Німецький політичний економіст і соціолог-теоретик - Макс Вебер (1864–1920)

Для забезпечення раціональної організації  управління, за М. Вебером, діяльність чиновників повинна регламентуватися такими вимогами: процесів, у тому числі  до такого соціального явища, як бюрократія й бюрократизм. Світовий досвід показує, що бюрократія є важливою ланкою системи  управління соціальними процесами і потребує ґрунтовного аналізу політологів.

Висновки

Отже, одним із важливих практичних питань концепції влади для Вебера було те, яким чином можна обмежити розростання бюрократії. Ще одним  – як поставити бюрократичну адміністрацію  під політичний контроль. Це питання  стало основним в його теорії демократії змагального лідерства. У політологічній соціології Вебера поряд із «традиційним»  і «раціональним» принципами владних  повноважень було виведено і третій принцип – «харизматичний».

Він указував на владу, яка коренилася в особистості самого лідера і  в непереборній силі його звернень, а не в традиції чи в правилах управління окремою сферою. Це була суто новаторська сила суспільного  життя, що йшла врозріз з усталеним  порядком. А тому вирішальним чинником для встановлення контролю над бюрократичною  адміністрацією і запровадження  нововведень усупереч її консервативним традиціям було гарантування участі в політичному процесі на основі харизматичного принципу свободи.

Вебер вірив, що це можна забезпечити  шляхом запровадження масового виборчого  права. Він на власні очі побачив, що вибори на основі загального права  голосу стали формою плебісциту «за» чи «проти» партійних лідерів  і розширювали для людей свободу  дії у визначенні політики через  тиск на своїх індивідуальних парламентських представників і партійних прибічників. Вебер вірив у те, що масова демократія може бути виправдана не принципом  верховенства народу, який він вважав вигадкою, а саме принципом винагороди за якості політичних лідерів та відповідні їх ініціативи.

На підкресленні веберівської концепції  демократії як механізму продукування політичного лідерства грунтується  і його основоположне філософське  припущення стосовно того, що політичні  принципи чи цінності не можуть бути вкорінені  в розумі або в історичному  процесі, але є справою суб’єктивного  сприйняття й утвердження. Ця постніцшеанська  перспектива мала важливі наслідки для різних сфер його думки. Вона спричинилася до створення теорії лібералізму, чільне місце в якій посіла не доктрина природних прав, а інституції і  механізми, здатні надавати можливість вираження множині конкуруючих  соціальних цінностей і підтримувати їх узгодженість.

На методологічному рівні ця перспектива зумовлювала докорінне  розходження між чисто суб’єктивною цариною ціннісних суджень і  об’єктивними процедурами та висновками емпіричної науки. Для Вебера ідеалом  у науці про суспільство була така цінність, як свобода. Однак він  визнавав і те, що напрям дослідження  або концептуальної розвідки в соціальних науках залежить від його відповідності  суспільним цінностям і що останні  підлягають історичним змінам. Спірним  є питання про те, наскільки  цей критерій цінності як відповідності  руйнує мету цінності як свободи або  наскільки всеохопним є те розмежування, що його Вебер намагався провести між соціальною наукою і політичною практикою.

Список використаної літератури

1. Андрусяк Т.Г Історія політичних і правових вчень / Т.Г. Андрусяк, Ф.П. Шульженко. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 304 с.
2. Вебер М. Избранное. Образ общества / Макс Вебер. – М. : Юрист, 1994. – 704 с.
3. Вебер М. Исследования по методологии науки / Макс Вебер. – М. : Инион, 1980. – 202 с.
4. Вебер М. Политические работы (1895-1919) / Макс Вебер / Пер. с нем. Б. М. Скуратова. – М. : Праксис, 2003. – 424 с.
5. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / Макс Вебер. – К. : Основи, 1994. – 261 с.
6. Гайденко П.П., Давыдов Ю.Н. История и рациональность: Социология Макса Вебера и веберовский ренессанс / П.П. Гайденко, Ю.Н. Давыдов. – М. : URSS, 2009. – 368 с.
7. История политических и правовых учений. Учебник для вузов. Изд. 2-е, стереотип. / Под общ. ред. члена-корреспондента РАН, доктора юридических наук, профессора В. С. Нерсесянца. – М. : Издательская группа Норма – Инфра, 1998. – 736 с.
8. Лейст О. История политических и правовых учений. / Олег Эрнестович Лейст. – М. : Юридическая литература, 1997. – 597 с.
9. Макаренко В.П. Вера, власть и бюрократия: критика социологии Макса Вебера / Виктор Павлович Макаренко. – Ростов-на-Дону : Изд-во Рост. гос. ун-та, 1998. – 412 с.
10. Масловский М.В. Теория бюрократии Макса Вебера и современная политическая социология : Монография / Михаил Валентинович Масловский. – Новгород : Нижегородский университет, 1997. – 86 с.
11. Ожиганов З.Н. Политическая теория Макса Вебера : критический анализ / Эдвард Николаевич Ожиганов. – Рига : Зинатне, 1986. – 158 с.
12. Патрушев А.И. Макс Вебер: дух и этос капитализма / Александр Иванович // Философские науки. – 1990. – № 6. – С. 37-45.
13. Політологія. / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К. : Видавничий центр «Академия», 2002. – 528 с.
14. Політологія: Підручник / І.С. Дзюбко, К.М. Левківський, В.П. Андрущенко та ін.; За заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. – К. : Вища школа , 1998. – 304 с.
15. Скиба В.Й., Горбатенко В.П., Туренко В.В. Вступ до політології : Екскурс в історію правничо-політичної думки / [В.Й. Скиба, В.П. Горбатенко, В.В. Туренко] – К.: Основи, 1996. – 368 с.