Товар та його особливості в постіндустріальному суспільстві

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький державний університет економіки і торгівлі им. М.Туган – Барановського.

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни : «Політична єкономія»

на тему:  « Товар та його особливості в постіндустріальному суспільстві. »

          Виповнила студентка:  

              Тимченко Олена Олександрівна

зФ-10-С2

Руководитель:

                                                          Приходько В.В.

2010 р.

З М І С Т

1. Вступ

2. Постіндустріальне суспільство

3. Товар та його властивості

Вступ

Темі формування основ постіндустріальної цивілізації присвячені праці американських учених Д. Белла і О. Тоффлера, японського економіста-соціолога Е. Масуди, фран-цузьких учених Ж. Ж. Сервана-Шрейбера, А. Турена та ін. Розглядаючи елементи постіндустріальної цивілізації, слід звернути увагу, по-перше, на розвиток нової технологічної структури виробництва, яка забезпечувала б його комплексну автоматизацію. Зазначений процес грунтується на формуванні замкнених автоматизованих систем, впровадженні технології, заснованої на електронній авто-матиці, інформатиці тощо. У кінцевому підсумку йдеться про роз-виток самовідтворюваних технологічних структур.
По-друге, з розвитком нових технологічних систем формується новий тип суб'єкта праці. Людина праці перестає бути безпосеред-нім агентом виробництва. Домінуючим типом такої праці є інтелек-туальна, творча праця. Це, врешті-решт, знімає породжені розвит-ком індустріального виробництва головні форми відчуження люди-ни, веде до перетворення багатства людської особистості на основ-ну форму багатства суспільства.
По-третє, слід ураховувати прогресуюче зменшення частки працюючого населення у промисловості й сільськогосподарському виробництві та всебічний розвиток сфери послуг. У деяких краї-нах, у тому числі США, в цій сфері вже сьогодні зайнято близько 70 відсотків працюючого населення. Проте найвагоміші зміни пов'язані з всебічним розвитком інформаційного сектора суспільного виробництва, який справляє всезростаючий вплив на якісні пере-творення всіх сфер життєдіяльності людини.
Якщо для індустріальної економіки найвизначальнішими були концентрація виробництва, зростання його багатосерійності та масовості," то постіндустріальний розвиток характеризується орі-єнтацією виробничого процесу на задоволення індивідуальних пот-реб споживача, дестандартизацію, виробництво продукції малими серіями. Це є основою формування й всебічного розвитку середніх і малих економічних структур.
По-четверте, зміни, що відбуваються, зумовлюють глибоку інтег-рацію сфер матеріального й духовного виробництва, їх органічне поєднання у структурну цілісність, адже постіндустріальна інфор-мативна економіка спрямована на забезпечення не тільки фізіоло-гічних потреб, а й потреб більш високого порядку, які зумовлюють всебічний розвиток особи.
Розглядаючи процеси розвитку постіндустріального суспільства, треба враховувати, що багато з них ще не мають своїх остаточних характеристик. Як зазначав ще на початку 80-х років відомий аме-риканський економіст В. Леонтьєв, нова хвиля технологічних змін, пов'язана з інформатикою, ще лише розпочинається і пік її зна-ходиться попереду чи не на 30-50 років. Це, однак, лише збільшує значення уважного вивчення цього процесу.
формування структурної цілісності сучасного світу характери-зується посиленням ролі загальноцивілізаційних засад розвитку.
При цьому жодна економічна структура не зникає раніше, ніж розвинуться нові продуктивні сили і нові, більш досконалі вироб-ничі відносини. Останні ніколи не виникнуть раніше, ніж буде створено матеріальні умови для існування їх в надрах старого су-спільства.
Нові наукові дані про становлення основ постіндустріальної ци-вілізації допомагають глибше осмислити можливості й перспек-тиви сучасного соціально-історичного розвитку. Підготувавши не-обхідні передумови для розвитку і вступаючи в структури пост-індустріального періоду виробництва, суспільство, яке грунтується на пануванні інтересів капіталу, починає само себе заперечу-вати. Постіндустріальна цивілізація ставить у центр суспільно-економічної системи людину. Пряме і безпосереднє підпоряд-кування виробництва розвитку людської особистості є об'єктив-ною основою, яка утворює відповідний базис для становлення но-вого постіндустріального за своїм змістом устрою. У цьому кон-тексті соціалізація розглядається як планетарний процес, що відбу-вається в різних суспільно-економічних структурах у специфічних формах.
Суверенна Україна, лише інтегрувавши у світову економіку, зможе активно користуватися позитивними надбаннями людської цивілізації. Цей прогресивний процес має забезпечити не асиміля-цію елементів виробничих відносин підприємництва з пануванням інтересів капіталу, а соціальну спрямованість сучасного розвине-ного ринкового господарства, з одного боку, та досягнень у роз-витку продуктивних сил - з іншого. Йдеться про позитивне за-своєння нашим суспільством тих прогресивних надбань, що має сучасне західне суспільство. Це позбавляє нас необхідності дублю-вати крок за кроком шлях, що його пройшла ринкова система, і створює передумови суттєвого прискорення нашого суспільно-істо-ричного прогресу. Звичайно, йдеться лише про існуючі можливості. Процеси, що розвиваються у суспільному житті України, ще не набули визначеності. Вони потребують належного суспільного ос-мислення з урахуванням об'єктивних передумов, що формуються на основі загальноцивілізаційного прогресу.

1.

Постіндустріальне суспільство — це суспільство, в економіці якого в результаті науково-технічної революції і істотного зростання доходів населення пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг. Виробничим ресурсом стають інформація і знання. Наукові розробки стають головною рушійною силою економіки. Найбільш коштовними якостями є рівень освіти, професіоналізм, виучувана і креативність працівника.

Постіндустріальними країнами називають, як правило, ті, в яких на сферу послуг доводиться значно більш за половину ВВП[1]. Під цей критерій потрапляють, зокрема, США (на сферу послуг доводиться 80 % ВВП США, 2002 рік), країни Євросоюзу (сфера послуг — 69,4 % ВВП, 2004 рік), Австралія (69 % ВВП, 2003 рік), Японія (67,7 % ВВП, 2001 рік), Канада (70 % ВВП, 2004 рік), Росія (58 % ВВП 2007 рік). Проте деякі економісти вказують, що доля послуг в Росії завищена. Відносне переважання долі послуг над матеріальним виробництвом не обов'язково означає зниження обсягів виробництва. Просто ці об'єми в постіндустріальному суспільстві збільшуються повільніше, ніж збільшуються об'єми наданих послуг.

Під послугами слід розуміти не лише торгівлю, комунальне господарство і побутове обслуговування: будь-яка інфраструктура створюється і міститься суспільством для надання послуг : держава, армія, право, фінанси, транспорт, зв'язок, охорона здоров'я, освіта, наука, культура, інтернет — це все послуги. До сфери послуг відноситься виробництво і продаж програмного забезпечення. Покупець не володіє всіма правами на програму. Він користується її копією на певних умовах, тобто отримує послугу.

Близькими до постіндустріальної теорії є концепції інформаційного суспільства, постекономічного суспільства, постмодернізму, «третьої хвилі», «суспільства четвертої формації», «науково-інформаційного етапу принципу виробництва». Деякі футурологи вважають, що постіндустріалізм — це лише пролог переходу до «людської» для поста фази розвитку земної цивілізації.

Характерне для постіндустріальних країн зниження долізайнятих в промисловості не свідчить про занепадрозвитку промислового виробництва. Навпаки,промислове виробництво, як і сільське господарство впостіндустріальних країнах розвинені надзвичайносильно, у тому числі за рахунок високої міри розподілупраці, що забезпечує високу продуктивність. Подальшенарощування зайнятості в цій сфері просто не потрібно.Наприклад, в США в сільському господарстві вже давнопрацює близько 5% зайнятого населення.[9] При цьомуСША є одним з найбільших світових експортерівзернових. В той же час в галузях транспортування,переробки і зберігання сільгосппродукції зайнято щепонад 15% працівників США.[10] Розподіл праці зробивцю працю "несільскогосподарською"  цим зайнялисясфера послуг і промисловість, які додатково збільшилисвою долю у ВВП за рахунок зниження долі сільськогогосподарства. В той же час в СРСР не було такоїдетальної спеціалізації господарських суб'єктів. Сільгосппідприємства займалися не лишевирощуванням, але і зберіганням, перевезенням,первинною переробкою урожаю. Виходило, що в селіпрацювало від 25 до 40 % працівників. В той час, колидоля сільського населення складала 40 %, СРСРзабезпечував себе усім зерном (і іншими продуктамисільського господарства, на зразок м'яса, молока, яєцьта ін.) сам, а ось коли доля сільськогосподарськогонаселення знизилася до 25 % (до кінця 1960-х років,виникли потреби в імпорті продовольства, і нарешті, призниженні цієї долі до 20 % (до кінця 1970-х років), СРСР став видатним імпортером  зерна. 
У постіндустріальній економіці найбільший вклад увартість матеріальних благ, які робляться самеусередині цієї економіки, вносить кінцева складовавиробництва - торгівля, реклама, маркетинг, тобто сферапослуг, а також інформаційна складова у вигляді патентів,НИОКР і т. д.

Крім того, усе бо́льшую роль грає виробництвоінформації. Цей сектор економічно ефективніше заматеріальне виробництво, оскільки досить виготовитипервинний зразок, а витрати на копіювання несуттєві. Алевін не може існувати без:

1.Розвиненого юридичного захисту прав інтелектуальноївласності. Не випадково саме постіндустріальні країнинайбільшою мірою відстоюють ці питання. 
2.Права на інформацію, які підлягають юридичномузахисту, повинні носити монопольний характер. Це є нелише необхідною умовою для перетворення інформаціїна товар, але і дозволяє витягати монопольний прибуток,збільшуючи рентабельність постіндустріальноїекономіки. 

3.Наявність величезної кількості споживачів інформації,яким вигідно її продуктивно використовувати і які готові запропонувати за неї "неінформаційні" товари.

3.

Товар :

1.продукт природи і людської праці або тільки людської праці у матеріальній і нематеріальній субстанції та у формі послуг, який завдяки своїм властивостям здатен задовольняти наявні чи передбачувані суспільні потреби і призначений для обміну і купівлі-продажу;

2.продукт праці, що виробляється не для власного споживання, а на продаж;

3.матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

ПОНЯТТЯ ТОВАРУ

Для того щоб з'ясувати, що таке товар, слід усвідомити, чим відрізняється товар від продукту. Наприклад, ягоди, одяг, чоботи, хліб, молоко, вироблені певним господарюючим суб'єктом, можуть бути спожиті самим виробником або подаровані комусь, а можуть бути реалізовані на ринку. У першому і другому випадку, тобто коли перелі чені блага споживаються виробником або передаються іншим суб'єк там без будь-якого еквівалента, вони є натуральними продуктами, а у третьому випадку стають товарами.

Чому це відбувається? Адже при цьому за своїми властивостями, формою, якістю і призначенням вони не змінюються. Отже, причи ну товарної форми продукту праці треба шукати не в природних вла стивостях того чи іншого блага, а в суспільних відносинах, які роб лять останні товаром. Характеристику цих відносин наведено у по передньому параграфі. Аналіз їх дає змогу зробити висновок: това ром стає той продукт праці або благо, які призначені не для влас ної о споживання, тобто він мас бути суспільним благом. Однак цього замало. Суспільство має визнати це благо через його купівлю-продаж. Якщо продукт праці чи благо не продані й за них у процесі обміну не отримано певного еквіваленту, то вони суспільству не потрібні і товаром бути не можуть.

Товар — це продукт праці або певне благо, що здатні задо вольняти певні потреби людини і призначені для обміну (купівлі та продажу)

В економічній літературі країн з розвиненим ринком поняття «товар» має кілька визначень. Відомі американські економісти Г. С. Слоуен і А. Дж. Цюрчер у «Словнику економіки», виданому 1970 p., трактують його так.

Commodity (товар) — будь-який предмет комерції або торгівлі. Цей термін використовують замість терміна «goods» у однині, оскільки термін «good» має інше суспільне значення (по-перше, бла го, користь; по-друге, у множині — товари, вироби; по-третє, ван таж, багаж). Крім того, цей термін має інше спеціалізоване значення в економіці, коли вживається як «economic good».

Economic good (економічний товар) — все зовнішнє по відно шенню до людини, що має властивості корисності, може бути при своєним і є відносно дефіцитним. Цей термін вживають на протива гу терміну «freegood». Економічні товари можуть бути матеріальни ми або нематеріальними. Отже, послуги вчителя або юриста цілком логічно розглядаються як економічний товар, як і книги, які вони використовують. Таке визначення є більш об'ємним, ніж термін wealth (багатство), оскільки останнє автори зазначеного словника обмежу ють матеріальними економічними товарами.

Рис. 16. Класифікація товарів за сферами виробництва і терміном їх використання

Free good (вільний товар) — все зовнішнє по відношенню до людини або таке, що має властивості корисності, пропозиція якого є достатньою, оскільки його так багато, що потреба в ньому задоволь няється без трудових зусиль. Свіже повітря, клімат, сонячне світло є вільними товарами. Проте слід зазначити, що все те, без чого не можна обійтись, не обов'язково є атрибутом вільного товару. Вода у містах, наприклад, незважаючи на те, що без неї не можна обійтись, не є вільним товаром, тому що її розподіл вимагає трудових зусиль.

Товари можна класифікувати за різними ознаками (рис. 16, 17).

ВЛАСТИВОСТІ ТОВАРУ

З визначення товару можна зробити висновок, що він має дві властивості:

1) здатність задовольняти певну потребу людини;

2) придатність для обміну на інші товари.

Корисність речі надає їй споживної вартості. Товари як споживні вартості відрізняються за призначенням у задоволенні потреб людини

Рис. 17. Класифікація товарів за способом призначення

одні з них задовольняють потреби у їжі (хліб, молоко, м'ясо), другі — в одязі (пальто, костюм, сукня), треті — у засобах пересу вання (тролейбус, метро, автомобіль), четверті — у послугах куль турного призначення (книги, газети, кінофільми).

Особливе значення в економічному житті мають споживні вар тості у вигляді верстатів, інструментів, предметів праці, тобто засо би виробництва. Однак певні з них, наприклад борошно, цукор, кар топля, вугілля, можуть належати і до засобів виробництва, і до пред метів споживання. Якщо картоплю використовують для відгодівлі худоби або вироблення крохмалю, то її слід віднести до засобів ви­робництва, а якщо її варять, щоб приготувати якусь страву, то це вже предмет споживання. Критерієм є не речовий зміст споживної вар тості, а її функціональне призначення.

Споживна вартість властива не лише товарам, які набувають ре чової форми — хустка, чоботи, сало тощо, а й послугам — вчителя, лікаря, перукаря, актора. Особливого значення набуває така спожив-128

вартість, як інформація. Розвиток сфери послуг свідчить про /пінь розвиненості суспільства, про те, як воно піклується про ос-| Повну його цінність — людину.

Як споживні вартості товари надто різноманітні й мають задо вольняти різні потреби: хліб — продукт харчування, велосипед — засіб пересування. Однак при всій відмінності цих товарів вони, як і всі інші товари, можуть і обмінюються один на одного. Ця властивість товару дістала назву «мінова вартість»

Якщо різні товари обмінюються у певних пропорціях, це озна чає, що між ними є щось спільне, яке робить їх співмірними, а саме: вони є продуктами праці. Саме та обставина, що різні споживні вар тості є результатом праці взагалі, незалежно від її конкретної форми, тобто витрат енергії розуму, нервів тощо формує вартість товару. Остання виявляється при обміні.

З цього можна зробити висновок, що в умовах суспільного по ділу праці люди, займаючись певним видом діяльності (землероб, лікар, будівник, слюсар), для того щоб задовольнити свої різнобічні потреби, мають прирівнювати між собою різні види праці та обміню ватися товарами. Суспільна праця, яка втілена в товарах і виявляє себе через обмін їх, є вартістю товару. Вартість — внутрішня влас тивість товару. Мінова вартість є зовнішнім виявом вартості, який здійснюється через обмін одного товару на інший.

ДВОЇСТИЙ ХАРАКТЕР ПРАЦІ, ВТІЛЕНОЇ В ТОВАРІ

Визначивши, що продукт праці стає товаром лише за наявності двох невіддільних сторін — споживної вартості та вартості, слід з'ясувати причину цієї двоїстості. Вона полягає у втіленій у товарі праці, яка також має двоїстий характер. Саме це визначає двоїстий характер товару.

Праця товаровиробника виступає, з одного боку, в особливій доцільній формі, а з іншого — у вигляді витрат фізичних і розумових сил людини як праця взагалі

У першому випадку виробник виконує конкретні виробничі опе рації, використовує певні знаряддя праці та матеріали, а отже, виго товляє певні блага. Наприклад, швець використовує шкіру, нитки, голки, спеціальну машину та інші знаряддя виробництва, щоб виго товити чоботи, черевики; знаряддями праці хлібороба є комбайн, трактор, добрива. Результатом діяльності такої праці є створення різноманітних споживних вартостей. Працю, що їх створює, назива ють конкретною.