Мотивация поведения личности

7

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Загальна психологія»

на тему:

«МОТИВАЦІЯ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ»

Спеціальність: 6.030102 - Психологія

Виконав:

студент групи  ГП – 220 Ломоносов Д. А

Науковий керівник:

канд. психологічних наук, доцент  О.М Семенцова

Запоріжжя

2011

ЗМІСТ

Вступ.

Проблема мотивації є актуальною як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології. З одного боку, це відбувається тому, що необхідність впровадження в практику психологічних досліджень, вихід до реальної поведінки людини, до його регуляції вимагає сьогодні пізнання закономірностей поведінки людини і особливо відносно спонукань і їх реалізації. З іншого боку, назріла необхідність розкриття зв'язків внутрішніх мотиваційних тенденції людини до дії з соціальної детерміації його психіки.

Огляд робіт вітчизняних психологів показує, що нині в психології накопичені дані, як для уточнення деяких вихідних позицій, так і для подальшого, ширшого і глибшого дослідження проблем мотивації.

Численні дослідження проведені вітчизняними психологами з питань мотивів діяльності і, зокрема, мотивів учбової діяльності. Так, Л.И.Божович[1] співробітники, і послідовники тривалий час вивчають мотиви школярів. При аналізі спрямованості особи (розуміючи під спрямованістю відносно постійні і домінуючі мотиви) були виділені широкі соціальні мотиви отримання знань і мотиви, породжені самою учбовою діяльністю.

Досліджуючи відношення школярів до вчення, Л.И. Божович встановила, що одним з найважливіших моментів, що розкривають психічну суть цього відношення, є та сукупність мотивів, яка визначає учбову діяльність школярів. Нею зроблений висновок про те, що проблема формування стійкості особи є передусім проблема становлення соціальних по своєму походженню і моральних за змістом мотивів поведінки. Роботи Божович і її співробітників мали велике значення для розвитку проблеми мотивації вчення. В той же час перспективним для подальшого розвитку цієї області психології є її положення про взаємозв'язок мотивів із спрямованістю особи і з її відношенням до навколишньої дійсності, а також про структурність мотивації

Божович і її співробітниками під мотивом розуміється внутрішня позиція особи. Дійшовши висновку про те, що одним з найважливіших моментів, що розкривають суть стосунків школярів до вчення, є сукупність мотивів : " При цьому під мотивами вчення ми розуміємо те, заради чого вчиться дитина, що спонукає його вчитися".

Таким чином, серед вітчизняних психологів існує декілька пониманий сутності мотивів, їх усвідомленості, їх місця в структурі особистості.

Об'єктом дослідження є поведінка особистості, а предметом - Мотиваційні компоненти в поведінці особистості.

Мета дослідження: теоретично дослідити мотивацію поведінки особистості. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачи:

1)     Проаналізувати літературні джерела

2)     Ознайомитися з основними теоріями мотивації та поведінки особистості

3)     Розглянути основні методи підвіщення мотивації поведінки особистості

У процесі написання КСР для розв’язання поставлених завдань використан аналіз наукової літератури.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні підходи учених у визначенні мотивації та поведінки особистості.

1.1   Теоретичний аналіз поняття «мотиву» і «мотивації» в психології.

Під мотивацією розуміється система спонукань людини, спрямованих на досягнення конкретних цілей. Мотивація поведінки дає відповіді на питання: "Чого хоче людина?», "До чого віна прагне?» І т.п. Спонукання людини завжди пов'язані з реалізацією доминірующіх потреб[2].

Науковому вивченню причин активності людини та тварин, їх детермінації, поклали початок ще великі мислителі давнини - Арістотель, Геракліт, Демокріт, Лукрецій, Платон, Сократ, згадували про «потребу» як вчительки життя. Демокріт, наприклад, розглядав потребу як основну рушійну силу, яка не тільки привела в дію емоційні переживання, але зробила розум людини витонченим, дозволила придбати мову і звичку до праці. Без потреб людина не змогла б вийти з дикого стану.

Біхевіорістськи теорії мотивації. Біхевіорісти відзначали, що термін «мотивація» занадто загальний і недостатньо науковий, що експериментальна психологія під цією назвою фактично вивчає потреби, потяги (драйви), що мають суто фізіологічну природу. Біхевіорісти пояснюють поведінку через схему «стимул - реакція», розглядаючи подразник як активне джерело реакції організму. Для них проблема мотивації не варто, тому що, з їхньої точки зору, динамічним умовою поведінки є реактивність організму, тобто його здатність відповідати специфічним чином на подразники. Правда, при цьому наголошується, що організм не завжди реагує на впливає ззовні стимул, у зв'язку з чим в схему введено фактор (названий мотивацією), що пояснює розходження в реактивності. Але знову цей фактор звівся до суто фізіологічним механізмам: відмінності в чутливості організму до даного стимулу, тобто до порогів відчуттів. Виходячи з цього, мотивацію стали розуміти як стан, функція якого в зниженні порогу реактивності організму на деякі подразники. У цьому випадку мотив розглядається як енергізатор або сенсибілізатор

Найбільш видатний представник динамічної психології американець Р. Вудвортс (R. Woodworth, 1918), критикуючи біхевіористів, трактував відповідь на зовнішній вплив як складний і мінливий акт, у якому інтегруються минулий досвід і своєрідність зовнішніх і внутрішніх готівкових умов. Цей синтез досягається завдяки психічної активності, основою якої є прагнення до мети (потреба).

У повсякденному житті прийнято вважати, що поведінка людини визначається планом і прагненням реалізувати цей план, досягти мети. Ця схема, як зазначає Ж. Нюттен (J. Nutten, 1984), відповідає реальності і враховує складне людську поведінку, у той час як біхевіористи в якості моделі беруть лише елементарну психічну реакцію. Необхідно пам'ятати, пише Ж. Нюттен, що поведінка - це ще й пошук відсутніх або ще не існуючих ситуацій і предметів, а не просто реагування на них. На цьому і ґрунтуються погляди психологів, які розглядають мотивацію як самостійний специфічний механізм організації поведінки людини і тварин.

Когнітивні теорії мотивації. Ще У. Джемс у кінці минулого століття відокремлював кілька типів ухвалення рішення (формування наміри, прагнення до дії) як свідомого умисного мотиваційного акту. Об'єкти думки, що затримують остаточне дію або сприяють йому, він називає підставами, або мотивами, даного рішення.

У другій половині XX століття з'явилися мотиваційні концепції Дж. Роттера (J. Rotter, 1954), Г. Келлі (G. Kelly, 1955), X. Хекхаузена (Н. Heckhausen, 1955), Дж. Аткінсона (J. Atkinson, 1964), Д. Макклелланд (D. McClelland, 1971), для ко ¬ торих характерним є визнання провідної ролі свідомості в детермінації поведінки людини. Когнітивні теорії мотивації спричинили за собою введення в науковий обіг нових мотиваційних понять: соціальні потреби, життєві цілі, когнітивні чинники, когнітивний дисонанс, цінності, очікування успіху, страх невдачі, рівень домагань.

Р. Кеттелла (R. Cattell, 1957) побудував «динамічну грати устремлінь». Він виділив мотиваційні диспозиції типу «ергов» (від грец. Ergon - енергія, робота), в яких бачив свого роду біологічно обумовлені потягу, і «енграми», природа яких міститься не в біологічній структурі, а в історії життя суб'єкта.

У багатьох зарубіжних мотиваційних концепціях центральним психічним процесом, що пояснює поведінку, стає прийняття рішення.

Психоаналітичні теорії мотивації. Новий етап вивчення детермінації поведінки почався в кінці XIX століття у зв'язку з появою вчення Зігмунда Фрейда (S. Freud, 1895) про несвідоме і потягах людини. Він надавав вирішальну роль в організації поведінки несвідомому ядру психічного життя, утворюючим потужними потягами. В основному сексуальними (лібідо) і агресивними, що вимагають безпосередньої задоволення і блокуються «цензором» особистості - «Над-Я», тобто інтеріорізованих в ході соціалізації індивіда соціальними нормами і цінностями. Якщо у У. Джемса мотивація у вирішальній мірі пов'язувалася з свідомим прийняттям рішення (з урахуванням багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів), то у 3. Фрейда та його послідовників у детермінації поведінки вирішальна роль відводилася несвідомому, придушення спонукань якого з боку «Над-Я» призводить до неврозів.

У цьому ж напрямку розробляв свою теорію і У. Макдауголл (W. McDougall, 1923), який вважав, що в людини є вісімнадцять інстинктів. Він висунув «термічну» концепцію, згідно з якою рушійною силою поведінки, в тому числі і соціального, є особлива вроджена (інстинктивна) енергія («гормони»), що визначає характер сприйняття об'єктів, що створює емоційне збудження і спрямовуюча розумові і тілесні дії організму до мети. Кожному інстинкту відповідає своя емоція, яка з короткочасного стану перетворюється на почуття як стійку і організовану систему диспозицій - нахилів до дії Таким чином, він намагався пояснити поведінку індивіда споконвічно закладеним у глибинах його психофізіологічної організації прагненням до мети. [3].