Безпека бізнесу

План

 Вступ  ______________________________________________________1 стр.

1. Розвідувальна діяльність служби безпеки підприємства.__________4 стр.

2 . Організація попередження посягань на економічну безпеку господарюючого суб’єкта.____________________________________________________8 стр.

3. Безпека — концептуальне ядро безпекознавства.______________11 стр.

Висновок.__________________________________________________13 стр.

Використана література_____________________________________ _15 стр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

  Центральною ланкою забезпечення безпеки підприємства взагалі є економічна безпека суб'єкта господарювання. Економічна безпека підприємства — це режим забезпечення отримання найкращого економічного ефекту від функціонування суб'єкта господарювання у вигляді прибутку чи досягнення соціальної мети.

Сучасний етап вивчення економічних  відносин сформував передумови зародження нової науки про економічну безпеку  підприємства — екосекент (від англ. economic security of enterprise). Екосекент — це економічний стан підприємства, стійкий (у межах критичних обмежень) проти зовнішніх та внутрішніх змін фінансово-господарського середовища, не віднесених до форс-мажорних обставин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Розвідувальна діяльність служби безпеки підприємства.

 

  Щоб уникнути ризиків на скільки це можливо ,спрогнозувати ,передбачити загрози підприємству розвідувальна діяльність служби безпеки  є найперспективнішою. Якщо знаєш звідки буде загроза і якою вона є тоді можливо захиститись або навіть «зіграти на випередження» тим самим зазнавши мінімальних збитків.

Спочатку оцінюються загрози економічній  безпеці підприємства політико-правового характеру, що включають: 
• внутрішні негативні дії (неефективне фінансове планування та управління активами; малоефективна ринкова стратегія; хибна цінова й кадрова політика); 
• зовнішні негативні дії (спекулятивні операції на ринку цінних паперів; цінова та інші форми конкуренції; лобіювання конкурентами недостатньо продуманих рішень органів влади); 
• форс-мажорні обставини (стихійне лихо, страйки, військові конфлікти) та обставини, наближені до форс-мажорних (законодавчі акти, ембарго, блокада, зміна курсу валют тощо). 
У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки підлягають аналізу: 
фінансова звітність і результати роботи підприємства (організації) — платоспроможність, фінансова незалежність, структура й використання капіталу та прибутку; 
конкурентний стан підприємства (організації) на ринку - частка ринку даного суб'єкта господарювання; рівень застосовуваних технологій і менеджменту; 
ринок цінних паперів підприємства (організації) оператори та інвестори цінних паперів, курс акцій і лістинг. 
На першій стадії процесу охорони цієї складової економічної безпеки здійснюється оцінка загроз негативних дій і можливої шкоди від таких дій. З-поміж основних негативних впливів на економічну безпеку підприємства виокремлюють недостатню кваліфікацію працівників, їхнє небажання або нездатність забезпечувати максимальну користь своєму підприємству. Ці обставини можуть зумовлюватися низьким рівнем управління персоналом, браком коштів на оплату його праці чи нераціональним їх витрачанням. 
Процес планування та управління персоналом, спрямований на охорону належного рівня економічної безпеки, має охоплювати організацію добору, найму, навчання й мотивації праці працівників, включаючи матеріальні та моральні стимули, престижність професії, волю до творчості, забезпечення соціальними благами. 
Важливою ланкою встановлення нормального рівня економічної безпеки є оцінка ефективності заходів, яка здійснюється через зіставлення загальної величини витрат на запобіжні заходи і втрат, яких могло б зазнати підприємство (організація). 
Процес охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки передбачає здійснення кількох послідовних етапів. 
Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції (збирання та аналіз інформації щодо особливостей технологічних процесів на аналогічних підприємствах і нових розробок у даній галузі, а також технологій, спроможних здійснити інтервенцію на галузевий технологічний ринок). 
Другий етап — це аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій. 
Третій етап передбачає здійснення: а) аналізу товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, і ринків товарів-замінників; б) оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства; в) прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних товарів. 
Четвертий етап присвячено переважно розробці технологічної стратегії підприємства, а саме: 
1) виявленню перспективних товарів з групи (номенклатури, асортименту), що виготовляється підприємством; 
2) плануванню комплексу технологій для виробництва перспективних товарних позицій; 
3) бюджетуванню технологічного розвитку підприємства на засаді оптимізації витрат за програмою, вибору альтернатив, опрацювання власних розробок або придбання патентів і необхідного устаткування на ринку; 
4) розробці загального плану технологічного розвитку підприємства; 
5) складанню плану власних корпоративних НДДКР згідно з планом технологічного розвитку підприємства. 
П'ятий етап — оперативна реалізація плану технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності. 
Шостий етап є завершальним. На цьому етапі аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів

Основні функції відповідних  служб підприємства, що в сукупності характеризують процес охорони інформаційної  складової економічної безпеки підприємства (організації): 
1) збирання всіх видів інформації, що стосується діяльності фірми (інформація щодо всіх видів ринків; інформація що характеризує політичні події й тенденції макроекономічного розвитку світової та національної економік; корисна науково-технічна інформація); 
2) аналіз одержуваної інформації з обов'язковим дотриманням загальновживаних принципів (систематизації, безперервності надходження, всебічного характеру аналітичних процесів) і методів (локальних із специфічних проблем, загально корпоративних) організації робіт; 
3) прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів на даному підприємстві, в країні тау світі стосовно конкретної сфери бізнесу (діяльності), а також показників, яких необхідно досягти суб'єкту господарювання (наприклад, у сферах технологічного розвитку, виробництва, фінансів); 
4) оцінка рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій для підвищення цього рівня на конкретному суб'єкті господарювання; 
5) інші види діяльності з розробки інформаційної складової економічної безпеки (зв'язок із громадськістю, формування сприятливого іміджу, захист конфіденційної інформації).                                                                        Оперативна реалізація заходів з розробки та охорони інформаційної складової економічної безпеки включає послідовне виконання певного комплексу робіт. 
А. Збирання різних видів необхідної інформації, що здійснюється через офіційні контакти з різноманітними джерелами відкритої інформації, неофіційні контакти з носіями закритої інформації, а також за допомогою спеціальних технічних засобів

 Недостатньо з позиції безпеки досліджується проблема зовнішніх контактів підприємства. Тут пропонується аналіз репутації співвиконавців, контрагентів, їхньої кредитоспроможності, фінансової спроможності; вивчення конкурентів, дослідження ринку, тобто забезпечення прикладних аспектів безпеки сучасного маркетингу. Винятком є лише комерційні банки, для яких вивчення потенційних клієнтів — питання виживання, тісно пов'язане з поверненням кредитів.

З позиції аналізу сучасного світового ринку послуг безпеки близько 60 % обсягу укладених угод становлять охоронні послуги; послуги технічного забезпечення та консультування — по 15 % відповідно; послуги приватного розшуку — 10 %.До найбільш перспективних видів послуг у сфері безпеки слід віднести збір інформації, у тому числі щодо кредитоспроможності бізнес-партнерів і надійності угод, надання комплексних послуг охорони комерційних підприємств, супроводження вантажів і цінностей, а також послуги щодо технічного захисту, підготовці кадрів захисту інформації.

 2 . Організація попередження посягань на економічну безпеку господарюючого суб’єкта

 

 

До об'єктів, що підлягають захисту  від потенційних загроз і протиправних посягань, належать: 
• персонал (керівні працівники; персонал, який володіє інформацією, що становить комерційну таємницю); 
• матеріальні цінності та фінансові кошти (будівлі, споруди, устаткування, транспорт, валюта, коштовні речі, фінансові документи); 
• інформаційні ресурси з обмеженим доступом; 
• засоби та системи комп'ютеризації діяльності фірми (підприємства, організації); 
• технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів. 
 
Служба безпеки фірми завжди має бути готовою до подолання критичної (кризової) ситуації, що може постати через зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу. Для управління безпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Головна мета діяльності кризової групи — протидіяти зовнішнім загрозам для безпеки фірми.За сучасних умов правове регулювання безпеки підприємницької діяльності набуває важливого значення.

Насамперед треба відзначити, що в Україні відсутній окремий  закон, який би регулював відносини  між суб'єктами права щодо захисту бізнесу чи корпоративних прав, або від зазіхань, як з боку злочинних угруповань, так і з боку корумпованих владних структур. Тож норми права, які регулюють вказані відносини, містяться в окремих законах України та в підзаконних нормативних актах. Найчастіше в цих нормах права особа (як суб'єкт права) виступає не як бізнесмен (тобто особа, що займається підприємницькою діяльністю), а як фізична особа (тобто незалежно від роду занять). Отже, суспільні відносини, пов'язані із забезпеченням безпеки бізнесу, регулюють такі нормативні акти:

1. Конституція України.

2. Кримінальний та Кримінально-процесуальний  кодекси України (тобто кодифіковані  збірники нормативних актів, що  передбачають кримінальну відповідальність  за порушення чинного законодавства  (у тому числі у сфері безпеки бізнесу), та нормативних актів, що визначають сам процес притягнення винних до кримінальної відповідальності).

3. Кодекс адміністративних правопорушень  (тобто кодифікований збірник  нормативних актів, що передбачають  адміністративну відповідальність  за порушення чинного законодавства).

Можна, звісно, заперечити, що який же це захист безпеки підприємницької діяльності, якщо навпаки, кодекси передбачають відповідальність (кримінальну чи адміністративну) за порушення, які вчиняють комерсанти чи фізичні особи при здійсненні комерційної діяльності. Наведемо приклад: є дві комерційні структури, одна ретельно дотримується законів, сплачує податки, при завезенні товару з-за кордону повністю сплачує митні збори, ліцензує свою діяльність — з цих виплат, звісно, складається кінцева ціна товару чи послуг, які фірма реалізує. Інша комерційна структура працює наполовину "в тіні" — не платить податків, завозить контрабандний товар, не ліцензує свою діяльність. Звісно, ціна товару чи послуг у цих двох структурах буде зовсім непорівнянною, внаслідок чого законослухняна комерційна структура збанкрутує, бо не витримає конкуренції з іншою комерційною структурою. Закони ж, встановлюючи покарання за протизаконну діяльність, не дають змоги комерсантам діяти незаконними методами, тим самим підтримуючи здорову конкуренцію та захищаючи права законослухняних конкурентів. Такі приклади можна навести майже по кожній нормі права.

4. Господарський та Цивільний,  Господарсько-процесуальний та Цивільно-процесуальний  кодекси України.

5. Закони України:

• "Про банки і банківську діяльність";

• "Про цінні папери і фондову  біржу";

• "Про акціонерні товариства ";

• "Про інформацію";

• "Про захист від недобросовісної  конкуренції";

• "Про захист інформації в автоматизованих  системах";

• "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні";

• "Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом";

• " Про інвестиційну діяльність";

• "Про державну податкову службу в Україні";

• "Про підприємства в Україні";

• "Про аудиторську діяльність";

• "Про оперативно-розшукову  діяльність";

• "Про організаційно-правові  основи боротьби з організованою  злочинністю".

Перелік законів може бути суттєво  доповнений, бо майже в кожному  з них є норми, які, регулюючи  діяльність суб'єктів права, обмежуючи  його права у вчиненні протизаконних  дій, тим самим забезпечують безпеку  підприємницької діяльності законослухняного суб'єкта права.

6. Декрети Кабінету Міністрів, постанови Кабінету Міністрів, положення Національного банку України, інші підзаконні нормативні акти виконавчої влади та відомчі накази та інструкції.

 

.

 

 

 

 

3. Безпека — концептуальне ядро безпекознавства.

 

 Загалом безпекознавство охоплює широке коло проблем.

Воно, по-перше, нерозривно пов’язане з реалізацією важливої національної ідеї — безпеки нації.

По-друге, саме безпекознавство заглиблюється в управління, право, геополітику, психологію, етнодержавознавство, кібернетику, досліджуючи корелятивний зв’язок організаційних та самоорганізаційних структур та можливість розроблення механізму управління ними.

По-третє, на безпекознавство покладається завдання розкриття природи безпеки, сучасне тлумачення поняття безпеки, принципу безпекоцентризму, вироблення підходів щодо загальної та приватних теорій безпекознавства, галузевих безпекознавчих дисциплін, співвідношення державної і недержавної системи безпеки в контексті нагальної потреби формування системи національної безпеки — стрижня сучасної державності .

Безпекознавчий  підхід — методологічний напрям в науці, основне завдання якого полягає у розробленні методів дослідження і конструювання систем безпеки різних типів, класів і рівнів. Провідний лейтмотив безпекознавчого підходу — вивчення та викладення реалізації забезпечення безпеки в практиці безпекотворення. Важливою складовою цього процесу є утворення функціонування державних і недержавних структур як єдиного цілого .

У безпекознавчому дослідженні безпека аналізується як певна множина елементів, взаємозв’язок яких обумовлює цілісні властивості системи. Головний акцент робиться на виявленні розмаїття зв’язків, які мають місце як зсередини досліджуваного об’єкту, так і у його взаємовідношеннях із зовнішнім середовищем.

Безпекознавчі міркування є  свідченням того, що безпека — не просто абстрактне визначення, а своєрідна сфера існування людини, нації, держави, ресурсів, що міцно пов’язує людину не лише одна з іншою, а й з тим навколишнім середовищем, в якому вона живе. Причому йдеться не лише про збереження матеріального, а й духовного, енерго-інформаційного колориту нашої планети .

Зрештою, безпека — це органічне поєднання і реалізації прагнення людини до існування в найбільш сприятливих для нормального життя та розвитку умовах і можливості забезпечення з боку державних або громадських організацій необхідного рівня захищеності людини від різного роду ризиків, небезпек, викликів і загроз.

Безпека — гармонія світу, людська симфонія в її нескінченних вимірах.

При дослідженні проблем  національної безпеки найбільшого  поширення і схвалення отримує  методологічний підхід, згідно з яким її першооснову складають інтереси окремих людей, з яких витікають  інтереси суспільства та держави  в цілому. При цьому держава розглядається як інструмент, за допомогою якого забезпечуються найкращі умови для розвитку особи, суспільства і самої держави, а узагальнена схема вирішення проблем національної безпеки на досягнутому рівні розвитку її теорії ґрунтується на трьох базових елементах: інтереси – загроза – захист.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

 

Слід усвідомити, що забезпечення економічної безпеки  господарюючого суб'єкта - вельми обширна  проблема, що включає в себе комплекс організаційно-правових, техніко-технологічних, адміністративних, виховних, фінансових та спеціальних заходів, спрямованих  на виявлення, попередження і припинення погроз та посягань на стабільність функціонування та розвитку підприємства. 
Сьогодні ефективна безпека підприємницької діяльності, як і всієї національної економіки, представляється фахівцям як система заходів, яка забезпечується на наступних взаємопов'язаних напрямках: захист від злочинного світу, захист від порушень закону з тим, щоб самим не потрапити під санкції; захист від недобросовісної конкуренції, захист від протиправних дій власних співробітників. 
Безпека сучасного комерційного підприємства забезпечується за допомогою наступних режимів: конфіденційності та захисту об'єктів інтелектуальної власності, що становить інформаційну безпеку; фізичної охорони, тобто забезпечення фізичної безпеки майна і персоналу підприємства. 
При обстановці на сучасному українському ринку розраховувати на ефективний захист своїх життєво важливих інтересів підприємець може лише за таких двох умов: 
- Якщо він здатний організувати процедурно-орієнтований процес, який, перш за все, повинен бути спрямований на позбавлення потенційного противника інформації про виробничих і торгових можливостях і намірах підприємства, головним чином шляхом виявлення та усунення індикаторів (тобто демаскуючих ознак, каналів витоку інформації), пов'язаних з плануванням і здійсненням підприємницької діяльності; 
- Якщо в цьому процесі будуть брати участь всі службовці підприємства, а не тільки його служба безпеки. 
Системний підхід до проблем забезпечення економічної безпеки полягає в тому, щоб припинити, скоротити або, принаймні, обмежити витік тих крупиць цінної інформації, які можуть дати конкурентам можливість заздалегідь дізнатися про те, що керівництво підприємства робить і планує. 
На жаль, у нас майже повністю відсутні такі необхідні для реалізації системного підходу складові, а саме: 
- Досить повна законодавча база, що регулює основні стосунки в сфері бізнесу. Наприклад, у нас недостатньо ще розвинене приватне право і юридичне забезпечення економічної діяльності; 
- Налагоджений реформою економічний механізм на регіональному рівні; 
- Достатній рівень включення суспільства в процеси економічних перетворень; 
- Ефективна національна статистика та контроль. 
Аналіз стану справ у сфері економічної безпеки підприємництва показує, що: 
- Забезпечення безпеки не може бути одноразовим актом, це безперервний процес, що полягає в обгрунтуванні і реалізації найбільш раціональних форм, методів, способів і шляхів створення, вдосконалення та розвитку системи безпеки, безперервному управлінні нею, контролі, виявленні її вузьких і слабких місць і потенційно можливих загроз бізнесу; 
- Безпека може бути забезпечена лише при комплексному використанні всього арсеналу засобів захисту у всіх структурних елементах виробничої системи і на всіх етапах технологічного циклу підприємницької діяльності; 
- Необхідний рівень безпеки не може бути забезпечений без належної підготовки персоналу підприємства та користувачів і дотримання ними всіх встановлених правил, спрямованих на забезпечення безпеки.