Шпаргалка по "Политологии 2012г. Украина"

1.Авторитаризм: визначення, суттєві риси

2. Базові типи політичної культури за Алмондом та Верба: Патріархальний, підданства,активістській

3.Взаємовідносини держави та громадянського суспільства за різних політичних режимів

4.Виборча система сучасної України

5.Визначення тоталітарного режиму, його характеристики

6.Генеза та еволюція поняття «геополітика»; науковий напрям та елементи політичної практики

7.Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на світову політику

8.Головні функції політичних систем

9. головні характеристики традиційних політичних систем

10. Громадянське суспільство: сутність та структурні елементи

11.Демократичні політичні режими

12. джерела легітимності влади

13. засоби боротьби з тероризмом

14. зміст системного підходу  до вивчення політики

15.історичні форми демократії

16. класовий і загально соціальний підходи до визначення сутності  держави

17. критерії  загального виборчого права : історія і сутність. Голосування: пряме і непряме. Цензи

18. легальність та легітимність політичної влади

19. методи вирішення політичних конфліктів

20. модернізація: поняття та теорії модернізації

21. обєднання  громадян: різновиди, методи на владу

22.ознаки та основні функції держави

23.основні елементи політичної культури

24.основні концепції походження держави: телеологічна, патріархальна, договірна, класова, психологічна, органічна, іригаційна, теорія завоювання

25. Основні риси модернізованих політичних систем

26.Основні теоретичні моделі політичних систем(Истон,Алмонд, дойч)

27. основні теорії виникнення тоталітаризму

28. Основні теоріх влади(реляціонистські, системні, біхевіористські)

29. Основні форми правління скакун

30.Основні функції політики

31. Партії в уКраїні: партійний спектр України

32. Політична еліта України, політичне лідерство в Україні: стан та особливості розвитку

33. Політична етика: визначення та зміст

34. Політична ідеологія, поняття та типологія

35.Політична  поведінка особи, фактори, що її визначають

36.Політична психологія: визначення, зміст, головні проблеми закладка http://referatu.net.ua/referats/23/7095

37 Політичний процес: зміст, суб’єкти політичного процесу  семинар

38.Політичний режим: визначення та сенс поняття

39. пОняття «обєднання громадян», «громадська оганізація», «»громадські обєднання» визначення в законод та науці

40  поняття еліти. Поняття політичної еліти. Поняття політичного лідерства. Типи еліт

41. Поняття пануючої еліти. Структура пануючої еліти.

42.Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів

43. поняття та ознаки партії

44. поняття та типи політичної участі

45. предмет політології

46.Принципи правової держави

47. Причини виникнення держави

48.Причини та умови виникнення тероризму

49. Проблеми політично еліти в науці:  внески у вивчення еліти Конфуція, Аристотеля, Платона, МАкіавелі

50.Ресурси політично влади; різновиди  та типологія

51. Реформа, революція, переворот, трансформація: сенс понять і їх взаємовідношення

52. Рівні політичної культури: занальний( культура суспільства), груповий, індивідуальний

53. Різноманітні форми авторитаризму

54. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі

55. Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика

56. Способи рекрутування в еліту: антрепренеська  система і система гільдій

57. Стилі лідерства. Визначення та типологія

58 Структура політичної партії

59 структура політичної влади

60. Структурні компоненти політичної системи

61. Субєкти політичної влади: соціальні, інституціональні та функціональні

62 Субєкти та об’єкти політики

63 .Суспільно-політичні рухи: визначення, особливості  діяльності та існування

64 Сутність виборчої системи  і типологія виборів

65. Сутність демократії: цінності, інститути, процедури

66. Сутність політики: основні теоретичні підходи( субстанціональний, інституціональний, соціологічний,телеологічний, конфліктний , консенсуальний)

67. сутність системного підходу до дослідження політичної сфери

68 Сутність соціальної держави

69. Сутність, структура, рівні політичної свідомості

70 Сучасний правий радикалізм. Прояви, витоки, перспективи  розвитку

71Теоретичні та емпіричні методи політологічних досліджень

72 Теорії демократії( колективістські теорії, ліберальні та елітарні концепції, плюралістична теорія, ідентитарні та конкурентні теорії, теорія партисіпаторної демократії)

73.Теорії еліт( Моска, ПАрето, Михельс). Теорії лідерства.

74. Теорії лідерства: теорії рис, визначальної ролі послідовників, ситуаційна, синтетична +семинар

75. Тероризм як чинник сучасної політики

76 Типи виборчих систем у світовій практиці: мажоритарна система відносної чи абсолютної більшості, пропорційна та змішана. Достоїнства та недоліки кожної = вопр 64

77 Типи партійних систем, їх характеристики = вопрос 9

78Типи політичної культури : фрагментарна і інтегрована, тоталітарна, авторитарна і демократична культури

79 Типологія  легітимності політичної влади

80Типологія партій. Перспективи розвитку партій різних типів. семинары

81Типологія політичних конфліктів

82. Типологія політичних систем= вопрос 9

83. Форми демократії: їхні сильні та слабкі сторони

84. Форми державного устрою скакун

85. Форми тоталітарних режимів

86. Функції політичних партій

87. Функції політичного лідера

88. Функції  політичної влади

89. Функції політичної еліти

90. Характерні риси  багатопартійності в Україні

1.                   Авторитаризм.

Авторитаризм є одним із найбільш поширених в історії видів політичного режиму. Характерними ознаками авторитарного режиму є:

1. Відмова від принципів конституційності і законності. Якщо конституція і зберігається, то суто в декларативній формі.

2. Концентрація влади в руках уряду, глави держави чи військових. Громадяни відчужені від процесу прийняття рішень. Правляча еліта формується не через конкурентні вибори, а шляхом призначення.

3. Органи влади, як центральні, так і місцеві, мають маріонетковий характер.

5. Можливість втручання армії в політичний процес.

б. Не виключені вибори, боротьба партій, але все це відбувається в жорстко регламентованих рамках.

6. Наявність приватного сектору економіки, вільного від прямого державного втручання.

7. Авторитарний режим допускає існування інакомислення і опозиції в чітко визначених межах. Правляча еліта готова терпіти інакомислення, доки воно не зачіпає основ режиму.

Отже, авторитаризм — це політичний режим, в основу якого покладено зосередження монопольної влади в руках однієї чи групи осіб, що знижує або виключає роль представницьких інституцій влади у суспільстві. Авторитарні режими досить поширені і різноманітні. Серед них можна виділити такі різновиди:

1. Абсолютистська монархія (Саудівська Аравія, Катар, Оман, ОАЕ), в якій монарх наділений необмеженою владою. Виборні представницькі органи відсутні. Уряд призначається монархом і підзвітний тільки йому.

2. Теократичний авторитарний режим (Іран), характерний для країн, де до влади прийшли фанатичні релігійні клани.

3. Військово-бюрократична диктатура (Греція за правління "чорних полковників", Аргентина, Бразилія), що встановлюється внаслідок військових переворотів.

4. Персональна тиранія, різновидом якої є султанізм. При такому режимі влада належить диктатору і спирається на розгалужений поліцейський апарат (Сомалі — Барре, Гаїті — Дювальє, Уганда — Аміна, Нікарагуа — Сомоса).

Отже, аналізуючи основні риси і різновиди авторитаризму, можна дійти висновку, що, з одного боку, в своєму розвитку він може трансформуватись у жорстку диктатуру і навіть у тоталітарний режим, а з іншого боку, за режиму авторитаризму можуть бути започатковані основи громадянського суспільства, демократії. Наприклад, у країнах Південно-Східної Азії (Сінгапур, Південна Корея, Таїланд) авторитарна влада показала відносно високу здатність сконцентрувати зусилля і ресурси ДЛЯ розв'язання завдань економічного зростання, проведення радикальних реформ, забезпечити громадський порядок, не допускаючи деструктивного протистояння групових інтересів. Якби авторитаризм автоматично приводив до демократії і процвітання, то більшість країн Африки, Латинської Америки були б процвітаючими демократіями. Для переходу до демократії потрібен ряд інших умов, таких як: наявність відповідної політичної культури, історичних традицій, соціального середовища тощо.

2.Базові типи політичної культури за Алмондом та Верба: Патріархальний, підданства,активістській

Найвідомішою в сучасній політології єтипологія політичної культури, здійснена Г. Алмондом і С. Вербою шляхом порівняльного аналізу різних політичних культур, які існують в окремих країнах. На основі дослідження політичної культури США, Великобританії, Італії, ФРН і Мексики вони виокремили у праці «Громадянська культура» три «чистих типи» політичної культури: паройкіальну, підданську та активістську. Ці типи характеризуються певними цінностями, зразками політичної поведінки, способами організації влади і не прив'язані жорстко до певної історичної епохи чи соціальної спільності.

Паройкіольний (від грецьк. «пара» — навколо і «ойкос» — дім, господарство) тип політичної культури (іноді його називають «патріархальним») характеризується відсутністю в суспільстві інтересу до політичної системи. Основними рисами цієї культури є майже повна відсутність у громадян знань, емоцій і суджень щодо держави, відсутність прагнень, аполітичність поряд із замкнутістю на місцевій чи етнічній солідарності. Паройкіальна культура може відразу стати панівною в молодих країнах, але зберігається навіть у великих індустріальних державах, коли кругозір більшості громадян обмежується прихильністю до свого роду, містечка, регіону.

Підданський тип політичної культури вирізняється сильною позитивною орієнтацією громадян на політичну систему, але слабкою орієнтацією на активну участь у ЇЇ функціонуванні. Цей тип сформувався за умов феодальної системи з її виразною ієрархічністю політичних відносин. Елементи підданської культури трапляються і в сучасних суспільствах, зокрема у формі поклоніння верховним політичним лідерам.

Активістський тип політичної культури (або «культура участі») вирізняється активною заінтересованістю громадян не тільки в тому, що їм дає політична система, а й у тому, щоб відігравати у ній активну роль.

В історії, на думку Г. Алмонда і С. Верби, переважають не чисті, а змішані типи політичної культури: паройкіально-підданська, піддансько-активістська і паройкіально-акти-вістська. Змішаним типом політичної культури є й так звана громадянська культура. Це активістська політична культура, в якій наявні елементи паройкіальної і підданської культури. Вона найбільш характерна для демократичних політичних систем і сприяє їх функціонуванню.

Громадянська культура є породженням громадянського суспільства. Вона передбачає, що суб'єкти політики у своїй діяльності виходять з інтересів усього суспільства, а не лише окремої соціальної спільності. За наявності в ній різних політичних орієнтацій ця культура спрямована на дотримання в суспільстві громадянського консенсусу як необхідної засади демократії.

3.Взаємовідносини держави та громадянського суспільства за різних політичних режимів

Формою взаємодії держави і громадянського суспільства є політичний режим як система методів і засобів здійснення політичної влади, а різні типи політичних режимів -- демократичний, авторитарний і тоталітарний -- є різними способами цієї взаємодії.

Головною особливістю тоталітарного політичного режиму є всеосяжне одержавлення суспільного і приватного життя, тотальний контроль держави над суспільством і громадянами, який спирається на систематичне використання насильства. За тоталітаризму суспільство не справляє відчутного впливу на державу. Так, за соціалізму в СРСР відбулося одержавлення всіх сфер суспільного життя. Держава фактично була власником усіх засобів виробництва, в особі одержавленої правлячої партії монополізувала політичну владу в суспільстві, нав'язувала йому єдину ідеологію, спрямовувала діяльність громадських організацій тощо. Суспільство не мало реальних засобів впливу на державу. Вибори до представницьких органів влади і самі ці органи мали формальний характер. Інші засоби прямої демократії або не використовувалися зовсім, або також були формальними.

Не було багатопартійності, діяльність громадських організацій спрямовувалась і жорстко контролювалась комуністичною партією. Це ж саме стосувалось і засобів масової інформації.

За тоталітарного режиму держава фактично поглинає громадянське суспільство. Зародки цього суспільства існують хіба що в сім'ї, домашньому господарстві, церкві, хоча й вони не позбавлені довільного втручання держави чи одержавленої партії. Відсутність розвинених структур громадянського суспільства, насамперед його економічної основи -- приватної власності -- і політичних інститутів, зворотного впливу цього суспільства на державу призводять до деформації самої держави. Вона вдається до насилля, довільних експериментів над суспільством, втягується у війни тощо.

Головною особливістю авторитарного політичного режиму є зосередження державної влади в одному її органі, в руках однієї особи чи групи осіб і здійснення влади здебільшого з опорою на примус. Під кутом зору взаємодії держави і громадянського суспільства авторитаризм відрізняється від тоталітаризму у кращий бік. За авторитарних режимів зберігається автономія особи й суспільства в неполітичних сферах, існує недержавний сектор економіки, держава не здійснює тотального контролю над суспільством, не нав'язує йому єдину ідеологію. Авторитаризм формально може припускати поділ влади, багатопартійність, виборність органів державної влади тощо. Проте реально державна влада зосереджується в руках глави виконавчої влади. Домінує одна політична партія; інші партії, громадсько-політичні організації, засоби масової інформації не справляють відчутного впливу на здійснення державної влади. Органи місцевого самоврядування якщо й існують, то перебувають під жорстким контролем центральної влади. Вибори до представницьких органів влади мають формальний характер, переважають силові методи правління. Це означає, що наявне громадянське суспільство не контролює державу. Таке співвідношення держави і громадянського суспільства тією чи іншою мірою притаманне більшості країн світу, хоча формально в них можуть бути й ознаки правової держави та демократичного політичного режиму.