Торгівельні марки

    Найбільш  широкий перелік видів матеріального  втілення марки міститься в новому німецькому законі "Про реформу законодавства про торгові марки" згідно з яким, торгові марки - це позначення, зокрема, слова, включаючи імена, малюнки, літери, числа, акустичні сигнали, зображення в трьох вимірах , включаючи форму товару або його упаковку, а також інші властивості зовнішнього вигляду, включаючи колір, або поєднання кольорів, які можуть відрізнити товари або послуги одного підприємства від товарів або послуг іншого підприємства (частина 1 пункту 3 розділу 1 частини 2 Закону).

    Слід  зазначити, можливість тільки візуального  сприйняття торговельної марки звужує обсяг правової охорони марки. А як же бути зі звуками, запахами? Звуки можна визначити не тільки як музичні фрази, але і як шуми будь-якого походження які не можуть бути виражені нотами (наприклад, гарчання лева для відомого кінематографічного підприємства, шум води, тощо). Звичайно, виникають і труднощі у графічному відтворенні таких позначень.

    Найбільш  різноманітно відрізняються словесні марки. Без сумніву, саме словесні торговельні марки мають перевагу через найбільшу простоту розробки та виконання. Відмінна сила словесної марки представлена як семантикою слова (смисловим значенням), так і фонетичним звучанням.

    Словесна  марка індивідуалізується саме цими ознаками, незалежно від зовнішнього  художнього (графічного) її виконання. У світовій практиці словесні торговельні марки становлять близько 80% всіх використовуваних марок. В якості торговельної марка може бути використано не тільки вигадане, але прізвища. При цьому висновок про відсутність розпізнавальної здатності не може залежати від того, що прізвище зазначене у множині, наприклад "Сурмачі", або в будь якому відмінку з прикметником, наприклад, "Від Фесенко".

    У тому випадку, коли позначення складається  з прізвища та інших елементів, необхідно  оцінити його значення і положення  в просторі (займає воно домінуюче  або не домінуюче положення) і  відмінну здатність в цілому. При  цьому слід враховувати, що включення  в позначення поруч із прізвищем  імені посилює відмінну здатність  позначення (наприклад відома українська торговельна марка "Михайло Воронін"). Можуть підсилити відмінну здатність позначення, що містять прізвища, образотворчий елемент або опис товарів в оригінальній графічній манері, зменшуючи при цьому домінуючий вплив прізвища.

    Що  стосується відомих прізвищ, то такі позначення не підлягають реєстрації, якщо відсутній дозвіл особи, якій воно належить. Так, Верховний суд Онтаріо  заборонив використання відомого імені Rothschild торговцю тютюном Th. Hinds, який назвав свій магазин «Rothschild at Yorkville. Th. Hinds знав, що прізвище Rothschild асоціюється з багатством і є всесвітньо відомим. Щоб продемонструвати якість і престиж своєї продукції, він дав магазину назву «Rothschild at Yorkville». Суд визнав дії Th. Hinds протизаконними.

    Якщо  в якості торговельної марки використовуються окремі літери, то до них застосовуються загальні вимоги, але з деякими застереженнями. Можлива реєстрація позначень в якості торговельної марки, якщо вони є легко вимовними словами мають спеціальне концептуальне значення, а також, коли вони набули іншого значення внаслідок використання.

    Крім  того, реєстрація букв в якості торговельної марки не виключає можливості використання цих букв у словах чи у вигляді абревіатур. Складність для майбутнього власника марки може виникнути тоді, коли абревіатура з'явилася в словнику раніше заявки і було подано на реєстрацію аналогічне поєднання букв. Можливим виходом із цієї ситуації може бути перетворення марки у вільну марку, яка використовується всіма.

    У Великобританії поєднання трьох  або більше букв реєструється тільки за умови доведеного стороною розрізняльного характеру. У справі Vuitton "була визнана розрізняльна здатність окремих букв" LV "в якості торговельної марки. Якщо особа доведе, що тривалий час використовувала торговельну марку на території всієї країни, і вона мала інше значення, то позначення з двох або більше букв має право на існування.

    Особливу  складність серед словесних торгових марок являють собою географічні  зазначення.

    Згідно  загальним правилом, географічні  терміни не підпадають під захист законодавства про торгові марки. Така заборона спрямована на обмеження переважного права окремої особи використовувати географічні назви, які є суспільним надбанням. Але цілком можливо, що їх тривале використання може призвести до того, що географічна марка придбає вторинне значення. Для реєстрації в якості торговельної марки можуть допускатися такі географічні зазначення:

    - Якщо географічне зазначення  використовується як торговельна  марка довільно і з фантазією щодо певних товарів, то немає причин для відмови (наприклад, "Полюс" для шоколадних батончиків).

    - Коли географічне зазначення  є назвою маленького села чи  міста, що не має промислових підприємств;

    - Коли географічне зазначення  набуде вторинного значення, що  значно відоміше, ніж географічна назва. У країнах континентального права у разі набуття торговою маркою, що складається з географічного найменування, вторинного значення в результаті широкого виключного використання, право заявника може бути визнано. У Німеччині не реєструються марки, які складаються виключно з вказівок на місце виробництва, оскільки всі виробники і продавці, що знаходяться в цьому місці, повинні мати право використовувати дане найменування [1].

    Що  не може бути торговельною маркою?

    Не  можуть бути зареєстровані як торговельні  марки:

• позначення, які зображують або імітують державні герби, прапори та інші державні символи, офіційні назви держав, емблеми, найменування міжнародних організацій, гарантійні та пробірні клейма, печатки, нагороди;
• позначення, які не мають розрізняльної здатності;
• описові позначення;
• оманливі позначення;
• позначення, що схожі із торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг [4].

 

    5. Процедура реєстрації торговельних марок

    Основним  документом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з придбанням або реалізацією права власності на торговельні марки, є Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", введений в дію з 01.07.1994 р.

    Також важливе значення мають Правила  складання, подачі і розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг, зареєстровані Мінюстом України 02.08.1995 № 276/812, які визначають вимоги до заявки, встановлюють правила подачі і процедуру розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг.

    Для реєстрації торговельної марки в  Україні необхідно подати заявку до Державного Департаменту інтелектуальної власності при Міністерстві Освіти України. Заявником, може бути фізична особа (громадянин України), організація або іноземна організація, а також іноземець - фізична особа.

    Заявка  на реєстрацію торговельної марки оформляється у трьох екземплярах. У заявці міститься зображення торговельної марки і вказується повне найменування підприємства або організації (ФІО - для фіз. осіб), поштова адреса заявника, перелік товарів і (або) послуг, для позначення яких реєструється торговельна марка.

    Заявка  підписується заявником або його представником у справах інтелектуальної  власності (патентним повіреним), скріпляється печаткою підприємства або організації. До заявки також додається державний збір за подачу заявки.

    Заявка  на реєстрацію торговельної марки подається  в УКРПАТЕНТ, який перевіряє відповідність  заявки встановленим вимогам, класифікує перелік товарів і послуг відповідно до міжнародної класифікації і направляє  заявнику рішення про встановлення дати подачі заявки.

    Далі  по заявках УКРПАТЕНТ проводить  експертизу на відповідність вимогам, що пред'являються до торговельних марок, а також перевіряє тотожність і схожість з раніше заявленими і зареєстрованими в Україні торговельними марками. За наслідками експертизи ухвалює рішення про реєстрацію і видачу свідоцтва або про відмову в ньому.

    При позитивному рішенні необхідно  сплатити мито за видачу свідоцтва. Після  оплати мита торговельна марка вноситься в Державний реєстр торговельних марок України, далі Департамент проводить публікацію про реєстрацію в офіційному бюлетні і видає заявнику свідоцтво на торговельну марку.

    Свідоцтво діє 10 років з дня подачі і може бути продовжено на наступні 10 років  до закінчення попереднього терміну дії.

    Якщо  торговельна марка не використовується повністю або використовується частково на території України щодо товарів  і послуг, вказаних в свідоцтві  протягом 3 років від дати публікації або від іншої дати після публікації, то дія свідоцтва може бути припинена  повністю або частково рішенням суду на підставі звернення зацікавлених осіб [1].  

    6. Питання - відповіді

    1. Яким документом засвідчується право на торговельну марку?  

      Право власності на торговельну  марку засвідчується Свідоцтвом, що видається Державним департаментом  інтелектуальної власності. Термін  дії Свідоцтва - 10 років з можливістю  багаторазоваго подальшого продовження.

    

    2. Як довго триває  реєстрація торговельної  марки?

• стандартна процедура реєстрації торговельної марки триває 12-18 місяців;
• прискорена процедура реєстрації торговельної марки триває 8-9 місяців;
• швидка процедура реєстрації торговельної марки триває 2,5-3 місяці [4].

На  деяких інтернет-ресурсах вказані ще й такі терміни:

    Прискорена  реєстрація торговельної марки 1,5-2 місяці – юридична компанія KODEX єдина компанія в Україні у якої реєстрація товарних знаків займає 1,5 місяці. Прискорена реєстрація торговельної марки дозволяє швидко отримувати домени UA які потребують наявності Свідоцтва про реєстрацію торговельної марки. Така реєстрація торговельної марки не дешева, але ті хто її замовляють платять за швидкість та гарантовану якість [3].

    3. Чи потрібна попередня перевірка торговельних марок на схожість?  

    Радять проводити попередню перевірку позначень, що будуть реєструватися як торговельні марки, на тотожність і схожість з вже зареєстрованими торговельними марками. Таку перевірку часто називають попереднім пошуком торгових марок. Пошук проводиться за базою даних зареєстрованих в Україні торговельних марок, а також за відомостями про подані заявки на реєстрацію торговельних марок. Термін проведення пошуку від 3 до 10 робочих днів.  

      Для проведення перевірки вам  необхідно надати зображення  торговельної марки, яку ви  збираєтеся реєструвати, а також  зазначити товари і послуги,  щодо яких торговельна марка буде використовуватися або реєструватися. За результатами перевірки вам буде наданий звіт, в якому будуть вказані відомості про зареєстровані торговельні марки тотожні або схожі з Вашою.  

      За вашим бажанням заявка на  реєстрацію торговельної марки  може бути подана і без попередньої  перевірки, проте в цьому випадку  ризик отримання відмови в  реєстрації від Укрпатента може  істотно збільшитися [4].

    4. Навіщо реєструвати торговельну марку?

    1. Реєструвати торговельну марку  необхідно для того, щоб захистити  ім'я свого бізнесу Свідоцтвом  на торговельну марку, і, при  цьому, одержати:

• право на використання торговельної марки;
• виняткове право дозволяти використання торговельної марки;
• виняткове право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, у тому числі забороняти таке використання, тощо.

    2. Реєструвати торговельну марку  необхідно для того, щоб заощадити  гроші на рекламі, рекламуючи  торговельну марку, а не кожний  товар окремо.

    3. Реєструвати торговельну марку  необхідно для того, щоб одержати  право на реєстрацію домену .UA.

    4. Реєструвати торговельну марку  необхідно для того, щоб поставити  на баланс підприємства торговельну  марку як нематеріальний актив,  і, таким чином, забезпечити:

• залучення необхідних фінансових ресурсів, наприклад, кредиту під заставу торговельної марки;
• більш ефективну оцінку вартості активів і, як результат, формування оптимальної структури капіталу;
• оптимізацію оподаткування, оскільки торговельна марка зменшує дохід, що підлягає оподаткуванню, на суму амортизаційних відрахувань.