Интеграция Украины в ЕС

Інтеграція України до ЄС: проблеми та перспективи подальшої співпраці

Кравчук Н.

Європейська інтеграція - це магістральний напрям розвитку континенту, який визначить як ситуацію в самій  Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у світі. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України, тому, що це є найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин. Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Основними політичними вигодами послідовної європейської інтеграції є зміцнення стабільності демократичної політичної системи та Ії інститутів, модернізація правового поля і забезпечення прозорості національного законодавства, поглиблення культури демократії і повага до прав людини[1].

Розвиток інтеграційних  процесів в Європі є звичайним явищем, що визначає теперішній та майбутній її розвиток, що ж до інтеграційного руху України до Європейського Союзу, то тут, на жаль, ситуація не втішна. Головним здобутком України є лише визнання всіма учасниками та владними органами євроінтеграції як основного напряму розвитку держави та тісне співробітництво з деякими країнами - учасницями Євросоюзу.

Україна заявила про Європейський вибір відразу після того, як стала незалежною. Основною проблемою зовнішньоекономічної інтеграції є те, що за 18 років незалежності Україною були зроблені перші, здавалося б успішні кроки в напрямку євроінтеграції, але вже в 2004 році стало зрозуміло, що інтеграційний процес не буде таким простим і передбачуваним, яким він до цього представлявся ряду українських політиків. З огляду на це, предметом серйозного дослідження мають стати інтереси країн, що є членами ЄС, та України, усвідомлені та неусвідомлені перешкоди на шляху до інтеграції[2].

На даному етапі розвитку міжнародних економічних відносин для українських вчених є досить актуальна тема інтеграції, яка всебічно висвітлюється в усіх періодичних  виданнях.

Незважаючи на численні економічні та політичні проблеми, які підсилені  економічною кризою держави, Україна  все ж таки  намагається втілити в життя  власну зовнішньоекономічну стратегію, основою якої є європейський вибір, перспективна мета входження до ЄС, а також розвиток двосторонніх економічних відносин із Францією, Італією, Німеччиною.

Зовнішньоекономічна стратегія  України на найближчу перспективу  визначена «Концептуальними основами стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Європейський вибір». Виконання цих стратегічних умов дасть можливість стати повноправним членом ЄС[3].

Залишаючись за межами   Європейського Союзу, Україна успішно асоціюється з процесом здійснення спільної європейської  політики безпеки та оборони (ЄПБО). Наша держава бере участь у Поліцейських місіях ЄС в Боснії та Герцеговині та Республіці Македонія. Україна активно взаємодіє з ЄС у сфері боротьби з нелегальною міграцією та організаційною злочинністю[4].

Але головними невирішеними проблемами залишаються[5]:

1. Обмеженість надійного  джерела та потенціалу розвитку  експортних можливостей - стійкого платоспроможного внутрішнього ринку;

2. Слабкі позиції України  у сфері високих технологій, низький  рівень розвитку НТП;

3. Недостатній рівень розвитку сучасної інфраструктури, особливо інформаційної і транспортної, та видів діяльності, що підтримують присутність українських виробників на міжнародних ринках;

4. Невисокий рівень конкурентоспроможності вітчизняних виробників, їх товарів і послуг та економіки країни в цілому;

5. Відсутність масштабних  інвестицій в економіку України  з боку провідних європейських  ТНК, що унеможливлює входження  українських виробників до їх міжнародних розподільчих систем;

6. Складнощі створення  й удосконалення фондового ринку;

7. Недостатня готовність  інституційної структури в Україні,  брак кваліфікованих кадрів, ресурсної  бази для виконання відповідних  заходів.

Україні час зробити ревізію  своїх суперечливих досягнень останнього періоду і знайти кращий шлях підвищення власного конкурентного потенціалу і здатності бути повноцінним суб'єктом міжнародних відносин. Основою успішності євроінтеграційних зусиль може стати не квапливість, а виваженість, не прагнення до формального результату, а врахування всієї сукупності реальних обставин і тенденцій. Зрештою, саме така політика відповідає справжнім європейським традиціям. Проте рано чи пізно ми інтегруємось до світових економічних систем. Звичайно, це потребуватиме нелегкої праці усіх без винятку громадян нашої держави. 

Доповідь  щодо поступу країн Європейської політики сусідства у 2010 році – Україна (26/05/2011)

25 травня 2011 року Європейська Комісія та  Високий представник ЄС із закордонних справ та безпекової політики опублікували щорічний «пакет політики сусідства». Він складається з пропозицій щодо реформи Європейської політики сусідства (ЄПС), 12-х доповідей щодо поступу конкретних країн у 2010 році, зокрема України, а також галузевої доповіді та доповіді про Східне партнерство.

Після президентських виборів в Україні у 2010 році відбулася зміна політичних лідерів. Однак Україна взяла на себе зобов’язання продовжити реалізацію дій, які здійснювалися у рамках Плану дій ЄПС, що його наприкінці 2009 року замінив Порядок денний асоціації Україна-ЄС. Первинний пріоритет щодо досягнення Україною фіскальної консолідації вимагав докладання значних управлінських зусиль, однак створив рамки, здатні підтримати проведення ключових реформ. Наприкінці року головний виклик полягав у тому, щоб пришвидшити ці реформи та показати конкретні і життєздатні результати, які би будувалися на прозорому та всебічному підході.  

В Україні спостерігається  погіршення ситуації з засадничими  свободами – наприклад із свободою медіа та зібрань, - а також із демократичними стандартами. Поступ у політичній та конституційній реформі був повільним та спорадичним. 

На тлі стабільнішої політичної ситуації та вжитих заходів  щодо економічної стабілізації, українська влада могла би, за наявності належної мотивації та волі, просувати ці реформи, які мають особливу важливість для ЄС. Йдеться, зокрема, про конституційну  реформу, судову реформу, реформу виборчого  права та державного управління. Ці реформи мали би спиратися на кілька важливих заходів, вже здійснених у 2010 році, – на закон про реформу газового сектору, який відкрив двері для вступу України до Енергетичного Співтовариства, чи на закон про доступ до публічної інформації.

Політичний діалог та урядування, зокрема зовнішня та безпекова політика 

• У 2009 році План дій ЄПС було замінено на Порядок денний асоціації Україна-ЄС.
• На початку 2010 року в Україні відбулися президентські вибори, які відповідали демократичним стандартам. Однак проведення місцевих виборів у жовтні 2010 року були піддані критиці з боку більшості незалежних міжнародних та місцевих експертів. Місія зі спостереження за виборами Ради Європи також вказала на кілька слабкостей.
• Ситуація з правами людини, засадничими свободами та верховенством права погіршилася. ЄС, ОБСЄ та Рада Європи висловили свої занепокоєння цими тенденціями (див. заяву Високого представника ЄС Кетрін Ештон та Європейського Комісара з розширення та політики сусідства Штефана Фюле у Європейському Парламенті, жовтень 2010 року; Резолюцію Європейського Парламенту щодо України, листопад 2010 року; Резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи щодо роботи демократичних інституцій в Україні, жовтень 2010 року; Заяву Представника ОБСЄ про свободу медіа, жовтень 2010 року).
• Що стосується свободи медіа, то протягом звітного періоду в Україні збільшилась кількість випадків насильства над журналістами та їхнього залякування. У розслідуванні цих справ не було досягнуто значних результатів. У січні 2011 року Парламент ухвалив закон про доступ до публічної інформації, який був сприйнятий дуже позитивно: він став значним кроком до забезпечення прозорості влади.
• Протягом 2010 року влада вдалася до низки ініціатив з ґендерної політики та здійснила координацію між виконавчими органами, що стало частиною реалізації національної ґендерної політики.
• Поступу було досягнуто в сфері прав профспілок та ключових стандартів праці: у листопаді 2010 року уряд, профспілки та працедавці підписали нову генеральну угоду.
• Україна приєдналися до 26-и з 44 позицій ЄС у сфері спільної зовнішньої та безпекової політики. Втім, не було здійснено жодного поступу щодо ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Продовжилася, за допомоги Місії EUBAM, демаркація центральної (придністровської) ділянки державного кордону між Україною та Молдовою. Проблемні прикордонні питання з Республікою Молдовою залишилися нерозв’язаними.

Економічна інтеграція та торгівля

• У 2009 році, внаслідок всесвітньої економічної та фінансової кризи, падіння ВВП оцінюється на рівні у 15%.
• У 2010 році Україна змогла повернутися на ринки капіталу. У липні 2010 року уряд України досяг угоди з Міжнародним валютним фондом щодо кредиту стенд-бай на суму в 15 мільярдів євро. Окрім цього, у 2010 році між Україною та ЄС почалися – але не завершилися - переговори щодо надання кредиту макрофінансової допомоги на суму в 610 мільйонів євро.
• У торгівлі між ЄС та Україною відновилося зростання, однак її обсяги не досягли рівня 2008 року. Порівняно з 2009 роком, експорт з ЄС до України збільшився на 24,5%, а експорт України до ЄС – на 43,4%. ЄС залишається основним торгівельним партнером України.
• У сфері вільного руху товарів та технічних регламентів у травні 2010 року уряд ухвалив розпорядження «Про затвердження плану першочергових заходів щодо реформування системи технічного регулювання».
• У 2010 році відбулося п’ять раундів переговорів щодо створення Глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі (ГВЗВТ); переговори просуваються у задовільному темпі. Обидві сторони змогли підтвердити свою рішучість завершити переговори у 2011 році.

Сприяння мобільності  людей, боротьба проти нелегальної  міграції

• ЄС та Україна поглибили діалог щодо запровадження безвізового режиму для короткострокових подорожей. На саміті Україна-ЄС у листопаді 2010 року було представлено План дій з візової лібералізації. План дій встановлює вимоги для досягнення візової лібералізації та визначає заходи, які слід ухвалити та виконати.
• Сьогодні, у рамках дії Угоди про спрощене оформлення віз та Угоди про реадмісію (обидві вступили в силу в січні 2008 року), 40% Шенґенських віз видаються громадянам України безкоштовно.
• Продовжується співпраця з Республікою Молдова з управління кордонами, зокрема із залученням Місії з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM).
• Україна ратифікувала, у вересні 2010 року, Конвенцію Ради Європи щодо протидії торгівлі людьми. Проект закону щодо посилення переслідування за злочини торгівлі людьми та щодо захисту прав жертв такої торгівлі зараз перебуває на стадії міжвідомчого погодження.

Секторальна співпраця - приклади 

• Транспорт: у березні 2010 року відбувся один раунд переговорів щодо всебічної авіаційної угоди між ЄС та Україною. У листопаді 2010 року Парламент у першому читанні ухвалив проект Повітряного кодексу.
• Енергетика: у сфері енергетичної співпраці було досягнуто значного поступу, що призвів до ухвалення, у липні 2010 року, нового закону про функціонування газового ринку. Як наслідок, у вересні було підписано Протокол зі вступу України до Договору про Енергетичне Співтовариство. Україна увійшла до Співтовариства у лютому 2011 року. Здійснюючи дії на виконання спільної конференції між ЄС та Україною щодо модернізації української газотранспортної системи, ЄС погодився підтримати дослідження з аналізу екологічних та соціальних наслідків модернізації газових мереж та підземних газових сховищ. Це дослідження є частиною аналізу благонадійності, що його здійснює Європейський інвестиційний банк, Європейський банк з реконструкції та розвитку та Світовий банк. У березні 2010 року Україна ухвалила програму енергоефективності на період з 2010 до 2015 року, яка, поміж інших речей, встановила мету зниження енергоємності ВВП країни на 20%. В Україні завершилася оцінка безпеки українських атомних електростанцій, яку здійснювала МАГАТЕ. Зараз Україна досягає поступу в виправленні недоліків, на які було вказано в ході цієї оцінки. У 2010 році Україна ще більше підняла рівень безпеки своїх атомних електростанцій.
• Довкілля: у 2010 році Україна ухвалила Стратегію національної екологічної політики до 2020 року та почала підготовку Національного плану дій зі збереження довкілля. У сфері боротьби проти змін клімату було ухвалено та зареєстровано на рівні ООН 30 нових проектів спільного виконання, що підвищило їхню загальну кількість до 48-и.
• Освіта: процес реформи вищої освіти, який зараз триває, визначається принципами Болонського процесу. У серпні було запроваджено реформу навчальних планів середньої освіти і ухвалено дві державні програми на період з 2010 до 2015 року, націлені на покращення використання інформаційних та комп’ютерних технологій в освітній сфері, збільшення викладання природничих наук та математики, а також поліпшення викладацьких умінь. У 2007-2010 роках 551 студент та викладач з України завдяки ґрантам програми Erasmus Mundus змогли продовжити свої студії (на період до трьох років) в університетах ЄС.
• Охорона здоров’я: у квітні 2010 року, в контексті минулорічної епідемії грипу А (H1N1) Єврокомісія та Україна налагодили канали комунікації для обміну епідеміологічної інформації у випадку надзвичайних ситуаціях міжнародного значення. У 2010 році Україна підписала ліцензійну угоду з Європейською Комісією, яка дозволить Україні безкоштовно використовувати візуальні попередження проти куріння на цигаркових пачках. Україна продовжила боротьбу проти ВІЛ/СНІДу та туберкульозу та взяла участь у роботі аналітичного центру Європейської Комісії з ВІЛ/СНІДу.
• Дослідницька діяльність: участь України у роботі 7-ї Рамкової програми з дослідницької діяльності (РП-7) продовжила приносити позитивні результати: 2010 року кількість успішних пропозицій з України зросла. Станом на листопад 2010 року, в роботі успішних дослідницьких проектів у рамках РП7 брали участь 91 дослідницьких установ з України, отримуючи підтримку з ЄС на загальну суму в 8,08 мільйонів євро.

 

 

Відносини між Україною та ЄС: контекст

Європейська політика сусідства

Відносини між Україною та ЄС скеровуються Європейською політикою сусідства. З 2009 року ЄС реалізує програму «Східне партнерство» - східний вимір Європейської політики сусідства. Мета цієї програми полягає в істотному підвищенні рівня відносин з шістьма східними сусідами за допомогою:

- двостороннього  виміру, серед цілей якого –  укладання (після виконання необхідних умов) Угод про асоціацію, що включатимуть в себе створення глибоких та всебічних зон вільної торгівлі, а також досягнення поступу в питаннях візової політики та мобільності, та

- багатостороннього  виміру (тобто міждержавних платформ  та так званих Провідних ініціатив).

Цей підхід створює умови для поступової політичної асоціації та глибшої економічної інтеграції. 

 

Факти та цифри

1998: вступила в  силу Угода про партнерство  та співробітництво між ЄС та Україною.

2005: ухвалено План  дій ЄС-Україна.

2007: розпочато переговори  про укладання далекосяжної Угоди про асоціацію (УА).

2007, 2008 та 2009: мобілізовано  Механізм ЄС із захисту цивільного  населення, націлений на здійснення  першої оцінки шкоди довкіллю  та необхідних дій для усунення  наслідків забруднення у Керченській  протоці; на оцінку наслідків  паводків на річках Дністер та Прут; на допомогу Україні в боротьбі проти пандемії грипу та в попередженні наслідків можливого прориву дамби в Калуші.

2008: вступили в  силу Угода про спрощення візового  режиму та Угода про реадмісію.  Розпочато візовий діалог, чиєю довгостроковою метою є запровадження безвізового режиму.

2008: Україна приєдналася  до СОТ, в такий спосіб відкривши  двері для старту переговорів  щодо глибокої та всебічної  зони вільної торгівлі з ЄС.

2007-2010: Бюджет допомоги  Україні з боку Європейського  інструменту сусідства та партнерства  дорівнює 494 мільйонам євро; додаткові  28,6 мільйонів надано з бюджету  Механізму допомоги на цілі  урядування (Governance Facility).

2011-2013: Єврокомісія оголосила, що індикативний трирічний бюджет допомоги Україні з боку Європейського інструменту сусідства та партнерства дорівнюватиме 470.1 мільйонам євро.

2008-2010: З бюджету  Інвестиційного інструменту сусідства  виділено 22 мільйонів євро на  фінансування п’ятьох проектів  в Україні, передусім в енергетичному секторі. Україна також частково скористалася з 42 мільйонів євро, виділених на реалізацію регіональних проектів у східному векторі Європейської політики сусідства.

2011-2013: У березні  2010 року було ухвалено нову  Національну індикативну програму  для України на період з  2011 до 2013 року. Її бюджет – 470,1 мільйонів євро. Програму спрямовано на підтримку досягнення ключових цілей, викладених в Порядку денному асоціації між Україною та ЄС: 1) належного врядування та верховенства права; 2) сприяння вступу в силу Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (зокрема розділу про глибоку та всебічну зону вільної торгівлі – ГВЗВТ) та 3) стійкого розвитку.