Социально-психологическая помощь безработным

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

факультет психології

кафедра «соціальної роботи»

Дипломна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА БЕЗРОБІТНИМ, ЯКІ ТРИВАЛИЙ ЧАС ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ОБЛІКУ В ЦЕНТРІ ЗАЙНЯТОСТІ

студентки 4 курсу

ф-ту психології

відділення соціальної роботи

Кашинської Валерії

Науковий керівник

кандидат психологічних наук

доцент кафедри

Кунцевська А.В.

Київ 2011

План

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ I.Становище безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості

1.1Безробітні як категорія соціальної роботи………………………………………..4

1.2 Зміст проблем та труднощів безробітних, які знаходяться на обліку в центрі зайнятості ………………………………………………………………………………...12

1.3 Зміст діяльності центру зайнятості……………………………………………...22

Розділ II. Дослідження соціально – психологічних проблем безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості

2.1 Експертне дослідження проблем безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості………………………………………………………………..37

2.2 Масове дослідження безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості………………………………………………………………………….41

2.3 Аналіз отриманих даних………………………………………………………...51

Розділ III. Розробка соціально – психологічних засобів підтримки безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості

3.1 Програма соціально-психологічного тренінгу для безробітних………..…........55

3.2 Процедура та результати впровадження  тренінгу…………………………….62

Висновки…………………………………………………………………………....71

Використані джерела……………………………………………………………....73

Додатки ……………………………………………………………………………..76

Вступ

Актуальність: Кількість безробітних, що реєструються в центрах зайнятості постійно зростає. Небезпечним сигналом є збільшення із року в рік тривалого безробіття. В 2007 році особи, що мають статус безробітного більше ніж 6 місяців, становили 14% усіх безробітних, що перебувало на обліку в центрі зайнятості протягом року, а в 2010 р. - 32%. З наведених даних цієї статистики, чітко видно - тривале безробіття зросло за кілька років в 2 рази, це призводить до незайнятості населення, а отже і до проблем у безробітного як в соціальному плані, так і до соціально – психологічних проблем.

Спеціалісти центру зайнятості відзначають, чим триваліше безробіття, тим значніші негативні зміни у психіці безробітного, тим вищий їх рівень і більша потреба в соціально-психологічній допомозі, але досі вона не надається в повному обсязі, а лише частково.

Відтак, ми вважаємо доцільним проаналізувати соціально-психологічні проблеми безробітних, та розробити технологію соціально-психологічної підтримки безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості.

Об`єкт: соціальна робота з безробітними, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості.

Предмет: зміст соціально-психологічної підтримки безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості.

  Мета: визначити проблеми та труднощі безробітних, розробити технологію соціально-психологічної підтримки безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості.

Завдання:

1.Теоретично проаналізувати особливості та проблеми безробітних, які перебувають на обліку в центрі зайнятості.

2. Розробити та провести емпіричне дослідження соціально - психологічних проблем безробітних.

3. Розробити технологію соціально-психологічної підтримки безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості.

Розділ I. Становище безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості

1.1Безробітні як категорія соціальної роботи

Розвиток сучасної української економіки вимагає оперативної й адекватної адаптації працівників до ринку праці, особливо у випадках втрати ними місця роботи. Протиріччя між потребами ринку праці і фактичним рівнем професійної підготовки фахівців, їх недостатня кваліфікація та непристосованість до вимог професійної діяльності в ринкових умовах обумовлюють виникнення і зростання безробіття серед працездатного населення.

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі. Повна зайнятість означає використання усіх придатних до цього трудових ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатний працювати. Якщо ж людина втрачає роботу це призводить до втрати зайнятості, а отже виникає безробіття [1,С.80].

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над попитом на неї[2,C.39].

Першу спробу пояснити сутність і причини безробіття зробив Т. Мальтус. Його концепція з певними модифікаціями існує й досі. Засобами усунення безробіття Мальтус і неомальтузіанці вважають війни, епідемії, свідоме обмеження народжуваності тощо.

У середині 50-х років XX ст. виникла технологічна концепція існування безробіття, згідно з якою причиною його появи є науково-технічний прогрес, технічні зміни у виробництві, особливо несподівані, непрогнозовані. Боротися з безробіттям, на думку авторів концепції, слід шляхом обмеження темпів і масштабів технологічного прогресу, його сповільнення.

Найпоширенішою на сучасному етапі є кейнсіанська теорія, згідно з якою причиною безробіття є недостатній попит на товари, що зумовлено схильністю людей до заощаджень і недостатніми стимулами до інвестицій. Ліквідувати безробіття можна шляхом державного стимулювання попиту та інвестицій. Засобом боротьби з безробіттям Дж. Кейнс вважав збільшення воєнних витрат.

Існує концепція пояснення безробіття високим рівнем заробітної плати, тобто для його зниження слід зменшити рівень оплати робочої сили.

Марксистська теорія пояснює безробіття закономірностями розвитку капіталістичного способу виробництва, насамперед законом народонаселення, законами конкурентної боротьби, які змушують власників збільшувати обсяг інвестицій, удосконалювати техніку, що зумовлює відносне підвищення витрат на засоби виробництва порівняно з витратами на робочу силу, що призводить до зростання органічної будови капіталу і поширення безробіття. У Марксовій теорії таке явище отримало назву "всезагального закону капіталістичного нагромадження" — збільшення національного багатства, величини та інтенсивності зростання функціонуючого капіталу й кількості пролетаріату та продуктивної сили його праці, що супроводжується збільшенням відносної промислової резервної армії праці.

Серед перелічених теорій найлогічнішим видається пояснення основної причини безробіття всезагальним законом капіталістичного нагромадження, оскільки він органічно поєднує фактори безробіття з боку як технологічного способу, так і суспільної форми (відносини економічної власності). У першому випадку це, по суті, прогрес техніки, який зумовлює швидше зростання попиту на засоби виробництва порівняно з попитом на робочу силу [4,C.118].

  Факторами формування безробіття можуть бути такі:

- нестача сукупного ефективного попиту;

- негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;

- недостатня мобільність робочої сили;

- структурні зрушення в економіці;

- дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;

- демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;

- сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Безробіття веде до прямого занепаду раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має тимчасовий характер.

Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами. Багато науковців пов'язують зростання злочинності зі зростанням безробіття [5,C.56].

Ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» дає таке визначення безробітного: «Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи» [3,C.1].

Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) — особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

- не мали роботи (прибуткового заняття);

- активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів;

- готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів [4,C.26].

Виділяють наступні види безробіття:

Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між регіонами і видами праці, а також у різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу (після закінчення навчання або через переїзд в інше місце, через пошук роботи, яка б відповідала рівню їхньої кваліфікації чи уподобанням, рівню зарплати).

Складовою частиною фрикційного безробіття є так зване інституціональне безробіття, яке пов’язане з тим, що іноді надмірні соціальні виплати, запровадження гарантованого мінімуму зарплати, недосконалість податкової системи тощо призводять до того, що деяка частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватись, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних.

Структурне безробіття означає невідповідність між пропозицією праці та попитом на робочу силу. Така невідповідність виникає у зв’язку з технологічними змінами у процесі виробництва, коли попит на один різновид зростає, тоді як на інший зменшується, а пропозиція не може швидко пристосуватися до цього.

Технічний прогрес зумовлює появу нових професій. Тривалість безробіття тут пов'язана з часом навчання новій професії. Отже, суттєва різниця між фрикційним і структурним безробіттям полягає в тому, що в першому випадку безробітні, як правило, зберігають навички і вміння, що властиві робочій силі, їх вони можуть використати на інших роботах. А в другому випадку вони не можуть відразу отримати роботу без попередньої перепідготовки. Потрібне додаткове навчання.

До циклічного безробіття призводить спад виробництва, тобто фаза економічного циклу, яка характеризується недостатністю сукупних витрат. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає.

Приховане безробіття. Причиною такого безробіття є, по-перше, низька конкурентоспроможність невеликих підприємств порівняно з великими; по-друге, кризові явища в країнах, що переходять до ринкової економіки.

Приховане безробіття особливо виявляється серед сільського населення. Безробіття тут називають прихованим тому, що воно приховується ілюзорною зайнятістю в сільському господарстві. Клаптик землі, малопродуктивне, майже натуральне господарство не забезпечують людині засобів існування впродовж року. Селянин змушений шукати роботу на стороні: найматися до заможних господарів, працювати в сезонних будівельних бригадах, займатися дрібним кустарним промислом, здійснювати різноманітні послуги, що мають, як правило, нерегулярний характер.

Приховане безробіття виявляється і у містах. Воно приховується тим, що працівники переміщуються в межах підприємств, але мають неповний робочий день або перебувають в неоплачуваній відпустці.

Застійне безробіття. Цей вид безробіття породжується досить значним часом при відсутності роботи. Це призводить до того, що деякі люди, по суті, втрачають кваліфікацію і навіть бажання регулярно працювати. Вони живуть за рахунок випадкових заробітків чи подаянь інших людей або благодійних організацій. Деяка частина представників застійного безробіття поповнює кримінальні верстви населення, а також ряди так званих люмпенів і осіб без певного місця проживання.

Ще один вид безробіття - сезонне - викликане тимчасовим характером виконання тих чи інших робіт, функціонування підприємств та галузей. Передусім це сільськогосподарські роботи, рибальство, будівництво, цукрове виробництво та ін. На цих роботах інтенсивне навантаження в "сезон" змінюється простоями в інший час. Відповідно працівники то масово набираються, то масово звільняються [6,C.37].

Коли людина перебуває на обліку в центрі зайнятості більше 6 місяців це називається – тривале перебування на обліку в центрі зайнятості, більше 9 місяців – довготривале перебування на обліку. Під час тривалого безробіття працівник втрачає кваліфікацію, а отримання нової кваліфікації й адаптації до нових умов часто проходять для нього важко. Основними причинами існування тривалого безробіття є:

1) виплата допомоги по безробіттю;

2) “жорсткість” заробітної плати.

Встановлення і виплата допомог по безробіттю підвищують природний його рівень, оскільки полегшують долю безробітних. При визначенні ймовірності того, чи стануть працівники безробітними, і якщо так, то чи довго вони ними залишатимуться, вчені розраховують коефіцієнт заміни. Він визначається співвідношенням доходу людини за умови, що вона безробітна, і доходу (після сплати податків), коли ця ж людина працює [8,C.37].

Допомога по безробіттю сприяє тривалому перебуванню безробітних на обліку в центрі зайнятості тому, що:

- виплата допомоги по безробіттю дає людині можливість довше підшуковувати собі роботу;

- аби одержувати допомогу по безробіттю, людям слід належати до “робочої сили”, тобто шукати роботу, навіть якщо вони насправді не хочуть працювати. Тоді їх враховують як безробітних. Якби допомоги по безробіттю не було, то окремих людей не зараховували б у складі робочої сили, і тоді “вимірюваний” рівень безробіття був би нижчий.

Незважаючи на те, що виплати допомоги по безробіттю підвищують його природний рівень та призводять до тривалого перебування на обліку, скасовувати такі виплати не можна, з метою того, щоб дати людям певний час для пошуків роботи (було б недоцільно змушувати кваліфікованого робітника, щойно він втратив роботу, ставати до нової, некваліфікованої, бо він не може дозволити собі бути безробітним і втрачати час на пошуки роботи).

Ще одним фактором, який впливає на рівень безробіття, є так звана “жорсткість” заробітної плати, тобто її нездатність до гнучкої зміни. “Застигання” ринку праці в нерівноважному стані повязане із:

1) законодавчим встановленням мінімуму зарплати;

2) фіксацією рівня зарплати в колективних договорах з профспілками;

3) “стимулюючою зарплатою”, яка встановлюється і підтримується фірмами для залучення кваліфікованої робочої сили, скорочення плинності кадрів та підвищення рівня продуктивності праці [9,C.17].

Рівень безробіття дуже відрізняється, залежно від груп населення за віком і професійним досвідом. Зокрема, рівень безробіття серед молоді набагато вищий, ніж в інших вікових групах. Тенденція до зростання природного рівня безробіття  пов’язана із:

- збільшенням частки молоді в складі робочої сили;

- значенням частки жінок у складі робочої сили;

- прискоренням структурних зрушень в економіці;

- підвищенням рівня життя і намаганням “почекати” на гарні робочі місця[10,C.41].
          Правовий статус безробітного включає основні (статутні) права і обов'язки та їх гарантії. Порядок призначення і виплати допомоги по безробіттю, його розмір і терміни виплати регулюються статтями 28-30 Закону України "Про зайнятість населення", Положенням про порядок реєстрації, перереєстрації і ведення обліку громадян, що шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки і перепідготовки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України [3,C.2].
        Рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їхніми особистими заявами з 8 дня після реєстрації в центрі зайнятості за місцем проживання.
      Не можуть бути визнані безробітними громадяни:
а) у віці до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організацій або скороченням чисельності (штату);
б) які уперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, що не потребує професійної підготовки;
в) які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу;
г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.
           Слід звернути увагу, що законодавством закріплені не тільки права, але й обов'язки громадян, зареєстрованих у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, і безробітних. Вони зобов'язані сприяти своєму працевлаштуванню, виконувати всі рекомендації центру зайнятості, відвідувати центр зайнятості у строки, встановлені працівником цієї служби [3,C.4].
          Для одержання статусу безробітного з призначенням допомоги по безробіттю громадянин повинен наступного дня після встановленого строку підбору підходящої роботи особисто подати до державної служби зайнятості письмову заяву про надання статусу безробітного та заяву про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів.
         Громадянам зареєстрованим на загальних підставах, допомога по безробіттю-виплачується з 8-го дня після реєстрації у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом 2 років.
         Для осіб передпенсійного віку (чоловікам після досягнення 58 років, жінкам - 53 років) тривалість виплати допомоги становить до 720 календарних днів.
         Громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.
        Допомога по безробіттю гарантується в розмірі:
а) не менше 50% середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче за встановлений законодавством розмір мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували безробіттю, працював не менше 26 календарних тижнів;
б) не нижче за встановлений законодавством розмір мінімальної заробітної плати - у всіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (більше 6 місяців) перерви [11,С.27].
         Щодо співвідношення між кількістю безробітних жінок та чоловіків, то за інформацією державної служби зайнятості частка жінок сягає більше 60%, хоча і зменшилася порівняно з 2009р. Статистичні дані показують, що безробітних жінок в Україні трохи менше, ніж чоловіків.Ситуація є прямо протилежною, якщо брати до уваги зареєстроване безробіття. Ця різниця може бути пояснена тим фактом, що в Україні існують заходи активної політики зайнятості, націлені на працевлаштування жінок, які мають дітей до 6 років чи дітей інвалідів. Це заохочує безробітних жінок в Україні звертатися до центрів зайнятості частіше, ніж безробітних чоловіків [12, С.107].

В Україні дуже великий відсоток безробітних з вищою освітою (32%). Висока частка безробітних з вищою освітою в Україні суттєво впливає на можливість знайти “підходящу” роботу для безробітних, а, отже, і на оцінку ефективності роботи центру зайнятості. Разом з тим, оскільки в країні існує велика кількість безробітних з вищою освітою, то виникає питання про раціональність державної політика щодо фінансування навчання такої великої кількості студентів та правильності розподілу кількості місць для різних спеціальностей у системі вищої освіти [13,C.29].

Небезпечним сигналом є збільшення із року в рік тривалого безробіття. В 2007 році особи, що мають статус безробітного більше ніж 6 місяців, становили 14% усіх безробітних, що перебувало на обліку у службі зайнятості протягом року, а в 2010 р. - 32% [14,C.9].

З даних  статистики тривале безробіття зросло за кілька років в 2 рази, це призводить до незайнятості населення, а отже і до проблем у безробітного як в соціальному плані, так і до соціально – психологічних проблем, що також справляють великий вплив на особистість безробітного, що може впливати і на строки перебування безробітного на обліку в центрі зайнятості.

1.2 Зміст проблем та труднощів безробітних, які перебувають на обліку в центрі зайнятості

Причини безробіття - не тільки економічні, але й індивідуально-психологічні. Дуже часто намагання працевлаштувати людину на ту чи іншу роботу виявляються марними. І це можна пояснити внутрішньою суперечністю людини. Причини цих суперечностей різні - занижена самооцінка, низький рівень домагань, відсутність мотивації тощо [15,C.53].

Таким чином, безробіття призводить до суттєвих психологічних труднощів особистості, пов’язаних, зокрема, з нездатністю безробітної людини адекватно оцінити ситуацію і причини втрати роботи та виявити активну особистісну поведінку в пошуці роботи. Труднощі формування безробітними особистісного ставлення до професійної діяльності як складової цілісного життєвого самовизначення обумовлюють виникнення певних особистісних проблем [16,C.39].

Коли пошук роботи затягується, а сьогодні, на жаль, це типове явище, то на безробітного чекає багато неприємностей, зокрема і психологічного плану. Це песимізм і безпорадність, чому сприяє відчуття соціальної ізоляції. Це такі вкрай негативні та неприємні відчуття, як відсутність впевненості у собі, депресія, безнадія і постійна стурбованість за своє майбутнє. Особистісні проблеми, що властиві безробітним, виявляються у розбіжностях між мотивами та ціннісними орієнтаціями особистості безробітних; нездатності реалізувати свою суб’єктність в ринкових умовах; стійкій нервово-психічній напрузі; внутрішньому конфлікті; нездатності подолати власними силами існуючі труднощі; почутті незадоволення собою, зниженні впевненості у власних силах; песимізмі щодо перспективи діяльності; неадекватному емоційному реагуванні на зміну умов діяльності; власній професійній невідповідності сучасним потребам ринку. Визначені особистісні проблеми безробітних найбільшою мірою впливають на подальший професійний шлях, на формування ставлення до рівня свого професійного потенціалу, на рівень самокритичності і здатність до прийняття ефективних професійних рішень [17,C.32].

Безробітний підсвідомо намагається боротися з таким станом постійної стурбованості, але здебільшого далеко не кращим способом - у більшості випадків це проявляється в байдужості та апатії. Створюється парадоксальна ситуація - людині потрібно діяти, шукати вихід із стану безробіття, а вона опускає руки, здається перед труднощами, не долає їх, а звикає до них [18,C.72].

В зв`язку з цим, далі розглянемо  чотири фази, в яких перебуває безробітний після втрати роботи

Перша фаза (1 - 3 місяці) – фаза шоку, що супроводжується активним пошуком роботи. Стан невизначеності та шоку, пов'язаний з важкими суб'єктивними переживаннями страху та негативними емоціями. На цьому етапі індивід ще зберігає оптимізм і надiю.

Друга фаза (3 - 5 місяців) настає після невдалих пошуків роботи, внаслідок чого знижується активність цих пошуків, людиною оволодіває занепокоєння, песимізм. Неможливість реалізувати свій потенціал у одних породжує агресивність, у інших – повну апатію. Це найкритичніший стан. Більшість людей сприймає відмову у прийомі на роботу винятково як негативну оцінку їх особистості; це болісний удар по їх самолюбству.

Третя фаза (6 місяців і більше) характеризується адаптацією до стану безробіття, зниженням рівня домагань. На цей час попередні життєві позиції виявляються зруйнованими. Погіршення стану безробітного, яке наступає після 6 місяців втрати роботи та пов'язується з деструктивними змінами у психіці, здоров'ї, фінансовому та соціальному положенні безробітного.

Четверта фаза безпомічності та примирення з ситуацією, яка виникає під час тривалого безробіття та супроводжується бездіяльністю та апатією[10,C.24].

Перебування в ситуації безробіття справляє психотравмуючий вплив, оскільки є джерелом постійного стресу. Людина, що не має роботи, переживає стан внутрішньої порожнечі; у неї виникають думки, що якщо її здібності, професійне уміння неможливо застосувати, то й життя втрачає сенс. Причому, такий психічний стан притаманний навіть тим, хто не відчуває серйозних матерiальних труднощів. Працюючи, людина задовольняє фiзiологiчнi потреби як власні, так і своєї сім’ї, задовольняє потребу i в безпеці (вона може звертатися до лікарів, купувати необхідні ліки; сплачуючи податки). В трудовому колективі особистість задовольняє потребу в приналежності, спілкуванні, визнанні, повазі до себе, i, нарешті, тільки у праці вона може розкрити свій потенціал. Але не задоволення цих потреб в ситауціїї безробіття дуже гостро позначається на безробітних та їх психологічному стані [19,C.162].

Далі розглянемо більш детально, які саме соціально-психологічні проблеми виникають у безробітних та стани, які з цим пов`язані.

У безробітних можуть виникати стани фрустрації. Це психічний стан гострого переживання, пов'язаний з неможливістю задовольнити насущні потреби. Фрустраційний стан виникає в певних ситуаціях і народжується відповідними причинами. Фрустраційні ситуації викликаються конфліктом між актуально значимою потребою і неможливістю її реалізації, зривом мотиваційної поведінки.

Стани фрустрації приводять до напруженості, внаслідок чого безробітний демонструє неконструктивну поведінку,елементами якої можуть бути:

1) агресія;

2) репресія - пригнічення бажань та витіснення їх у підсвідомість;

3) ескапізм - уникнення травмуючої ситуації;

4) регресія - примітивізація поведінки;

5) раціоналізація - спроба виправдати свою поведінку надуманими засобами;

6) сублімація - переключення активності з первинної проблеми, у вирішенні якої йому не поталанило, на діяльність іншого роду, де досягається успіх, навіть і уявний;

7) проекція - перенесення неусвідомлених мотивів поведінки на пояснення поведінки другого;

8) аутизм - самозамикання особистості, її відмежування від спілкування та активної діяльності [20,C.51].

Дивлячись на це, можна сказати, що втрата роботи викликає складний стресовий стан, який супроводжується негативними психологічними проявами, впливає на загальний рівень активності, фізичне та психічне здоров'я .

Переживання людиною ситуації бездіяльності, відсутності роботи трансформується в синдром "неврозу безробіття". Незалежно від причин безробіття людина переживає пустоту свого часу як внутрішню пустоту. Безробітний вважає себе нікому непотрібним, а своє життя - позбавленим сенсу.

Соціально - психологічні проблеми безробіття впливають і на механізми психічної регуляції людини та викликають певні форми психологічної деформації особистості безробітного. В залежності від індивідуально-психологічних особливостей людини ці види деформацій (певні зміни рис характеру, темпераменту, емоційної сфери, сфери потреб та вольової сфери) можуть проявлятися по - різному [21,C.33].

Результати вивчення наукової літератури дозволяють виділити кілька основних типів психологічних особистісних деформацій. Прояв цих типів на поведінковому рівні залежить від різних, значущих для них ситуацій.

1. Ситуація залежності - при спілкуванні безробітного з людиною, від якої залежить його подальша доля.

2. Ситуація невизначеності - ситуація, в якій у безробітного відсутня необхідна інформація для її подолання та прийняття рішення.

3. Ситуація тиску - ситуація, у якій на безробітного застосовують психологічний тиск у зв'язку з необхідністю вибору саме тих варіантів рішень, що пропонуються.

4. Ситуацій байдужості - ситуація, в якій очікування допомоги не оправдується або ігнорується.

Кожна з цих ситуацій проявляється:

- у спілкуванні з працівниками кадрових служб;

- у процесі прийняття рішення,

- у конфлікті, що може протікати у конструктивній або деструктивній формах.

Далі розглянемо чотири основні типи безробітних та їх поведінку у ситуаціях байдужості, невизначеності, тиску та байдужості.

1."Демонстрант". Такий тип поведінки характеризується загальним емоційним збудженням, низькою самокритичністю. Такі люди артистичні, говірки, можуть викликати у співбесідника помилкове враження. Непогано орієнтуються і оцінюють поведінку людей, пильно стежать за реакціями співбесідника, схильні до лестощів.

В ситуації незалежності переймає стиль поведінки партнера, може вдаватися до лестощів, говорити неправду. При прийнятті рішення не схильний зважувати варіанти пропозицій, конфліктних ситуацій уникає.

В ситуації невиначеності - заграє із співбесідником, затягує час та спілкується заради спілкування. Уникає самостійного прийняття рішення, намагається перекласти відповідальність за прийняття рішення на іншу, людину. Може провокувати конфлікт, але сам ініціатором конфлікту не виступає.

В ситуації тиску - уникає спілкування та конфліктів. Зволікає з прийняттям рішення, відкладає його до більш сприятливого моменту.

В ситуації байдужості - говіркий, нав'язливий, сльозливий. Не бажає самостійно приймати рішення. На конфлікт не йде і сприймає себе як жертву обставин, що склалися.

2. "Педант". Цей тип поведінки зустрічається не так часто і характеризується тенденцією до переоцінки можливих альтернатив вибору та зволіканням в прийнятті рішення. Це пояснюється низькою пластичністю у регуляції соціальної поведінки, достатньо високою тривожністю, вразливістю. Люди цього типу схильні вважати, що перед здійсненням того чи іншого вибору або початку діяльності необхідно кілька разів впевнитись у тому, що більш досконалих варіантів не існує. Часто така перевірка призводить до втрати часу та перетворюється у самоціль.

В ситуації залежності - ставиться до співбесідника та його пропозицій з недовірою, вимагає поширеної допоміжної пояснюючої інформації. Прийняття рішення супроводжується високою тривожністю. Наявність значущої особи сковує самостійність у прийнятті рішення.

Схильний до внутрішнього конфлікту, зовнішні прояви конфлікту можуть носити загострений реактивний характер з різким припиненням спілкування.

В ситуації невизначеності – у спілкуванні стає ще більш тривожним, проявляє зовнішню нервозність та недовіру.

Прийняття кінцевого рішення практично неможливе через повну відсутність здібності до ризику. Може бути схильний до зовнішніх проявів конфлікту з вимогою надання більш глибокої та чіткої інформації.

В ситуації тиску - у спілкуванні наявна підвищена тривожність, що в результаті призводить до самоізоляції у спілкуванні або до різкого прояву незадоволеності. Прийняття рішення стає неможливим. Здійснює різкі, необдумані, імпульсивні дії, які виключають можливість подальшої ефективної взаємодії.

В ситуацїі байдужості - активно потребує інформації. Спонукає до активних дій, наполягає на визнанні своїх потреб і проблем. Генерує велику кількість власних пропозицій і потребує зворотного зв'язку. У ситуації конфлікту ступінь напруження зростає, що, в кінці кінців, може призвести до максимально загостреного прояву конфлікту.

3. "Збуджений". Основна риса даного типу - це поведінка, що базується на моментних бажаннях та збудженнях. Ці люди важкі у спілкуванні, чим визивають значні ускладнення для інших. Вони імпульсивні, характер реакції часто не продуманий, відсутня логіка прийняття рішення, часто знервовані та відкрито заявляють про свої потреби. Такі люди відрізняються заниженим рівнем відповідальності за свою поведінку, не виконують обов'язки, які покладає на них будь - яка трудова діяльність. Тому вони частіше, ніж інші, стають об'єктами звільнення з роботи (вони проявляють неадаптивні форми поведінки та низький рівень виконавчої дисципліни), їх образ життя відрізняється тенденцією до постійної емоційної розрядки, об'єктами якої часто бувають оточуючі та близькі їм люди. Безумовно, цей тип формується не в результаті безробіття, а у попередній життєдіяльності, але втрата роботи тільки загострює ці тенденції. Необхідно пам'ятати, що в основі цього типу лежить природна, психофізіологічна схильність людини.

В ситуації незалежності - у спілкуванні підкреслює власну значущість. Якщо не стає об'єктом тиску і отримує необхідну увагу - схиляється до прояву дружніх почуттів. При прийнятті рішень поводить себе імпульсивно та несе знижену відповідальність за свою долю. У конфліктній ситуації не бажає визнавати норми та авторитети, вступає у відкритий конфлікт.

В ситуації невизначеності - у спілкуванні висуває підвищені вимоги до партнера. Прийняття рішення характеризується імпульсивністю та невизначеністю, хаотичним перебором як варіантів, так і їх наслідків. Конфліктна взаємодія носить хаотичний, напружений характер.

В ситуації тиску - спілкування стає засобом боротьби та єдиним засобом досягнення результату. Приймаючи рішення, не йде на компроміси та переоцінює власні можливості. Єдиною ціллю конфліктної взаємодії є приниження та дискредитація супротивника.

В ситуація байдужості - спілкування є засобом агресивних нападів на співбесідника. В ситуації прийняття рішення нав'язує свій варіант та перекладає свою відповідальність за можливу невдачу на співбесідника. Недостатній увазі до його проблем та особистості у конфліктній ситуації протиставляє погрози та протести.

4."Тривожний". Таким людям притаманна висока емоційна вразливість, сльозливість, чутливість до образи. Вони знаходяться у постійному суб'єктивному очікуванні небезпеки, переживанні негативного розвитку подій, в яких вони будуть брати участь (за їх думкою), їм притаманне відчуття необґрунтованого страху (особливо виражений страх невдачі у соціальній взаємодії), переживання своєї безпорадності. Зовні тривожність проявляється у загальній дезорганізованості діяльності, а в спілкуванні - як порушення спрямованості та продуктивності. Це часто заважає людині знайти своє місце у житті, оскільки вона погано адаптується до оточуючого середовища.

В ситуації залежності – у спілкуванні замкнений і неініціативний. Схильний приймати будь-які рішення і недооцінює власні можливості. В конфліктній ситуації схильний до абсолютного підпорядкування, проявляє відсутність здібності захищати власні інтереси та точку зору. Конфлікт, як правило, переносить на самого себе.

В ситуації невизначеності - у спілкуванні метушливий, дезорганізований, нездібний сформулювати свою думку. При прийнятті рішення повністю безпомічний. При вирішенні конфліктної ситуації потребує підтримки та допомоги.

В ситуації тиску - при спілкуванні - відлюдний, замкнений, мовчазний. Для того, щоб запобігти ситуації тиску, погоджується на будь-яке рішення. Характерна повна відсутність критичності при оцінюванні варіантів рішення. У конфлікті може проявляти неадекватні реакції, сльозливість та нервові зриви. Сама ситуація тиску сприймається як реальна небезпека.

В ситуації байдужості - у спілкуванні виступає з позиції прохача, який просить зрозуміти його безвихідне положення. У момент прийняття рішення схильний приймати будь-яку пропозицію, тому що сам не в змозі відстояти власну точку зору. У конфліктній взаємодії байдужий до зневажливого ставлення, виражає з цим згоду та не протестує проти пригнічення [22,C.118].

Також у ситуації втрати роботи в безробітних, чим триваліше безробіття, тим більша вірогідність виникнення кризових станів. Кризовий стан характеризується як наслідок дії кризового явища на особистість безробітного, що виявляється у порушеннях самопочуття і психічної діяльності особистості безробітних у певний період часу.

Виділяються такі стадії кризи у безробітних :

- первинний ріст напруги, що стимулює звичні способи вирішення проблеми;

- подальший ріст напруги в умовах, що ці способи виявляються безрезультатними;

- ще більше збільшення напруги, яка потребує мобілізації зовнішніх і внутрішніх резервів;

- якщо все виявляється марним, настає стадія, для якої характерне підвищення тривоги і депресії, почуття безпорадності і безнадії, дезорганізація особистості[23,C.41].

Розглянемо детальніше психологічні особливості та стани безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості.

У більшості безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості часто виникають стреси. Л.П. Гримак дає таке визначення стресу - це неспецифічна реакція організму на ситуацію, що вимагає більшої чи меншої функціональної перебудови організму, відповідної адаптації.

Число факторів, що приводить до стресу у безробітних досить велике. Це і несприятливе екологічне середовище, зростання соціальної напруженності в суспільстві, економічні труднощі, але вирішальним фактором є тривалий час пошуку роботи, який не приносить бажаних результатів [24,C.39].

Первинним психологічним проявом стресу є тривога. Це стан очікування успіху чи невдачі від події, наростання афективної напруги при серії життєвих негараздів; передчуття якихось життєвих змін. Такий стан викликає внутрішній дискомфорт, напругу, невпевненість у собі.

Тривога - стан, який добре знайомий кожній людині, а в ситуації безробіття майже кожний її переживає. З появою тривоги відбувається посилення активності, зміна характеру поведінки, включаються додаткові фізіологічні механізми адаптації до умов, які змінились.

Відчуття внутрішньої напруги являється початком “тривожного ряду” і відповідає найменшому рівню тривоги. Напруга, настороженість, дискомфорт - ось характерні для безробітних переживання. На цьому стані доцільно зайнятися пошуками причин свого стану, джерела тривоги, що на жаль самостійно безробітні зробити невзмозі [25,C.42].

Власна тривога - центральний стан, який з`являється у більшості безробітних, які тривалий час знаходяться на обліку в ценрі зайнятості. Проявляється як переживання не певної загрози почуття, не ясної апатії, небезпеки. При збільшенні інтенсивності тривоги знижується можливість логічної оцінки і правильної переробки інформації [26,С.49].

Найбільш стресовими для безробітних  є ситуації, коли час реалізації передбачуванної події невідомий. Тоді, щоб відреагувати на неї належним чином в початковий період, необхідно перебувати в досить зібраному стані деякий проміжок часу. Це є стан пильності.

Розповсюдженим видом домінантного стану безробітних є пригнічений стан. Пригнічений стан - це результат дії імпульсів, які посилаються з окремих центрів головного мозку, уповільнюючи більшість нормальних процесів організму, необхідних для повсякденної діяльності. Можливо, цей стан буває потрібним у тому сенсі, що в цей період безробітний наче тимчасово відступає, щоб потім успішно подолати тяжкі умови або обставини, що їй загрожують. Відступає, щоб перечекати, накопичити енергію та життєві сили, поки не настане час для рішучих дій [27,C.74].

Наступною проблемою, яка зустрічається серед безробітних, які тривалий час знаходяться на обліку в ценрі зайнятості є конфлікт.Конфлікт - психологічна ситуація, що передбачає наявність у людини досить складного внутрішнього світу і актуалізацією цієї складності вимогами життя.При наявності конфлікту саме свідомість безробітного повинна виміряти цінність мотивів, зробити між ними вибір,знайти компромісне рішення [28,С.20].

Такі психологічні стани утворюють психологічний дискомфорт особистості та уявляють собою суттєву перепону: у адаптації безробітних до соціальної ситуації, у пошуку нових варіантів працевлаштування, тобто у вирішенні тих питань, якими безпосередньо покликана займатися саме служба зайнятості[29,С.77].

Спеціалісти з центрів зайнятості відзначають, що кожний другий безробітний потребує соціально-психологічної допомоги, але досі вона не виділена в окремий вид послуг, а здійснюється в межах профконсультаційної роботи [30,С.95].   

Тому, як бачимо соціально – психологічні проблеми безробітних є дуже різноманітні і в ситуації тривалого безробіття, деякі з них гостро проявляються. Тому для вирішення проблем, безробітним потрібна додаткова підтримка в центрах зайнятості - як один з основних напрямків роботи психологів міськ(рай)центрів зайнятості.

1.3 Зміст діяльності центру зайнятості

Державна служба зайнятості - єдина в українському суспільстві державна соціальна установа, яка на засадах соціального страхуваня щорічно надає на безоплатній основі широкий спектр соціальних послуг майже 3 млн. незайнятих та безробітних громадян різного віку, статі, національності на всій території України. Державна служба зайнятості приділяє велику увагу формуванню активної поведінки безробітних на ринку праці, усвідомленню того, що вони самі є творцями свого майбутнього, налагоджує ефективне співробітництво з работодавцями, спільно з місцевими органами державної виконавчої влади вдосконалює механізм їх зацікавленості у створенні робочих місць, особливо для соціально незахищених верств населення [31,С.58].   

Всі державні служби зайнятості України працюють за єдиної технологією обслуговування незайнятого населення (ЄТОН) - створення нової, адаптованої до умов ринкової економіки системи соціального захисту та самозахисту населення і підвищення ефективності роботи державної служби зайнятості щодо надання соціальних послуг клієнтам, які шукають роботу, та роботодавцям [32,С.29].   

ЄТОН діє з 2000 р. і базується на загальновизнаних принципах діяльності служб зайнятості європейських країн. Основними з них є такі:

- пріоритетність інтересів і потреб клієнтів служби зайнятості;

- урахування мотивів людини як особистості, її обставин, нахилів та здібностей;

- співробітництво клієнта і служби зайнятості — найефективніший і найкоротший шлях до працевлаштування;

- пріоритетність послуг центру зайнятості, пов'язаних з пошуком і підбором роботи, перед іншими видами послуг.

       Основні засади ЄТОН у центрах зайнятості України:

- активізація власних зусиль клієнтів щодо влаштування свого життя, підвищення відповідальності людини перед собою, своєю сім'єю та суспільством;

- підвищення відповідальності фахівців ЦЗ за ефективність вжитих заходів та кінцеві результати роботи з клієнтами;

- зміцнення взаємодії з роботодавцями — основи підвищення ефективності діяльності центрів зайнятості;

- раціоналізація розподілу персоналу служби зайнятості та використання його робочого часу;

- поділ потоків клієнтів залежно від мети відвідування центру зайнятості;

- поділ приміщень ЦЗ на функціональні сектори, в яких незалежно від площі приміщень, особливостей будинку ЦЗ здійснюються процедури і операції щодо обслуговування клієнтів [34,C.30].

Найважливішою засадою побудови ЄТОН є поділ клієнтів центру зайнятості на певні категорії:

1. Працездатні громадяни працездатного віку, які не мають роботи і вперше звернулися до центру зайнятості або перебували на обліку і були зняті з обліку у зв'язку з працевлаштуванням та повторно звернулися до центру зайнятості.

2. Громадяни, які зареєстровані як такі, що шукають роботу, і звернулися до центру зайнятості в призначений день.

3. Громадяни, які раніше перебували на обліку в центрі зайнятості як безробітні, були зняті з обліку за власною заявою або у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості більше одного місяця, не працевлаштувалися і повторно звернулися до центру зайнятості протягом двох років з моменту першої реєстрації.

4. Громадяни, які зареєстровані як безробітні і звернулися до центру зайнятості в призначений час.

5. Громадяни, які працюють і бажають змінити місце роботи або шукають додаткову зайнятість (додатковий заробіток).

6. Інваліди, які бажають працевлаштуватися.

7. Громадяни, які звернулися до центру зайнятості за довідками.

8. Керівники, які звернулися до центру зайнятості з метою реєстрації підприємств як платників внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ФЗДССУВБ).

9. Керівники та працівники кадрових слуб підприємств, які звернулися до центру зайнятості по допомогу в підборі персоналу.

10. Роботодавці, які не мають прав юридичної особи та звернулися до центру зайнятості щодо реєстрації трудових договорів між працівником та фізичною особою [35,С.44].

Такий підхід зумовлений відмінністю у змісті технологічних процедур і операцій, що виконують конкретні фахівці центрів зайнятості при наданні тієї чи іншої послуги. Запропонований поділ клієнтів дає змогу запроваджувати цілеспрямовані дії спеціалістів центру зайнятості насамперед залежно від потреб клієнтів і ознак ситуації [36,C.51].

  Враховуючи те, що центри зайнятості України розташовані в різних за площею, плануванням та іншими умовами приміщеннях, неможливо передбачити їх уніфіковане просторове розміщення. Однак, незалежно від цього, у кожному центрі зайнятості створюється 8 функціональних секторів, з яких основними є перші п'ять:

1) довідково-консультаційний сектор;

2) сектор самостійного пошуку вакансій;

3) профорієнтаційний сектор;

4) реєстраційно-приймальний сектор;

5) сектор активної підтримки безробітних;

6) сектор взаємодії з роботодавцями;

7) сектор навчання та психологічного розвантаження персоналу;

8) адміністративно-господарський сектор [37,C.12].

  Входячи до центру зайнятості, клієнти центру потрапляють у довідково-консультаційний сектор, що включає стенди, плакати з інформацією про права та обов'язки безробітних, а також зразки оформлення різних документів (для великих міст — карту району, який обслуговує цей центр зайнятості, із зазначенням транспортних маршрутів). У цьому секторі розташоване робоче місце спеціаліста, який виконує диспетчерсько-консультативні функції. Тут можуть бути розміщені персональний комп'ютер, стенд з інформацією, що вказує клієнтам напрямок руху залежно від послуг, які вони потребують, а також розташування приміщень, де ці послуги надаються [38,С.74].

   Сектор самостійного пошуку вакансій. Завдання цього сектора полягає у наданні клієнтові можливості самостійно користуватись інформацією про вільні робочі місця і знаходити собі найкращі варіанти працевлаштування.

   У цьому секторі розміщують стенди, на яких міститься систематизована за ознаками груп професій та територій інформація про вільні робочі місця, вакансії.

   Самостійний пошук роботи за допомогою інформації, що міститься на стендах вакансій є обов'язковою процедурою під час кожного відвідування клієнтом центру зайнятості, а також передує будь-яким наступним технологічним операціям [39,C.19].

    У профорієнтаційному секторі розміщуються профорієнтаційні матеріали: інформаційна література з описом професій (спеціальностей); довідкові матеріали про навчальні заклади, що здійснюють професійне навчання; перелік професій, за якими організовує навчання центр зайнятості, відеоматеріали про зміст окремих професій, а також паспорти організацій з інформацією про історію підприємства, його виробничу діяльність, соціально-побутову сферу та інші матеріали, що можуть зацікавити відвідувача. У цьому секторі розташоване робоче місце спеціаліста, який здійснює функції з профорієнтації.

    У реєстраційно-приймальному секторі проводяться співбесіди під час реєстрації клієнтів, а також під час їхнього повторного відвідування. Технологією передбачено, що співбесіда, а не відмітка в персональній картці є найважливішою процедурою в роботі центру зайнятості щодо сприяння працевлаштуванню клієнта у найкоротший термін. Під час співбесіди спеціаліст має допомогти клієнтові в розробленні особистого плану самостійного пошуку роботи.

    Принциповою є вимога щодо пріоритетності дій з працевлаштування у пошуку й підборі роботи клієнту перед іншими, наступними діями. Мається на увазі орієнтація клієнта спочатку на самостійний пошук інформації на стендах вакансій у центрі зайнятості, а вже потім при необхідності інформацію щодо вільних робочих місць підбирає спеціаліст, який здійснює функції працевлаштування.

     У секторі активної підтримки безробітних розміщуються робочі місця спеціалістів, які здійснюють підтримку клієнтів шляхом залучення їх до громадських та інших тимчасових робіт, профорієнтації, профнавчання та самозайнятості, участі у семінарах з техніки пошуку роботи.

   Спираючись на вітчизняний та закордонний досвід, проведення семінарів із безробітними щодо методів самостійного пошуку роботи без вагомих додаткових витрат дає змогу значно підвищити ефективність працевлаштування тих, хто шукає роботу. Цінно те, що вони часто працевлаштовуються на вільні робочі місця [40,C.25].

    Сектор взаємодії з роботодавцями обладнується стендами, які інформують роботодавців про послуги, що надає їм служба зайнятості (підбір необхідних працівників з числа безробітних та надання профорієнтаційних послуг), містять нормативно-довідкову інформацію про порядок реєстрації підприємств у центрі зайнятості, формування Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. З роботодавцями співпрацюють спеціалісти центру зайнятості, які добре розуміються на можливостях цього центру, знають ситуацію на ринку праці, а також можливості профнавчання безробітних для конкретних підприємств.

   Сектор навчання та психологічного розвантаження персоналу створено для короткотермінового відпочинку та психологічного розвантаження під час перерв. Передбачається встановлення двох десяти-хвилинних технологічних перерв на піках працездатності (близько 11.00 та о 15.30) та регламентація змісту пауз відпочинку.

   Адміністративно-господарський сектор включає приміщення для роботи директора, підрозділів і спеціалістів, які безпосередньо не працюють з клієнтами (бухгалтерії, відділу статистики та аналізу ринку праці) [41,C.29].

Організаційна структура ЦЗ повинна забезпечити якісне надання послуг і повне виконання технології. В одних випадках певні функції в рамках технології виконує один спеціаліст, в інших — підрозділ, а в деяких центрах зайнятості один спеціаліст може виконувати кілька функцій.

Застосування такого порядку дає змогу вирішити такі завдання:

- безперервне обслуговування клієнтів протягом робочого дня;

-  виключення черг в очікуванні послуг;

- забезпечення рівномірного навантаження на фахівців, які здійснюють прийом клієнтів у ЦЗ.

Виконуються ці завдання за допомогою складання планів-графіків прийому -загального і прийомів профільними фахівцями. Він містить інформацію про час початку прийому, прізвище спеціаліста, про номер його робочого місця, а також номер талона, прізвище клієнта ЦЗ. На підставі графіків спеціалістів складається загальний графік. Усі графіки складаються на кожний робочий день .

Спеціаліст, який здійснює диспетчерсько-консультаційні функції, призначає клієнтам прийом спеціалістами ЦЗ і видає талон, де зазначається: номер талона, номер кабінету, номер робочого місця, час прийому. Якщо до спеціаліста, який здійснює диспетчерсько-консультаційні функції, звернувся клієнт, який прийшов у непризначений час, то спеціаліст-диспетчер пояснює необхідність суворого дотримання призначеного часу прийому і видає клієнту талон, на якому зазначено номер талона, номер кабінету, номер робочого місця спеціаліста, з яким він співпрацює, але без зазначення часу прийому. Диспетчер робить зауваження і попереджає клієнта, що він буде запрошений до спеціаліста, який з ним співпрацює, у звичайному порядку і тільки у разі нез'явлення, або запізнення призначених раніше клієнтів до цього спеціаліста. У разі звернення клієнта, який загубив або забув талон і не пам'ятає його номера, прізвище фахівця, ознаку робочого місця, диспетчер знаходить прізвище клієнта в одному з планів-графіків спеціалістів і видає новий талон з необхідними відомостями.

    У ході співбесіди будь-якого спеціаліста ЦЗ з клієнтами виникає потреба у консультуванні або співпраці зі спеціалістами ЦЗ іншого профілю. У такому разі профільний спеціаліст подає диспетчеру повідомлення про призначення прийому. На його підставі з загальним макетом-графіком прийому призначається прийом до відповідного спеціаліста [42,C.35].

   Таким чином, логічна схема порядку прийому клієнтів центрів зайнятості така:

- з'ясовується мета звернення до центру зайнятості.

- визначається категорія клієнтів ЦЗ і відповідно до цього здійснюються такі операції.

Для громадян, які потребують соціальних послуг, обирається один із таких варіантів:

- обслуговування працездатних громадян, які не мають роботи і вперше звернулися до центру зайнятості або перебували на обліку і були зняті з обліку у зв'язку з працевлаштуванням та повторно звернулися до центру зайнятості;

- обслуговування громадян, які зареєстровані як такі, що шукають роботу, і звернулися до центру зайнятості в призначений день;

- обслуговування громадян, які раніше перебували на обліку в центрі зайнятості як безробітні, були зняті з обліку за власною заявою або у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості більше одного місяця, не працевлаштувалися і повторно звернулися до центру зайнятості протягом двох років з моменту першої реєстрації;

- обслуговування громадян, які зареєстровані як безробітні і звернулися до центру зайнятості в призначений час;

- обслуговування громадян, які працюють і бажають змінити місце роботи або шукають додаткову зайнятість (додатковий заробіток);

- обслуговування інвалідів, які бажають працевлаштуватися;

- обслуговування громадян, які звернулися до центру зайнятості за довідками[43,C.57].

Для роботодавців обирається одна з таких схем:

- обслуговування керівників, які звернулися до центру зайнятості з метою реєстрації підприємств як платників внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ФЗДССУВБ);

- обслуговування керівників та працівників кадрових служб підприємств, які звернулися до центру зайнятості по допомогу в підборі персоналу;

- обслуговування роботодавців, які не мають прав юридичної особи та звернулися до центру зайнятості щодо реєстрації трудових договорів між працівником та фізичною особою [44,C.54].

Починаючи з січня 2003 р., для центрів зайнятості всіх рівнів управління уведено пакет прикладних програм "Зайнятість" (ППП "Зайнятість").

Основне завдання ППП "Зайнятість"— автоматизувати процес обслуговування клієнтів центру зайнятості. Можна виділити такі основні модулі:

- ведення безробітних;

- ведення підприємств, організацій, установ (модуль ПОУ);

- статистики;

- адміністрування;

- загальних настройок системи (модуль конфігурації).

Модуль ведення безробітних дає змогу виконувати такі операції:

- вести облік і заносити такі дані: ПІБ безробітного, адресу, професію за дипломом, останнє місце роботи, причину звільнення, загальний трудовий стаж за трудовою книжкою;

- вести журнал відвідувань безробітними центру зайнятості, вносити дані про вік, розмір допомоги по безробіттю, категорію безробітного;

- здійснювати підбір і перегляд вакансій;

- роздруковувати картки безробітних відповідно до вимог ЄТОН;

- вести комп'ютерний архів справ безробітних, облік громадських робіт.

      У цьому режимі за допомогою фільтрів можливо вибрати різні дані про безробітних, наприклад сформувати запит за вимогами роботодавців із зазначенням ПІБ, адреси, телефону, професії, останнього місця роботи              тощо [45,С.74].

Допомога безробітним, які звертаються в центр зайнятості передбачає комплекс заходів спрямованих на якнайшвидше повернення безробітних до трудової діяльності. Це забезпечується наданням соціальних послуг консультантами центру зайнятості, які:

- надають індивідуальні консультації щодо перспектив працевлаштування;

- у разі неможливості працевлаштування за фахом допоможуть зорієнтуватися у виборі чи зміні професії;

- допоможуть оволодіти необхідними навичками щодо результативного пошуку роботи та технікою самопрезентації роботодавцю;

- запропонують відвідати тематичні або загальні постійно діючі семінари та тренінги;

-  нададуть профінформаційні послуги та індивідуальні консультації з професійної орієнтації;

- навчать здійснювати пошук роботи за допомогою інформаційних стендів та татч-скрінів, використовуючи найбільшу в країні базу оперативної інформації про вільні робочі місця та вакантні посади не лише в межах міста чи району, але й в інших населених пунктах України;

- допоможуть одержувати інформацію про актуальні професії на підприємствах району, послуги та види продукції, що виробляється, про умови праці та її оплату;

- ознайомлять з переліком професій, за якими здійснюється професійне навчання за направленням державної служби зайнятості;

- нададуть інформацію про навчальні заклади, які здійснюють професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації за професіями, що мають попит на ринку праці;

- ознайомлять з переліком вимог щодо знань, навичок та здібностей для володіння конкретною професією;

- допоможуть дізнатися про можливості тимчасової зайнятості на громадських та сезонних роботах;

- ознайомлять з нормативно-правовими документами, що регулюють питання зайнятості та державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Можливість працевлаштування значно посилить участь у масових заходах, що проводяться державною службою зайнятості:

- на ярмарках вакансій – де безробітні пропонують свої професійно-кваліфікаційні характеристики багатьом роботодавцям;

- на днях кар’єри -  ознайомлення з перспективами зайнятості за конкретною професією, визначення напрямів особистого кар’єрного зростання;

- на днях профорієнтації - ознайомлення з переліком та основними характеристиками професій, що мають попит на ринку праці, основними вимогами роботодавців до претендентів на роботу та пройдете тестування з метою самовизначення у світі професій;

- на днях відкритих дверей центрів зайнятості - детально ознайомлення з послугами, що надає державна служба зайнятості [46,C.176].

Допомога, яка надається в центрах зайнятості здійснюється більше в соціальному плані, але часто безробітним потрібна не лише соціальна допомога, а ще й соціально-психологічна, адже в них виникають певні проблеми, зумовлені втратою роботи та перебуванням на обліку в центрі зайнятості. Емпіричне дослідження цих проблем та шляхи їх вирішення за допомогою соціально-психологічної підтримки ми розглянемо в наступному розділі.

Розділ II. Дослідження соціально – психологічних проблем, безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості

У попередньому теоретичному розділі ми визначили поняття безробіття та теоретично дослідили зміст проблем та труднощів безробітних.

У даному розділі представлено дослідження, спрямоване на визначення соціально-психологічних проблем безробітних. Дослідження проводилось на базі міських, районних у містах центрах зайнятості, а саме: Печерський районний центр зайнятості, Солом`янський районний центр зайнятості, Святошинський районний центр зайнятості, Шевченківський районний центр зайнятості міста Київ та Броварський міськрайонний центр зайнятості.

Дослідження проводилось в три етапи:

1.Аналіз документів центру зайнятості;

2. Експертне опитування;

3. Масове опитування безробітних, які перебувають на обліку в центрі зайнятості.

На першому етапі (аналіз документації) було проаналізовано програми міських, районних у містах центрах зайнятості, а саме: Печерського районного центру зайнятості, Солом`янського районного центру зайнятості, Святошинського районного центру зайнятості, Шевченківського районного центру зайнятості міста Київ та Броварського міськрайонного центру зайнятості, стосовно соціально-психологічних проблем безробітних, які перебувають на обліку в центрі зайнятості та допомоги, яка надається безробітним в центрах зайнятості.

На основі цього аналізу було визначено основні послуги, які надає центр зайнятості своїм клієнтам (Схема 1).

Далі ми більш детальніше розглянемо послуги, які надає центр зайнятості та зміст кожної з них.

Схема 1. Послуги центру зайнятості

Нижче представлено більш детальний опис змісту послуг, які надає центр зайнятості

Як бачимо, центр зайнятості пропонує широкий спектр послуг безробітним, які перебувають в них на обліку. Хоча допомогу саме з соціально-психологічними проблемами безробітних, ми вважаємо потрібно вдосконалювати та залучати більше спеціалістів саме в цій сфері роботи.

На другому етапі було проведено експертне опитування за допомогою інтерв`ю з так званими «експертами» центру зайнятості стосовно проблем безробітних. Експертами виступили спеціалісти районних у місті Київ центрів зайнятості, а саме: Печерського районного центру зайнятості, Солом`янського районного центру зайнятості, Святошинського районного центру зайнятості, Шевченківського районного центру зайнятості та Броварського міськрайонного центру зайнятості.

Вибірку експертів склали 10 осіб, віком 35 – 55 років, які працюють у сфері надання послуг безробітним, які перебувають на обліку в центрі зайнятості.

Критеріями для експертів було обрано:

- вища освіта в гуманітарних науках – психологія, соціальна робота, соціальна психологія, соціальна реабілітація;

- стаж роботи  більше 2 років;

- сфера діяльності - робота з безробітними;

- досвід практичної діяльності в центрах зайнятості.

Експертам пропонувалось відповісти на запитання про те, які є проблеми у безробітних та форми підтримки безробітних (Додаток 1).

На третьому етапі дослідження проводилось масове дослідження безробітних. Вибірку склали 40 респондентів, віком 23 – 54 роки, які стоять на обліку в центрі зайнятості. Першу групу респондентів (20 осіб) склали безробітні, які стоять на обліку в центрі зайнятості до 6 місяців. До другої групи респондентів (20 осіб) ввійшли безробітні, які перебувають на обліку в центрі зайнятості понад 6 місяців.

Було розроблено анкету (опитувальник з відкритими, напіввідкритими та закритими питаннями оціночного типу) для виявлення специфіки, проблемних зон та причин, які призводять до тривалого перебування безробітних на обліку в центрі зайнятості (Додаток 2).

В ході дослідження ми хотіли дослідити реальні проблеми безробітних, які перебувають на обліку в центрі зайнятості та допомогу, яку вони мають отримувати для їх вирішення.

2.1 Експертне дослідження проблем безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості

Експертами виступили спеціалісти районних у місті Київ центрів зайнятості, а саме: Печерського районного центру зайнятості, Солом`янського районного центру зайнятості, Святошинського районного центру зайнятості, Шевченківського районного центру зайнятості та Броварського міськрайонного центру зайнятості.

Вибірку експертів склали 10 осіб, віком 35 – 55 років, які працюють у сфері надання послуг безробітним, які перебувають на обліку в центрі зайнятості.

Експертне дослідження проводилось за допомогою інтерв`ю. Під час якого їм пропонувалось відповісти на запитання стосовно діяльності центру зайнятості.

На запитання про, те який відсоток зареєстрованих безробітних, які перебувають на обліку в центрі зайнятості працевлаштовується, практично всі експерти зазначили, що як мінімум половина з усіх зареєстрованих безробітних в центрі зайнятості працевлаштовується.

При дослідженні  оцінки рівня задоволеності безробітних роботою центру зайнятості, було визначено, що основна частина клієнтів лишаються задоволеними, натомість малий відсоток тих, хто не задоволений роботою центру зайнятості, а це свідчить про те, що центр зайнятості є успішним у виконанні своїх функцій.

Далі ми дізнавалися у експертів протягом якого часу в середньому безробітні перебувають на обліку в центрі зайнятості, де отримали наступні результати:

Таблиця 1.Розподіл відповідей респондентів стосовно часу перебування безробітних на обліку в центрі зайнятості

Як бачимо з поданої таблиці, більшість безробітних не затримуються на обліку в центрі зайнятості, їх перебування, як правило, обмежується 1- 3 місяцями. Натомість є невеликий відсоток клієнтів, які перебувають на обліку в центрі зайнятості 3 – 6 місяців та більше. Саме для таких клієнтів у центрі зайнятості введено термін «тривале перебування на обліку в центрі зайнятості».

Саме це підтверджують опитувані експерти, зазначаючи, що клієнти, які не знайшли підходящого місця роботи більше як пів року, отримують статус безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості.

Серед основних причин тривалого перебування  безробітних на обліку в центрі зайнятості, експертами виокремлено дві. Так за оцінкою експертів, першою причиною є завищені вимоги клієнтів, до місць працевлаштування, відтак центр зайнятості не здатен задовольнити подібні вимоги. Другою основною причиною, про яку згадало 60 % експертів, виступає відсутність вмотивування з боку безробітних до знаходження місця роботи. Йдеться про «споживацьку» позицію, тих клієнтів для яких необхідність знайти роботу є підставою для щомісячних виплат.

Далі ми запитували у експертів їхню думку про  наслідки тривалого перебування на обліку, для особистості безробітного. Де експертами було зазначено, що під час тривалого перебування на обліку в центрі зайнятості було видно, що у клієнтів проявляються негативні емоційні стани, пригніченість, підвищена тривожність, психічна напруженість, знижується самооцінка. Експерти зазначають, що безробітні протягом такого тривалого часу безробіття відчувають безпорадність, адже навіть через центр зайнятості роботи так і не знайдено, люди зневіряються у власних здібностях та можливостях, у них виникають стреси, негативні емоційні стани, невпевненість в собі та своїх силах, депресивні стани. Деякими з експертів було зазначено що у їхніх клієнтів виникають навіть психічні розлади, але в крайніх випадках, таке зустрічається дуже рідко.

В зв`язку з цим, ми поцікавилися у експертів, чи потребують такі безробітні додаткової допомоги (окрім працевлаштування) та якої саме, на що всі опитувані відповіли – так, а саме психологічної підтримки ( шляхом надання психологічних консультацій, підвищення самооцінки, допомога в налагодженні стосунків з оточенням, проведення різноманітних розвантажувальних вправ, щоб полегшити емоційний стан людини) та навчання безробітних правильних шляхів пошуку роботи ( правильно складати резюме, як поводити себе з роботодавцем тощо), адже в такій скрутній ситуації, безробітний сам не завжди в змозі вирішити проблемну ситуацію, для чого і потрібно така допомога.

Саме про таку додаткову допомогу, як зазначили експерти, безробітні просять самі дуже рідко, частіше за все, якщо експерт бачить, що у безробітного є проблема не лише в працевлаштуванні, він може запропонувати клієнтові  відвідати профконсультатнта ( який має психологічну освіту), адже саме він надає таку допомогу та обговорити з ним все, що його турбує.

На питання про зміст додаткової (соціально-психологічної) допомоги було отримано наступне:

Таблиця 2. Соціально-психологічна допомога безробітним, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості

З наведених даних в таблиці видно, що в центрі зайнятості безробітні можуть отримати допомогу не лише в працевлаштуванні, а ще й соціально-психологічну допомогу, яка допомагає розвитку та формуванню у безробітних якостей, які допомагають успішно долати ситуацію безробіття. У результаті чого оптимізується психічний стан клієнта,підвищується його самооцінка й самоприйняття. Цей комплекс особистісних змін, впливає в підсумку на рішення проблеми зайнятості.

В кінці ми хотіли дізнатися у експертів, що заважає безробітним, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості знайти роботу, де було отримано наступне:

Таблиця 3. Причини, які заважають безробітним знайти роботу

Зміст об`єктивних та суб`єктивних причин, які заважають безробітним знайти роботу, а в підсумку сприяють тривалому перебуванню на обліку в центрі зайнятості було визначено всім масивом опитуваних експертів. Натомість про індивідуально-психологічні причини говорили 80% експертів, хоча ці причини також є дуже важливими.

З огляду на це, в безробітних виникає потреба не в лише пошуку центром зайнятості підходящої роботи, а й допомога у вирішенні негативних емоційних станів, пов`язаних з втратою роботи, психологічна підтримка, допомога в налагодженні міжособистісних стосунків, допомога у пошуках виходу з проблемної ситуації.

2.2 Масове дослідження безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості

Третій етап нашого дослідження проводився серед безробітних, які перебувають на обліку в центрі зайнятості.

Спочатку було розроблено анкету (опитувальник з відкритими, напіввідкритими та закритими питаннями оціночного типу) для виявлення специфіки, проблемних зон та причин, які призводять до тривалого перебування безробітних на обліку в центрі зайнятості.

Емпіричне дослідження проводилося у Київських районних центрах зайнятості: Печерському районному центрі зайнятості, Солом`янському районному центрі зайнятості, Святошинському районному центрі зайнятості, Шевченківському районному центрі зайнятості та Броварському міськрайонному центрі зайнятості.

Вибірку склали 40 респондентів, віком 23 – 54 роки, які стоять на обліку в центрі зайнятості. Першу групу респондентів (20 осіб) склали безробітні, які стоять на обліку в центрі зайнятості до 6 місяців. До другої групи респондентів (20 осіб) ввійшли безробітні, які перебувають на обліку в центрі зайнятості понад 6 місяців.

Перебування на обліку в центрі зайнятості зумовлене тим, що безробітні відмовляються від запропонованих вакансій. Аналізуючи відповіді респондентів про причини відмови від роботи, можна ознайомитись з наступними результатами відповідей  серед респондентів першої групи ( перебувають на обліку в центрі зайнятості до 6 місяців ) - таблиця 4, та серед респондентів другої групи  ( перебувають на обліку в центрі зайнятості понад 6 місяців) - таблиця 5

Таблиця 4. Розподіл відповідей респондентів на запитання про причини      відмови від запропонованої роботи

В таблиці наведено підрахунок середнього балу за відповідями респондентів ( вони мали оцінити причини за п`ятибальною шкалою, де 1бал – найменш значуща причина, 5 балів – найбільш значуща).

Аналізуючи відповіді респондентів першої групи ( стоять на обліку в центрі зайнятості до 6 місяців ) можна сказати, що найбільш значущою причиною відмови від запропонованої вакансії в центрі зайнятості є низька заробітна плата та неготовність безробітного приступити до запропонованої роботи. Серед найменш значущих причин респонденти вибрали обмеження по віку та не сподобався робочий колектив.

Таблиця 5. Розподіл відповідей респондентів на запитання про причини відмови від запропонованої роботи

В таблиці наведено підрахунок середнього балу за відповідями респондентів ( вони мали оцінити причини за п`ятибальною шкалою, де 1бал – найменш значуща причина, 5 балів – найбільш значуща).

Проаналізувавши відповіді респондентів другої групи ми бачимо, найбільш значущими причинами відмови від запропонованих вакансій серед цієї групи також є низька заробітна плата запропонованої вакансії, робота не зацікавила. Серед найменш значущих результати як і в першій групі співпадають: не сподобався робочий колектив та обмеження по віку.

Отримані дані свідчать про те, що причини відмов від запропонованих вакансій в центрі зайнятості в респондентів першої та другої груп співпадають.

На підставі аналізу відповідей безробітних, які стоять на обліку в центрі зайнятості серед респондентів першої групи  виявилося, що більшість безробітних стоїть на обліку від 1 до 6 місяців. Більшість опитаних з даної групи зазначили, що за цей період перебування на обліку, центр зайнятості  запропонував їм 2-5 вакансій, про причини відмови див. у таблиці 4, яка подана вище. Респонденти другої групи стоять на обліку в центрі зайнятості більше 6 місяців. За цей період центр зайнятості запропонував їм 5 і більше вакансій. Причини відмов від запропонованих вакансій див. у таблиці 5, яка подана вище. Оцінюючи рівень особистісного комфорту, серед респондентів обох груп, у ситуації безробіття ми отримали такі дані:

Таблиця 6. Оцінка рівня  особистісного комфорту безробітними

Порівнюючи відповіді респондентів першої та другої груп, ми бачимо, що в ситуації тривалого перебування на обліку в центрі зайнятості більший відсоток респондентів другої гркпи відчуває себе не комфортно, ніж серед респондентів першої групи, в якій менша половина опитаних вважає ситуацію безробіття не комфортною, комфортно себе відчуває дуже мізерний відсоток в обох групах.

Оцінюючи ступінь прийнятності статусу «безробітний» в соціальному плані, ми отримали наступні результати, які представлено в таблиці 7.

Проаналізувавши отримані результати, ми бачимо, що статус «безробітний» для більшості респондентів обох груп є неприйнятним. Хоча серед респондентів першої групи є певний відсоток людей, які вважають статус прийнятним, чого не скажеш про респондентів  другої групи.

Таблиця 7. Розподіл відповідей респондентів, щодо оцінки прийнятності статусу «безробітний»

Далі респондентам було запропоновано оцінити вплив статусу «безробітний» на психологічний стан, де відповіді респондентів першої та другої групи розподілились наступним чином:

Таблиця 8. Оцінювання респондентами свого психологічного стану

Отримавши такі результати можна казати про те, що в обох групах в більшості респондентів психологічний стан у ситуації безробіття частково погіршився, хоча є достатній відсоток відповідей респондентів серед першої групи, де вказано, що дана ситуація не справляє ніякого впливу на психологічний стан, що на жаль не можна сказати про респондентів другої групи. Тут можна лише зробити висновок, що чим триваліше безробіття тим гірше це впливає на психологічне самопочуття людини.

З огляду на це, далі безробітним пропонувалось відмітити зміни, які відбуваються  у респондентів в психологічному стані та зміни у відносинах з соціальним оточенням. Де було отримано наступні результати відповідей респондентів першої групи:

Таблиця 9.Визначення респондентами змін в психологічному стані

Аналізуючи отримані результати бачимо, що у більшості респондентів першої групи є психологічні зміни, які проявляються у емоційних змінах, погіршені настрою, підвищенні тривожності, безробітні втрачають віру у знаходження роботи, в них погіршилась самооцінка, самоповага до себе, але все ж 90% як і раніше бажають знайти роботу, хоча  80%  попри бажання знайти роботу вже втрачають віру у плідність її пошуку. Далі ( Таблиця 10) наведено зміни у відносинах з соціальним оточенням безробітних першої групи.

Аналізуючи результати, можна зазначити, що у більшості респондентів підтримка рідних та відносини в родині частково погіршуються, також в половини опитаних погіршилось взаєморозуміння з найближчим оточенням. У 52,2 % опитаних погіршились відносини з друзями, майже в половини безробітних погіршились стосунки з партнером, що свідчить про те, що в ситуації безробіття в людини погіршуються зв`язки з оточенням, міжособистісне спілкування, зовнішній вигляд також зазнає змін, в гірший бік. Як видно з даних, наведених в таблиці 10, багато респондентів вважає, що в ситуації безробіття в людини погіршується статус в соціумі.

Таблиця 10. Визначення змін безробітними у їх відносинах з соціальним оточенням

Далі наведено психологічні зміни та зміни у відносинах з соціальним оточенням у респондентів другої групи:

Таблиця 11.Розподіл відповідей , щодо змін в психологічному стані

З отриманих даних бачимо, що у більшості респондентів погіршився емоційний стан це виявляється в погіршені настрою, напруженості, підвищилась тривожність, погіршилась самооцінка, самоповага, через таке тривале перебування на обліку в центрі зайнятості у безробітних зникла віра знайти роботу, що і спричинило зниження мотивації до пошуку роботи.

Такі психологічні зміни неодмінно сприяють і змінам в відносинах з соціальним оточенням, що далі і розглянемо в поданій таблиці.

     Таблиця 12. Визначення змін безробітними у їх відносинах з соціальним   оточенням

З відповідей респондентів цієї групи ( перебувають на обліку в центрі зайнятості більше шести місяців) помітно погіршення  відносин в родині, у більшості негативно змінились стосунки з друзями, з партнером є негативні зміни в взаєморозумінні з найближчим оточенням, що свідчить про наявні проблеми в міжособистісному спілкуванні. Стасус в соціумі, за оцінкою безробітних, також зазнав негативних змін.

Порівнюючи відповіді респондентів першої та другої груп можна сказати, що  у більшості є зміни в емоційному стані, підвищення тривожності, погіршення настрою, напруженості, в обох групах респондентів зникає віра в плідність пошуку роботи. У респондентів другої групи відмічається зниження мотивації до пошуку роботи, в опитаних обох груп під час перебування на обліку в центрі зайнятості, ситуація втрати роботи спричинює зниження самооцінки, самоповаги, погіршення відносин в родині, взаєморозуміння з найближчим оточенням, стосунки з друзями також зазнають змін не в кращий бік, що свідчить про те, що безробітні стають більш закритими. Більшість респондентів обох груп зазначають про погіршення статусу в соціумі у ситуації втрати роботи.

Після вивчення соціально-психологічних проблем безробітних було доцільно запитати безробітних, чи потребують вони додаткової допомоги (окрім працевлаштування) та якої саме.

Результати отримані від респондентів 1 та 2 груп про те, чи потребують вони додаткової допомоги, були наступними:

    Таблиця 13.Розподіл відповідей респондентів, щодо потреб в  отриманні додаткової допомоги

(розподіл відповідей респондентів представлено у відсотках)

З наведених даних чітко видно, що більшість респондентів потребує додаткової допомоги, тому далі було доцільним поцікавитись у респондентів, якої саме допомоги вони потребують ( окрім працевлаштування) та оцінити її за ступенем значущості, де 1 бал – найменш значуща допомога, 5 балів – найбільш значуща. Отримані дані представлено в таблиці 14.

Таблиця 14. Оцінка безробітними значущості додаткової допомоги

Аналізуючи отримані результати відповідей респондентів про допомогу, якої вони потребують, можна сказати про те, що для обох груп найбільш  значущою є  робота з переживаннями та негативними емоційними станами, для респондентів другої групи більш значущою є допомога в налагодженні стосунків з оточенням, розвиток впевненості в собі. Найменш значущою допомогою для респондентів першої групи є юридична допомога та  допомога у прийнятті нової соціальної ситуації, а для респондентів другої групи найменш значущою виявилась допомога 

у навчанні ефективним вмінням та навичкам на ринку праці та також як і в респондентів першої групи - допомога в прийнятті нової соціальної ситуації.

В кінці анкети, ми хотіли отримати відповідь на запитання, чи надавали таку допомогу безробітним в центрі зайнятості, де отримали наступні результати:

     Таблиця 15. Розподіл відповідей респондентів, щодо отримання соціально-психологічної допомоги в центрі зайнятості

Деякі з респондентів, казали, що отримували деякі види допомоги, але частково, не в повному обсязі.

Підводячи підсумок, проведеного нами дослідження, ми виявили найбільш типові труднощі серед безробітних в ситуації втрати роботи, такі як:  погіршення емоційного стану, погіршення впевненості в собі, що викликає і зниження самооцінки та проблеми із спілкуванням з оточенням для вирішення цих проблем ми вважаємо доцільним розробити технологію для вирішення соціально-психологічних проблем безробітнимх, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості.

2.3 Аналіз отриманих даних

Емпіричне дослідження стосовно соціально-психологічних проблем безробітних та допомоги, яку вони можуть отримати в центрі зайнятості проводилось в три етапи:

1.Аналіз документів центру зайнятості;

2. Експертне опитування;

3.Масове опитування безробітних, які перебувають на обліку в центрі зайнятості.

На етапі аналізу документації, було проаналізовано програми центрів зайнятості, стосовно послуг, які центр зайнятості надає своїм клієнтам, серед яких ми виявили наступні: інформаційні послуги, де клієнтам надають індивідуальні консультації щодо перспектив працевлаштування, інформації щодо оволодіння необхідними навичками для результативного пошуку роботи, про  актуальні професії на підприємствах району, про умови праці та її оплату, ознайомлять з нормативно-правовими документами, що регулюють питання зайнятості, нададуть інформацію щодо матеріальних виплат у період перебування на обліку в центрі зайнятості, також клієнти та всі бажаючі можуть отримати інформацію через інтернет, або телефон. Щодо реєстрації, то консультанти центру зайнятості мають надати потрібну інформацію про документи, які необхідні для реєстрації.

Наступний вид послуг, який надає центр зайнятості – пошук підходящої роботи, де безробітним, підшукують вакансії на роботу.

Також центр зайнятості надає таку послугу як професійна орієнтація, де людину ознайомлять з переліком та основними характеристиками професій, що мають попит на ринку праці, основними вимогами роботодавців до претендентів на роботу, проведуть тестування з метою самовизначення у світі професій, нададуть індивідуальні консультації з професійної орієнтації.

Допомігши людині зорієнтуватися в виборі професії, центр зайнятості може запропонувати таку послугу, як професійне навчання. Де людину мають ознайомити з переліком професій за якими здійснюється професійне навчання за направленням центру зайнятості

Наступний вид послуг, які надає центр зайнятості – направлення на громадські роботи. Центр зайнятості надає всю необхідну інформацію про можливість працевлаштування на оплачувані громадські роботи, їхні види, перелік підприємств регіону, де організовуються такі роботи.

Соціально-психологічні послуги, змістом яких є психологічна консультація, в якій здійснюється загальна орієнтировка в особистісних особливостях і проблемах клієнта, надається необхідна психологічна допомога у відповідності з потребами, проблематикою та характером консультативної роботи.

Також цей вид послуг включає в себе проведення тренінгів з безробітними, де проводиться навчання навичкам пошуку роботи й надання допомоги в практичному застосуванні отриманих навичок з метою мінімізації строків пошуку підходящої роботи.

На другому етапі дослідження, ми проводили експертне опитування, де дізнавались у працівників центрів зайнятості про  проблеми та труднощі безробітних та форми допомоги, яку надає центр зайнятості своїм клієнтам.

Де експерти зазначали, що чим триваліший термін  перебування на обліку в центрі зайнятості тим більше помітно, що безробітні відчувають безпорадність, адже навіть через центр зайнятості роботи так і не знайдено, люди зневіряються у власних здібностях та можливостях, у них виникають стреси, негативні емоційні стани, невпевненість в собі та своїх силах, депресивні стани. Також вагомою причиною, яку зазначили експерти, тривалого перебування на обліку є відсутність вмотивування з боку безробітних до знаходження місця роботи. Йдеться про «споживацьку» позицію, тих клієнтів для яких необхідність знайти роботу є підставою для щомісячних виплат.

На запитання про допомогу, яку центр зайнятості надає своїм клієнтам, експерти відповідали, що основним напрямом допомоги є саме допомога в працевлаштуванні, де головним завданням є знайти підходяще місце роботи для свого клієнта, а от соціально-психологічна допомога, здійснюється рідко. В штаті працівників центру зайнятості навіть відсутня така посада, як соціальний працівник, або психолог, за необхідності надання соціально-психологіної допомоги, її може надати профконсультант, який має вищу психологічну освіту.

На третьому етапі дослідження, ми проводили масове опитування  безробітних, стосовно проблем та труднощів, які виникають в ситуації втрати роботи та допомоги, яку б  хотіли отримати безробітні для вирішення своїх проблем.

Серед основних проблем, які зазначали безробітні, ми виокремили наступні: негативні емоційні стани, погіршення самооцінки та самоставлення, що спричинюють проблеми в міжособистісному спілкуванні, погіршенні взаєморозуміння з оточуючими людьми.

Отже, на етапі документації ми виявили послуги, які центр зайнятості має надавати своїм клієнтам, але подальше наше дослідження засвідчило протилежне тому що було виявлено в документації, а саме, експерти зазначали, що такий вид послуг, як соціально-психологічна підтримка, майже не здійснюється. Психологічні консультації безробітним пропонуються вкрай рідко.

Подальше наше дослідження, дозволило нам проаналізувати зміст проблем та труднощів безробітних. Де ми виявили серед них основні, а саме: погіршення емоційного стану, зниження самооцінки, що разом призводить до проблем в міжособистісній комунікації, далі наводимо схему, яка відображає ситуацію безробіття.

Схема 2. Цикл, який проходить людина в ситуації втрати роботи

Наша схема відображає те, що проблема безробіття – первинна соціальна проблема, внаслідок дії деяких факторів (втрата роботи), через що виникає вторинна проблема – зміна психологічного стану безробітних (емоційне напруження, погіршення самоставлення) і внаслідок цього відбувається погіршення стосунків безробітних з сім`єю, друзями та взагалі з оточуючими людьми, через що безробітний потрапляє в замкнуте коло, в якому постійно йде все по колу: погіршення емоційного стану, самоставлення, стосунків з оточуючими людьми й через це людина не знаходить виходу з складної ситуації, заплутується, тому ми важаємо доцільно розробити соціально-психологічний тренінг, який допоможе безробітним справитись з їх особистісними проблемами та покращити навички міжособистісної компетентності.

Розділ III. Розробка соціально – психологічних засобів підтримки безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості

3.1 Програма соціально-психологічного тренінгу для безробітних

Попередній розділ дослідження показав, що проблема безробіття – первинна соціальна проблема, внаслідок дії деяких факторів (втрата роботи), через що виникає вторинна проблема – зміна психологічного стану безробітних (емоційне напруження, погіршення самоставлення) і внаслідок цього відбувається погіршення стосунків безробітних з сім`єю, друзями та взагалі, що призводить до того, що безробітний потрапляє в замкнуте коло, в якому постійно йде все по колу: погіршення емоційного стану, самоставлення, стосунків з оточуючими людьми й через це людина не знаходить виходу з складної ситуації, заплутується, тому ми важаємо доцільно допомогти безробітним справитись з їх проблемами та краще усвідомити себе як особистість за допомогою нашого соціально-психологічного тренінгу для безробітних.

Апробація тренінгу проводилась на базі Броварського міськрайонного центру зайнятості. Вибірка складалась з 6 осіб, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості. До та після проходження досліджуваними тренінгу, було здійснено діагностику з метою оцінки самоставлення безробітних у результаті проходження ними тренінгу за методикою Р.С.Пантелеєва «Методика визначення самоставлення» (Додаток 3).

Зміст програми тренінгу

Мета тренінгу: допомогти учасникам тренінгу віднайти власні емоційні енергетичні ресурси, оволодіти навичками саморегуляції, підвищити впевненість в собі та сприяти у налагодженні міжособистісних стосунків.

Задачі тренінгу:

1.Робота з негативними емоційними станами.

2.Створення умов для розвитку механізмів саморегуляції особистості безробітних.

3.Розвиток  позитивного ставлення до себе.

4.Створення умов для розвитку компетентності у міжособистісних стосунках.

Вступний блок

Вступ

Вступ складається з таких кроків:

-                     представлення тренера;

-                     ознайомлення учасників з особливостями проведення тренінгу.

Вступне слово тренера: Теоретичний і практичний матеріал нашого тренінгу має на меті краще допомогти кожному з учасників пізнати себе, допомогти і усвідомити глибинний зміст і суть своїх проблем, навчитись аналізувати, регулювати свою поведінку, ознайомитись з правилами та механізмами регулювання свого емоційного стану, оволодіти навичками підвищення самовпевненості.

Даний тренінг не є серією тренінгів, які бажано слухати в тиші, записувати та запам`ятовувати. Наш тренінг дасть вам змогу розглянути вже напрацьований досвід та проаналізувати його, а також практично застосувати у вправах нові знання та навички.

З дитинства відоме слово «тренування». Слово «тренінг» означає те ж саме – тренування нових навичок. Наш сьогоднішній тренінг буде складатися з трьох блоків: вступного, основного та заключного. Під час вступного блоку нам потрібно прийняти правила тренінгу, провести вправу «знайомство» і «очікування». Основний блок складається з трьох під блоків: Робота з емоційним станом; робота з самоставленням та третій під блок – робота по підвищенню компетентності у міжособистісних стосунках. Під час заключного блоку ми підіб`ємо підсумки нашої роботи.

Вправа: Принипи (правила) тренінгу

Мета: установлення атмосфери довіри та співпраці між учасниками

Обладнання: великий аркуш папери, маркери

Хід проведення

На початку ми пропонуємо правила, далі учасники самі пропонують.

1.Спілкування за принципом «тут і тепер» - на початку в учасників спрацьовує захисний механізм психологічного захисту; потрібно, щоб під час виконання людина могла за допомогою інших побачити себе. Щоб існував зворотній зв’язок, який грунтується на довірі у спілкуванні.
2. Принцип персоніфікації висловлювань - його суть полягає у довільній мові, без особових мовних форм, які допомагають приховувати власну позицію: замість «часто вважається» - «я вважаю».
3. Принцип наголошування мови почуттів - учасники групи мають наголошувати увагу на емоційних станах і проявах, використовувати мову, що фіксує такий стан. Наприклад: «Твоя манера говорити на підвищених тонах викликає в мене роздратування». В повсякденному спілкуванні таке звернення не типове. Відповідно перед кожним учасником ставиться завдання виробити вміння чітко і адекватно висловлювати свої почуття.
4. Принцип активності - головна норма тренінгу. Інтенсивна групова взаємодія, цілеспрямоване споглядання себе, партнерів, тощо. Навчитись поєднувати зануреність у себе і активність.
5. Принцип довірливого спілкування - створення найсприятливіших умов для довірливого спілкування, визначення результативності і забезпечення групової динаміки. Як найпростіший крок до цього, прийняття єдиної форми звернення один до одного на «ти». Це урівнює всіх членів групи і вносить елемент інтимності і довіри.
6. Принцип конфіденційності - не виносити зміст спілкування, що розвивається в процессі тренінгу за межі групи. Це і включає в себе щирий і відвертий контакт, дає змогу зберігти свій дискусійний потенціал.

Вправа: Знайомство учасників тренінгу

Мета: створення емоційно комфортної атмосфери довіри, розкутості, подолання сором`язливості, що сприяє результативній спільній роботі учасників тренінгу

Хід проведення

Пропонуємо кожному учаснику представитись та взяти в руки якусь власну річ і від її імені  розповісти про себе.

Просимо учасників тренінгу заповнити вхідну анкету учасника тренінгу.

Вправа: Очікування

Мета: отримати інформацію про те, з якою метою прийшли учасники тренінгу, що вони очікують від цього тренінгу

Хід проведення

Учасникам роздаються невеликі аркуші паперу. Ми просили безробітних написати, що саме вони очікують від нашого тренінгу. Після цього аркуші вивішуються на дошці.

Далі проводимо стисле обговорення за такими запитаннями:

- як довго не працюють учасники тренінгу;

- що змінилось в їх житті після втрати роботи, які труднощі виникають ( не лише економічні, а й соціально-психологічні ).

Основний блок

Основний блок складається з трьох під блоків:

1.Робота з емоційним станом.

2.Робота з самоставленням.

3.Робота по підвищення компетентності у міжособистісному спілкуванні.

Під блок1. Робота з емоційним станом

Мета: проаналізувати емоційний стан безробітних та оволодіти основами аутогенного тренування

Під блок2. Робота з самоставленням

Мета: проаналізувати рівень самооцінки,самовпевненості безробітного, навчитись за допомогою вправ шукати свої позитивні сторони

Під блок3. Робота по підвищенню компетентності в міжособистісних стосунках

Мета: визначити основні причини труднощів у спілкуванні з оточенням

Заключний блок

Вправа «Оплески»

Мета: дати можливість учасникам розім`яти м`язи та відпочити

Процедура: ми розміщені з  учас­никами на стільцях колом, послідовно кілька разів пропонували підвести­ся тим, хто має певне вміння чи якість, щось любить або бажає чо­мусь навчитися; інші учасники групи активно аплодують тим, хто підвівся. (Наприклад, "Підведіться з місць усі ті, хто вміє вишивати". Оплески! "Дякую, сідайте". "Підведіться з місць усі ті, хто вміє ката­тися на гірських лижах". Оплески! "Дякую, сідайте" тощо.)

По завершені тренінгу, нами було проведено процедуру рефлексії, спрямовану на усвідомлення учасниками особистих результатів і досягнень у тренінгу, а також фіксацію ефективних способів дії у проблемних ситуаціях, пов`язаних з негативними особистісними переживаннями, так і з особливостями міжособистісної взаємодії.

3.2 Процедура та результати впровадження тренінгу

Тренінг складався з трьох основних блоків: вступного, основного та заключного. Під час вступного блоку ми разом з учасниками приймали правила тренінгу, проводили вправу «знайомство» і «очікування». Основний блок складався з трьох під блоків: 1.Робота з емоційним станом; 2.Робота з само ставленням; 3.Робота по підвищенню компетентності у міжособистісних стосунках. Під час заключного блоку ми підбивали підсумки нашої роботи.

Результати отримані впродовж тренінгу було зафіксовано за допомогою методик спеціально підібраних до задач визначених у програмі тренінгу.

За допомогою нашого тренінгу ми хотіли допомогти безробітним  віднайти власні емоційні енергетичні ресурси, підвищити впевненість в собі, допомогти  учасникам тренінгу оволодіти навичками саморегуляції за допомогою  аутогенного тренування, як засобу позитивного емоційного настановлення та створити умови для налагодження комунікації в міжособистісних стосунках.

Під час першого блоку, ми сказали своє вступне слово, де розповіли про наш тренінг. Далі ми разом з учасниками записали правила (принципи) за якими ми будемо працювати на тренінгу. Серед них виокремлено такі: спілкування за принципом «тут і тепер», принцип персоніфікації висловлювань, принцип довірливого спілкування, принцип активності, принцип конфіденційності тощо.

Потім ми знайомились з учасниками тренінгу, але не просто представившись, а ще й розповідали про себе від імені якоїсь речі, яку кожен міг вибрати самостійно. Цю вправу ми вибрали для того, щоб знайомство проходило не сухо, а з фантазією для  створення емоційно комфортної атмосфери довіри, розкутості, подолання сором`язливості, що сприяє результативній спільній роботі учасників тренінгу. Серед речей, від імені яких людина розповідала про себе, прозвучали дуже різні такі як: олівець, квітка, шоколадка, телефон, туфля, браслет.

Потім, ми просили учасників заповнити вхідну анкету учасника тренінгу, а саме «Методика вивчення самоставлення» Р.С. Пантелеєва.

Далі ми разом з учасниками записували свої очікування від нашого тренінгу, серед очікувань прозвучали наступні: покращити настрій, цікаво провести час, познайомитись з новими людьми, деякі взагалі хотіли дізнатись, що таке тренінг, деякі учасники очікували від тренінгу допомоги в більш глибинному пізнанні себе, як особистості.

Після записування очікувань від тренінгу, ми проводили обговорення з учасниками тренінгу про те скільки часу вони вже не працюють, де учасники зазначали, що як найменше вже пів року ( адже тренінг проводився саме з безробітними, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості – 6 і більше місяців). Потім ми запитували про зміни, які виникають в безробітних в ситуації втрати роботи, де учасники розповідали, про те, що їм не вистачає коштів на життя, їм набридло постійно сидіти вдома, вони постійно переживають, що для них не знаходиться підходяща робота. Через постійне сидіння вдома в них погіршуються стосунки з рідними людьми та друзями, через що виникають труднощі у спілкуванні з оточуючими їх людьми. Прослухавши таке обговорення, ми запропонували безробітним попрацювати з їх емоційним станом.

Далі йде основний блок, який складається з трьох під блоків: 1.Робота з емоційним станом; 2.Робота з самоставленням; 3.Робота по підвищенню компетентності у міжособистісних стосунках.

В першому під блоці – робота з емоційним станом, ми разом з учасниками, почали працювати з їх емоційним станом. Де запропонували учасникам, зобразити на папері свій теперішній емоційний стан та їх ідеальний емоційний стан. Після чого тренер разом з безробітним, починали аналізувати чи є різниця між наявним та ідеальним емоційним станом, в чому це виражається, чому так взагалі виходить, тренер разом з учасником розбирали, що можна зробити щоб наблизити ці стани один до одного, за рахунок чого це можна зробити, від кого це залежить і таким чином приходили до розуміння самим безробітним своєї проблеми.

Після чого тренер навчав учасників тренінгу основам аутогенного тренування, що сприяло покращенню настрою та емоційного стану загалом.

В наступному під блоці – робота з самоставленням, ми разом з безробітними працювали з методикою «20 висловлювань», де їм пропонувалось відповісти на запитання «Хто Я». Далі учасники тренінгу мали оцінити чи подобаються їм ті характеристики, які вони описали чи не подобаються. Після аналізу відповідей у деяких безробітних виявилась самооцінка дещо занижена, адже позитивних відповідей про себе було десь лише 50% відсотків від всіх описаних характеристик, це свідчить про те, що в безробітних є негативне ставлення до себе як до особистості, яке зумовлено недооцінкою своїх успіхів та можливостей, хоча в інших безробітних самооцінка була адекватною.

Аналізуючи рівень рефлексії учасників тренінгу, то в деяких він є на достатньому рівні, адже вони могли написати про себе достатню кількість висловлювань, довго над цим не роздумуючи, але були учасники, які мають низький рівень рефлексії – для них було важко написати таку кількість висловлювань про себе, вони довго над ними думали.

Аналізуючи висловлювання, ми звертали увагу на ідентифікацію безробітними своїх індивідуальних характеристик та соціальних ролей, то тут були різні характеристики як і індивідуальні так і соціальні ролі, хоча в деяких все ж домінували соціальні ролі, при меншій кількості індивідуальних характеристик, що свідчить про не впевненість в собі.

Також важливим показником для аналізування  була характеристика ідентичності саме діяльнісне Я, де безробітні вказували про свої захоплення, діяльність, заняття, оцінка безробітними своїх здібностей до діяльності, самооцінка своїх навичок, вмінь. Проаналізувавши відповіді безробітних, на жаль, мало хто відповідав про себе оцінюючи свої вміння, хоча були такі, які все ж писали про те, що вони гарно шиють, розумна, добре готують, вміють грати на музичних інструментах, але таких характеристик було дуже не багато, що свідчить про те, що люди не до оцінюють  свої здібності до діяльності.

Тому щоб допомогти учасникам тренінгу підвищити впевненість в собі, в своїх здібностях та вміннях, ми запропонували їм наступну вправу, де вони мали назвати свої сильні сторони, після чого подумати, де і як їх можна застосувати в своїй діяльності. Проаналізувавши цю вправу з безробітними, самі учасники тренінгу зазначили, що раніше вони не звертали уваги на такі свої характеристики, але тепер після проведеної нами вправи, вони знайшли в собі  позитивні якості, які можуть згодитися їм і в професійній діяльності, що свідчить про те, що безробітні стають більш впевненими в собі та в своїх здібностях та вміннях.

В третьому під блоці – робота по підвищенню компетентності в міжособистісних стосунках, ми разом з безробітним працювали з їх конкретними ситуаціями. Для кращого розуміння ситуації,  ми запитували в учасників тренінгу про те, як змінились їх відносини з оточенням чи в інших учасників є щось схоже? На що отримали відповідь, що стосунки в родині погіршились, зникло взаєморозуміння між членами родини, люди хоч і знаходяться більшу частину часу вдома, але спілкуватись з рідними їм стало значно важче, в них частіше виникають сварки. Для того щоб спробувати подивитись на всю цю ситуацію з боку, ми запропонували програти свою ситуацію безробітним в рольовій грі. Де учаснику пропонувалось вибрати на своє місце та місце інших діючих осіб - учасників тренінгу, які мали програти наявну ситуацію. Вже після рольової гри кожен учасник дав зворотній зв`язок. Безробітні зазначали, що ситуація, яку вони програли в грі є досить схожою на реальну, яка є в їх житті. Тренер разом з учасниками виносили судження про те, що конкретно учасникам не сподобалось, а що сподобалось.  Після того, як було вислухано всі точки зору, ми разом з учасниками тренінгу виявили всі  схожі позиції. А в підсумку всі разом підсумували, які способи вирішення міжособистісних проблем заважають їх вирішенню та навпаки, які сприяють ефективному їх вирішенню. Результати отримані під час обговорення негативних способів вирішення міжособистісних проблем подано в таблиці 16.

Таблиця 16.Негативні способи вирішення міжособистісних проблем

Після обговорення обговорення негативних способів вирішення міжособистісних проблем, ми обговорили та записали ефективні стратегії вирішення міжособистісних проблем. Результати нашого обговорення подано в таблиці 17.

Таблиця 17. Ефективні стратегії вирішення міжособистісних проблем

Вже під кінець тренінгу можна було помітити, що в учасників є помітні зміни в компетентності міжособистісного спілкування, вони стали більш чітко висловлювати свої думки, почали  вміло й чітко ставити свої запитання, підтримувати взаємодію спілкування.

В заключному блоці тренінгу, ми вирішили з учасниками трохи розім`яти м`язи та відпочити погравши  в рухливу гру.

Після чого ми дізнавались в учасників чи справдились їх очікування, на що деякі відповідали – так, вони з користю для себе провели час, наші вправи допомогли їм подивитись на себе з іншого боку.

з новими знайомими.

По закінчені тренінгу, ми просили безробітних, ще раз заповнити анкету учасника тренінгу – « Методика визначення само ставлення » Р.С. Пантелеєва.

Аналіз оцінки змін учасників після проходження тренінгу  здійснювався за 9 шкалами. Нижче наводимо результати змін учасників тренінгу.

Таблиця 16. Динаміка змін показників безробітних до та після тренінгу

Порівняння показників по методиці Р.С. Пантелеєва «Методика визначення самовідношення» досліджуваних до та після проходження ними тренінгу  засвідчило існування статистично достовірних відмінностей між результатами вхідного та повторного вимірювання. Виявлено, що у безробітних підвищилась показники по другій шкалі – самовпевненість, це свідчить про те, що у безробітних  покращилась про себе думка, вони стали більш  впевненими у собі ніж до тренінгу, це означає, що ми на тренінгу працювали в потрібному напрямку та використовували вправи, які сприяли підвищенню самовпевненості людини, а саме вправа «Назви сильні сторони», після якої безробітні відкрили в собі нові якості та шукали способи їх ефективного використання у своїй діяльності.

Також дещо змінились показники по четвертій шкалі – дзеркальне «Я», якщо до тренінгу ці показники були нижче середнього значення, то тепер вони дещо підвищились, це свідчить про те, що безробітні починають розуміти, що їх особистість, характер і діяльність може викликати не лише осуд, а й повагу з боку оточення.

Доволі помітно підвищились показники по п`ятій шкалі – самоцінність, що свідчить про те, що наш тренінг допоміг безробітним  більш глибоко зазирнути у свій  внутрішній світ, що сприяло у підвищенні своєї цінності як особистості, яку можуть цінувати і оточуючі.

Також можна відмітити зміни по сьомій  шкалі – самоприв`язаність, в більшості безробітних були доволі низькі показники по цій шкалі, це характеризує безробітних як незадоволених собою, бажання щось в собі змінити, але після тренінгу ці показники якісно підвищились до середнього рівня, що свідчить про те, що учасники тренінгу починають розуміти, що потрібно ставитись до себе більш адекватно, а не завжди лише бути незадоволеними собою.

По наступній восьмій шкалі – внутрішня конфліктність у безробітних були високі показники до тренінгу, що свідчить про те, що в учасників є внутрішні конфлікти, сумніви, тривожні стани, які супроводжуються  почуттям провини, постійна незадоволеність собою на фоні заниженої самооцінки, що призводить до сумнівів в своїх здібностях та можливостях взагалі щось робити або змінювати, через що в учасників постійно присутні негативні емоційні стани, їм не вистачає  адекватної самоповаги до себе. Хоча після проведеного нами тренінгу показники безробітних по цій шкалі знизились, що свідчить про те, що безробітні почали краще ставитись до себе,  їх емоційний стан став не таким напруженим, як був до тренінгу.

По останній дев`ятій шкалі – самозвинувачення, у безробітних були стени вище за середні, що свідчить про те, що в учасників тренінгу відсутня, або на низькому рівні симпатія до себе, що також супроводжується негативними емоціями в свою адресу, але після проведення тренінгу, стени у безробітних непогано змінились, що свідчить про те, що учасники тренінгу почали більш адекватно сприймати себе,через що їх емоційний стан  хоча б трохи, але покращився.

По першій шкалі – відкритість та по шкалі самокерівництво помітних змін не було відмічено.

Підводячи підсумок можна сказати, що за допомогою нашого тренінгу ми пропрацювали з негативними емоційними станами безробітних та допомогли їм оволодіти основами аутогенного тренування, що сприяло покращенню настрою та емоційного стану загалом. За допомогою вправ ми разом з безробітними віднайшли їх сильні сторони, що дало змогу підвищити впевненість в собі та своїх можливостях. Також аналізуючи конкретні ситуації, ми змогли допомогти безробітним оволодіти навичками саморефлективності, завдяки яким, ми разом з безробітними зафіксували ефективні способи дії у проблемних ситуаціях, пов`язаних особливостями міжособистісної взаємодії.

Таким чином, отримані дані підтверджують ефективність застосування  тренінгу, спрямованого на вирішення соціально-психологічних проблем безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості.

Висновки

1.Теоретично проаналізувавши проблеми безробітних, було виокремлено наступні: відсутність впевненості у собі, стрес, безнадія і постійна стурбованість за своє майбутнє. Особистісні проблеми, що властиві безробітним, виявляються у розбіжностях між мотивами та ціннісними орієнтаціями особистості безробітних, стійкій нервово-психічній напрузі, внутрішньому конфлікті, нездатності подолати власними силами існуючі труднощі, почутті незадоволення собою, зниженні впевненості у власних силах, песимізмі щодо перспективи діяльності, неадекватному емоційному реагуванні на зміну умов діяльності. Визначені  проблеми безробітних найбільшою мірою впливають на подальший професійний шлях, на формування ставлення до рівня свого професійного потенціалу, на рівень самокритичності і здатність до прийняття ефективних професійних рішень.

2. Емпіричне дослідження змісту проблем та труднощів безробітних показало, що в  ситуації втрати роботи  у безробітних виникають такі проблеми: негативні емоційні стани, погіршення самооцінки та самоставлення, що спричинюють проблеми в міжособистісному спілкуванні, погіршенні взаєморозуміння з оточуючими людьми. Чим триваліший термін перебування на обліку в центрі зайнятості, тим більше зазначені проблеми проявляються у безробітних. Щоб допомогти безробітному адекватно пристосуватись до нових умов, покращити його емоційний стан, підвищити впевненість в собі та налагодити зв`язки з оточуючими ми розробили соціально-психологічний тренінг для вирішення проблем безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості.

3. Експериментальна перевірка ефективності застосування нашого тренінгу здійснена на матеріалі емпіричного дослідження соціально-психологічних проблем безробітних, які заважають безробітним знайти роботу та сприяють тривалому знаходженню на обліку в центрі зайнятості. Результати показали, що запропонований тренінг сприяв покращенню емоційного стану безробітних, формуванню навичок саморегуляції, підвищенні впевненості в собі та в своїх діях, підвищенні рівня міжособистісної комунікації та набуття навичок саморефлективності. Про що свідчить підвищення таких показників, як самовпевненість, самоцінність, самоприйняття. Загалом, відзначено позитивні зміни в поведінці безробітних після проведеного нами тренінгу,  а саме вони стали більш ясно висловлювати свої думки, почали  вміло й чітко ставити свої запитання, підтримувати взаємодію спілкування, відмічено покращення настрою.

Таким чином, наш тренінг допоміг безробітним, краще зрозуміти сутність своїх проблем та знайти шляхи їх ефективного вирішення, що дозволить їм активізувати свої внутрішні ресурси на плідний пошук роботи.

Використанні джерела:

1. Сікерко Л.П. Ефективність зайнятості як чинник людського розвитку // Статистика України. – 2009. 

2. Бойко Ю. Розмежування правового регулювання законодавства про працю та законодавства про зайнятість населення //Право України. — 2001

3. Закон України «Про зайнятість населення» 01.03.1991 № 803-XII.

4. Мочерний С. В. Економічна теорія. — К.: ВЦ -Академія", 2009.

5.Шаленко М. Сучасні тенденції розвитку ринку праці України // Економіка

України. — 1999.

6. Ушенко Н. В. Зайнятість населення та удосконалення економічного

механізму її державного регулювання в ринкових умовах:— К., 2003.

7. Дисбаланс между спросом и предложением. Данные государственной службы

занятости о положении на рынке труда Украины //Персонал. — 2010.

8.Статистичні дані по працевлаштуванню в державній службі зайнятості.

9. Репетацька В.В., Клімова В.В. Тенденції зайнятості населення в сучасних економічних умовах.

10. Пастухов В. Правові проблеми ринку праці в Україні //Право України. - 1996.

11 Пашков А. С. Занятость, безработица, трудоустройство. — СПб.2000.

12. Професійне навчання – запорука успішного працевлаштування. – К., 2008

13. Грішова О. Проблеми ринкової трансформації освіти та професійної

підготовки //Україна: аспекти праці. — 2009.

14. Українське суспільство: соціологічний моніторинг 2005—2010 / За ред. Н. В. Паніної. — К.: Інститут соціології АН України, 2010.

15. Курчиков Л.М. Пізнання і невизначеність. -К., 1997.

16. Левитов Н.Д. Психическое состояние агрессии // Вопросы психологии. - 1999.

17. Тюхпгенко Н. А. Організаційно-методичні аспекти професійної орієнтації— Одеса, 1999.

18. Меновщиков В.Ю. – Робота з кризовими та проблемними ситуаціями, -2005.

19.Сосновникова Ю.Е. Психические состояния человека, их классификация и диагностика. - Горький: Горьков.гос.пед ин-т, 1975.

20.Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций), - М.: Изд. Моск.универс., 1984.

21.Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности // Психология индивидуальных различий. - М., 1986.

22. Хазьмиренко В., Боровский А., Очеретяный В. Социально-психологические

проблемы безработицы / "Персонал", 2007.

23. Василюк Ф.Е. Уровни построения переживания и методы психологической

помощи.// Вопросы психологии. 2001.

24.Пельцман Л. Стрессовые состояния у людей, потерявших работу //"Психологический журнал", 1996.

25. Абрамова Г.С. Психология в метафорах и образах. - Вологда: Книга, 1994.

26. Берис Б. Неопределенность в нервной системе. - М., 1999.

27. Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1996.

28.Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. - М., 1982.

29. Павлов А. Безробіття, проблеми, шляхи вирішенняС.-Пт.,2003 р., Інститут економіки.

30. Скульська В.Є. Формування змісту професійного навчання безробітних з урахуванням вимог роботодавців. // Бюлетень ІПК ДСЗУ. – 2004.

31. Вайнберг В. Безробіття та працевлаштування, - 2003.

32. Бородянський Е., Кузьмині В. Реальний шлях протидії безробіттю, - 2000.

33. Юрсов В. Ринок праці та його проблеми, - 2007.

34. Дзюбик С, Ривак Основи соціальної та економічної теорії.- К.: Основи. 2009.

35. Купець О.В. Диференціація довготривалого безробіття в Україні за соціально-демографічними групами // Демографія та соціальна економіка. - 2007.

36. Україна і світове господарство: Взаємодія на межі тисячоліть / А. С. Філіпенко. — К.: "Либідь". 2002.

37. Соловьев А.А. Вопросы занятости и трудоустройства. М. 2008

38. Ковальсий В.  Програма зайнятості населення - один із механізмів державного регулювання зайнятості.К., -2000.

39. Ортікова Н.В. Сучасні моделі профінформаційного забезпечення безробітних громадян // Бюлетень ІПК ДСЗУ.– 2004. - № 2.

40. Державна служба зайнятості – безробітним.- К.2010.

41. Степов А.П. Загальна теорія зайнятості, процентів та грошей, - К., 2003

42.Петюх В.М. Ринок праці та зайнятість / Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005.

43. Пазюк О., Пономарьова О. Проблеми безробіття в Україні: Україна: аспекти праці. - 2004.

44. Професійне консультування безробітних в центрах зайнятості / методичні реконмендації. – К., 2002.

45. Абрамов О. В., Тавриліна А. К. Гарантії для безробітних. – М., 2004.

46. Зайнятість: випробування кризою // Урядовий кур'єр. - 2010.

Додаток 1

Інтерв`ю з експертами

П І Б

Вік

Посада

Стаж роботи у сфері надання послуг безробітним, які перебувають на обліку в центрі зайнятості

      1.Який відсоток зареєстрованих безробітних, що стоять на обліку в центрі зайнятості працевлаштовується?

2. Чи залишаються клієнти задоволені роботою центру зайнятості?

3. Протягом якого часу в середньому безробітні перебувають на обліку в центрі зайнятості?

4. Коли вважається перебування на обліку в центрі зайнятості тривалим?

5. Яку кількість вакансій в середньому центр зайнятості пропонує безробітним за період перебування на обліку в центрі зайнятості?

6. Які причини тривалого перебування безробітних на обліку в центрі зайнятості?

7. Як Ви вважаєте, до яких наслідків для особистості призводить тривале перебування безробітних на обліку в центрі зайнятості?

8. Якої додаткової допомоги, крім працевлаштування потребують безробітні, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості?

9. Чи просять самостійно безробітні, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості про таку допомогу?

10. Хто надає безробітним, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості таку допомогу?

11. Зміст соціально-психологічної підтримки  безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості.

12. Що заважає безробітним, які тривалий час перебувають на обліку в центрі зайнятості знайти роботу?

Додаток 2

АНКЕТА

Доброго дня!  КНУ ім. Тараса Шевченка проводить дослідження змісту роботи центра зайнятості.

Просимо Вас виступити експертом з питань, які стосуються діяльності центра зайнятості.

Тут немає правильних чи неправильних відповідей, для нас є цінною саме Ваша думка.

Вік   _____

Стать       Ж           Ч

1.      Скільки часу перебуваєте на обліку в центрі зайнятості?

(оберіть один варіант відповіді)

   до 1 місяця

   від 1 до 3 місяців

   від 3 до 6 місяців

   понад 6 місяців

2.      Скажіть будь ласка, чи надавав центр зайнятості Вам вакансії впродовж цього періоду?

(оберіть один варіант відповіді)

  так

   ні

3.      Пригадайте будь ласка, скільки Вам було запропоновано вакансій

(оберіть один варіант відповіді)

 жодної

   1-2

   2-5

   більше 5

4.      Оцініть кожну причину відмови від роботи по ступеню значущості

(обведіть кружечком підходящий варіант відповіді)

5. Оцініть будь ласка, рівень Вашого особистісного комфорту у ситуації безробіття

(переживання, відчуття, фізичний стан) ( оберіть один варіант відповіді)

   комфортно

   радше комфортно ніж дискомфортно

   радше дискомфортно

   не комфортно

6. Оцініть будь ласка, ступінь прийнятності для Вас статусу «безробітного» в соціальному плані  (Ваш соціальний статус, думка оточуючих) (оберіть один варіант відповіді)

   прийнятно

   радше прийнятно ніж не прийнятно

   радше не прийнятно

   не прийнятно

7.   Як Ви оцінюєте вплив статусу «безробітний» на Ваш психологічний стан?

( оберіть один варіант відповіді)

   не впливає

   стан частково погіршився

   стан значно погіршився

   стан частково покращився

   стан значно покращився

8.  Відмітьте на поданій шкалі зміни у період перебування на обліку в центрі зайнятості ( поставте галочку на позначці, що відповідає Вашій оцінці:

   0 змін немає;

-1 часткове погіршення;   -2 значне погіршення; 

   1 часткове покращення,  2 значне покращення) 

9. Чи потребуєте Ви додаткової допомоги (окрім працевлаштування) в центрі зайнятості?

   так

   ні

10. Якої допомоги (окрім працевлаштування) Ви потребуєте?

     Оцініть за ступенем значущості даного виду допомоги для Вас (1 – найменш значуща,

5 – найбільш значуща, обвести кружечком)

11. Чи надавали Вам таку допомогу в центрі зайнятості ?

     так

     ні

Дякуємо за відповіді. Всього найкращого!

Додаток3

Анкета участника тренинга

Вам предлагается ответить на вопросы об особенностях Вашего характера, привычках, интересах.

На эти вопросы не может быть "правильных" или "неправильных" ответов т.к. каждый человек имеет право на свою собственную точку зрения. Вопросы составлены так, что особого времени на обдумывание не требуется. Давайте первым ответ, который придет Вам в голову. Читайте последовательно каждое из приведенных выше утверждений и решайте, верно (+) оно по отношению к Вам или неверно (-).

1.                  Мои слова довольно редко расходятся с делом.

2.                  Случайному человеку я скорее всего покажусь человеком приятным.

3.                  К чужим проблемам я всегда отношусь с тем же пониманием, что и к своим.

4.                  У меня нередко возникает чувство, что то, о чем я с собой мысленно разговариваю,— мне неприятно.

5.                  Думаю, что все мои знакомые относятся ко мне с симпатией.

6.                  Самое разумное, что может сделать человек в своей жизни,—это не противиться собственной судьбе.

7.                  У меня достаточно способностей и энергии воплотить в жизнь задуманное.

8.                  Если бы я раздвоился, то мне было бы довольно интересно общаться со своим двойником.

9.                  Я не способен причинять душевную боль самым родным и любимым людям.

10.             Я считаю, что не грех иногда пожалеть самого себя.

11.             Совершив какой-то промах, я часто не могу понять, как же мне могло прийти в голову, что из задуманного могло получиться что-нибудь хорошее.

12.             Чаще всего я одобряю свои планы и поступки.

13.             В моей личности есть, наверное, что-то такое, что способно вызвать у других острую неприязнь.

14.             Когда я пытаюсь оценить себя, я прежде всего вижу свои недостатки.

15.             У меня не получается быть для любимого человека интересным длительное время.

16.             Можно сказать, что я ценю себя достаточно высоко.

17.             Мой внутренний голос редко подсказывает мне то, с чем бы я в конце концов не согласился.

18.             Многие мои знакомые не принимают меня так уж всерьез.

19.             Бывало, и не раз, что я сам остро ненавидел себя.

20.             Мне очень мешает недостаток энергии, воли и целеустремленности.

21.             В моей жизни возникали такие обстоятельства, когда я шел на сделку с собственной совестью.

22.             Иногда я сам себя плохо понимаю.

23.             Порой мне мучительно больно общаться с самим собой.

24.             Думаю, что без труда смог бы найти общий язык с любым разумным и знающим человеком.

25.             Если я отношусь к кому-нибудь с укоризной, то прежде всего к самому себе.

26.             Иногда я сомневаюсь, можно ли любить меня по-настоящему.

27.             Нередко мои споры с самим собой обрываются мыслью, что все равно выйдет не так, как я решил.

28.             Мое отношение к самому себе можно назвать дружеским.

29.             Вряд ли найдутся люди, которым я не по душе.

30.             Часто я не без издевки подшучиваю над собой.

31.             Если бы мое второе «Я» существовало, то для меня это был бы довольно скучный партнер по общению.

32.             Мне представляется, что я достаточно сложился как личность, и поэтому не трачу много сил на то, чтобы в чем-то стать другим.

33.             В целом меня устраивает то, какой я есть.

34.             К сожалению, слишком многие не разделяют моих взглядов на жизнь.

35.             Я вполне могу сказать, что уважаю сам себя.

36.             Я думаю, что имею умного и надежного советчика в себе самом.

37.             Сам у себя я довольно часто вызываю чувство раздражения.

38.             Я часто, но довольно безуспешно пытаюсь в себе что-то изменить.

39.             Я думаю, что моя личность гораздо интереснее и богаче, чем это может показаться на первый взгляд.

40.             Мои достоинства вполне перевешивают мои недостатки.

41.             Я редко остаюсь непонятым в самом важном для меня.

42.             Думаю, что другие в целом оценивают меня достаточно высоко.

43.             То, что со мной случается,— это дело моих собственных рук.

44.             Если я спорю с собой, то уверен, что найду единственно правильное решение.

45.             Когда со мной случаются неприятности, как правило, я говорю: «И поделом тебе».

46.             Я не считаю, что достаточно духовно интересен для того, чтобы быть притягательным для многих людей.

47.             У меня нередко возникает сомнение, а таков ли я на самом деле, каким себе представляюсь.

48.             Я не способен на измену даже в мыслях.

49.             Чаще всего я думаю о себе с дружеской иронией.

50.             Мне кажется, что мало кто может подумать обо мне плохо.

51.             Уверен, что на меня можно положиться в самых ответственных делах.

52.             Я могу сказать, что в целом я контролирую свою судьбу.

53.             Я никогда не выдаю понравившиеся мне чужие мысли за свои.

54.             Каким бы я ни казался окружающим, я-то знаю, что в глубине души я лучше, чем большинство других.

55.             Я хотел бы оставаться таким, какой я есть.

56.             Я всегда рад критике в свой адрес, если она обоснована и справедлива.

57.             Мне кажется, что если бы было больше таких людей, как я, то жизнь изменилась бы в лучшую сторону.

58.             Мое мнение имеет достаточный вес в глазах окружающих.

59.             Что-то мешает мне понять себя по-настоящему.

60.             Во мне есть немало того, что вряд ли вызывает симпатию.

61.             В сложных обстоятельствах я обычно не жду, пока проблемы разрешатся сами собой.

62.             Иногда я пытаюсь выдать себя не за того, кто я есть.

63.             Быть снисходительным к собственным слабостям вполне естественно.

64.             Я убедился, что глубокое проникновение в себя,— малоприятное и довольно рискованное занятие.

65.             Я никогда не раздражаюсь и не злюсь без особых на то причин.

66.             У меня бывали такие моменты, когда я понимал, что и меня есть за что презирать.

67.             Я часто чувствую, что мало влияю на то, что со мной происходит.

68.             Именно богатство и глубина моего внутреннего мира и определяют мою ценность как личности.

69.             Долгие споры с собой чаще оставляют горький осадок в моей душе, чем приносят облегчение.

70.             Думаю, что общение со мной доставляет людям искреннее удовольствие.

71.             Если говорить откровенно, иногда я бываю очень неприятен.

72.             Можно сказать, что я себе нравлюсь.

73.             Я — человек ненадежный.

74.             Осуществление моих желаний мало зависит от везения.

75.             Мое внутреннее «Я» всегда мне интересно.

76.             Мне очень просто убедить себя не расстраиваться по пустякам.

77.             Близким людям свойственно меня недооценивать.

78.             У меня в жизни нередко бывают минуты, когда я сам себе противен.

79.             Мне кажется, что я все-таки не умею злиться на себя по-настоящему.

80.             Я убедился, что в серьезных делах на меня лучше не рассчитывать.

81.             Порой мне кажется, что я какой-то странный.

82.             Я не склонен пасовать перед трудностями.

83.             Мое собственное «Я» не представляется мне чем-то достойным глубокого внимания.

84.             Мне кажется, что, глубоко обдумывая свои внутренние проблемы, я научился гораздо лучше себя понимать.

85.             Сомневаюсь, что вызываю симпатию у большинства окружающих.

86.             Мне случалось совершать такие поступки, которым вряд ли можно найти оправдание.

87.             Где-то в глубине души я считаю себя слабаком.

88.             Если я искренне обвиняю себя в чем-то, то, как правило, обличительного запала хватает ненадолго.

89.             Мой характер, каким бы он ни был, вполне меня устраивает.

90.             Я вполне представляю себе, что меня ждет впереди.

91.             Иногда мне бывает трудно найти общий язык со своим внутренним «Я».

92.             Мои мысли о себе по большей части сводятся к обвинениям в собственный адрес.

93.             Я не хотел бы сильно меняться даже в лучшую сторону, потому что каждое изменение — это потеря какой-то дорогой частицы самого себя.

94.             В результате моих действий слишком часто получается совсем не то, на что я рассчитывал.

95.             Вряд ли во мне есть что-то, чего бы я не знал.

96.             Мне еще многого не хватает, чтобы с уверенностью сказать себе: «Да, я вполне созрел как личность».

97.             Во мне вполне мирно уживаются как мои достоинства, так и мои недостатки.

98.             Иногда я оказываю «бескорыстную» помощь людям только для того, чтобы лучше выглядеть в собственных глазах.

99.             Мне слишком часто и безуспешно приходится оправдываться перед самим собой.

100.                 Те, кто меня не любит, просто не знают, что я за человек.

101.                 Убедить себя в чем-то не составляет для меня особого труда.

102.                 Я не испытываю недостатка в близких и понимающих меня людях.

103.                 Мне кажется, что мало кто уважает меня по-настоящему.

104.                 Если не мелочиться, то в целом меня не в чем упрекнуть.

105.                 Я сам создал себя таким, каков я есть.

106.                 Мнение других обо мне вполне совпадает с моим собственным.

107.                 Мне бы очень хотелось во многом себя переделать.

108.                 Ко мне относятся так, как я того заслуживаю.

109.                 Думаю, что моя судьба сложится все равно не так, как бы мне хотелось теперь.

110.                 Уверен, что в жизни я на своем месте.

Спасибо за внимание. Всего хорошого!

75