Історія розвитку фізіології як науки

Фізіологія (грец. physis - природа) - це наука вивчає функції організму людини, його органів  і систем, а також механізми  регулювання цих функцій.

Разом з анатомією  фізіологія є основним розділом біології.

Для фахівців-психологів вивчення фізіології має важливе теоретичне і практичне значення. Робота їх не може бути повноцінною, якщо вони не будуть добре знати функціональні особливості нервової системи та закономірності вищої нервової діяльності людини.

Фізіологія пройшла довгий і складний шлях розвитку. Початкові уявлення про функції організму були сформульовані лікарями і вченими Давньої Греції (Аристотель, Гіппократ), Древнього Риму (Гален), Стародавнього Китаю (Хуанді, Бянь Цяо), Стародавньої Індії та інших країн. Вивчення ними будови тіла проводилося одночасно з дослідженнями функцій організму.

В епоху Середньовіччя  природознавство було підпорядковане церкві тому період від 2 до 15 століття називають періодом "сутінків історії ".

В епоху Відродження  в природознавстві і медицині велике значення почали надавати досвіду і спостереження. Подальший розвиток фізіології пов'язано з успіхами анатомії, де роботи Леонардо да Вінчі й Андреаса Везалія підготували грунт для відкриттів в області фізіології.

Самостійної науковою дисципліною фізіологія стала до початку 17 століття. Тут найважливіше значення мало відкриття Вільямом Гарвея кола кровообігу, дослідження капілярів Марчелло Мальпігі, формулювання Рене Декартом поняття про рефлекс, вчення Джакомо Бореллі про механіку рухів. Велику роль зіграли у розвитку фізіології успіхи фізики та хімії.

Значного розквіту фізіологія досягла після великих відкриттів Ломоносова (закон збереження речовини та перетворення енергії), Шванна і Шлейдена (клітинна теорія), Дарвіна (еволюційне вчення). У 19 і особливо 20 столітті фізіологія збагатилася новими відкриттями. Клод Бернар створив уявлення про гомеостазі, вивчив роль НС у регуляції тонусу судин і вуглеводного обміну. Дюбуа-Реймон з'явився основоположником електрофізіології. Шеррінгтон вивчив фізіологію спинного мозку. Створення приладів для дослідження ролі НС у регуляції дихання, кровообігу та ін систем дозволило з'ясувати, що процес порушення завжди пов'язаний з електричними змінами в клітинах і тканинах. Пізніше у фізіології отримує розвиток нервізм - прогресивний напрямок, який розроблено російськими фізіологами Сеченовим, Павловим, Боткіним, Введенським, Ухтомським.

Робота Сєченова "Рефлекси головного мозку" та Павлова вчення про сигнальні  системи стали фундаментальною  основою сучасної світової фізіології.

Нині фізіологічні дослідження проводять у великих  наукових інститутах і лабораторіях, в яких працюють фахівці різних профілів.

Якщо ще недавно  у фізіології застосовували порівняно  прості прилади - кімографи, індукційні котушки, то зараз застосовується складна  апаратура -- електрокардіографи, електроенцефалографія, тепловізори, комп'ютерна техніка.