Формування науково-філософського
поняття матерії. Дух і матерія,
межа протилежності
Поняття "матерія"
ототожнювалось із конкретним
матеріалом, з якого складаються
тіла і предмети (камінь, вода, земля,
дерево, глина тощо). Подібне розуміння
матерії зустрічаємо у філософії
стародавнього світу, наприклад,
у представників давньоіндійської
школи локаяти або давньокитайських
матеріалістів.
Перші філософські
визначення матерії даються, власне,
через узагальнення її побутового
розуміння. Представники давньогрецької
філософії в більшості випадків
під матерією розуміли найдрібніші
частинки — атоми, або корпускули,
з яких складаються тіла і
які є першоосновами буття.
Узагальнюючи
здобутки минулих часів, Арістотель
у книзі "Мета фізика" писав,
що "більшість перших філософів
вважали початком усього лише
матеріальні начала, а саме, те, з
чого складаються всі речі, із
чого, як першого, вони виникають
і на що, як останнє, вони, гинучи,
перетворюються, причому сутність
хоч і залишається, але змінюється
в своїх проявах, — це вони
вважають елементом і початком
речей. Фалес, засновник такої
філософії, як стверджує далі
Арістотель, говорить, що начало
— вода, що сім'я всього за
природою вологе, а начало вологого
— вода". Звичайно, таке розуміння
історично обмежене, але якщо
вдуматись, то сьогодні, вирішуючи
глобальні проблеми сучасності,
чи не починаємо ми розуміти,
що вода, земля, повітря, енергія
— першооснови буття людини?
Якщо для філософів
стародавнього світу матерія
— це матеріал, з якого складаються
тіла, предмети, а кожен предмет
(тіло) складається з матерії та
форми як духовного першопочатку,
то для РДекарта (XVII ст.) матерія
— це складова частинка предмета
(тіла), а саме: тіло разом з
формою. Оскільки предметів, тіл
— безліч, то матерія — це
сукупність тіл, предметів, які
містяться у Всесвіті.
Відповідний внесок
до поглиблення поняття матерії
зробив Г.Гельмгольц. За його словами,
матерія — це все, що існує
об'єктивно (незалежно від свідомості
людини). Але Бог існує об'єктивно
і від того не стає матеріальним.
Матерія як
філософська категорія — не
закостеніла, незмінна форма або
вмістилище всього існуючого
у світі. Вона визначає найбільш
суттєві властивості об'єктивно-реального
буття світу — пізнаного і
ще не пізнаного. До таких
суттєвих ознак належать: цілісність,
невичерпність, мінливість, системна
упорядкованість та інше.
Отже, поняття
матерії проходить складний шлях,
постійно уточнюється, поглиблюється,
збагачується новими властивостями,
відображає рівень розвитку пізнання
людиною світу. Матеріальність
світу, як зазначає Ф.Енгельс,
доводиться не парою фокусницьких
фраз, а довгим і важким розвитком
філософії та природознавства.
Поширене визначення
матерії як філософської категорії
для означення об'єктивної реальності,
що дана людині у її відчуттях,
відображається нашими відчуттями
та свідомістю й існує незалежно
від них, певною мірою є обмеженим,
оскільки зосереджується на гносеологічних
аспектах матеріального, не враховуючи
притаманний йому онтологічний
зміст
Фалес Мілетський та
Анаксимен вважали, що початком світу
є повітря. Узагальненого розуміння
матерії не було протягом століть. Гольбах
вперше спробував дати її визначення
в книзі "Система природи”: "Матерія
взагалі є все, що якимось чином
впливає на наші відчуття”. Сучасне
вищначення матерії як філософської
категорії дав дєдушка Ленін:”Матерія
є філософська категорія для
позначення об'єктивної реальності, що
дана людині в її відчуттях, існуючи
незалежно від них. " Визначення
має три аспекти: 1)Матерія –
філософська категорія. Категорія
– думка найзагальніша, отже, матерію
ніхто не бачить і не побачить. 2)Матерія
– об'єктивна реальність, що існує
незалежно від нас. 3)Стверджує
можливість пізнання світу. Ототожнення
матерії з конкретними уявленнями
про форми буття може призвести
до омани. Матерія складається з
атомів, непроникна і має постійну
масу.