Вираження невербальних компонентів спілкування в текстах

ВИРАЖЕННЯ  НЕВЕРБАЛЬНИХ   КОМПОНЕНТІВ  СПІЛКУВАННЯ   В  ТЕКСТАХ 

Мовлення є основним, але не єдиним способом комунікації. Реальний процес спілкування неможливий без невербальних засобів, що супроводжують текстову інтерпретацію.

 Невербальна семіотика  розглядає два типи значень невербальних компонентів:  комунікативні (конвенціональні) та симптоматичні.

При  вивченні  невербальних  компонентів  комунікації  дослідники приділяють велику увагу аналізу  окремих моделей невербальної поведінки, її  форм,  правил,  засобів взаємодії з вербальними компонентами комунікації. Однак при такому  підході для опису отриманих результатів лінгвісти звертаються до  паралінгвістичної номінації – опису, перекодування невербальних елементів вербальними засобами мови.

Невербальна  семіотика  може  бути  переведена  у  вербальну, перекодована  засобами мови, які у змозі відбити значення, що  передаються невербальними  рухами.  Називати  невербальні компоненти  мовними  знаками,  представляє  собою  другу ступень  семіозиса.

Наука  про  мову  жестів  та  поведінку  людини  у  комунікативних актах -  кінесика  поряд  з  паралінгвістикою  є центральною  цариною    невербальної  семіотики.

Міміка   як один  із невербальних  компонентів  спілкування  характеризується рухами мускулів обличчя та  голови.  За  допомогою  міміки  людина  передає  емоції  та  підкреслює  певну думку.

Невербальні  компоненти  спілкування  проявляються   в  тексті  по-різному:  а) супроводом мовної  частини  повідомлення (... з  подивом відповів: «Як там гарно!»);  б) сигналом  про протилежні змісти (фальшивий тон, «по очах було видно, що це не так»).

Невербальна  комунікація  володіє  системною  організацією, що обумовлено сутністю та функціями  елементів невербальної та вербальної  комунікації.  Між  невербальними  та  вербальними  засобами  існує фундаментальна різниця, що не дозволяє розглядати їх як ізоморфні семіотичні коди чи явища одного порядку.

Найбільш очевидними розбіжностями  між знаками невербального та вербального кодів є наступне: 1) вербальним знакам властива  стабільність  та  дискретність одиниць, що непритаманне  невербальним знакам. Останні  є  більш хиткими та  варіативними,  що  проявляється  як  у  самих  одиницях,   так  у  правилах  їхнього  комбінування; 2) мовні одиниці мають можливість референції як до конкретних, так  і до  абстрактних  понятть,  об’єктів  та  категорій,  у  той  час  як невербальна  комунікація  має  справу  тільки  з  конкретними  ситуаціями  та об’єктами  .

У плані якісної характеристики повідомлень, які передаються тим чи  іншим  кодом, елементи  кінесичної  системи, функціонально  аналогічні  більш  великим  одиницям  мовної комунікації,  а  саме  висловленням. У кількісному  плані  мову  можна характеризувати як код з необмеженою кількістю повідомлень,  в той час як  парамова  представляє  собою  код  з  відносно  обмеженим  числом повідомлень. Кількість вербальних повідомлень у порівнянні з більш чи менш обмеженою  кількістю  повідомлень,  які  передаються  елементами невербальної  системи,  по суті безмежна.  Мовні  знаки  можуть  бути побудовані  з  обмеженої  кількості  елементів,  коли  будь-яке сполучення  будується  з  відомих  елементів  вираження,  у  той  час,  як кінесична  система  не  може  бути  представлена  у  вигляді  знаків,  які складені з мінімальних елементів.

Виявляється, що загальновживані, прагматично засвоєні невербальні  компоненти комунікації,  характеризуються максимальною соціальною значущістю і  вербалізуються за допомогою значної  кількості  одиниць.  Наприклад,  невербальний  знак  значення “погляд” може відображатися кількома спеціальними мовними засобами, що мають  у  своїй  сукупності  певну  семантичну  організацію  й  маніфестують регульовані  функціональним  призначенням  закономірності  синтаксичної побудови. 

На відміну від номінацій  невербальних знаків, які характеризуються відносною комунікативною однозначністю  і стійкою відповідністю форми  й змісту,  спеціальні  мовні  засоби  look  and  eye  належать  до  номінацій невербальних  компонентів  комунікації  з  “широкою  семантикою”.  У  змістовному  плані  вони  можуть  трактуватися  досить  широко  і відноситися  до  різноманітного  кола  значень.  Наприклад, що  мовні засоби  опису  погляду,  різнопланові  за  своїми  семантичними  характеристиками, мають спільні риси. Оскільки дані  лексичні  одиниці  описують  фізичні  параметри  кінеми  “погляд”  або класифікують характеристики носія кінеми – суб’єкта комунікації.

Наук. кер. - Чернюк Н. І., кафедра теорії та практики перекладу