Комунікативна компетенція практикуючого психолога

Мета роботи:

В даній роботі я намагатимусь викласти свою точку зору, як майбутнього  психолога на необхідні комунікативні  здібності, якими має володіти представник  даної професії для ефективної, продуктивної та успішної взаємодії з клієнтом, тобто на його комунікативну компетенцію.

В першу чергу необхідно  з’ясувати що ми будемо розуміти під  поняттями «комунікативна компетентність»  або «комунікативні здібності» та  окреслити коло понять, які ми безпосередньо  до них відносимо.

Пропоную відштовхуватись від  такого визначення комунікативної компетенції, наведеного Б.Г.Ананьєвим, Н.І.Менчінською та співавторами, як, на мою думку, найбільш повного та простого у розумінні, а саме:

Комунікативна компетентність інтерпретується як здатність людини встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. До її складу входить певна сукупність знань та умінь, що забезпечують ефективний перебіг комунікативного процесу. Комунікативна компетентність розглядається як ступінь задовільного оволодіння певними нормами спілкування, поведінки, як результат навчення, засвоєння соціально-психологічних еталонів, стандартів, стереотипів поведінки, оволодіння "технікою" спілкування.

Проблемі вивчення особливостей професії психолога та навичок і особистісних якостей, необхідних для успішної професійної  діяльності присвячено велику кількість  наукових праць, ознайомитись в повній мірі з якими я особисто ще не встигла. Але, наприклад, у О.Е. Смирнової, зазначено, що здібності у  комунікативній сфері  для психолога є найнеобхіднішими, оскільки психологу постійно доводиться мати комунікативні зв'язки з іншими людьми (клієнтами), а уміння встановлювати рапорт і підтримувати контакт є необхідним для подібного фахівця.

Необхідною базою для розвитку цієї сфери є така якість, як потреба  в спілкуванні з іншими людьми, тобто, початкове бажання бути включеним  в міжособистісне спілкування, орієнтація на спільну діяльність.

Не можна не погодитись з вищевикладеним з огляду на те, що дуже складно уявити діяльність психолога окремо від соціуму, від людей. Професія психолога спрямована на постійний продуктивний контакт фахівця з клієнтом, на спільну роботу задля бажаного результату. Тому вміння працювати в команді, як одна із комунікативних здібностей є необхідною  для представника вищезазначеної професії. Також слід зауважити, що контакт психолог – клієнт має свою певну специфіку, оскільки психолог в даних відносинах виступає не тільки як фахівець, а і як людина, індивідуальність, що тягне за собою тісний зв'язок професійних навичок і особистісних якостей.

Тобто комунікативна компетенція  практикуючого психолога має  під собою підґрунтя, що складається  зі здібностей, навичок та досвіду  в сфері міжособистісного спілкування, закладених природою та набутих в  процесі індивідуального розвитку і навчання.

Пропоную умовно поділити комунікативні  навички на:

• Вербальні (розвиненість усного та письмового мовлення, знання іноземних мов та «сленгів», здатність грамотно та зрозуміло викладати свої думки відповідно до інтелектуальних, соціальних, вікових, гендерних та етнічних особливостей співбесідника, знання та доцільне використання специфічних прийомів ведення бесіди)
• Невербальні ( рухи, жести, контакт очей, особливості мовлення: тембр голосу, темп розмови)
• Загально культурні, інтелектуальні (багатостороння обізнаність в різних сферах життя, інтерес до життя, ерудованість, володіння широким спектром професійних інструментів, здатність до сприйняття і запам’ятовування великої кількості інформації, високий рівень загальної культури, толерантність, тощо…)
• Особистісні (здатність до емпатїї, рефлексії та саморефлексії, доброзичливість і відкритість, терпимість до чужої точки зору, гнучкість мислення, творче вирішення задач, уважність, вміння активно слухати,