Психологічні властивості фахівця та успішність його професійної діяльності

Відмітимо одну з суттєвих особливостей педагогічної діяльності з викладання спеціальних дисциплін. Здебільше успішність в цьому виді професійної діяльності визначається науковим ступенем та вченим званням, які присвоєні фахівцю за результатами відповідних професійних досягнень. При цьому науковий ступень (який суттєво впливає і на присвоєння визначеного вченого звання), як правило призначається за досягнення фахівця у науково-дослідній діяльності. Порівняльний аналіз психічних властивостей, що сприяють успішності фахівця у викладацькій та науково-дослідній діяльності показує їх визначені відмінності, а то й протилежності (наприклад, за такими властивостями як соціалізація, словесно-логічна пам'ять, відношення до образності мови та зовнішнього вигляду, комунікабельність та ін.). Цим пояснюється, що чимало видатних вчених не займаються викладацькою діяльністю (або не досягають у ній значних успіхів), і, навпаки, чимало чудових викладачів спеціальних дисциплін, що користуються заслуженою повагою з боку колег та студентів, не мають наукових ступенів, а здебільше й наукових звань. За таких умов було б раціонально ширше впроваджувати у педагогічну практику присвоєння вчених звань доцента та професора активно працюючим викладачам, досягнення яких в області педагогіки підтверджується відповідними виданнями методичного та навчального спрямування, незалежно від наявності у них наукового ступеня. Теж саме, доречи, можна сказати й про доцільність введення кваліфікаційних ступенів для спеціалістів, що займаються інженерною діяльністю (див., наприклад, [3]).

Підсумовуючи  наведене відмітимо, що психологічні властивості, якими обумовлюється успішність та кар’єрне зростання фахівця у визначеному виді професійної діяльності (тобто психологічні властивості цієї професійної діяльності), характеризують відповідне професійне середовище в цілому. Взаємодією особистісно-психологічних властивостей фахівця з психологічними характеристиками цього середовища визначається поведінка фахівця, його задоволеність своїм положенням, наявністю мотивів до удосконалення та кар'єрного зростання. Професійна діяльність та оточуюче середовище, що відповідають психологічному типу людини, проявляється у її задоволенні своїм положенням. Така людина працює з максимальною ефективністю і, як слідство, цінується керівництвом організації та просувається кар’єрними сходами. Навпаки особа, що здійснює професійну діяльність, яка не відповідає її психологічному типу, відчуває незадоволеність, бажання змінити діяльність та/або місце роботи; характеризується низькою мотивацією та малою ефективністю діяльності.

Як правило, людина не в змозі об’єктивно оцінити, систематизувати свої психологічні властивості та співставити їх з характеристиками відповідної спеціальності, відповідного професійного середовища. Отже впровадження відповідних методів та засобів надання студентам ВНЗ інформації щодо їх особистих психологічних властивостей, психологічних характеристик відповідних видів професійної діяльності та створення умов для розвинення визначених особистісно-психологічних властивостей студентів є задачею великої значущості, наріжним каменем особистісно-розвиваючої освітньої моделі.

Література

1. Зеер Э.Ф.  Психология профессий. М., Академический  проект; Фонд "Мир", 2005. – 336 с

2. Максименко  С.Д., Максименко К.С., Папуча М.  В. Психологія особистості. К.: ТОВ "КММ", 2007. – 296 с. 

3. Зіньковський Ю.Ф., Мірських Г.О. Збереження інженерної кваліфікації - ознака інноваційного суспільства // Вища освіта України. ‑ № 2, 2008. ‑ С. 74-84.