Международные связи Украины

Вступ.

1. Сутність форм зовнішньоекономічних зв’язків України.

2. Основні напрямки, форми і суб'єкти зовнішньоекономічних зв’язків України

3. Зв’язки України  з іншими країнами.

Висновки.

Список  використаної літератури.

Вступ

Зовнішні  зв'язки держави — це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв'язання глобальних проблем людства, розширення особистих контактів громадян.

Зовнішні  зв'язки мають розгалужену структуру. За змістом, характером, предметами обміну поділяються на політичні, економічні, наукові, культурні, інформаційні, воєнні, екологічні, релігійні, гуманітарні  відносини, особисті стосунки громадян, їх можна групувати і за іншими ознаками (часовою тривалістю: тимчасові та стабільні, довготривалі; за територією: з країнами Європи, Азії, Америки тощо; за рівнем розвитку країн: з розвиненими країнами і країнами, що розвиваються тощо). При цьому кожна група зв'язків має свою ієрархічну багаторівневу структуру. Наприклад, економічні зв'язки поділяються на зовнішньоторговельні, науково-технічні, інвестиційні, кредитно-фінансові, інтуристські тощо.

Різноманітними  є функції світових зв'язків України. Вони покликані сприяти органічному її інтегруванню у всесвітні структури з мстою зміцнення миру й безпеки, ефективного розвитку економіки, науки, освіти і культури, формуванню єдиного екологічно чистого простору Землі, задоволенню особистих потреб громадян.

1. Суть форм зовнішньоекономічних  зв’язків України

Форми зовнішніх економічних зв'язків  України — різноманітні: зовнішня торгівля, міжнародна спеціалізація  і кооперування виробництва, експорт  та імпорт капіталів і робочої  сили, надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортно - чи імпортно-посередницьких, юридичних), міжнародне спільне підприємництво, сумісне будівництво підприємств, науково-технічне співробітництво, валютні та фінансово-кредитні відносини, інтуризм, проведення на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукціонів тощо.

Сутністю  зовнішньоекономічної діяльності є  міжнародний поділ праці (МПП). У  процесі МПП об'єктивно формуються загальноукраїнський і регіональні (наприклад, обласні) зовнішньоекономічні комплекси, що об'єднують взаємопов'язані підприємства-експортери та імпортери (ядро комплексу), торгово-промислову палату України, різні об'єднання та асоціації, банки, які займаються операціями, пов'язаними з міжнародною діяльністю.

Центральними  органами управління зовнішніми зв'язками с Верховна Рада України, Кабінет  міністрів України, Міністерство закордонних  справ України, Міністерство зовнішніх  економічних зв'язків України; у  низових територіально-адміністративних ланках — місцеві Ради народних депутатів, управління міжнародних і зовнішньоекономічних зв'язків у системі обласної державної адміністрації.

У світовому  масштабі Укрaїнa виділяється також  науково-технічним потенціалом високої  кваліфікації. Вона має визначні у світі власні наукові школи та унікальні технологічні розробки нових матеріалів, біотехнологій в галузі електрозварювання, радіоелектроніки, фізики низьких температур, ядерної фізики, інформатики, телекомунікацій та зв'язку, здатних забезпечити розвиток високотехнологічного виробництва на рівні найвищих світових стандартів.

Відтак  порівняно високий економічний, науково-технічний, мінерально-сировинний, ґрунтовий і трудовий потенціали, надзвичайновигідне економіко-географічне  та геополітичне положення в центрі Європи створюють об'єктивні умови для забезпечення взаємовигідного міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування та інтеграції України у світовий економічний простір.

Міжнародна  економічна інтеграція (розпочалася  із створення «Спільного ринку» в Європі (ЄC) і нині здійснюється в країнах Північної Америки, Тихоокеанського peгіoну під егідою Японії. Основні напрями інтеграційних процесів зводяться до створення умов для вільного переміщення тoвapів, послуг, капіталів і робочої сили.

Укpaїнa, як і інші нові держави східної  Європи, прагне приєднатися до Європейського  Союзу, маючи для цього всі  підстави. Встановлено відносини  з такими впливовими міжнародними економічними організаціями, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк. Із Світовою організацією торгівлі Україна веде офіційні переговори щодо повноправного членства в ній"

У сучасних умовах зовнішньоекономічні зв'язки стають могутнім засобом прискорення  науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки, оскільки оволодівати найновішими досягненнями науки й техніки без інтенсивного обміну результатами наукових досліджень, різноманітними товарами й послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою галузей і виробництв, сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв'язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.

2. Основні напрями,  форми і суб'єкти  зовнішньоекономічних  зв’язків України

У процесі  створення нових основ співробітництва  важливо не тільки не допустити неконтрольованого  розпаду кооперативних зв'язків, а й знайти нових партнерів (адже нерентабельні підприємства і неконкурентоспроможна продукція випадуть з усталених господарських зв'язків), спрогнозувати кон'юнктуру товарообміну з метою створення економіки відкритого типу, інтегрованої в європейський і світовий економічний простір.

Розробка  і послідовне втілення в життя  єдиної національної геополітичної  стратегії сприятиме оновленню  на економічній основі старих виробничих зв'язків України і розширенню прямої участі її в системі економічних  і політичних стосунків на глобальному рівні.

Колишні зв'язки України зі східноєвропейськими  країнами відбивали лише міждержавний обмін продукцією. Перехід до вільної торгівлі на основі світових цін і конвертованої валюти випливає з курсу країн Східної Європи й України на переведення економіки на ринкові рейки і ставить розв'язання всіх проблем взаємних зв’язків у залежність від економічного інтересу. Передбачається, що спочатку існуватимуть два взаємозалежних сегменти.

По-перше, це визначення параметрів співробітництва на міждержавній основі через погодження між урядами контингентів взаємних поставок. Це мають бути форми торгівлі, насамперед стратегічними товарами (металом, газом, нафтою тощо), форми, пов'язані з централізованими рішеннями. Міждержавні розрахунки мають вестися за валютним клірингом, проте сальдо розрахунків, якщо воно утворюватиметься, слід погашати за домовленістю сторін (валютними товарами або ВКВ).

По-друге, - це розвиток відносин на рівні прямих зв'язків підприємств, об'єднань, кооперативів, бірж, асоціацій, консорціумів, спілок тощо. Перехід до подібних відносин можливий за умови поступового звуження сфери дії державних органів у визначенні взаємних поставок і надання свободи підприємницької діяльності виробничим ланкам. Останні повинні погоджувати не лише предмет співробітництва, а й сферу ціноутворення, поставок, кредитів, інші фінансові питання. Широкий вихід товаровиробників на ринок, наповнення його товарною масою створять передумови для функціонування східноєвропейської зони вільної торгівлі.

Очевидно, що в розрахунках застосовуватимуться  не тільки ВКВ, а й національні  валюти країн-партнерів. Коли будуть встановлені  реальні курси національних валют  і введені часткова, а потім  і повна конвертованість їх, тоді зросте потреба в створенні спільних банків, які збалансовуватимуть торговельні операції між партнерами. Одні лише бартерні операції та компенсаційна торгівля, навіть якщо вони й відповідатимуть інтересам України, обмежуватимуть можливості співробітництва.

Отже, перехід  України на нові умови господарювання і форми зовнішньоекономічних зв'язків сприятиме зміцненню зони взаємного економічного тяжіння східноєвропейських держав і України.

Співвідношення  згаданих вище сегментів складаються  для країн-партнерів по-різному, залежно від прийнятих систем господарського управління, їхньої спроможності засвоювати нові форми співробітництва. Цілком ймовірно, що практика породжуватиме й інші сегменти. Спочатку за нових умов центр ваги перемістився на двосторонні зв'язки.

Якщо  Україна прийме відповідне законодавство, можливі й нові напрями взаємного співробітництва. Йдеться про інвестиційну сферу, створення спільних підприємств за кордоном, особливо в прикордонній смузі, спільну діяльність на ринках третіх держав, оскільки угорські польські, чеські, словацькі фірми вже завоювали там певні позиції.

Щодо  розвитку торгівлі та інших форм зовнішньоекономічних зв'язків України з державами  розвинутої ринкової економіки та країнами, що розвиваються, доцільно було б спрогнозувати  платіжний баланс нашої країни, беручи до уваги залежність від імпорту з третіх держав, що входили до складу колишнього СРСР, сальдо в міждержавному обміні з ними та експортний потенціал. При цьому динаміка платіжного балансу України залежатиме, по-перше, від створення умов для поступового, без різких соціальних потрясінь, розв'язання проблем виробництв, що працюють на привізній сировині, і від спроможності самих товаровиробників перепрофільовувати виробництво, наприклад диверсифікацією, щоб позбутися вузької галузевої спеціалізації; по-друге, від власних матеріальних і золотого запасів та резервів ВКВ; по-третє, від співвідношення курсів національних валют, що залежатиме, в свою чергу, не тільки від емісійної політики Національного банку та товарного наповнення споживчого ринку, а й від глибини економічної реформи в Україні.

Розробка  програм стабілізації й розвитку зовнішньоекономічних зв'язків повинна  включати оцінку можливостей сучасного  експортного потенціалу України  і першочергових, так званих критичних  імпортних потреб. У цьому контексті  заснування й функціонування спільних підприємств вбачаються більш надійною формою, ніж створення спільних економічних зон.

З урахуванням  потреб наших партнерів за кордоном та можливостей диференційованого  стимулювання тих виробництв, що становитимуть  основу експортного сектора економіки України, доцільно було б ширше заохочувати вкладення іноземного капіталу у вже існуючі господарські об'єкти та створення іноземними інвесторами фірм на території нашої держави. При цьому слід брати до уваги, що іноземний капітал віддає перевагу організаційно-економічним відносинам високого рівня, а не лібералізації умов для залучення іноземних інвестицій.

Подібні форми економічних відносин сприяли  б запровадженню у виробництво  сучасних технологій, надали б імпульс  прогресивним зрушенням у господарській структурі України, забезпечили б вихід на світовий ринок з конкурентоспроможною продукцією. Що стосується контролю іноземних інвесторів, то диференційований підхід до оподаткування і видавання ліцензій, контроль за додержанням санітарних та інших умов, створення національного агентства сприяння залученню іноземних інвестицій та інші заходи, успішно застосовувані в цивілізованих країнах світу, прийнятні і для України.

Сприятливе  географічне розташування, значний  потенціал обробної промисловості й перспективний експорт сільськогосподарської продукції слід враховувати під час розробки приграми стабілізації та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України. Треба також пам'ятати, що: 1) торгівлю готовою продукцією на світовому ринку витісняє обмін науково-технічними досягненнями; 2) частка взаємного обміну деталями, компонентами, вузлами у міжнародній торгівлі зростає; 3). матеріально-технічне забезпечення виробництва фірми не обмежується національним ринком. Отже, одним із стратегічних напрямів доцільно передбачити пріоритетне залучення іноземного капіталу до науково-технічної та виробничої кооперації, взаємовигідного обміну на ліцензійній основі винаходами, розробками, ноу-хау, промисловими зразками тощо.

3. Зв’язки України  з іншими країнами

Найтісніші  економічні зв'язки підтримує Україна  з країнами Східної Європи, зокрема  з Угорщиною та Польщею. У структypі  вивозу в ці країни переважає продукція  галузей важкої індустрії: руда, чорні  метали, устаткування для гірничодобувної  та металургійної промисловості, тепловози, бульдозери, трансформатори, сільськогосподарські машини тощо. Тривалий час експортується донецьке вугілля (щорічні поставки 3-5 млн. т), що визначається попитом на нього як у колишніх кpaїнax РЕВ, так і в ряді капіталістичних держав (Італії Франції, Єгипті). Об'єктивною причиною попиту на це вугілля на Європейському, північно-африканському та близькосхідному ринках є недостатня кількість на Землі антрацитового палива, яке має високу калорійність, а головне - не димить".