Функціональна та елементна структура оборотного капіталу на підприємстві різрних галузей промисловості

У зарубіжній економічній літературі певні автори характеризують оборотний  капітал як оборотні активи за мінусом  короткострокових зобов’язань. У такий  спосіб дається визначення і власного оборотного капіталу.

Та частина  оборотного капіталу, яка сформована на постійній основі, називається оборотним капіталом (або чистим оборотним капіталом). Нестача власного оборотного капіталу призводить до підвищення фінансової залежності і свідчить про нестійке фінансове становище підприємства.

Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства [19].

Вона  залежить від складу і структури  витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робот, наданих  послуг), проведення розрахунків.

Стан і використання оборотного капіталу окремого підприємства залежить від стану економіки держави в цілому. Своєю чергою, стан економіки держави залежить від стану кожного окремого підприємства й ефектив-ності використання ним оборотного капіталу.

Організація оборотних коштів справляє неабиякий  вплив на результативність і ефективність роботи підприємства, його фінансову  стійкість. Для того щоб якнайглибше  розкрити основи організації оборотних  коштів, доцільно їх у певний спосіб класифікувати. Зокрема, оборотні кошти  підприємств можна згрупувати за трьома ознаками:

- залежно від участі їх у кругообігу коштів;

- за методами планування, принципами організації та регулювання;

- за джерелами формування.

Відповідно  до першої ознаки оборотні кошти поділяються  на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу. Такий  розподіл оборотних коштів обумовлений  наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер – сферу виробництва  і сферу обігу.

Зростання питомої ваги оборотних коштів, розміщення у сфері виробництва, свідчить про  ефективніше використання оборотного капіталу. Залежно від методів  планування оборотні кошти поділяються  на нормативні та ненормативні.

Необхідність  розподілу оборотних коштів на нормативні та ненормативні випливає з економічної  доцільності досягнення найліпших  результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних  виробничих запасів, розмірів незавершеного  виробництва, залишків готової продукції.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному  виробництві та витратах майбутніх  періодів, у залишках готової продукції  на складах підприємств. Ненормовані  оборотні фонди включають фонди  обігу за винятком готової продукції  на складі.

За джерелами  формування оборотні кошти поділяються  на:

- власні та прирівняні до них;

- залучені;

- інші.

Класифікація  оборотних коштів має важливе  значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний  склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації оборотних коштів передбачає:

- по перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження та керування оборотними коштами, тобто оперативної самостійності у використанні оборотних коштів;

- по друге, визначення планової потреби в оборотних коштах за окремими елементами й підрозділами та їхнього розміщення, тобто розрахунок оптимальної кількості оборотних коштів, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розроблення норм тривалої дії та щорічних нормативів);

• по третє, коригування розрахункових і чинних нормативів з огляду на ті вимоги господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

Отже, наведена інформація свідчить, що стан і використання оборотного капіталу окремого підприємства залежать від стану економіки держави в цілому. Своєю чергою, стан економіки держави безпосередньо залежить від стану кожного окремого підприємства й ефективності використання ним оборотного капіталу.

 

3. Методологічні основи управління оборотним капіталом підприємства

 

Розвиток  ринкових відносин вимагає нових  підходів до управління економікою як на макрорівні, так і на рівні  окремих підприємств. Особливого значення набувають проблеми створення таких  механізмів управління фінансами підприємств, які б відповідали ринковим умовам господарювання та забезпечували достатній  рівень платоспроможності, ліквідності, прибутковості. Тому одним із найактуальніших  завдань у напрямі забезпечення фінансової стійкості українських  підприємств є суттєве удосконалення  управління оборотними активами підприємств, яке має здійснюватися на основі комплексного розгляду мети такого управління, завдань, вирішення яких дозволить  досягти поставленої мети, принципів, на яких має базуватися даний процес, функцій, що виконуватимуться, методів, які доцільно застосовувати.

Незважаючи  на те, що останніми роками управлінню оборотним капіталом присвячено багато праць науковців, питання  управління оборотним капіталом  залишається досить складним в системі  управління фінансами підприємств. Підходи дослідників в основному  зводяться до виділення методів, принципів, функцій, завдань, механізмів управління фінансами підприємств  [17; 13; 12; 19; 10; 21; 13]. Окремі науковці виділяють цілі, завдання, принципи, функції, методи управління активами [4; 14]. Що стосується оборотних активів, то пошук науковців обмежується обґрунтуванням окремих характеристик, які визначають процес управління ними [12; 18; 15; 16].

Дослідження діяльності підприємств України  відображають, що в процесі управління оборотним капіталом, як правило, застосовуються загальновідомі підходи. Це призводить до необґрунтованих залишків виробничих запасів та готової продукції, надмірних  обсягів дебіторської заборгованості, заморожування в них грошових коштів, неефективного використання поточних фінансових інвестицій. Такі обставини, в першу чергу, вимагають перегляду теоретиками і практиками мети управління оборотними активами підприємств, яка б відповідала вимогам сучасних умов господарювання.

Основну мету управління оборотними активами доцільно трактувати наступним чином: забезпечення оптимальних обсягів  всіх її складових, які сприятимуть  підвищенню економічної вигоди підприємства. Визначення такої мети пов’язано  з двома основними фактами. По-перше, швидка зміна зовнішнього середовища обумовлює прийняття рішень щодо обсягів всіх складових оборотних  активів та пропорцій між ними, які повинні забезпечувати безперервність діяльності підприємства та забезпечувати  достатній рівень його ліквідності, платоспроможності. По-друге, управління оборотними активами має спрямовуватися на забезпечення потенційної можливості отримання підприємством грошових надходжень від використання кожної їх складової. Так, грошових коштів у  підприємства повинно бути стільки, скільки потрібно для забезпечення поточних забов’язань. Їх надлишок доцільно не «заморожувати». А вкладати в інші ліквідні активи, відповідно до пріоритетних напрямів діяльності підприємства. Обсяги запасів повинні забезпечувати безперервний процес виробництва, але не створювати надмірні залишки. Обсяги дебіторської заборгованості з одного боку, повинні забезпечувати зростання обсягів реалізації підприємства, прискорення реалізації залишків запасів, а з іншого - не повинні відволікати з господарського обігу оборотні активи, що призводить до втрати частини доходів підприємства.

Для досягнення мети, управління оборотними активами має вирішувати такі завдання: формування достатнього обсягу оборотних активів; оптимізація обсягів всіх складових  оборотних активів; ефективне використання всіх складових оборотних активів; контроль за обсягами оборотних активів  та поточних забов’язань; аналіз впливу обсягів оборотних активів на фінансовий стан підприємства.

З метою  та завданнями управління оборотними активами тісно пов’язані принципи, на яких даний процес повинен базуватися, та функції, здійснення яких забезпечить  реалізацію поставлених завдань. Слід зазначити, що в економічній літературі науковцями виділяються принципи, функції  управління активами [13], а принципи та функції управління оборотними активами не обґрунтовуються. До принципів управління оборотними активами доцільно віднести наступні:

1 Принцип взаємопов’язаності. Згідно з цим принципом, управління оборотними активами має здійснюватися у межах загальної системи управління фінансами підприємств, оскільки будь-яке управлінське рішення прямо або опосередковано впливає на ефективність діяльності підприємств.

2 Принцип своєчасності. Враховуючи цей принцип, кожне управлінське рішення щодо формування та використання кожної складової оборотних активів має прийматися своєчасно та на основі отримання оперативної достовірної інформації.

3 Принцип координації. Даний принцип спрямовуватиме управлінців підприємств на досягнення узгодженості управлінських рішень у сфері оборотних активів з рішеннями щодо поточних забов’язань.

4 Принцип безперервності. У межах такого принципу, управління оборотними активами розглядається як постійній процес, який забезпечує прийняття ряду управлінських рішень, що впливають на ліквідність та платоспроможність підприємства.

5 Принцип оптимальності. Виходячи з цього принципу, кожне управлінське рішення щодо визначення обсягів оборотних активів та всіх їх складових направляється на знаходження їх оптимального розміру.

6 Принцип раціональності. Цей принцип означає, що усі складові оборотних активів повинні бути раціонально розміщені між стадіями відтворювального процесу підприємства.

До основних функцій управління оборотними активами можна віднести такі: контрольну (її реалізація пов’язана зі створенням системи постійного контролю за обсягами оборотних активів і, в результаті, за станом ліквідності, платоспроможності, прибутковості підприємства); стабілізуючу (її реалізації зумовить достатній рівень ліквідності та платоспроможності підприємства, що є досить важливим для стабільного його функціонування та подальшого розвитку); аналітичну (її реалізація забезпечить проведення постійного аналізу стану оборотних, порівняння обсягів оборотних активів з поточними забов’язаннями, дослідження їх динаміки, здійснення аналізу факторів, які впливають на стан оборотних активів).

Разом із функціями управління оборотними активами має здійснюватися шляхом застосування методів планування, контролю, обліку, оцінки, аналізу.

Охарактеризовані  методологічні засади управління оборотними активами є необхідною умовою для  створення ефективних механізмів форсування та використання підприємствами оборотних  активів. Але успішна реалізація даного процесу значною мірою  залежить від врахування факторів, які впливають на даний процес.

Зовнішні  фактори впливають на процес управління оборотними активами підприємства безпосередньо, а внутрішні – опосередковано.

Враховуючи  вплив зазначених факторів, управління оборотними активами, як будь-який процес управління, має здійснюватися в  шість етапів:

Успішна реалізація зазначених етапів управління оборотними активами, в першу чергу, залежить від забезпечення підприємства та його структурних підрозділів  відповідною інформацією. Він має  базуватися, по-перше, на вимогах зовнішнього  законодавства (на рівні держави), по-друге, на вимогах внутрішніх положень та інструкцій (на рівні підприємств).

Зовнішня  нормативна інформація дозволить з’ясувати  вимоги щодо оформлення господарських  договорів, виконання господарських  забов’язань, особливостей відображення запасів, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій, грошових коштів в бухгалтерському фінансовому  обліку, правил та норм зберігання. Пакування, перевезення виробничих запасів і запасів готової продукції, порядку проведення інвентаризації та утилізації. Внутрішня нормативна інформація забезпечить регулювання процесів управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, запасами в межах діяльності підприємства [22; 23; 24; 25]. Для підвищення ефективності управління оборотними активами внутрішня нормативна інформація повинна обґрунтовуватися шляхом розробки на підприємстві визначених положень, які мають включати основні характеристики процесів управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, запасами та базуватись на відповідних методиках.

Таким чином, врахування теоретиками і практиками обґрунтованих методологічних засад, факторів впливу, етапів управління оборотними активами забезпечить подальший  розвиток наукових розробок у напрямі  удосконалення механізмів формування та використання дебіторської заборгованості, грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, запасів на українських  підприємствах.

 

 

5. Сутність, склад і функціональна структура оборотних коштів на підприємствах різних галузей промисловості

 

 

Узагалі поняття "капітал" виступає в трьох  формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії "грошовий капітал" розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Оборотний капітал проходить три  стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну.

На першій стадії під час авансування  коштів здійснюється придбання й  нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується  вартість для створення продукції: у