Основні засоби підприємства

Основним завданням функціонування підприємства є виготовлення продукції (надання послуг) в результаті поєднання  і взаємодії в процесі виробництва трьох його основних елементів:

• засобів праці,
• предметів праці,
• праці людини.

Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, які, в свою чергу, поділяються на основні та оборотні. Сутність останніх розглядається окремо.

Під основними засобами розуміють  сукупність матеріальних коштів. Які  формує і утримує підприємство з  метою використання їх в процесі  виробництва або постачання виробів, надання послуг, здавання в оренду іншим юридичним особам, здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін використання яких більше одного року або операційного циклу, якщо останній довший за рік. [2.]

Основні фонди-це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі  виробництва протягом тривалого  періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносить свою вартість на вартість виготовленої продукції (надалі послуги) частинами, в міру свого спрацювання. Основні фонди це найбільш активна частина основних засобів підприємства, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі виготовлення продукції (надання послуг). Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Ріст та вдосконалення основних фондів забезпечує безпосереднє підвищення технічної озброєності та продуктивності праці виробничого персоналу.

За призначеннями основні  фонди поділяються на виробничі  і невиробничі.

Виробничі основні фонди  беруть безпосередню участь у матеріальному  виробництві, вони зношуються поступово, переносячи свою вартість на створюваний продукт частинами у вигляді відрахувань на їх амортизацію.

До невиробничих основних фондів, які використовуються для  надання послуг, відносять фонди  житлового та комунального господарства організацій, установ і закладів охорони здоров’я, освіти, науки, культури, мистецтва, фінансових, кредитних і страхових установ, органів управління і оборони, громадських об’єднань тощо, незалежно від зарахування їх на баланс виробничих чи невиробничих підприємств і організацій. На відміну від виробничих основних фондів невиробничі основні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов’язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці. [1.]

Співвідношення окремих  видів (груп) основних виробничих фондів, виражених у відсотках до їх загальної  вартості на підприємстві характеризує їх видову (технологічну) структуру.

На підставі даних про  видову (технологічну) структуру основних фондів судять про прогресивні зміни в складі основних засобів, які відбуваються під впливом багатьох факторів. Найбільш вагомими серед них слід виділити такі:

• науково-технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень виробництва;
• прогресивні форми організації виробництва;
• відтворювальна структура капітальних вкладень при формуванні нових основних фондів;
• розміщення підприємства і його кооперовані зв'язки;
• вартість будівництва нових об'єктів і рівень цін на технологічне устаткування.

В інтересах суспільства  і окремих підприємств є досягнення такої видової (технологічної) структури основних фондів, яка дозволяє здійснювати ефективну організацію процесів виготовлення продукції (надання послуг) високої якості та конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тому поряд з намаганнями збільшувати активну частину основних фондів підприємства, яка характеризує підвищення його технічного рівня, треба постійно дбати про необхідну кількість і утримання в належному стані інших груп основних засобів. Досягнення оптимального співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів дає змогу досягти злагодженого функціонування підприємств і високих результативних показників їх діяльності.

Слід зазначити, що видова (технологічна) структура основних фондів підприємств має галузевий  характер. Так, в промисловості питома вага будівель і споруд становить в середньому 46-48% (2006 р), машин і устаткування - 42-44% (2006 р) до загальної їх кількості. На транспорті основну питому вагу, майже 65%(2006 р), складають транспортні засоби, значно менше всі інші види основних фондів.

Видова (технологічна) класифікація основних фондів промислових підприємств:

• будівлі, в яких розміщено виробничі підрозділи, склади, адміністративні будинки та ін.
• споруди, до яких належать естакади, шляхові споруди. споруди для
• зберігання палива і механізмів, водонапірні башти та ін.
• передавальні пристрої, де зосереджені електромережі, лінії електропередач, системи зв’язку, водопроводи та газо - теплопроводи промислового призначення.
• машини та обладнання, до яких належать підйомні крани, транспортери різного призначення, робочі машини та устаткування, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка
• транспортні засоби, до яких належать локомотиви. вагони, автомобілі, всі види електротранспорту та ін.
• виробничий інвентар та прилади, представлені різноманітними пристроями і приладами, які використовуються у виробничому процесі, спеціальними приладами для зберігання продукції та інструментів, тощо.
• інструменти, представлені такими видами, які використовуються більше одного року, а їх вартість законодавчо регулюється відповідною кількістю неоподаткованих мінімумів.
• господарський інвентар, до складу якого належать офісні меблі, телефони, факси, комп’ютерна техніка, яка використовується для проведення облікових операцій та підготовки річних звітних матеріалів.

При проведенні аналізу в  умовах конкретного підприємства формування кожного виду його основних фондів вимагає більш ґрунтовного врахування його виробничо-технологічних особливостей та особливостей галузевої приналежності.

Видова класифікація має  важливе економічне значення. Вона широко використовується діючими системами  бухгалтерського та статистичного  обліку. Так, для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних сумарних обсягів амортизації згідно з Законом України "Про оподатковування прибутку підприємств" застосовують укрупнену групову класифікацію, згідно якої основні фонди підприємства поділяються на такі чотири групи:

Перша група - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, втому числі житлові будинки та їх частини.

Друга група - автомобільний  транспорт, вузли та запчастини до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматизованої обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них.

Третя група - будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп.

Четверта група - електронно-обчислювальні  машини, інші машини для автоматичного  оброблення інформації, їх програмне  забезпечення, пов’язані з ним  засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (в  тому числі стільникові), мікрофони  і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). [2.]

1. Волков  О.И., Скляренко В.К. Экономика предприятия: Курс лекций. –М., 2003.
2. Горфинкель В.Я. Экономика предприятия: Учебник. – 3-е изд. - М., 2003.