Фототехнічні матеріали. Склад. Будова. Методи одержання і використання. Основні технічні характеристики

За допомогою характеристичної кривої можна визначити такі пока­зники: густину вуалі, максимальну оптичну густину та коефіцієнт конт­растності.

Густина вуалі, зумовлена сумою оптичної щільності матеріалу плівки та небажаного зображення вуалі, що утворюється на всій поверхні фотоплівки, тож чим менше значення , тим краща фотоплівка, зазвичай = 0,03-0,1 Б.

Максимальна оптична густина - величина, суворо регламен­тована вимогами до формних процесів, що впливає на вибір фотоплівки для певного процесу, , як і , обов'язково вказується виробником у технічній документації на плівку (наприклад, для плівки фірми Дюпон) =4,0 Б [1].

Світлочутливість — це властивість фототехнічної плівки змінюва­тися під дією світла. За нею визначають норму почорніння фотошару за­лежно від дії світла. Світлочутливість фотошару тим більша, чим менше світла потрібно для заданого почорніння фотоматеріалу.

Світлочутливість S визначають за величиною експозиції Н, яку нада­ють фотоматеріалу для одержання певного фотографічного ефекту. Вона зв'язана з експозицією пропорційною залежністю, тобто:

                     (4.3)

.

де k — коефіцієнт пропорційності;

Н- критеріальна експозиція

Контрастність матеріалу - характеристика градаційних властивос­тей плівки - здатність передавати певну сукупність яскравостей об'єкта. Контрастність також можна знайти за рис. 4.1 Для цього слід знайти кут нахилу кривої до осі експозиції . Тангенс нахилу цього кута і є шуканою контрастністю:

                 (4.4)

де індекс «1» відповідає нижній точці () на графіку (рис. 4.2), а «2» -

верхній точці ().

Залежно від контрастності виділяють такі основні типи фотоматеріалів:

      у = 1 -  нормальні за контрастністю фотоматеріали;

      у < 1 (м'які чи малоконтрастні) або у > 1 (контрастні фотоматеріа­ли);

Фотоматеріали, в яких у = 1, використовують у поліграфії для пря­мої зйомки, у < 1 - для виготовлення коректурних напівтонових зобра­жень. Найбільше використовують контрастні фотоматеріали - у > 1, а також надконтрастні - у > 15, їх застосовують для фотографування, фотовиведення зображень, суміщення штрихових і растрових зображень [3].

Фотографічна широта -  це інтервал експозицій, що передає без спотворення відповідну яскравість оригіналу, який фотографують. Фото­графічна широта обернено пропорційно залежить від коефіцієнта контра­стності фотоматеріалу, тобто широта контрастних фотоматеріалів менша, ніж у неконтрастних (м'яких) [5].

Градаційна передача  -  залежність растрової оптичної щільності вторинного

зображення від растрової оптичної щільності первинного зображення виконана для окремих кольорів (фарб).[4]

4.2 Спектральні властивості

Спектральні властивості визначають чутливість фотоматеріалу до випромі­нювання певної зони спектру та вплив довжини хвилі  діючого випромінювання на градаційні характеристики.

Для характеристики спектральної чутливості фототехнічної плівки, необхідно визначити значення чутливості залежно від довжини хвилі діючого випромінювання - .

Найточніші дані стосовно спектральної чутливості дають вимірювання за

допомогою спектросенситометра. Цей прилад дозволяє одержувати сенситограми

фотоматеріалу при експонуванні випромінюванням певної довжини хвилі.

Визначивши значення світлочутливості для кожного випромінювання за формулою:

(4.5)

будують криву залежності світлочутливості від довжини хвилі випромінювання

, за якою визначають сенсибілізацію фототехнічної плівки. У таблиці 4.1 наведена традиційна класифікація фотоплівок за спектральною чутливістю.

Простішим і швидким є метод визначення спектральної чутливості за допомогою спектрографа — приладу, в якому спектроскоп сполучений з фотоапаратом.

Для визначення чутливості фототехнічного матеріалу до більш чи менш широкої зони спектра (кольорова сенситометрія) користуються двома методами. Фотографують таблицю, що складається з елементів різного кольору і які, відповідно, відбивають випромі­нювання у певних спектральних інтервалах або опромінюють фототехнічну плівку через світлофільтри і за результатами такого випробування оцінюють кольорову чутливість [4].

Таблиця 4.1

Класифікація фотоплівок за спектральною чутливістю [4]

4.3 Структурні властивості

Структурні властивості пов'язані з неоднорідністю структури матеріалу. Емульсійний шар є дисперсною системою, світло у ньому розсіюється. Це спричинює нерізкість зображення, обмежує роздільну здатність матеріалу. Зерниста структура фотографічного зображення знижує його різкість і обмежує можливість оптичного збільшення зображень [4].

Зернистість зображення - це неоднорідність почорніння рівномірно експонованого і проявленого фотоматеріалу. Розрізняють два види зер­нистості:

мікрозернистість зумовлена наявністю в емульсії мікрокристалів (зерен) галогенідів срібла, ці зерна дуже малі, тому мікрозернистість не вносить помітного спотворення у зображення; макрозернистість зумовлена зростанням кристалів галогенідів срі­бла та їх скупчень до порівняно великих розмірів.

Зернистість призводить до зниження якості зображення, а також обмежує розміри найдрібніших елементів, які можуть бути відтворені плівкою і, безумовно, обмежує збільшення фотоформи.

Роздільна здатність (R, лін/мм) - властивість, що характеризує зда­тність передавати дрібні елементи зображення. Визначається вона мак­симальною кількістю ліній, які можна розрізнити на 1 мм зображення.

Видільна здатність (мкм) характеризує здатність фотоматеріалів від­творювати окремі дрібні деталі зображення. Визначається шириною найдрібнішого елемента зображення, який відтворюється без спотворень.

Твердість растрової крапки визначається більшою чи меншою розмитістю контура зображення. Розрізняють м'яку растрову крапку (коли у разі значного розмиття утворюється ореол навколо зображення) та нормальну растрову крапку (коли є невеликий ореол).

Фізико-механічних властивостей фототехнічних плівок не визнача­ють. Єдині показники, вказувані виробником - це товщина фотоплівки або її основи та допустимі відхилення [3].

ІНДИВІДУАЛЬНЕ РОЗРАХУНКОВЕ ЗАВДАННЯ

Знайти межу міцності на розтяг паперу якщо руйнуюче зусилля

P=24 кгс, ширина зразка паперу b=20 мм, а товщина h=0,3 мм.

Розв’язання

– руйнуюче зусилля

– площа зразка

– ширина зразка паперу

– товщина зразка паперу

      =

=

Відповідь: межа міцності на розтяг

ВИСНОВКИ

У курсовій роботі було розглянуто тему «Фототехнічні матеріали», а саме: склад і будову  фототехнічної плівки, проявників, фіксажів; методи одержання фотографічної емульсії; використання фототехнічних матеріалів у поліграфії; основні технічні характеристики фототехнічної плівки; розв’язано індивідуальне  розрахункове завдання, яке полягало у знаходженні межі міцності на розтяг даного зразка паперу.

У процесі ознайомлення з матеріалом було визначено: основні шари  фототехнічної плівки (основа, підшар, контршар, емульсійний шар, захисний шар), 5 основних етапів виготовлення світлочутливої емульсії (емульсифікація, фізичне дозрівання, перехідні процеси, хімічне дозрівання, підготовка емульсії до поливання), класифікацію властивостей фототехнічних плівок на градаційні, спектральні та структурні. Також було визначено, що фототехнічні плівки використовуються у поліграфії для виготовлення фотоформ. Існують інші методи виготовлення фотоформ: за допомогою безсрібних матеріалів та за допомогою принтерів, але виготовлення фотоформ у фоторепродукційному апараті з використанням фототехнічних матеріалів залишається досить популярним.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Гуменюк І.О. Курсова робота. Сучасний стан поліграфічної галузі в Україні. — Режим доступа: http://osvita-servis.ho.ua/doc/11/

2.Гегельський Т.А. Реферат. Поліграфічна промисловість України. ЇЇ роль та перспективи розвитку. — Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=16554&pg=0

3.Метали і композиційні матеріали в поліграфії: навч. посіб. / П. О. Киричор, Т.А. Роїк, А.С. Морозов. – К.:НТУУ «КПІ», 2011.- 216с.

4. Поліграфічні матеріали. Підручник / Жидецький Ю. Ц. Лазаренко О. В., Лотошинська Н. Д. та ін. / За заг. ред. докт. техн. наук проф. Е. Т. Лазаренка — Львів: Афіша, 2001. — 328 с.

5.Поліграфічне матеріалознавство: Підручник. – Львів: Світ, 2000. – 224 с., іл.