягуванні" менш соціо-економічно розвинених регіонів держав Євросоюзу до рівня більш економічно розвинених регіонів держав Європи;

б) реалізацію важливої мети внутрішньої регіональної політики ЄС - ліквідацію територіальних диспропорцій економічного та соціального розвитку всередині розвинутих держав ЄС. 

Суть адаптації  Європейської регіональної політики для  України визначається у застосуванні головних принципів Регіональної Політики Євросоюзу. У зв'язку з необхідністю реалізації саме цих принципів важливого  значення набуває необхідність розробки науково обґрунтованої Концепції  регіональної політики України (що ускладнюється  специфікою територіально-адміністративного  устрою, економічною кризою та відмінними географічними, економічними, просторовими, історичними ознаками). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Балян А. В. Пріоритетні напрями регіональної політики Європейського Союзу //Вісник аграрної науки. - 2005. - № 3. - С.59-61.

2. Будзінський Т. Регіональні тенденції Європейської спільноти: 1945-1992 //Нова політика. - 1999. - № 3 . - C. 8-14.

3. Бураковський І. Регіональні торговельні угоди за участю ЄС: уроки для України //Економічний часопис. - 2005. - № 3-4. - C. 12-16

4. Кіш Є. Регіони  Європи на початку ХХ1 століття //Політика і час. - 2007. - № 1. - C. 33-36

5. Кураєва А.  Перспективи вступу України до  ЄС та модель регіональної  економічної інтеграції //Молода  нація. Альманах. - 2003. - № 4. - C. 60-70

6. Мринская О. Розвиток регіональної політики в Європейському Союзі у контексті ії становлення в Україні //Український географічний журнал. - 2000. - № 1. - C. 22-25

7. На шляху  до Європи: Український досвід  єврорегіонів/ Київський центр Інституту Схід-Захід; ред. : Сергій Максименко, Ігор Студенніков. - К.: Логос, 2000. - 69 с.

8. Регіональна  політика в країнах Європи: Уроки  для України/ С. Максименко [та  ін.] ; ред. : Сергій Максименко; Київський  центр Ін-ту Схід-Захід. - К.: Логос, 2000. - 69 с.

9. Розширення  Європейського Союзу: вплив на  відносини України з центральноєвропейськими  сусідами: громадсько-політична література/ Ігор Бураковський, Вероніка Мовчан, Олена Вітер,; Ред. Ірина Солоненко, Васіл Гудак та ін. Комент. Олександр Павлюк, Борис Додонов,; Ін-т регіональних та євроінтеграційних дослід. "ЄвроРегіо Україна". - Київ: К.І.С., 2004. - 358 с.: іл. - Бібліогр. в підрядк. приміт.

10. Рибачук Н.  Інформування громадян регіону  про Європейський Союз та європейську  інтеграцію як аспект інформаційної  діяльності бібліотеки//Бібліотечний  форум України. - 2007. - № 3. - C. 35-37

11. Рудяков П. Сучасні європейські інтеграційні проекти: мотиви, моделі, ризики, регіональний та глобальний контекст //Політична думка. - 2002. - № 2-3. - C. 91-107

12. Федоренко  Г. Загальнотеоретичні проблеми  функціонування держави в умовах  регіоналізації //Право України. - 2004. - № 11. - С.129-131.

13. Чужиков В. Європейська модель ідентифікації регіональних асиметрій (соціальний аспект) //Україна: аспекти праці. - 2005. - № 6. - C. 33-38

14. Чужиков В. Модернізація регіональної політики в ЄС //Економіка України. - 2008. - № 3. - C. 51-58

15. Шаповал П.  Регіональний вимір державного  управління в умовах інтеграції  України в ЄС //Вісник Української  Академії державного управління  при Президентові України. - 2002. - № 2. - C. 219-223.

16. Мокій А.  І., Яхно Т. П., Бабець І. Г. Міжнародні організації. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 280 с.