Особливості ціноутворення в туризмі. Характеристика попиту на туристичний продукт

— форма подорожі — організована, індивідуальна, з батьками, в групі однолітків тощо; 

— враження від  подорожі — чудова, вдала, стомлююча, тяжка тощо. 

     Дохід, або купівельна спроможність, як фактор визначає, що подорожувати може тільки той, хто володіє відповідними коштами. Іншими словами, туристичний попит має лише та туристична потреба, на задоволення якої є гроші. Визначають дві основні взаємозалежності доходу і попиту на туристичні послуги:

— дохід, який дає  можливість задовольняти тільки первинні потреби (неефективний для туризму); 

— дохід, який дає  змогу купувати предмети розкоші (дуже ефективний для туризму). 

     Вазою для їх формування є економічна ситуація в країні, яка визначає економічний  стан коленого члена суспільства: чим  кращий загальний стан економіки, тим  вищий попит на туристичні послуги. Для оцінювання цього фактора можна використовувати валовий національний дохід, рівень доходів населення, прожитковий мінімум, середній рівень заробітної плати тощо. 

     Важливим  фактором для тих, хто хоче здійснити  подорож, є вільний час та його структура. Якщо людям крім відпустки надають можливість працювати за гнучким графіком, то вони можуть здійснювати нечасті нетривалі подорожі, збільшуючи тим самим попит на туристичні послуги. 

     Урахування  структури сім'ї важливе з огляду на те, що найчастіше подорожують особи, які мають невелику родину, — самотні, родини без дітей, подружні пари похилого віку, діти яких стали самостійними, оскільки сімейний бюджет розраховується для меншої кількості людей, а дохід отримують усі члени сім'ї. Частота подорожей нижча у багатодітних сім'ях. Ті, хто подорожує частіше, висувають вищі вимоги до якості відпочинку і послуг, адже ціна для них відіграє зазвичай другорядну роль. 

     Увага менеджера туризму до віку подорожуючих ґрунтується на тому, що малі діти й люди похилого віку рідко подорожують внаслідок різних труднощів на шляху і непридатності деяких місць для цих категорій населення. Однак туристичні послуги мають попит у багатьох пенсіонерів, особливо тих, хто не має фінансових проблем та медичних протипоказань. 

     Досить  часто професія визначає частоту  подорожей. Отже, важливо знати, наскільки  людина прив'язана до професійної  діяльності. Так, власники невеликих фірм та їх родини подорожують не так часто, як чиновники, які кожен рік використовують відпустку тривалістю декілька тижнів. Крім того, чим вищий середній рівень освіти у суспільстві, тим більше його члени цінують відпочинок і можливість ознайомлення з новим і невідомим, у такому випадку значним є попит на послуги, які мають компонент пізнання. 

     Важливою  ознакою, на яку орієнтуються потенційні туристи при виборі місця відпочинку, є екологія туристичного регіону. Очевидно також, що сам туризм є доволі небезпечним для навколишнього середовища. Екологічні критерії впливають на туристичний попит двома шляхами:

— реакція на вже завдану шкоду навколишньому  середовищу — такі території та регіони не цікавлять туристів; 

— туристи самі розуміють неприпустимість шкоди навколишньому середовищу і не виявляють цікавості до туристичних послуг або дій, які можуть зруйнувати екологічну рівновагу в природі. 

     Крім  інших факторів, важливими є умови  життя і праці — рівень демократизації суспільства. Попит на туристичні послуги особливо високий у демократичному суспільстві з соціально-ринковою спрямованістю економіки (суспільство споживачів, мобільне суспільство, освічене суспільство, вільне суспільство).

Однак дедалі частіше  менеджерам туризму доводиться замислюватися  над необхідністю прогнозувати поведінку туристів і, оцінюючи фактори, які зумовлюють сучасну туристичну активність, ставити запитання: 

1. Як можна  охарактеризувати нового туриста  і новий туристичний продукт,  що буде мати попит? 

2. Як будуть  розвиватися попит і пропозиція у сфері туризму в XXI ст.?

Відповісти на такі запитання непросто, оскільки на готовність і схильність людини до подорожей впливає низка внутрішніх (мотивація, звична поведінка, психологічні властивості тощо) і зовнішніх (соціальні, економічні, політичні тощо) факторів, які формують певні детермінанти туристичної активності. 

     Соціальні явища, до яких зараховують туризм, мають історичний характер і в  епоху соціально-економічних змін, переходу від індустріального до постіндустріального суспільства, на думку більшості спеціалістів, туризм набуває нових вимірів. На зміну традиційному туризму приходить "новий". Матеріали звітів і прогнозів ООН, ЮНЕСКО, ВТО, досвід і експертиза фахівців туризму дають змогу сформулювати певні припущення щодо майбутнього туристичного попиту і характеристик "нового" туриста XXI ст. Адже якщо зосереджуватися тільки на поточній ситуації й адаптувати продукт тільки до сьогоднішніх потреб туриста, то конкуренти можуть використати переваги — свій прогноз бачення. Стати лідерами ринку можна лише за умов визначення нових сфер активності, формування нових моделей туристичної поведінки і створення абсолютно нових продуктів. 

     У сучасній літературі досить часто висловлюється  оригінальна ідея "новий" турист, поведінка якого характеризується специфічними уподобаннями і перевагами стосовно туристичного продукту, фактично вимагає від виробника певних дій на ринку — "продажу продукту, який є втіленням мрій туристів". Однак такий підхід має і зворотний бік. Сам туроператор, який створює абсолютно новий турпродукт, поширює сміливі, новаторські, а іноді абсолютно нереальні задуми, створює основу загадкового "нового" туризму. Отже, перед майбутніми організаторами у цій сфері постає надзвичайно важливе й масштабне завдання, яке накладає на них величезну відповідальність . 

     Сучасні підходи до підготовки нових продуктів  мають враховувати, що клієнт майбутнього, очевидно, вже не буде недосвідченим  туристом-новачком. Для нього бажання  або навіть потреба подорожувати (тобто споживати туристичний  продукт) буде природною. Більшість спеціалістів вважає, що новий турист буде рішучим, знатиме свої потреби; йому вже не потрібно буде переглядати сотні каталогів і тисячі пропозицій для вибору "чогось цікавого". Крім того, завтрашній турист — людина уразлива до вражень, має інші цінності, схильна до толерантності, розуміння відмінностей, пошуку природності не тільки в навколишньому середовищі. Варто враховувати й загальну світову тенденцію до зміни режиму і способу життя. Передбачається, що за умов збільшення вільного часу і поліпшення фінансових можливостей, турист, реалізуючи свої захоплення й інтереси, буде подорожувати все частіше. Сучасні демографічні тенденції свідчать про те, що майбутній турист може виявитися одинаком, для якого туристична активність стане способом знайомства з новими людьми або навіть розширення кола друзів. 

     Туристичні  підприємства мають узяти на себе найбільш складну і працемістку  з погляду туриста підготовку до здійснення мрії. Якщо стане більш  відчутною тенденція до збільшення кількості людей, для яких подорожі та інші види туристичної активності є способом життя, що передбачає наявність певного комплексу зручностей, то туристичні підприємства будуть упевнені у своєму майбутньому, а їх працівники — у професійній кар'єрі. Втім, слід зважати на значний виклик для туроператорів: непередбачуваність рішень "нового" туриста, швидку зміну прихильностей переваги, прийняття рішень в останню хвилину, значну спонтанність.

     Фахівці зазначають, що турист XXI ст. вже не хоче бути масовим туристом, який губиться у натовпі або цінує власну анонімність. Приватне життя буде так само цінуватися, але подорожі перетворяться у сцену для презентації власної особи, позначення власної присутності навіть ціною певного ризику (наприклад, під час заняття екстремальними видами спорту). Про реалізацію таких тенденцій мають потурбуватися туристичні фірми, у цьому випадку діє правило: "не так складно організувати спільний захід для ста людей, але справжнє мистецтво — організувати той самий захід для кожної людини"

     Також варто передбачити необхідність корегування сприйняття образу "нового" туриста залежно від змін попиту. При цьому слід враховувати, що пропозиція туристичного продукту буде змінюватися так швидко, як будуть змінюватися особливості туристів, а може, і швидше. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 

     Сучасна індустрія туризму є однією з  найбільш високоприбуткових галузей  світового господарства, що найбільш динамічно розвиваються. На долю туризму  припадає близько 10% світового валового національного продукту, 7% світових інвестицій, кожне 16-е робоче місце і 11% світових споживчих витрат, 5% усіх податкових надходжень. 

       Завдяки вигідному географічному  положенню, наявності різних кліматичних  зон, унікальному сполученню природно-ландшафтних  ресурсів, багатій історичній і культурній спадщині Україна і Крим залучають відпочиваючих уже понад 100 років. В останні десятиліття вітчизняна туристична індустрія перетерпіла значні перетворення. Україна наполегливо шукає шляхи поліпшення свого економічного становища і вважає рекреаційний напрямок розвитку одним із пріоритетних. 

       Необхідність проведення комплексних  маркетингових досліджень турпродукту  є найважливішою умовою прийняття  ефективних управлінських рішень  у сфері туризму. На підставі  отриманих результатів маркетингових  досліджень, що охоплюють думки і переваги відпочиваючих, стан туристичних підприємств, можливе формування обґрунтованої, продуманої, зваженої загальнодержавної політики розвитку туризму, зміна діяльності підприємств сфери туризму, що дозволить підвищити якість відпочинку і ділову активність регіону. 

       У зв'язку з підвищенням ролі  туризму в економіці України  й Автономної Республіки Крим, особливого значення набули наукові  і практичні розробки, у тому  числі маркетингові, з підвищення  ефективності діяльності туристичних підприємств.

 До основоположних  функцій туристичного ринку належать: 

1) просування  туристичного продукту від виробника  до туриста (споживача); 

2) реалізація  вартості та споживної вартості  туристичних послуг, що входять  до складу туристичного продукту; 

3) інвестування  грошових коштів у забезпечення  діяльності та розвиток туристичної  індустрії й формування нових  видів туристичного продукту. 

       Туристичний продукт як комплекс  туристичних послуг, необхідних  для задоволення потреб туриста  під час його подорожі, виступає основним товаром на туристичному ринку. Оскільки туристичний продукт являє собою комплекс туристичних послуг, то існують різні структури, які забезпечують приймання та обслуговування туристів (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорт, установи культури, розваг, спорту, оздоровлення, рекреації і т.п.). Сукупність таких структур є туристичною індустрією.

       Усі підприємства туристичної  індустрії, реалізуючи свої послуги  туристам безпосередньо або через туристичних операторів (агентів), одержують доход як джерело відшкодування витрат та отримання прибутку. 

       У ринковій економіці діяльність  підприємств туристичної індустрії  аналогічно іншим сферам діяльності  орієнтується на попит потенційних туристів. Виготовляти туристичні послуги, не знаючи споживчого попиту, означає марнувати ресурси. Тому планування обсягів реалізації туристичного продукту (окремих туристичних послуг) виступає вихідним моментом процесу економічного управління суб'єктом підприємництва в туризмі. Це означає, що плануванню виробничо-обслуговуючої та фінансової діяльності підприємства туристичної індустрії має передувати вивчення ринку й обґрунтування планів реалізації туристичного продукту (послуг). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Агафонова Л. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів/ Людмила Агафонова, Ольга Агафонова,; Київський ун-т туризму, економіки і права. - К.: Знання України, 2002. - 351 с.

2. Байлик С. Гостиничное хозяйство: проблемы, перспективы, сертификация: Учебное пособие/ Станислав Байлик,. - К.: Альтерпрес: ВИРА-Р, 2001. - 207 с.

3. Виноградська А. Технологія комерційного підприємництва: Навчальний посібник/ Алла Виноградська,; М-во освіти і науки України, Київ. економ. ін-т менеджм. (екомен). - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 778 с.