Політична система суспільства та її функції

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України   

Миколаївський національний університет

                                        імені  В.О. Сухомлинського

                                            Інститут історії та права

 

 

                                                                                               Кафедра політології

 

 

 

 

 

 

 

                                                     Реферат

                з  предмету: «Політичні режими і системи світу»

                на тему: «Політична система суспільства та її функції»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                    Виконала:

студентка 474 групи

заочної форми навчання

факультету політологія

Перевірив:

                                                                                          Гамза В.І.

 

 

                                                 Миколаїв -   2011.

 

ПЛАН

 

ВСТУП…………………………………………………………………………...2

Розділ 1. Поняття та функції політичної системи суспільства.........................3

Розділ 2. Структура політичної системи  суспільства…………………...........6

Розділ 3. Концепції політичної системи суспільства.….………….…………10

ВИСНОВОК…………………………………………………………………….13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                     

 

 

 

                                                     ВСТУП

Однією з найскладніших, центральних категорій політології  є політична система суспільства. Вона дозволяє найбільш повно і послідовно розкрити суспільно – політичну природу суспільства, принципи організації влади, існуючі політичні відносини, інститути, норми. У політичній науці ця категорія покликана відобразити два моменти: з одного боку — цілісність політики як самостійної сфери суспільства, яка являє собою сукупність взаємодіючих елементів (держави, партій, лідерів, права і т. д.); з іншого боку, характер зв'язку політики із зовнішнім оточенням ( економічною, соціальною, культурною сферою, іншими державами).

Крім того, поняття  «політична система» має велике практичне  значення. Воно допомагає виділити фактори, які забезпечують стабільність і розвиток суспільства, розкривають  механізми узгодження інтересів  різних соціальних груп населення, дозволяють зрозуміти мотиви й механізми здійснення владних дій держави.

Отже, тепер можна перейти до характеристики політичної системи  суспільства. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Розділ 1. Поняття та функції та структура політичної системи  суспільства.

Термін політична  система з'явився в політичному лексиконі в 50-60-х роках XX ст. Як науковий термін, поняття „система” вводить в біологію Берталанфі в 20-х роках для позначення процесу обміну клітини з зовнішнім середовищем. В його інтерпретації система представляє собою сукупність взаємопов'язаних елементів, при цьому зміна навіть одного з них призводить до зміни в цілій системі.

   В стосунку до суспільства поняття „система” став використовувати Патерсон, який розглядав суспільство як взаємодію чотирьох підсистем: економічної, політичної, соціальної і духовної. Кожна з них виконує певні функції, а разом, вони забезпечують життєдіяльність всього суспільства в цілому.

 Поняття «політична система» за змістом дуже об'ємне. Політичну систему можна визначити як сукупність політичних інститутів, громадських структур, норм і цінностей, а також їх взаємодію, в якій реалізується політична влада і здійснюється політичний вплив.

Політична система — це цілісна, інтегрована сукупність політичних суб'єктів, структур і відносин, що відображає інтереси всіх політичних і соціальних сил.

Є різні точки зору щодо функцій політичної системи, але с й певні спільні наукові підходи. Одна з таких точок зору узагальнює погляди більшості вітчизняних учених щодо функції політичної системи. Вони збігаються в тому, що кожна функція повинна відбивати певну системну якість. У зв'язку з цим можна виокремити такі основні функції політичної системи суспільства:

1. визначення цілей і завдань суспільства;
2. мобілізація ресурсів;
3. владно-політична інтеграція суспільства;
4. регулювання режиму соціально-політичної діяльності;
5. легітимізація, під якою розуміється досягнення необхідного ступеня відповідності реального політичного життя офіційним політичним і правовим нормам.

         Функції політичної системи — основні напрями впливу політичної системи на політичне життя суспільства.

Кожна система повинна  бути функціональною і, згідно з Т.Парсонсом, має реалізовувати 4 функції, що служать  задоволенню її елементарних потреб:

1. Функція адаптації  – установлення зв’язків системи  з навколишнім середовищем, система пристосовується до середовища і обмінюється з ним ресурсами.

2. Функція ціледосягнення  – визначення цілей системи  і мобілізація ресурсів для  їх досягнення.

3. Функція інтеграції  – підтримання координації взаємовідносин  елементів системи.

4. Функція латентна  – зберігання орієнтації суб’єктів  системи на її норми і цінності.

Інша точка зору щодо функцій будь-якої системи виходить з того, що політична система забезпечує стабільність суспільства, його прогрес  через збалансованість різних груп інтересів. Виходячи з цього, можна виділити такі функції політичної системи, використовуючи класифікацію сучасних американських політологів Г. Алмонда і Дж. Пауелла:

1.Функція висловлення інтересів. Політична система через різні організації повинна представляти в суспільстві інтереси різних соціальних груп. Інакше вони можуть знаходити інші, часто досить руйнівні форми відображення своїх вимог.

2.Функція узагальнення інтересів. Розмежованість інтересів різних соціальних груп, індивідів у суспільстві може бути дуже великою. Тому з'являється потреба їх узагальнити, перекласти вимоги на мову програм і довести їх до влади. Цю функцію виконують переважно партії.

3.Функція відпрацювання правил і норм. Цю функцію виконують законодавчі органи, видаючи закони і нормативні документи.

4.Функція застосування правил. Виконання цієї функції є прерогативою виконавчих органів, які реалізують накази законодавців.

5.Функція контролю  застосування правил. Цю функцію виконують судові органи і органи насилля чи примусу.

6.Функція політичної комунікації. Вона припускає різні форми взаємодії та обміну інформацією між різними структурами політичної системи, лідерами і громадянами.

    Отже, усі підсистеми політичної сфери поєднані зв'язками взаємозалежності. Взаємодіючи, вони забезпечують життєдіяльність політичної системи, допомагають ефективній реалізації її функцій у суспільстві. Отже, політична система — це жива, відкрита, динамічна система, що виконує свої функції.

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             Розділ 2.     Структура політичної системи  суспільства.

Аналіз політичної системи  дає змогу вивчити її структуру, тобто внутрішню організацію  окремих складових.

Структура політичної системи  — сукупність владних інститутів, що пов'язані між собою і створюють  стійку цілісність.

Головний єднальний  компонент системи — політична  влада — зосереджена в державі, політичних партіях і громадських  організаціях. Важливою функцією влади  є створення внутрішніх, зв'язків  системи, врегулювання конфліктів політичними  засобами і регламентація поведінки людини, тобто можливість впливати на неї з допомогою певних засобів — волі, авторитету, права, сили. Отже, влада — це елемент, джерело управління, основа розвитку й функціонування політичних систем.

1. Організаційна підсистема або політична організація суспільства — це система інститутів, в межах яких відбувається політичне життя. До політичної системи як її інститути входять не всі суспільні організації, а лише ті, що пов'язані з функціонуванням політичної влади. Залежно від ступеня залученості до політичного життя і здійснення влади розрізняють три види організацій:

• Власне політичні — організації прямо й безпосередньо здійснюють політичну владу у повному обсязі або, у крайньому випадку, прагнуть до цього. Здійснення влади або боротьба за неї є головним у їхній діяльності. Такими є держава і політичні партії.

• Політизовані або невласне політичні організації, участь у здійсненні політичної влади для яких є лише одним з аспектів їх функціонування. Це громадські організації, професійні спілки, народні рухи, об'єднання підприємців тощо.

• Неполітичні організації, якими є, наприклад, науково-технічні товариства, різноманітні аматорські об'єднання — товариства рибалок, мисливців, спортсменів тощо, за звичайних умов не беруть участі у здійсненні політичної влади. Формально діяльність таких організацій не передбачає здійснення політичної функції, проте за певних умов, ситуативно, вони можуть бути суб'єктами політики, виступаючи як групи тиску.

2. Політичні відносини — це відносини суб'єктів політики з приводу завоювання, утримання та здійснення влади. Це міжкласові, внутрікласові, міжнаціональні та міждержавні відносини; вертикальні відносини у процесі здійснення політичної влади між політичними організаціями (державою, партіями), відносини між організаціями та установами.

3. Нормативна підсистема, яку складають політичні принципи та норми — це норми, які регулюють політичні відносини. Одні політичні норми безпосередньо і цілеспрямовано створюються державою (правові норми), політичними партіями та громадськими організаціями (корпоративні норми), інші складаються і розвиваються поступово, під впливом як політичних, та і економічних, соціальних, духовних чинників (норми моралі, звичаї, традиції).

4. Культурно-ідеологічна підсистема складається з політичної свідомості, політичної ідеології та політичної культури. Політична свідомість — це сукупність поглядів, уявлень, ідей суб'єкта політичного життя на політичну організацію суспільства, на форму держави, на відносини між різними політичними суб'єктами, на їхню роль у житті суспільства, та на інші прояви суспільного життя. Політична ідеологія — це систематизований вираз поглядів даного суб'єкта, сукупність вибудованих на основі аналізу політичного життя теорій, концепцій та моделей політичних явищ та процесів. Політична культура — це певний спосіб поведінки суб'єкта політичного життя, який будується на систематизованих знаннях та досвіді політичного життя або відповідно до політичної свідомості чи політичної ідеології.
5. Інформаційно-комунікативна підсистема містить ЗМІ, засоби комунікації, науково-інформаційна інфраструктуру — тобто розгалужену мережу установ, які займаються збором, обробкою, поширенням інформації про політичне життя, пропагуючи вироблені політичні та правові норми, певну політичну свідомість і політичну ідеологію.

      Основним елементом політичної системи є інституційна підсистема, тобто сукупність інститутів (державних, партійних, суспільно-політичних), які виражають і представляють різні за значенням інтереси: від загальнозначущих до групових і приватних.

           Політичні інститути - це певні політичні установи (сукупність політичних партій, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та ін.), що визначають спільність людей, які мають особливі повноваження і виконують спеціальні функції в політичному житті суспільства (військові комітети, комісії), певної діяльності (президентське правління).

           Специфіка політичних інститутів полягає в тому, що вони майже завжди узаконені і діяльність їх регламентована відповідними законами, рішеннями і іншими юридичними актами. Кожний з політичних інститутів здійснює певний вид політичної діяльності і включає соціальну спільність, шар, групу, спеціалізовану на її виконанні; політичні норми, регулюючі відносини всередині політичної системи суспільства і між ними, а також між політичними і неполітичними інститутами; матеріальні засоби, необхідні для досягнення поставленої мети.

         Держава - основний політичний інститут, що організує, спрямовує і контролює спільну діяльність і стосунки, відносини людей, суспільних груп, класів, асоціацій, груп інтересів. Це політична форма організації суспільства, що здійснює управління суспільством, охорону його економічної та соціальної сфер, культури. Вона покликана захищати інтереси людей певної території і регулювати з допомогою правових норм взаємовідносини між ними, використовуючи за необхідності спеціальні органи примусу. У внутрішній структурі держава поступово створює особливу соціальну верству, що безпосередньо здійснює державні функції, світську політику.