Ціноутворення у міжнародній торгівлі і види світових цін

 

Ця угода ратифікована (діє) у таких країнах СНД: Азербайджан, Киргизстан, Вірменія, Молдова, Білорусь, Таджикістан, Грузія, Україна [23].

 

Для обґрунтування ціни при  імпорті товару розробляється конкурентний лист. Він допомагає правильно  вибрати фірму, яка поставляє  товар за найнижчими цінами та відповідними техніко-економічними показниками.

 

Розрахунки звичайно виконуються  за одним з трьох варіантів.

 

1. Обґрунтування експортних (чи імпортних) цін здійснюється  головним чином за наявності  певних (прямих) конкурентних матеріалів, тобто відомостей про умови  торгівлі аналогічним товаром  на подібних комерційних умовах.

 

Розробляється конкурентний лист, де виконується розрахунок цін  у формі таблиці. У цьому випадку  необхідно вносити кілька поправок на зіставлення технічних характеристик  та комерційних умов до двох і більше конкурентних матеріалів.

 

Виконуються складні розрахунки, якщо для виявлення загальної  ціни угоди треба зробити багато попередніх розрахунків, наприклад, для  визначення поправок на технічне зіставлення, транспортування, монтаж, технічне обслуговування тощо. В кінцевому розрахунку складається  підсумкова таблиця, з якої виводиться ціна пропозиції.

 

Українські зовнішньоторговельні об'єднання повинні застосовувати  ціни конкурентів для експортних поставок відповідно до умов "ФОБ  — український порт" для імпортних  товарів — "ФОБ — порт держави-постачальника". Якщо робиться розрахунок експортної ціни, до ціни конкурентного матеріалу  на умовах "ФОБ — іноземний  порт" додається (або віднімається) різниця вартості фрахту та страхування. Якщо поставки на експорт здійснюються наземним транспортом, розрахунок ціни виконується на умовах "франко-кордон" відповідної держави.

 

Для експортних операцій оптимальним  рівнем ціни прийнято вважати середню  величину з цін конкурентів. Якщо передбачається вихід у промислово розвинуті держави, то доцільно приймати не середню, а нижчу з цін, які наводяться.

 

При обґрунтуванні ціни експорту та підготовці цінових документів слід враховувати такі умови:

 

розрахунок ціни повинен  бути зроблений на підставі не менше  як трьох конкурентних пропозицій;

 

при визначенні ціни слід використовувати  різні поправки у вигляді коригуючих коефіцієнтів, які враховують різницю між комерційними та техніко-економічними умовами поставок;

 

використані цінові матеріали  повинні бути достатньо показовими, з типовими для даного товару умовами  продажу.

 

Крім цих умов, в угодах на експортно-імпортні поставки обумовлюється  характер цін, передбачених на майбутнє. Йдеться про встановлення твердої  фіксованої або плаваючої ціни. При  вирішенні цих питань слід враховувати, що існує група товарів, на які  в світовій практиці не прийнято в  угодах встановлювати фіксовані  ціни. У таких випадках використовується "формула ціни". Так, наприклад, при поставці нафтопродуктів можуть бути використані ціни на визначену  дату, які передаються телексом та факсом. Формула ціни погоджується при підписанні угоди та обумовлюється  відповідними поправками, які можуть сприяти підвищенню ефективності зовнішньоекономічних зв'язків. Значення цих поправок зростає  зі збільшенням обсягів поставок, що ставить значно виші вимоги до обґрунтування  ціни.

 

При розрахунку експортної ціни слід об'єктивно враховувати  як позитивні, так і негативні  характеристики товару. Для цього  використовують коригуючі коефіцієнти. Величина кожного з них встановлюється з урахуванням різниці між комерційними та техніко-економічними умовами поставки і погоджується з покупцем у процесі переговорів.

 

Таким чином, можна сказати, що, визначаючи рівень цін в угоді, сторони контракту звичайно орієнтуються на два види цін:

 

опубліковані - ціни, які  повідомляються у різних специфічних  джерелах, що, як правило, відображають рівень світових цін;

 

розрахункові ціни при  укладанні контрактів на нестандартне обладнання.

 

Після складання цін на комерційних умовах вводяться технічні і комерційні поправки до ціни.

 

 

 

Завдання 2. У результаті мір економічної політики уряду доходи резидентів Кувейту зросли на 10 %. У той же час витрати держбюджету зросли на 5%, сімей і підприємств – на 2 %. Як це впливає на платіжний баланс по поточних операціях та чому?

 

 

Завдання 3. В умовах високої інфляції який метод зовнішнього фінансування є більш вигідним? Отримання зовнішнього займу урядом, чи використання частини державних резервів – і чому?

Розглянемо, насамперед, переваги і недоліки обох методів:

 

1) Фінансування  дефіциту державного бюджету  за рахунок зовнішньої позики.

 

Перевага цього  методу полягає в можливості отримання  великих сум в умовах, якщо внутрішній займ з якихось причин неможливий або недоцільний, а фінансування дефіциту державного бюджету емісійним способом створює загрозу високої інфляції.

 

Недоліки цього  способу:

 

- Необхідність повернення  боргу і обслуговування боргу  (виплати як самої суми боргу,  так і відсотків по боргу);

 

- Неможливість побудови  фінансової піраміди для виплати  зовнішнього боргу;

 

- Необхідність відволікання  коштів з економіки країни  для виплати зовнішнього боргу  та його обслуговування, що веде  до скорочення внутрішнього об'єму  виробництва і спаду в економіці;

 

- При дефіциті  платіжного балансу можливість  виснаження золотовалютних резервів  країни.

 

2) Фінансування  дефіциту державного бюджету  за рахунок використання частини  державних резервів

 

Переваги цього  способу:

 

- Він не веде  до інфляції, оскільки грошова  маса не змінюється (частина заощаджень  домогосподарств у вигляді плати  за куплені державні облігації  переміщається до уряду, тобто  гроші лише переходять від  одного економічного агента до іншого), тому в короткостроковому періоді це не інфляційне спосіб фінансування;

 

- Це досить оперативний  спосіб, оскільки випуск і розміщення (продаж) державних цінних паперів  можна забезпечити швидко. Населення  в розвинених країнах із задоволенням  купує державні цінні папери, оскільки вони високоліквідні (їх  легко і швидко можна продати  - це «майже гроші»), високо надійні  (гарантовані державою, яка користується  довірою), практично неріскованние і досить прибуткові (по них сплачується відсоток) .

 

Недоліки цього  способу:

 

- По боргах треба  платити. Очевидно, що населення  не буде купувати державні  облігації, якщо вони не будуть  приносити доходу, тобто якщо  за ним не буде виплачуватися  відсоток. Виплата відсотків по  державних облігаціях називається  обслуговуванням державного боргу.  Чим більше державний борг (чим  більше випущено державних облігацій), тим більші суми повинні йти  на обслуговування боргу. А  виплата відсотків по державних  облігаціях є частиною витрат  державного бюджету, і чим вони  більші, тим більше дефіцит бюджету.  Виходить порочне коло: держава  випускає облігації для фінансування  дефіциту свого бюджету, виплата  відсотків по яких провокує  ще більший дефіцит. Більш того, два американських економіста, лауреат  Нобелівської премії Томас Сарджент і Нейл Уоллес довели, що боргове фінансування дефіциту державного бюджету може призвести до ще більш високої інфляції, ніж емісійне. Ця ідея отримала в економічній літературі назву теореми Сарджента - Уоллеса. Справа в тому, що держава, фінансуючи дефіцит бюджету за рахунок внутрішньої позики (випуску державних облігацій), як правило, будує фінансову піраміду, розплачуючись з минулими боргами позикою в сьогоденні, який потрібно буде повертати в майбутньому, причому повернення боргу включає як саму суму боргу , так і відсотки по боргу. Держава таким чином рефінансує борг. Якщо держава буде використовувати тільки цей метод фінансування дефіциту державного бюджету, то може настати момент, коли дефіцит виявиться настільки великий (тобто буде випущено таку кількість державних облігацій, і витрати з обслуговування державного боргу будуть настільки значні), що його фінансування боргових способом стане неможливим, і доведеться використовувати емісійне фінансування. Але при цьому величина емісії буде набагато більше, ніж якщо проводити її в розумних розмірах (невеликими порціями) щороку. Це може привести до сплеску інфляції в майбутньому. З цим пов'язаний другий недолік фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок внутрішньої позики:

 

- Даний спосіб  є неінфляційним тільки в короткостроковому періоді, а в довгостроковому періоді він може зумовити досить високу інфляцію. Парадоксально, але щоб уникнути високої інфляції, розумніше не відмовлятися від емісійного способу фінансування, а використовувати його в поєднанні з борговими;

 

- Істотним недоліком  боргового способу фінансування  є ефект витіснення приватних  інвестицій. Економічний сенс ефекту  витіснення полягає в наступному: збільшення кількості державних  облігацій на ринку цінних  паперів призводить до того, що  частина заощаджень домогосподарств  витрачається на купівлю державних  цінних паперів, а не на покупку  цінних паперів приватних фірм, що могло б забезпечити розширення  виробництва та сприяти економічному  зростанню . Це скорочує інвестиційні  ресурси і тому інвестиційні  витрати приватних фірм. Крім  того, боротьба за кредитні кошти  веде до зростання їх ціни - ставки відсотка, тобто до подорожчання  кредитів, у результаті інвестиційні  витрати фірм зменшуються.

 

Таким чином, у короткостроковому  періоді краще використовувати  зовнішню позику, а в довгостроковому - внутрішні резерви.

Завдання 4. Хай гранична продуктивність праці в виробництві торгуємих товарів Аt = 3, в виробництві неторгуємих -Аn = 2, загальна кількість праці, яка є в економіці, L = 120 людино-годин на рік зарплата W = 12 дол. в годину. Визначити ціну торгуємих і неторгуємих товарів?

24.Пусть предельная производительность  труда в производстве торгуемых  товаров At = 3, в производстве неторгуемых — An — 2, общее количество труда, имеющееся в экономике, L —120 человекочасов в год, зарплата W = 12 долл. в час.

 

А. Составьте уравнение  кривой производственных возможностей торгуемых и неторгуемых товаров. Каковы координаты точек, ее определяющих?

 

условиях: а) нефть, б) песок, в) станки, г) молоко, д) страхование личного имущества, е) вино.

 

Б. Определите цену торгуемых  и неторгуемых товаров.

 

В. Определите реальный обменный курс.