Державне регулювання цін та інфляції

    Світова практика підтверджує, що державне регулювання  цін у тій чи іншій мірі існує  в усіх країнах. Сутність і форми  державного втручання в процеси  ціноутворення залежать від стану  економічного розвитку країни. За умов розвинутого ринку державне втручання  обмежується тільки відповідним  впливом на передумови та побічні  наслідки вільного ціноутворення. На етапі початкового формування ринкових відносин держава мусить безпосередньо втручатися і в самий механізм ціноутворення, компенсуючи нездатність ринку утворювати рівноважні ціни.

    Державна  політика цінового регулювання, безперечно, справляє певний тиск на виробників та продавців продукції. За таких умов вони змушені дотримуватися встановлених цін і відповідно зазнавати іноді  навіть суттєвих втрат. Для компенсації  збитків держава часто супроводжує  обмеження цін наданням підприємствам  фінансової допомоги, не допускаючи їхнього  банкрутства на регульованих ринках. Отже, державне регулювання цін — це політика впливу держави за допомогою законодавчих, адміністративних та кредитно-фінансових заходів на ціни з метою сприяння стабільному розвитку економічної ситуації в країні.

    Втручання держави в процес ціноутворення  здійснюється в трьох основних формах: обмеження рівня ціни; уведення податкових платежів, що призводять до вилучення доходів у виробників та споживачів; державна підтримка цін через дотації. Це втручання здійснюється за допомогою різноманітних методів державного регулювання цін, які можна об’єднати у дві групи: прямі й непрямі (опосередковані).

    Державне  регулювання цін — це засіб  досягнення певних цілей державної  економічної політики. Можна виділити кілька таких найбільш типових  цілей, кожній з яких відповідають певні методи державного впливу на ціноутворення.Перша — запобігти руйнівному впливу цін на економіку. Друга — стримати інфляцію за допомогою політики доходів. Третя — забезпечити доступ до товарів першої необхідності всім верствам населення незалежно від рівня їхніх грошових доходів.Четверта — захистити внутрішній ринок від негативного впливу зовнішньої конкуренції. П’ята — стримати монополізм і забезпечити конкурентне середовище на ринку.

    Єдинимвиходомзтакоїситуаціїєзапровадженнядержавногорегулюванняцінітарифівпередовсімпідприємств-монополістів, доскладуякихвходятьякприроднімонополії, такіпідприємства, щозаймаютьмонопольнестановищенаринку. Безпосередньо в Україні державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень, вибір методів та встановлення термінів регулювання здійснюється Міністерством економіки, а на регіональних ринках — місцевими органами. Ці установи спільно з Антимонопольним комітетом визначають перелік регульованої продукції монополістів, до якого на загальнодержавному рівні входять найважливіші види товарів народногосподарського значення.

    Регулюванняцінмонополістівздійснюєтьсяабочерезустановленняфіксованихчиграничнихрівнівцін, граничнихрівнівпосередницько-збутовихіторговельнихнацінок (надбавок), граничнихнормативіврентабельності, абозапровадженнямобов’язковогодекларуваннязміницін.

    Названі недоліки значною мірою усуваються регулюванням цін на основі декларування. Декларування зміни ціни означає, що підприємство для підвищення ціни, яку регулює держава, повинно звернутися у відповідні органи на отримання дозволу на це. Тому в деяких країнах такі ціни називають «дозвільними».

    Для одержання дозволу на підвищення цін підприємство готує необхідну  інформацію, приділяючи особливу увагу  обґрунтуванню собівартості, підвищення якої дозволяється тільки з об’єктивних  причин, наприклад, у разі зростання  тарифів на електроенергію, збільшення орендної плати, підвищення ставок товарних податків тощо. В Україні для декларування зміни цін підприємства подають  у відповідні органи такі дані: запланований рівень ціни, калькуляцію собівартості продукції з розшифровкою подорожчання матеріальних витрат і збільшення трудозатрат, досягнутий і запланований розміри  прибутку від реалізації продукції, рівень рентабельності в цілому на підприємстві та обґрунтування причин зміни ціни. У разі перевищення  рівня регульованих цін і тарифів  або їх підвищення без декларування до порушників застосовуються відповідні санкції.

    Список  використаної літератури

1. Камаев В. Д. и кол.авторов. Учебник по основам экономической теории. – М., 1994.
2. Макконнел К. Р., Брю С. Д. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. – М.: Республика, 1992.
3. Румянцев А. П., Румянцева Н. С. Міжнародна економіка: Короткий конспект лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 104 с.
4. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. – М.: "Дело ЛТД", 1993.