Виховання учнівського колективу

    Міністерство  освіти і науки України

    МДУ ім. В. О. Сухомлинського 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

    на  тему: 
 

    Виховання учнівського колективу 
 
 
 
 
 
 

    Підготувала

    Студентка 247 гр.

    Гонта світлана 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Миколаїв, 2010 р. 
 
 
 
 
 

План 

    1.    Поняття колективу: суть, ознаки, функції, структура 

    2. Шляхи згуртування колективу 

    3. Органи учнівського самоврядування 

    4. Виховний вплив колективу 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

            1. Поняття колективу: суть, ознаки, функції, структура  

    Оцінюючи  роль колективу у вихованні особистості, значення колективізму як риси особистості, слід мати на увазі, що «ніякі благородні цілі ніколи не були досягнуті без об'єднання людей на певних засадах (безперечно, це не стосується творчості, морального вибору тощо). Отже, ми не можемо відкидати все краще, що стосувалося колективістського виховання: вироблення навичок взаємодії і взаємодопомоги, свідомої дисципліни як поваги до інших, до суспільства, вміння рахуватися з нормами життя. Без цього неможливо виховати свідомого громадянина, повноцінного члена суспільства».  

    Колектив  — організована форма  об'єднання людей  на основі цілеспрямованої  діяльності.  

    Дитячий колектив — об'єднання  дітей, згуртованих  спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською  роботою).  

    Характерними  рисами колективу є суспільне  значуща мета, щоденна спільна  діяльність, спрямована на її досягнення, наявність органів самоврядування, встановлення певних психологічних  стосунків між його членами. Дитячий  колектив відрізняється від інших  колективів віковими межами, специфічною діяльністю (навчання), послідовною мінливістю складу, відсутністю життєвого досвіду, потребою в педагогічному керівництві.

    У школі є такі типи колективів: а) навчальні — класний (первинний  або контактний), загальношкільний, предметних гуртків; б) самодіяльні організації — колективи художньої самодіяльності (хор, ансамблі, гуртки); в) товариства — спортивне, книголюбів та ін.; г) об'єднання за інтересами; ґ) тимчасові об'єднання для виконання певних видів роботи. Усі типи колективів пов'язані між собою загальною метою навчально-виховної діяльності школи, забезпечують залучення учнів до різноманітної діяльності. Найважливіший за характером діяльності — колектив класу. У ньому виникають найтриваліші стосунки між його членами та між педагогами і колективом. Кожен колектив має органи самоврядування, які разом становлять систему учнівського самоврядування школи.

    Між структурними одиницями загальношкільного  колективу існують певні зв'язки і взаємозалежності. Особливо важливі  для виховної роботи зв'язки між первинними колективами (класами), загальношкільного колективу з учнівськими колективами інших шкіл, дитячими та юнацькими організаціями. Вони сприяють розвиткові широких соціальних контактів, інтересу до життя та діяльності інших колективів, запозиченню досвіду.

    Колектив  здійснює організаторську (керує своєю  діяльністю), виховну (є носієм моральних  переконань), стимулюючу (сприяє формуванню морально цінних стимулів, регулює  поведінку своїх членів, взаємовідносини  учасників) функції.

    Розглядаючи дитячий колектив як засіб виховання, слід зважати на те, що «вплив соціального  і фізичного оточення утворює  середні типи людей, нівелюючи, уніформуючи  характери: усі переймають один від  другого одяг, звичаї, розпорядок дня. Лише в деяких випадках обставини дитячого життя складаються так щасливо, що сприяють суцільному розвитку індивідуального характеру й дають цілком гармонійну, бажану для суспільства постать».

    А. Макаренко вважав важливим для колективу  стиль і тон його життя та діяльності. Вони — найістотніші й найважливіші елементи колективного виховання. Стиль — внутрішня духовна сила колективу — передбачає почуття власної гідності, що випливає з уявлення про цінність свого колективу, гордість за нього; активність (готовність до впорядкованої ділової ігрової дії); стриманість у рухах, слові, вияві емоцій. Він виявляється в тоні — загальному духовно-емоційному забарвленні діяльності колективу (мажорність, упевнена спокійна діяльність, бадьорість, оптимізм).

    Життя та діяльність учнівського колективу будуються на таких принципах.

    Єдність і цілісність. Первинні колективи  й об'єднання не повинні організовувати свою діяльність ізольовано, а мають  спрямовувати її на досягнення загальної  мети виховання всебічно розвиненої особистості.  

    Постійний рух уперед. А. Макаренко основним законом колективу вважав рух як форму його життя, а будь-яку зупинку — формою його смерті. Реалізація цього принципу потребує послідовної постановки завдань, залучення вихованців до їх розв'язання, вияву з їх боку активності, переживання радості від успішного їх виконання.

    Організація різноманітної діяльності. Людська  особистість формується тільки в  діяльності, і що різноманітніші її види, то кращі умови для її всебічного розвитку. З урахуванням цього  учнів, крім навчальної діяльності, залучають до суспільне корисної праці, спорту, художньої самодіяльності. Таким чином збагачується духовне життя колективу взагалі й кожного його члена зокрема.

    Формування  почуття честі. Воно є індикатором  ставлення учня до колективу. Почуття честі пов'язане з почуттями обов'язку й відповідальності. Учень, який дорожить честю своєї школи, відповідальніше виконує свій обов'язок.

    Спадкоємність поколінь, збереження колективних традицій. Шкільний колектив щороку оновлюється, тому є можливість передавати від покоління до покоління всі надбання, традиції школи. Особливу увагу слід приділити збереженню та примноженню шкільних традицій як неписаних законів, що роблять життя колективу змістовним, цілеспрямованим.  

    2. Шляхи згуртування  колективу  

    Дитячий колектив, за вченням А. Макаренка, у своєму розвитку проходить декілька стадій.

    На  першій стадії (після організаційного  оформлення колективу) важливо сформулювати вихованцям систему педагогічних вимог, рішучих за формою, зрозумілих за змістом, з певними елементами навіювання. Здійснюють також інтенсивний вплив на учнів, формують ядро активу з учнів, які добре вчаться, виконують вимоги шкільного режиму і правила для учнів, вимогливі до себе й до інших, мають організаторські здібності. Цю стадію розвитку колективу не слід затягувати. Якщо учні довго залежать лише від педагогічного колективу, вони звикають до цього і згодом їх важко змусити підкорятися органам учнівського самоврядування.

    На  другій стадії вимоги педагога підтримує  частина вихованців, актив ставить вимоги до товаришів і до самих себе. Ця стадія починається створенням органів самоврядування. В колективі триває процес вивчення один одного, пошуки товаришів і друзів. Оскільки ядро активу ще не має досвіду роботи, педагоги висувають до учнів категоричні вимоги, спираючись на ядро активу. Невиконання учнем вимог шкільного режиму відтепер слід розглядати як свідому протидію і вживати певних заходів впливу.

    Особливу  увагу приділяють засвоєнню органами самоврядування своїх прав і обов'язків, методів роботи. Розширюється актив. Іноді на цій стадії може утворитися і неофіційна група, яка протиставляє себе активу. Проте наявність органів самоврядування допомагає вчителеві справлятися з нею.

    На  третій стадії вимоги висуває колектив. Цього досягають, згуртувавши вихованців у єдиній діяльності. Педагог працює з активом, допомагає йому завоювати авторитет серед учнів, контролює його діяльність, прагнучи залучити до нього найбільше учнів з метою посилення його виховних можливостей. Вимоги педагогів і активу учнів стають лінією поведінки всього учнівського колективу.

    На  четвертій стадії кожен учень  сприймає колективні, загальноприйняті вимоги як вимоги до себе. Створюють  умови для нових, складніших вимог, які висуваються в процесі  розвитку колективу, розширюються права та обов'язки активу, ускладнюються види діяльності колективу.

    На  всіх стадіях розвитку учнівського  колективу педагоги цілеспрямовано працюють над його згуртуванням. Важливою у цій роботі є система —  низка послідовно поставлених перед  колективом цілей, досягнення яких зумовлює перехід від простого задоволення до глибокого почуття обов'язку.

    Важливо продумати таку систему для колективу  загалом і для кожного учня зокрема.

    Засобом згуртування учнівського колективу  є й формування в ньому традицій, бо ніщо так не цементує його, як традиція. Особливо важливі так звані «традиції щоденного вжитку» — дотримання певних правил поведінки у повсякденному житті (наприклад, «у нашому класі не запізнюються», «у нашому класі допомагають один одному» та ін.). Шкільні традиції виховують в учнів почуття Сприяє згуртуванню учнівського колективу обґрунтований і використовуваний А. Макаренком принцип паралельної дії — вимога до вихованця ставиться не прямо, а через колектив, коли відповідальність за кожного члена покладається на колектив і його самоврядування. Цю методику можна використовувати вже на другій стадії розвитку колективу. Такій же меті підпорядкована організація колективної діяльності. Різноманітна спільна діяльність робить життя дитячого колективу цікавим, сприяє налагодженню стосунків між первинними колективами, загальношкільним і первинними колективами, що згуртовує і первинні колективи, і загальношкільний. Об'єднують колектив цікаві конкретні справи, що потребують узгоджених дій його членів. Якщо учні, наприклад, самі знайшли предмет праці, вони розподілять обов'язки між собою, охоче займатимуться конкретною ділянкою роботи,переживатимуть радість від досягнутих успіхів.

    Особлива  роль у згуртуванні учнівського  колективу належить громадській  думці, що формується переважно на третій стадії його розвитку. Формою її вияву є загальні збори колективу, на яких вирішуються всі важливі справи, проблеми, порушення норм поведінки (зловживати таким обговоренням не слід).

    Позитивно впливає на колектив і учнівське  самоврядування. Педагоги повинні зміцнювати його авторитет серед школярів, частіше звертатися по допомогу до членів учнівського самоврядування, радитися з ними. За таких умов учні починають прислухатися до них. Проте не слід обмежуватися тільки роботою членів самоврядування. Важливо, щоб кожен учень виконував конкретну, хоча б невелику роботу для загального блага, виявляючи себе при цьому як член колективу.

    Продумана організація дозвілля учнів —  колективні відвідування кіно, театру, організація екскурсій, турпоходів, підготовка та проведення шкільних свят і вечорів відпочинку, участь у художній самодіяльності й інших заходах — допомагає об'єднати учнів у повноцінний колектив.

    На  згуртованості учнівського колективу  позитивно позначається і згуртованість  у діяльності педагогів, єдність вимог з їхнього боку до нього. А. Макаренко вважав, що у згуртованому педагогічному колективі кожен педагог насамперед дбає про згуртованість загальношкільного колективу, відтак — про справи свого класу й лише потім — про власний успіх.

    Про рівень розвитку учнівського колективу  свідчать: мобільність при виконанні  колективних справ і доручень, прагнення до вирішення складніших завдань, активна участь кожного  в їх розв'язанні; товариські взаємини, уважність один до одного, готовність допомогти слабшому, поважання гідності однокласників, здатність до порозуміння без сварок і образ; бажання дітей бути разом, задоволення від спілкування, життєрадісність, бадьорість, зібраність, відсутність нашіптування, почуття гумору, вміння належним чином вирішувати конфліктні ситуації, готовність долати труднощі, виконувати відповідальні доручення; відповідальність за колективну справу; самостійне висунення суспільно значущих цілей і досягнення їх на основі самоврядування.

    У школах, де порівняно слабкі учнівські колективи, часто утворюються невеликі групи негативного спрямування. Дослідження свідчать, що більшість педагогічне занедбаних учнів (70%) належать до таких груп. У стосунках між їх членами немає рівності, кожен прагне бути лідером. Більшість цих груп мають прихований характер, їх учасники, як правило, ігнорують шкільний режим, традиції педагогічного й учнівського колективу, завжди чимось незадоволені, але явно не висловлюють своєї позиції, діють обережно, іноді відверто порушують дисципліну. Навіть після того як було зафіксовано порушення ними дисципліни, вони намагаються викрутитися, щоб зменшити свою провину.