Антиінфляційна політика в Україні

     Аналізуючи  це питання, важливо враховувати  й те, що розвиток притамованої інфляції був типовим для всіх країн  з адміністративною економікою. Україна  не становила винятку. Поряд із цим  розвиток інфляційних процесів в  Україні в 1991 - 95 pp. мав і специфічні особливості. Вони пов'язані, насамперед, з непослідовністю економічних  перетворень, допущеними помилками  в економічній політиці, втратою  керованості економікою, деформаціями процесу роздержавлення і приватизації, надмірністю бюджетних видатків.

Отже  за результатами дослідження можна  зробити висновки: Інфляція властива бiльшостi економічно розвинутих країн світу i є основною проблемою в тих країнах, що розвиваються.  

Чим би не була спровокована інфляція, вона знецінює доходи бюджету й супроводжується його дефіцитом.  

Адже  крім бюджетного дефіциту інфляція обов’язково супроводжується нерiвномiрним зростанням цін й, звідси, порушенням господарчих зв’язків, гонкою цін мiж окремими галузями економіки й хвильоподiбним поширенням зростання цін по районах держави й галузям.  

У станi iнфляцiйної нестабiльностi орієнтація лише на регулювання з боку спiввiдношення «попит – пропозиція» може призвести до затяжних криз з повільним періодом стабілізації i оздоровлення економіки. Незважаючи на дію ринкових законів, держава не відмовляється від впливу на ціни, суттєво посилюючи його в кризові для національної економіки періоди.  

Тому  на мою думку вихід з кризового стану для економіки будь-якої країни містить два основних елементи. По-перше, приборкання інфляції та, по-друге, припинення падіння виробництва. Однак ключовим моментом є саме вирішення питання інфляції, оскільки це - найважливіша умова для поновлення інвестиційної активності, що в свою чергу має забезпечити відродження виробництва.  

Мiж  оподаткуванням та встановленням державного контролю за цінами існує функціональний взаємозв’язок i цим користуються уряди, коли ставлять собі за мету припинити зростання внутрiшнiх цін та поставити у невигідне становище тих господарюючих суб’єктів, якi планують підняти ціну на продукцію. Адже державний контроль над цінами грає надзвичайно важливу роль, особливо в умовах кризи економіки i виходу з нього.  

Наприкiнцi слід додати, що інфляція - це не лише свідоцтво слабкості економіки, а й свідоцтво слабкості державної влади або слабкості політичної мудрості.  

Сьогодні  в Україні є всі ознаки серйозної  кризи, що знаходиться у взаємозалежності: катастрофічний спад виробництва і  його низька ефективність. Криза платежів, що охопила практично всі галузі народного господарства, включаючи  банківську систему. Криза фондового  ринку, криза державних платежів і державних фінансів в цілому. Криза банківської системи, «галопуюча»  інфляція: фактична девальвація гривні зростання реальних цін на імпортні товари зниження купівельної спроможності населення унаслідок зростання  цін без відповідного зростання  заробітної плати зростання безробіття. Для виходу з кризової ситуації недопущення  переходу кризи в колапс необхідно  здійснити ряд заходів:  

1.Розробити  стратегію і тактику реформування  економіки на державному рівні  із залученням провідних фахівців  країни, які включають: Розробку  нового стабільного податкового  кодексу, що передбачає загальне  вилучення в бюджет не більше 30-35%. Зниження загальної чисельності  і розмірів податків, зниження  розміру прибуткового податку  з громадян, скорочення розмірів  ПДВ і податку на прибуток, впровадження міжнародних облікових  стандартів, завершення процесу  приватизації і на цій основі  розвиток фондового ринку, залучення  іноземних інвестицій.  

2.Скорочення  штату державних чиновників, включаючи  працівників різних фондів, що  містяться за рахунок обов'язкових  відрахувань підприємств.  

3.Здійснення  легалізації тіньового капіталу.  

4.Введення  на всіх підприємствах, незалежно  від форм власності, потижневої  оплати праці. Свою роль зіграли  і зовнішні чинники. Серйозні  проблеми виникли із забезпеченням  економіки енергоносіями – перш  за все нафтою і природним  газом. Внутрішні потреби України  на рік в нафті складали 40-45 млн. т., в природному газі –  90-100 млрд. м3.

Заходи  по оздоровленню фінансової ситуації в Україні можуть дати позитивні  результати лише за умов початкового, обов’язкового і суттєвого оздоровлення фінансів базової ланки економіки  – фінанси підприємств та організацій, ефективного стимулювання ділової  активності та підприємництва продукуючого процесу.

На закінчення вважаю за необхідне звернути увагу  на те, що суттєво поліпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадження заходів антиінфляційного регулювання. Адже економіку будь-якої країни слід розглядати як систему, організм з обмеженою  кількістю прямих та опосередкованих  зв’язків. Механізм дії інфляційних факторів залежить від співвідношення багатьох економічних процесів – внутрішніх і зовнішніх. Він неоднорідний на часовому проміжку становлення ринкової економіки в Україні. Також неоднакова активність конкретних інфляційних факторів. Це обумовлено тим, що інфляція – це, передусім, динамічний макроекономічний процес. У більшості випадків ті негативні процеси, які проглядаються на рівні макроекономіки, є наслідком значних деформацій внутрішніх економічних процесів, як макроекономічних, так і мікроекономічних. Саме тому без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, що мають бути узгоджені з конкретними національними особливостями, конкретними змінами процесів у кожній ланці економічної системи країни, їх розвитком протягом незупинного плину часу. Інакше, якщо засоби щодо оздоровлення економічної ситуації використовуються частково, то результат нагадуватиме лише тимчасову «косметичну» операцію. 

Список  використаних джерел:

1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Учебник/под ред. профес., д. э. н. А.В. Сидоровича. – М.: МГУ им. Ломоносова, Издательство «ДИС», 1997. – 416с.
2. Антонов Н.Г. и др. Денежное обращение, кредит и банки. – М.: “Финстатинформ”, 1995. – 272 c.
3. Банківські ставки продовжують падати, панове... // Галицькі контракти. - 2000. - № 16. -С.5.
4. Вітлінський В., Наконечний Я., Пернарівський О. Концепція стратегії кредитного ризику // Банківська справа. - 2000. - № 1. - С.13 - 16.
5. Государственное регулирование рыночной экономики: Учебн. пособие. – 2-е изд. – М: Дело, 2002. – 280с.
6. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. – К.: Основи, 1997. – 180 с.
7. Гроші та кредит: Підручник/ За ред. професора Б.С. Івасіва. - К: КНЕУ, 1999. – 404с.
8. Грошово-кредитна політика в Україні / За ред.В.С. Стельмаха, А.О. Єпіфанова, Н.Т. Гребеника, В.І. Міщенка – К.: КНЕУ, 2001. – 305 с.
9. Закон України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”.
10. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.
11. Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01. 2003 № 436-IV Господарський кодекс України.
12. Кротюк В.Л. Національний банк – центр банківської системи України. Організаційно-правовий аналіз. – К.: Ін Юре, 2000. – 248 с.
13. Лаврушин О.И. Деньги и кредит. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 448 с.
14. Мережа Internet
15. Микро-, макроэкономика. Практикум. / Под общ. ред. Ю.А. Огибина. – СПб.: “Литература плюс”, “Санкт-Петербург оркестр”, 1994 – 432с.
16. Михасюк І., А. Мельник, М. Крупка, З. Залога. Державне регулювання економіки. – ЛНУ ім. Франка, Львів: “Українські технології”, 1999. – 640с.
17. Постанова НБУ від 12.02. 2002 р. № 61 «Положення про депозитарну діяльність Національного банку».
18. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2001. –362с.
19. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2000. -176с.
20. Юрчишин В.В. Перспективи довгострокового безінфляційного зростання. // Статистика України, 2005, №1, с.85-89