Международная экономика

  Міністерство  науки та освіти, молоді та спорту України

  Луганський  національний університет імені  Тараса Шевченка

  Інститут  економіки та бізнесу  
 

  Кафедра економічної теорії та прикладної статистики 
 
 

  Реферат 

  На  тему: «Міжнародний поділ праці як основна міжнародних економічних  відносин» 
 

Виконала: студентка 3 курсу

Спеціальності «Прикладна статистика»

Сущенко Ірина 

Перевірила: асп. Омельченко О. Ю. 
 
 
 
 
 

Луганськ 2011

  ЗМІСТ 

  Вступ………………………………………………………………………3 

  1. Міжнародний поділ праці як  основа розвитку

  світо господарських зв'язків.

1. Суть міжнародного поділу праці…………………………………..4
2. МПП в світо господарських зв’язках………………………………5

 

  2. Україна в міжнародному поділі  праці…………………………………6

  Висновки…………………………………………………………………12

  Список  використаної літератури………………………………………..13 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  ВСТУП

  Жодна з держав світу в сучасних умовах не може існувати відокремлено від  інших країн та бути ізольованою  від тих процесів, які відбуваються в регіоні або частині світу, де вона знаходиться. Країни, їх національні  господарства взаємодіють між собою  у виробничій, економічній, політичній, військовій, культурній, гуманітарній, екологічній та інших сферах.

  Для реалізації цих відносин між країнами встановлюються дипломатичні стосунки, укладаються угоди, договори, що регулюють  різні напрямки співробітництва. Країни прагнуть брати участь у міжнародних  глобальних організаціях (Організації  Об'єднаних Націй - ООН, Міжнародному валютному фонді - МВФ, Світовій організації  торгівлі - СОТ та ін.), створюють  міждержавні регіональні організації - економічні (наприклад, Європейський Союз - ЄС), військово-політичні (Організація  Північноатлантичного договору - НАТО) тощо.

  Численні  міжнародні зв'язки об'єднують країни світу в тісну систему - світове  співтовариство, а їхні національні  економіки - у світове господарство.

  Світове господарство - це сукупність взаємодіючих національних господарств країн  світу, яка функціонує на основі міжнародного поділу праці. Найважливішу роль в об'єднанні  країн у світову господарську систему відіграють міжнародні економічні зв'язки. Вони виражаються рухом  товарів, послуг, капіталів, робочої  сили, інформації між країнами, регіонами  й частинами світу.

  Національні господарства взаємодіють у системі  світового господарства за законами міжнародного поділу праці.

  Під міжнародним поділом праці (МПП) розуміється процес концентрації в  окремих країнах виробництва  товарів та надання послуг понад  необхідні внутрішні потреби  у розрахунку на їхній обмін або  продаж іншим країнам. Міжнародний  поділ праці також передбачає розвиток економіки країн з розрахунком  на завезення ряду товарів та послуг з-за кордону, наявність між країнами або регіонами не лише торгівельних стосунків, але й кредитних, науково-технічних, виробничих, транспортних зв'язків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  1. МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ ЯК  ОСНОВА РОЗВИТКУ

  СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ  ЗВ'ЯЗКІВ 

1. Суть міжнародного поділу праці.

  Міжнародний поділ праці полягає у спеціалізації  окремих країн на виробництві  певних видів готової продукції, її частин, а також послуг і в  подальшому товарному обміні ними на світових ринках.

  Основними чинниками міжнародного поділу праці  є:

  1) географічне положення країн.  Наприклад, приморські країни  спеціалізуються на морському  рибальстві, приморські "вузлові"  країни -- на обслуговуванні світової  морської торгівлі, внутрішньоконтинентальні  європейські країни -- на міжнародних  транзитних перевезеннях сухопутним  транспортом;

  2) природно-ресурсна база - визначає  спеціалізацію країн на галузях  добувної промисловості, сільського  і лісового господарства, лікувально-санаторного  господарства, відпочинку і туризму;

  3) соціально-економічні умови. Різноманітні  галузі спеціалізації формуються  під впливом історичних особливостей  розвитку країн, національних  і релігійних традицій населення,  наявності масових або кваліфікованих  трудових ресурсів, нагромадження  капіталів, науково-технічного прогресу, впровадження нових технологій тощо.

  Існують три основних форми міжнародного поділу праці, що збігаються з формами  суспільного поділу праці:

  - загальна,

  - часткова

  - одинична.

  Загальна  форма міжнародного поділу праці - поділ  праці за родами і сферами виробництва: сільське господарство, сфера послуг, добувні та обробні галузі промисловості. Тому в міжнародному поділі праці  країни-експортери поділяють на індустріальні, сировинні, аграрні.

  Часткова  форма міжнародного поділу праці - поділ  родів і сфер виробництва на окремі галузі промисловості, сільського господарства тощо. У міжнародній торгівлі ця форма означає зростання ролі міжгалузевого обміну готовими виробами.

  Одинична  форма міжнародного поділу праці - спеціалізація  країни на виготовленні окремих деталей  та вузлів певного складного товару: подетальна, поопераційна (або технологічна), типорозмірна. 
 
 

2. МПП в світо господарських зв’язках.

  Міжнародний поділ праці є основою розвитку світогосподарських зв'язків. В свою чергу, світогосподарські зв'язки стають сьогодні одним із важливих факторів економічного зростання, структурних  зрушень та підвищення ефективності національного виробництва, будучи при цьому і каталізатором  диференціації країн, нерівномірності  їхнього розвитку.

  Що  стосується економічних рис (ознак) такої системи, то вони проявляються передусім у становленні принципово нового технологічного способу виробництва, якісному перетворенні його матеріально-речових  факторів. Це здійснюється на основі впровадження в усі галузі суспільного виробництва  високої інформаційно-інтелектуальної  технології, що базується на електронній  автоматиці, інформації та біотехнології, інших видів матеріально-, ресурсо- і працезберігаючих видів виробництва. Поряд з цим суттєво змінюються властивості та характеристики товарів, що надходять на міжнародний ринок.

  Що  стосується економічних рис (ознак) такої системи, то вони проявляються передусім у становленні принципово нового технологічного способу виробництва, якісному перетворенні його матеріально-речових  факторів. Це здійснюється на основі впровадження в усі галузі суспільного виробництва  високої інформаційно-інтелектуальної  технології, що базується на електронній  автоматиці, інформації та біотехнології, інших видів матеріально-, ресурсо- і працезберігаючих видів виробництва. Поряд з цим суттєво змінюються властивості та характеристики товарів, що надходять на міжнародний ринок. Міжнародна конкуренція зумовлює постійний  пошук методів та шляхів подальшого якісного вдосконалення продукції, зростає наукоємність дедалі більшого числа товарів.

  Водночас  НТР пред'являє нові вимоги й до робочої сили з точки зору її кваліфікації, загальноосвітнього рівня, оскільки "людський фактор" є центральним елементом  нової моделі "постіндустріального" розвитку.

  У даний час об'єктивна необхідність динамічної інтеграції країн Східної  Європи в нову модель розвитку світового  господарства передбачає пошуки ними своєї ніші в системі всесвітнього поділу праці, передусім загальноєвропейського. Вони можуть претендувати на участь у  глобальному та континентальному поділі праці завдяки наявності таких  факторів: геополітичного становища  моста між Західною Європою та азіатським континентом, наявності  дешевої і відносно освіченої  робочої сили, сільськогосподарських  ресурсів та рекреаційно-туристичних  можливостей, величезного і всепоглинаючого  ринку товарів та послуг, спільного  географічного й економічного простору та ін. 
 
 

  2. УКРАЇНА В МІЖНАРОДНОМУ ПОДІЛІ  ПРАЦІ 

  Утвердження державної незалежності України  започаткувало її фактичний вихід  на світову арену як суб'єкта міжнародних  економічних відносин. Кардинальні  зміни в геополітичному становищі  України, що відбулися після здобуття нею незалежності, та ситуаційні особливості  сучасного стану трансформаційних процесів в економіці істотно  підвищили роль зовнішньоекономічних відносин у розвитку країни. Посилення  цього чинника об'єктивно диктується здійснюваними ринковими перетвореннями, які формують якісно нові засади подальшого економічного та соціального розвитку країни. Україна тільки входить в  систему світового економічного простору і від того, як цей процес буде відбуватись залежить подальший  економічний і соціальний розвиток держави, як органічної підсистеми світової економіки.

  У сучасних умовах, локальні економіки  окремих країн поступово втрачають  потенціал саморозвитку і все  більше інтегруються в загальнопланетарний  організм. Прогрес кожної країни тісно  пов'язаний з рівнем і характером її взаємодії з іншими державами. Тому інтернаціоналізація економіки  України є не тільки основною умовою її піднесення, а питанням виживання  всієї країни. Включення економіки  країни у міжнародний поділ праці  дає можливість значно посилити позиції  України в світовому співтоваристві.

  Міжнародний поділ праці, система світогосподарських зв'язків передбачають використання так званих конкурентних переваг. Кожна  країна, виходячи із своїх конкретних умов, використовує ті чи інші переваги. Мета такого виробу полягає в тому, щоб виробляти і експортувати товари, що користуються попитом на світовому ринку і виготовлення, яких у даній країні вимагає мінімальних  затрат, а реалізація - забезпечує максимальну  різницю між світовими цінами й виробами виробництва.

  Неоднозначне  положення України у міжнародному поділі праці пояснюється впливом  низки передумов, насамперед природних, демографічних, історико-економічних, геополітичних.

  Природні  передумови. На відміну від найбільших країн світу (Росія, США, Китай) Україна  не забезпечує себе повністю мінеральними ресурсами, проте вона має значний  природно-ресурсний потенціал і  в цьому відношенні знаходиться  у більш вигідному положенні, ніж деякі економічно розвинуті  країни (Японія, Італія). Кажучи про  природні передумови, треба виділити агрокліматичні умови, які здавна сприяли  перетворенню України на великий  регіон сільськогосподарського виробництва, особливо зернового господарства, буряківництва, скотарства, свинарства. Ці умови створюються  унікальними чорноземними ґрунтами, достатньою кількістю тепла, помірною вологістю, переважно рівнинним характером території. Ми маємо чималі ресурси корисних копалин, деякі з них мають світове значення: залізні та марганцеві руди, кухонна сіль, кам'яне вугілля.

  Значний рекреаційний потенціал країни -- це узбережжя теплих морів, гірничоландшафтні комплекси Карпат і Криму, мінеральні джерела.

  Деяких  важливих ресурсів у нас обмаль: нафта, газ, більшість руд кольорових металів, деревина. В останнє десятиріччя  значно зменшились рибні ресурси  Чорного та Азовського морів.

  Загалом, за природними ресурсами наша країна перебуває у стані певної рівноваги: дефіцит (а отже, імпорт) одних видів  ресурсів компенсується достатньою кількістю інших, не менш важливих.

  Що  стосується внутрішнього ринку збуту  споживчих товарів, у тому числі  імпортних, то він формується не тільки простою чисельністю населення, але і його купівельною здатністю. З покращанням добробуту народу купівельна спроможність зростатиме і  ринок України приваблюватиме закордонних  виробників товарів народного споживання.

  Геополітичні  передумови. Економіко-географічне  положення України досить вигідне  для активної участі у міжнародному поділі праці. Вона розташована поблизу  економічно високорозвинутого регіону  Західної Європи, у безпосередній  близькості до Росії, Білорусії та країн  Східної Європи. Морським шляхом вона пов'язана з Середземномор'ям, Близьким Сходом та країнами басейну Індійського  океану. Через Україну проводять  важливі транзитні магістралі (залізниці  та автомобільні дороги, нафтопроводи й газопроводи) з країн СНД  до Європи та чорноморських портів.