Нейролінгвістичне програмування та стратегії моделювання успіху

На тренінгах НЛП навчають спостерігати тонкі вербальні і невербальні сигнали, і мається на увазі, що не може бути жодної визначеності в роботі якого-небудь методу, а поведінкова гнучкість розглядається як ключ до успіху.

2. Застосування НЛП. Моделювання стратегій успіху

2.1 Сфера застосування НЛП

Первинною сферою застосування нейролінгвістиченого програмування була сфера мовних і комунікативних явищ в психотерапевтичному процесі. НЛП вчить, що наш досвід формується із відчуттів, сенсорних репрезентацій і нейрологічних і фізіологічних особливостей людини. У НЛП немає обмеження щодо того, що може бути передано в рамках або за допомогою сенсорних систем, допускається можливість синтестезії, іншими словами переживання однієї форми відчуттів усередині іншої сенсорної системи. Таким чином, в НЛП вважається, що допустимо і логічно досліджувати сам суб'єктивний досвід людини. Наслідком даного факту стала широка варіація явищ, в яких застосовується НЛП. Серед них:

Повсякденні комунікативні ситуації, наприклад, ведення переговорів і система комунікації "батько-дитина".

Психологічні явища, наприклад, фобії і вікова регресія.

Медичні явища, наприклад, контроль над больовими відчуттями або вплив на стан здоров'я/хвороби.

Прояви позасвідомих феноменів, наприклад, постгіпнотична суггестія, комунікація на рівні несвідомих процесів, занурення в транс і утилізація зовнішніх сигналів, зміна перцептивного ряду.

Робота з відомими духовними переживаннями і станами, наприклад, медитація і прояснення.

Дослідження суб'єктивних парапсихологічних явищ, наприклад, екстрасенсорне сприйняття.

Зміна сталих стереотипів поведінкових реакцій, наприклад, різка зміна стилю життя, критеріїв і цінностей або знаходження сексуальних партнерів.

Ситуації ведення бізнесу, наприклад, продажі і тренінги для персоналу.

Розділення цілісних поведінкових стратегій на компоненти для їх аналітичного дослідження.

Моделювання відомих та/або ефективних особистостей, тобто суб'єктивна самоідентифікація з тим, яким міг би бути досвід життя в якості таких людей, і проведення деталізованих впливів суггестій на глибинні способи мислення з підгрунтям на доступних спостереженню свідченнях, що дозволяє "копіювати" в різному ступені подробиці манери поведінки і зовнішній стиль життя модельованих осіб.

Розвиток і систематизація ефективніших і різноманітніших підходів при роботі з ситуаціями спілкування, переконаннями і суб'єктивною реальністю людини.

2.2 Цілі застосування НЛП

НЛП використовується для отримання і застосування ефективних способів зміни своєї поведінки, психоемоційного стану і світосприймання в цілому. За задумом його творців, воно призначене для того, щоб надати практику нейролінгвістичного програмування комплекс переконань і прийомів роботи із собою й іншими людьми для оптимального і ефективного виконання задач найрізноманітнішого масштабу й індивідуальної значущості - від успішного здійснення повсякденних поведінкових актів до визначення своїх цілей у вельми довгостроковій перспективі. У нейролінгвістичном програмуванні інтерес представляє те, як окрема людина мислить і переживає навколишній світ. При цьому в НЛП прагнуть надати як інструменти набір пресуппозиций, або основних переконань, в які, на думку творців НЛП, корисно повірити. При цьому, враховуючи спрямованість на суб'єктивний досвід, акцент робиться на тому, які переконання для людини саме "суб'єктивно корисні", а не які і якою мірою відповідають "істині".

2.3 Пресуппозиції й основні принципи НЛП

Пресуппозиції НЛП є одночасно і основні принципи нейролінгвістічеського програмування. Пресуппозиції (наприклад, "всесвіт дружній і повний ресурсів"), або набір позитивно сформульованих у вигляді афоризмів переконань (не обов'язково доказових), в НЛП використовуються як базовий інструмент для групової і індивідуальної роботи з технікою. Пресуппозиції сформульовані відповідно до принципів, що лежать поза НЛП. За словами Джейн Ревелл, британського тренера НЛП, пресуппозиції не "є філософією, або непорушним світоглядом, або набором правив і регуляцій. Швидше, це припущення, на підставі яких індивіди вчиняють подальші дії".[11]

Карта не є територією.

Епістемологичний принцип в НЛП запозичується з робіт Альфреда Коржібскі (1933) [12] і Грегорі Бейтсона (1972, 1979) [13][14] і полягає в ідеї, що не існує такого явища, як "об'єктивний досвід". Суб'єктивна природа наших переживань ніколи повністю не охоплює об'єктивний світ. З погляду НЛП, незалежно від того, чи є абсолютно "об'єктивна реальність" чи ні, люди насправді не володіють доступом до абсолютного пізнання реальності, і все, чим вони володіють, це набір переконань щодо реальності, створюваний ними самими протягом життя.

Пресуппозиція "карта не є територією" (англ. the map is not the territory) вважається однією з найважливіших при роботі з людьми, щоб фокусувати їх увагу на тому, що переконання щодо реальності і сприйняття світу ("карта") не є самою реальністю, або всією сукупністю того, що можливо сприймати ("територія").

Іншими словами, в НЛП працюють не з реальністю, або "територією", а з суб'єктивними сприйняттями і переконаннями щодо реальності, або "картами".

Життя і свідомість як системні процеси.

Процеси, що відбуваються в людському організмі і при взаємодії людини з навколишнім середовищем, є процесами в рамках комплексних систем. Організм, соціум і планета формують екологію комплексних систем і підсистем, що взаємодіють і роблять взаємний вплив один на одного.

Подібні системи, як правило, приводять до більш комплексної поведінки, ніж просто лінійні процеси, і розгляд явищ з різних точок зору може привести до різних і однаково вірних описів і розумінь того, що вважати важливим в системі. Наприклад, фахівці з різних областей виходячи з власного досвіду і знань можуть сприймати одну і ту ж проблему по-своєму і, відповідно, пропонувати різні рішення для неї. Тому до втручання в ситуацію вважається корисним зібрати інформацію виходячи з безлічі точок зору для отримання якнайповнішої картини всієї комплексності. Оскільки організм розглядається як комплексна система, даний принцип застосовується і до нього.

В основі будь-якої поведінки лежить позитивний намір

Дана пресуппозиція запозичена з системи переконань Вірджинії Сатір і означає, що б людина не робила, вона насправді прагне виконати деякий позитивний намір (який вона може не усвідомлювати). Передбачається, що поточна поведінка, демонстрована людиною, є кращим вибором з доступних їй в даний момент. На думку прихильників НЛП, знаходження нових альтернатив з цієї точки зору може виявитися корисним, щоб допомогти людині змінити небажану поведінку.

Аналогічно, психіатр Р.Д. Лейнг стверджував, що симптоми того, що звичайно називається психічною хворобою, є лише адаптивними реакціями на незадовільні у принципі вимоги суспільного і сімейного життя, що накладаються на деяких чутливих людей.

2.4 Раппорт

Раппорт - це термін, що позначає відносну якість зв'язку між двома взаємодіючими в системі комунікації індивідами. Хороший раппорт характеризується відчуттям легкості спілкування, довіри один до одного і безперешкодного перебігу спілкування. Наприклад, на вдалий результат психотерапії величезний вплив має якість взаємовідносин, сталих між терапевтом і клієнтом.

Відповідно, більшість сучасних психотерапевтичних шкіл надає особливу увагу встановленню взаємостосунків "терапевт - клієнт". НЛП фокусується на тому, що саме складає раппорт, які саме чинники дозволяють його встановлювати та підтримувати і як можна розрізнити якісний і неякісний раппорт в спілкуванні.

Немає поразок, є тільки зворотний зв'язок.

У нейролінгвістичному програмуванні комунікація не розглядається на основі понять "успіху" і "невдачі". Швидше, вона розглядається з погляду ефективності або неефективності. Невдалі результати, що слідують за певними діями, є не мотивом розчаровуватися і зневірятися, а цінною інформацією у вигляді зворотного зв'язку, який визначає ефективність того, що ви робите. Пресуппозиція запозичується з принципу важливості петель зворотного зв'язку в теорії інформації (Уїльям Рос Ешбі).

Наявність вибору завжди краща, ніж його відсутність.

Значна частина базових навиків НЛП полягає в навчанні розпізнавати ситуацію "застою" і тому, як можна побачити нові варіанти відповідно до афоризму, що вибір починається там, де є три варіанти дій. Аналогічно на це зважає, що безліч описів (моделей процесів) краща, ніж один. Згідно теорії систем, елементом системи, здатним краще всього адаптуватися, впливати на решту елементів і виконувати свої задачі, часто виявляється не найсильніша частина, а та, що демонструє найбільшу гнучкість в спектрі реакцій, що проявляються.

Значення комунікації полягає в одержуваній реакції.

Згідно принципам НЛП, в комунікації значення посилаємого повідомлення полягає не в намірі, що стоїть за повідомленням, а в тому, яку реакцію воно викликає у реципієнта повідомлення. Вважається, що якщо керуватися цим принципом, то можна стати ефективнішим у спілкуванні, оскільки це дозволяє прослідкувати за тим, наскільки, якщо судити по демонстрованій реакції, доходить повідомлення до клієнта, що мається на увазі.

Інші пресуппозиції і принципи.

Люди мають в своєму розпорядженні всі ресурси, необхідні для успіху. Ствержується, що суб'єкту корисно вірити у те, що в нього є все необхідне для проведення зміни, оскільки, якщо це дійсно так, це допоможе йому досягти бажаних результатів.

Структура важливіша, ніж зміст. Якщо у двох проблем схожа психологічна структура, до них, ймовірно, можна використовувати аналогічний підхід. Часто саме структура проблеми (як відбувається її фіксація, які види переконань її підкріплюють, як клієнт думає про неї) важлива понад усе, а не деталі ситуації, в неї вплетеної. Дане розділення форми і змісту також використовується і в сучасній західній психіатрії (у числі піонерів даного підходу Карл Ясперс і Курт Шнайдер).

Якщо завжди робити те, що ти завжди робив, ти завжди одержуватимеш те, що завжди одержував, або в іншому формулюванні: "Якщо ти робиш щось, що не працює, спробуй зробити щось інше" (Бендлер). НЛП розглядає задачі як багаті теми для дослідження, і принцип постійного пошуку нових підходів властивий всій його методології.

Принцип утилізації, або "використовуй все, що працює". Принцип, запозичений у Мілтона Еріксона, відомого за уміння позитивно використовувати сформований клієнтом суб'єктивний образ своїх дефектів або обмежень. НЛП працює за принципом, якщо щось допомагає, то це можна використовувати.

Не існує клієнтів, що чинять опір, є лише недостатньо кваліфіковані терапевти. Опір теж має комунікативний сенс. Він надає інформацію про внутрішній світ клієнта, і його часто слід брати до уваги і досліджувати як цінну інформацію про психіку клієнта. У даному підході НЛП-психотерапія відрізняється від деяких інших психотерапевтичних напрямів, в яких опір розглядається як чинник, з яким належить боротися, з переконанням, що "пацієнт просто не готовий до змін". У НЛП же опір вважається несвідомим повідомленням, що говорить про те, що вибрано невірний напрям роботи, в якому не слід рухатись.

Важливість результату (ефективності), а не механічної процедури (ефектності): якщо щось можна зробити за десять хвилин, не слід витрачати на це годину. НЛП виступає на користь короткострокової терапії, тобто в ньому вважається, що у багатьох випадках все, що необхідне, щоб допомогти клієнту, це змінити те, як він інтерпретує ситуацію. Під задачею психотерапії розуміється ефективне дослідження того, як людина суб'єктивно розуміє, представляє і переживає свою проблему і як можливо допомогти їм досягти своїх цілей, змінивши його розуміння про все це.

Тіло і розум - елементи єдиної системи. У НЛП враховується те, що організм людини впливає на психіку, а психіка впливає на тіло. Те, як людина ходить, рухається, дихає, її м'язові затиски впливають на його психоемоційний стан.

НЛП засноване на сенсорному спостереженні. Спочатку як дані для визначення патернів і структур, що спостерігаються в даній собі та інших людях, НЛП враховує лише те, що можна особисто сприйняти за допомогою сенсорики (зовнішньої або внутрішньої). Сприйняття вважається єдиною основою для отримання актуальної інформації про світ. Такі ж явища, як "читання думок", або абстрактне припущення, засноване на минулому, а не поточному досвіді (наприклад, індивідуальні або культурні стереотипи про те, що повинне бути), і рівняння на "апріорне знання" (тобто уявлення про те, яким світ повинен бути) в НЛП не застосовується. Проте, логічні міркування і постановка гіпотез можуть використовуватися як інструмент для визначення можливих патернів і напрямів дослідження, проте вони завжди потребують перевірки через сенсорне спостереження.

Усвідомлення значення не завжди необхідне. На відміну від традиційних психотерапевтичних шкіл, ефективна зміна або навчання на несвідомому рівні більш важливі, ніж свідоме розуміння. Згідно НЛП, зміна не завжди вимагає інтерпретації або аналізу, важлива лише зміна карти переконань про світ і про себе, при якій раніше недоступне стає можливим.