Шпаргалка по "Политологии"

Первый шаг  избирательной кампании - выдвижение кандидатов и (или) партий (движений). Существуют различные способы их выдвижения и регистрации: 1) сбор подписей в  поддержку кандидата или партии; 2) предоставление регистрационного взноса или денежного залога, а также  документов,

свидетельствующих о наличии у кандидата определенной поддержки, например списка партийных  активистов или членов группы поддержки; 3) автоматическая регистрация кандидатов в случае занятия ими оспариваемых на предстоящих выборах постов.

75. Агитационная кампания

Выдвижение кандидатов завершается их регистрацией, после  чего начинается агитационная (предвыборная) кампания. На этой стадии наблюдается  максимальная активность конкурирующих  партий и кандидатов, они получают широкие возможности убеждать избирателей  в своих преимуществах с помощью  СМИ, рекламы, наглядной агитации, непосредственного  личного общения кандидатов и  их доверенных лиц с гражданами в  ходе многочисленных поездок по стране или электоральному округу. Современные  агитационные кампании обычно ведутся  в соответствии с научными рекомендациями по четко разработанному плану, состоящему из таких основных элементов, как  анализ и оценка политической ситуации и уязвимых для кандидата мест, стратегия, тактика и график кампании, структура управления ею и ее бюджет.

76. Экстремизм - приверженность  в политике и  идеях к крайним  взглядам и действиям. 

Экстремизм порождают  следующие факторы: социально-экономические  кризисы, резкое падение жизненного уровня основной массы населения, деформации политических институтов и структур, преследование инакомыслия, политические амбиции.

Можно выделить полит. , национальный, религиозный, экологический  экстремизм. Полит. направлен на уничтожение  существующих государственных структур. Национальный - установление господства коренной нации (движение бакских националистов  в Испании). Э. религиозный - нетерпимость к представителям различных конфессий. Может использоваться в политических целях в борьбе религиозных орг-ий против светского гос-ва или за утверждение  власти представителей одной ихъ  конфессий (движение «братьев-мусульман» в Египте).

77. Публичная политика

Наиболее эффективным  механизмом воздействия общества, но власть является механизм публичного выражения общественного мнения, или механизм публичной политики. Именно свобода публичного выражения  и степень влияния на власть общественного  мнения являются общепризнанными критериями оценки полит. системы любого гос-ва. Характер и качество функционирования механизма публичной политики зависят  от таких основополагающих факторов, как орг-ия и обеспечение свободы  доступа к источникам информации и, прежде всего, в структурах власти, развитость политических и общественных структур общества, юридические, экономические  и технологические условия деятельности средств массовой коммуникации.

78. Конституция 

- это Основной  закон гос-ва, выражающий волю  господствующего класса или всего  общества и закрепляющий основы  общественного и государственного  строя, права и свободы человека  и гражданина.

Конституции провозглашают  основные права и свободы человека и гражданина, регулируют основы общественного  строя, форму гос-ва, устанавливают  принципы орг-ии и деятельности государственных  органов. В отдельных странах  они регулируют не все отмеченные общественные отношения.

Первой конституцией в ее подлинном понимании оказалась  конституция США 1787 г. Вслед за ней  появилась конституция Франции 1791 г. в результате победы Великой французской  революции. В Х1Х в. конституции  были приняты в большинстве европейских  стран. С их помощью господствующие классы стремились «. . . придать своей  воле. . . всеобщее выражение в виде государственной воли, в виде закона».

79. Парламент 

- высший представительный  орган власти. Парламентаризм - система  государственного руководства обществом,  характеризующаяся четким распределением  законодательных и исполнительных  ф-ий при привилегированном положении  законодательного органа - парламента  по отношению к др. государственным  органам. 

Различаются двухпалатная и однопалатная система парламента. Гос-ва с федеративной формой государственного устройства строят парламент по двухпалатной системе. Нижние палаты в двухпалатных парламентах и однопалатные парламенты всегда образуются путем прямых выборов.

Основными элементами внутренней орг-ии палат парламента являются: 1) партийные объединения  членов палат; 2) руководящие органы палат; 3) парламентские комиссии (комитеты). Во многих странах существует регламент  деятельности партийных объединений  членов палат, устанавливается партийный  минимум. Председатель палаты м. б. как  беспартийным (Великобритания), так  и партийным (от фракционного большинства). В руководящие органы палат входят, помимо председателей, их заместители, секретари и квесторы (наблюдатели). Обычно руководящие органы палат  формируются на пропорциональной основе.

80. Внешняя политика, 

ее характер и направленность зависит от внутреннего  положения гос-ва, тесно связана  с внутренней политикой и ситуацией  на международной арене. Внешняя  политика, в отличие от внутренней, осуществляется в другой среде, гораздо  более сложной и разнородной, в значительно меньшей мере управляемой  и контролируемой со стороны внутренних политических сил.

В мировой полит. мысли существует несколько концепций  внешней политики. Одна из них —  теория полит. реализма, связанная с  именем известного американского политолога Г. Мор-гентау, разработана им сразу  же после окончания второй мировой  войны. Подчеркивая важнейшую роль «национальных интересов» во внешней  политике государств, Ганс Моргентау  и др. представители теории полит. реализма попытались классифицировать их.

С одной стороны, они выделяли постоянные, основополагающие интересы:

• защита территории, населения, государственных институтов от внешней опасности;

• развитие внешней  торговли и рост инвестиций;

• защита интересов  частного капитала за границей;

• взаимоотношения  с союзниками и выбор внешнеполит. курса;

С другой стороны, они различали промежуточные  интересы:

• интересы выживания (угроза самому существованию гос-ва);

• жизненные  интересы (возможность нанесения  серьезного ущерба безопасности благосостояния наций);

• важные интересы (потенциально серьезный ущерб для  страны);

• периферийные или мелкие интересы (интересы локального характера).

81. Зростання ролі  і значення науки  про політику на  України. 

Політичні відносини  відіграють у суспільстві так  само велику роль, як соціальні і  економічні: вони характеризують тип  суспільної організації, відносини  експлуатації, панування та підкорення або співробітництва, взаємодії  і політичної єдності. На їхній харвктер впливають відносини, що складаються  між державою і суспільством, владою і народом, відносини між класами, групами та верствами в суспільстві ( структурна, соціально-політична диференціація  суспільства) та внутрішньгрупові т, міжгрупові та міжіндивідуальні відносини. На сучасному  розвитку України зростає роль особистості  в політиці. Пересічна людина перестає бути "гвинтиком" у суспільно-політичному  житті країни, зростає її самоусвідомлення, що тільки од неї, од того, який вона зробить  вибір на чергових виборах, як вона розуміється на тому, де правда, а  де чорний піар, од її згуртування і  обізнанності своїх прав і обов"язків  у суспільстві залежить якість життя  особистості, життя майбутніх поколінь.

82. Конституція України  про свободу та  умови об’єднання  громадян у політичні  партії.

Важливим елементом  розвитку політичних процесів в Україні  має стати завершення правового  оформлення багатопартійності. Прийнятий  Верховною Радою Закон України  «Про об’єднання громадян» є лише першим кроком на цьому шляху. Треба  ще прийняти відповідні нормативні акти, які б чітко визначили характер державного фінансування політичних партій за результатами парламентських виборів, і вжити необхідних заходів для  державної підтримки виборчих кампаній. Визначною подією у розвитку демократичних  процесів в Україні стало прийняття  нової Конституції, — Основного  Закону нашої держави, що сприятиме  розвиткові громадянського суспільства, формуванню професійного парламенту та ефективній реалізації принципу поділу влад. А щоб політичні процеси  рухалися саме в такому напрямку, державні інститути повинні цілеспрямовано, активно впливати на розвиток багатопартійності, допомагати становленню партій та суспільно-політичних організацій в Україні.

83. Формування громадянина  в умовах становлення  Української держави:

проблеми та перспективи. Для того, щоб відповісти на це питання потрібно відповісти ще на одне, а саме - хто такий громадянин? Громадянин певної держави - це людина, яка любить свою державу. В нашій склавшійся позиції формування громадянської позиції віддано самим громадянам. Політики зайняті своїми справами, народ - своїми проблемами - добуванням хліба насущного. Під впливом вищеназваних факторів і сформувалася громадянська позиція в нашій державі. Коли в Україні народ буде бачити, що про нього піклується, тоді і буде формування громадянина

84. Проблема формування  і функц. Влади  в Україні. 

Протягом значного періоду істор. Розвитку в Укр. Склалася конфронтаційна політ. культура, яка  і нині значною мірою притаманна укр. Сусп-ву. Конфронтація та нетерпимість постійно відтвор-ся в різних гілках та рівнях влади. В посттоталітарному  сусп-ві нові політичні сили, що прийшли  до влади мають справу з поділений  сусп-ом . За різних умов, співвідношення між частиною насел, що підтримує  нову систему і тією частиною, що тяжіє до минулого може бути різним.

Єдиним способом подолати існіючі суперечності є  співіснування за умов “системної згоди”. Щоб забезпечити системну згоду, влада в Україні має  бути сильною,а що до всього іншого, то в нашій державі повинні  діяти звичайні демокрнатичні структури  та інститути.

Складність проблеми полягає в тому, щоб знайти, необхідне  для конкретної політ-ої ситуації оптимальне співвідношення мобілізаційних зусиль влади і демократичних форм організації  сусп-ва та органічного звязку між  ними, які робили б неможливим безконтрольність осіб та органів, що в їхніх руках  зосереджено владу

85. Становлення громадянського  суспільства в  Україні

Перші елементи формування громадянського суспільства  на території сучасної України криються в сивій давнині. Ще в VII—V ст. до н. е. на землях теперішньої Україні  функціонували рабовласницькі міста-держави: Ольвія, Херсонес, Боспор, Феодосія та ін. з різноманітними формами правління  — від монархії до аристократичної  та демократичної республік. Коли в IX ст. виникла Київська Русь, її основними  державними інститутами стали князь, князівська рада та народне віче.

Згодом, уже за доби феодалізму, селяни об'єднувалися в сільські общини, обираючи зі свого  середовища отаманів, старшин та інших  представників громадськості. Особливе місце у формуванні рис громадянського суспільства та боротьбі за волю й  незалежну, суверенну державу належить козацтву.

Найбільш повно  ідеї громадянського суспільства та становлення демократичних засад  вітчизняного державотворення знайшли  своє втілення в конституції Пилипа Орлика 1710р.

Поширенню ідей української державності на українських  землях значною мірою сприяв розвиток поняття громадянина. Виникнувши як термін після Французької революції XVIII ст. , поняття «громадянин» набуло широкого вжитку в усіх європейських країнах і в Україні зокрема.

Список  литературы