Моральні цінності сучасної молоді

     Моральний обов’язок  – це і є  утвердження усіх  цих кращих якостей,  утвердження гуманності.

     Саме до цього  ми – педагоги, вихователі і повинні  прийти сьогодні. Саме на основі  розумних, гуманізованих  стосунків прагнемо  досягти взаєморозуміння  із своїми студентами.

     На жаль, моральні  цінності, сформовані  протягом століть,  ввійшли до списку  архаїзмів. Серед  молоді падає духовність, що пояснюється  насамперед зниженням  рівня життя в  Україні, відсутністю  соціальної захищеності,  явним і прихованим  безробіттям, інфляцією,  невизначеністю моральних  орієнтирів у політиці  держави й повсякденному  житті. Засоби  масової інформації  та комунікації  дедалі більше  впливають на суспільство  й особливо на  молодь, пропагують  насилля, зброю,  силу, прищеплюють  моральний релятивізм, конформізм і цинічно-гедоністичне  ставлення до повсякдення.  Усе це призводить  до відчуження  дітей і молоді  від моралі, спонукає  їх до власних  пошуків самореалізації, і врешті-решт  до певного заперечення  духовності й моральності  як суспільно і  особистісно значущих  феноменів. Ці  процеси посилюються  кризовим станом  сучасної сім’ї,  яка перестає відігравати  роль головного  каналу долучення  дитини до моральних  начал і джерела  розвитку моральності. "Сучасна  молодь звикла  до розкошів. Вона  погано вихована, зневажає авторитети, не поважає старших.  Діти сперечаються  з батьками, жадібно  ковтають їжу та  до розпачу доводять  вчителів". Здавалося  б, ці слова  стосуються сучасної  молоді, але вони, як не дивно,  належать Сократу  і його часу.

     Різні люди до  молоді ставляться  по-різному. Одні  говорять, що слід  цінувати її ентузіазм,  гаряче прагнення  змін. Інші принижують  її або запобігають  перед нею. Існує  вислів: "За ставленням  до молоді можна  судити про ставлення  до людини, до майбутнього".

     Передусім шанувалося  почуття любові  до батьків. Моральним  обов’язком дітей  була допомога  батькам по господарству, догляд за ними  у разі хвороби.  Суворо засуджувалась  народною мораллю  внутрішньосімейна  ворожнеча; родинне  життя мало ґрунтуватися  на засадах щирої  співдружності, краси  взаємовідносин, людяності,  поваги до свого  родоводу. Наш народ  суворо дотримувався  моральних обов’язків, передусім: допомагати  людині, яку спіткало  нещастя, турбуватися  про дітей-сиріт,  обездолених. 

     Необхідною умовою  збереження честі  вважалося у народній  моралі пошанування  правдивості. Батьки  вчили своїх дітей  змалечку:

     "Ніколи  неправди не говори, бо кого імуть  на неправді, тому  вже хотя би  й божився, не  вірять". А такі  чесноти, як честь  і гідність особливо  плекались у народній  моралі. Перш за  все шанувалось  почуття національної  гідності, відраза  до фізичного і  духовного рабства. 

     Великим безчестям  вважалась національна  зрада та зречення  рідної мови.

     Слово надто багато  важить у людському  житті. Як відомо, може вплинути  навіть на долю. Воно вмить змінює  настрій, робить  щасливим або ж  нещасливим, радісним  чи пригніченим.  Оскільки мова  – це концентрація  мудрості і досвіду,  то втрата її  веде до порушення  суспільної гармонії, законів людської  еволюції. Вона –  неповторна гілка  на древі людства,  з понищенням якої  хиріє й зубожіє  все дерево.

     Втрата народом  мови – це трагедія  всіх трагедій, бо  тоді губиться  весь попередній  досвід, зафіксований  у ній. Культура  змінює свій генетичний  код, а народ  відчужується від  традицій, звичаїв,  духу предків,  потрапляє в іншу  духовну атмосферу  і свідомо чи  несвідомо страждає.

     Соціологи пишуть, що з’явилась  нова молодіжна  культура, відмінна  від тієї, що властива  суспільству в  цілому. Серед молодих  розповсюджуються  свої смаки, традиції, жаргон. Відбуваються  зміни і в моралі.

     Дуже рідко сучасний  студент замислюється  над такими поняттями,  як: "моральна свідомість", "моральне  виховання" та  й взагалі "моральність". А саме це формує  юнака як людину  з великої літери. У сучасному суспільстві  панівна система  морального виховання  спрямована на  нав’язування людям  егоїзму, моральної  вседозволеності,  лицемірства, гордості, блюзнірства, відсутності  ідеалів. Переконатись  в тому, що молодь  знаходиться в  моральному запустінні, можна будь-де: в  магазині, в кіно, на вулиці, в школах, в університетах.  Воно виражається  у непристойній  поведінці, привселюдному  палінні, вживанні  спиртних напоїв, злодійстві, розкутості  та ін. І не досить  просто це підкреслювати,  виявляти, забороняти  чи наказувати, як  робити правильно.  Треба зуміти поглянути  на проблеми і турботи молоді з їх точки зору. А ще краще проаналізувати себе, свої критерії моралі, свої вчинки, показати власний приклад. Але зробити це толерантно, без "позиції сили".

     Справжньою бідою  сучасної молоді  є вживання у  своїй мові нецензурних  слів. Такі слова  густо засмічують  бесіди молодих  людей. 

     Особливо огидно  вони звучать від  молодих дівчат. До  них звертаються  не з метою принизити,  образити, насправді  вони або нічого  не означають,  лише заповнюють  паузи, або можуть  означати практично  все, що завгодно.

     Для значної частини  молоді, зокрема й  студентської, характерні  бідність лексики,  слабкий розвиток  вербального інтелекту,  неграмотна побудова  фраз, невміння чітко  сформулювати основні  тези, розгорнути  логічну аргументацію. Тому людина, свідомо  чи підсвідомо, користується  лайливим звукосполученням, з метою виграти  час для процесу  формулювання думки,  який протікає  у неї з великими  труднощами та  бідності словникового  запасу.

     Це пов’язано  ще з однією  великою проблемою,  яка останнім часом  набула розмаху  і характеру епідемії  – це небажання  вчитись. 

     Мабуть, це пов’язано  з тим, що не  завжди знання  й компетентність  переважають, коли  на терези з  іншого боку поставлені  тугий гаманець  або ж вигідне  знайомство. А іноді  і просто неможливість  батьків забезпечити  потреби дитини. Причому  ми розуміємо,  що в кожного  свої потреби і  свої шляхи їх  досягнень. Але  спрацьовує ефект  снігової кулі": проблеми накладаються  одна на одну, а  не вирішуються.  І ось тут і  повинна мати місце  наша з вами  батьківська порада.

     Людина, яка бачить  перед собою чітко  визначену мету, можливість  реального застосування  своїх знань, умінь,  здібностей і гідної  їх винагороди, не  може бути не  зацікавленою в  можливості отримати  ці знання, розвивати  свої здібності. 

     За останні роки  у молоді визначилися  нові цінності, не  нав’язані викладачами,  батьками. Адже той  шквал фільмів-бойовиків,  низькосортних телесеріалів, музичної продукції  сумнівної якості, який заполонив  кіно- і телеекрани, сприяв появі й  укоріненню культу  такого собі супергероя  з накачаними біцепсами,  міцними кулаками  і тугим гаманцем.

     Протягом віків  Україна боролася  за свою незалежність, а всі, хто хотів  панувати на нашій  землі, нав’язували  нам думки про  те, що ми меншовартісні,  що ніби й чеснот  у нас не досить  і гідності не  вистачає, щоб бути  вільними і незалежними  на своїй землі. 

     Живучи у світі  матеріальному й  опікуючись лише  раціональним і  технічним удосконаленням  життя, ми втрачаємо  життя, тобто життя  духовне, внутрішнє.  Дбаємо про здоров’я  тіла, піклуємось  про запобігання  і попередження  будь-яких хвороб  і одночасно нехтуємо  духом, постійно  вбиваємо його  чужою мовою, чужою  інформацією, чужими  ідеями, прагненнями  і цілями. А це  теж хвороба, інфекційна  і дуже небезпечна.

     Та навіть за  цих умов не  можна впадати  у відчай. Треба  зібратися з силами  й зробити вибір,  вирішити, до чого  ми прагнемо –до  доброго чи злого,  до краси чи  потворності? Немає  сумніву, що кожна  особистість обере  високу духовність, мораль, віру, надію  та любов. А  для цього кожний  має постійно самовдосконалюватися  духовно і морально.

     Отже, при формуванні  моральних якостей  студентів, треба  орієнтуватись на  єдність індивідуального  та суспільного  морального вдосконалення,  аби уникнути групового  егоїзму, який  може призвести  до конфліктів. Це  серйозна проблема, оскільки вирішення  її може забезпечити  виживання в сучасних  умовах такої спільноти  як народ, людство.  Шляхів є в нас  достатньо. Треба  тільки бачити  кінцеву мету –і  впевнено йти до  неї. Метою є  виховання в студентів  справедливості, чесності, доброти, толерантності,  самоцінності, самовизначеності.

     І найкраща винагорода для кожного з нас – це бачити своїх колишніх випускників, які твердо стоять на ногах і відчувати, що в кожному з них є часточка і твоєї душі, твого материнського серця.