Аналіз природно-ресурсного потенціалу національної економіки

Із загальної  площі області 31.9 тис. км2 сільськогосподарські угіддя займають 2045 тис.га, або майже 86% території, в тому числі 12,2 під сіножаті та пасовища. Це значно перевищує можливості ландшафтів до саморегуляції, а тому активна водна ерозія завдає великої шкоди. За підрахунками, внаслідок ерозії втрачається ґрунту пересічно майже 22 тонни з гектара, що еквівалентно втратам до 40% потенційного врожаю. А всього щорічно в області змивається у річки та водойми біля І 80 тис. тонн гумусу. У сільському господарстві основними джерелами забруднення є великі тваринницькі комплекси, де не завжди чітко налагодженні вивезення гноївки на поля, і вона потрапляє у найближчі водойми, а також склади отрутохімікатів і мінеральних добрив, які е у кожному господарстві. Останніми роками в Україні заборонене внесення отрутохімікатів та мінеральних добрив за допомогою авіації, заборонене застосування деяких з них - найбільш стійких і токсичних та організовується їх збирання і вивіз на переробку. Усе більших масштабів набувають біологічні методи боротьби із шкідниками сільськогосподарських культур, однак сучасне інтенсивне землеробство неможливе без застосування різних хімічних сполук.

Ресурсозбереження — це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження ресурсозберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; стабілізація земельного фонду, відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих кар'єрів тощо; ефективне регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об'єктів.

Одним з вагомих  компонентів ресурсозбереження  є вторинний ресурсний потенціал. Навіть за кризових умов господарювання щорічно утворюється близько 600—700 млн. т відходів з номенклатурою більше ніж 50 найменувань, в структурі яких переважає видобувна, паливно-енергетична, металургійна, хімічна промисловість [3, с. 48]. У перспективі передбачається формування ефективного механізму вторинного ресурсоспоживання і залучення у цю сферу іноземних інвестицій. Зокрема, значного розвитку набуде вторинна металургія. Особлива увага приділятиметься розширенню напрямів використання макулатури, полімерної вторинної сировини, деревини; створюватимуться потужності по переробці картонної, скляної, металевої та пластикової тари і упаковки.

Важливим пріоритетом  є підвищення ефективності енергозбереження у зв'язку з тим, що Україна належить до енергодефіцитних країн і за рахунок власних джерел задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах менш ніж на 50%. Відповідно до Комплексної державної програми з енергозбереження на період до 2012 року передбачається: запровадити заходи, спрямовані на скорочення енерговитрат у виробництві енергомісткої продукції й здійснення комплексного фінансово-економічного та енергетичного аудиту найбільш енергоємних виробництв і закриття на цій підставі збиткових підприємств; провести реконструкцію та технічне переозброєння ТЕЦ промислових підприємств; впровадити економічний механізм заінтересованості в економії паливно-енергетичних ресурсів, нових енергозберігаючих маловитратних технологій; запровадити на енергоємних підприємствах автоматизовану систему обліку та управління витрат енергоносіїв; залучити до паливно-енергетичного балансу країни відновлювані та нетрадиційні джерела енергії[2, 56].

В цілому комплексний  розвиток усіх напрямів ресурсозбереження дасть змогу сформувати нову ідеологію господарювання, що базується на економному використанні наявної ресурсної бази, оптимальному співвідношенні первинних і вторинних ресурсів та маловідходному виробничому циклі.

ВИСНОВКИ

Україна належить до країн, з дуже великими обсягами та високою інтенсивністю використання природних ресурсів. Цьому сприяє наявність, різноманітність та багатство  видів ресурсів, добра господарська освоєність, доступність територій, сприятливі умови для їх експлуатації та зростаючи потреби людини та промислового виробництва в цих ресурсах. По-перше, за питомими (на 1 чол., на 1 км²) масштабами та інтенсивністю використання ресурсів, Україна випереджає всі розвинуті країни світу і, безперечно, займає перше місце в Європі. По-друге, великі обсяги виробництва та інтенсивне використання ресурсів визначили спеціалізацію економіки, яка характеризується високими масштабами споживання сировини, палива, матеріалів.

Основна задача на сьогодні – це питання комплексного та ефективного використання ресурсів в народному господарстві та збереження їх для наступних поколінь. Тут можна визначити основні напрямки державної стратегії раціонального природокористування:

постійний контроль за дотриманням надрокористувачами проектів розробки та технологічних схем при розробці родовищ корисних копалин;

розвиток заповідної справи та збереження біорізноманіття, розширення існуючих і створення  нових природно-заповідних об’єктів;

державне фінансування діяльності по лімітування, розміщенню та знешкодженню відходів;

запобігання забруднення  річок, озер, водосховищ, та ін. гідрологічних  об’єктів і підтримка їх сприятливого гідрологічного стану;

втілення сучасних технологій ведення лісового господарства та лісоексплуатації, відтворення корінних деревостанів і корінних фауністичних комплексів;

впровадження  еколого-економічних важелів раціонального  використання природних ресурсів та формування екологічних фондів для  фінансування природоохоронної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ГоликовА. П., Олійник Я. Б., СтепаненкоА. В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. — К.: Либідь, 1997. — 320 с.
2. Горленко Й. А., Руденко Л. Г., Малюк С. Н. Проблеми комплексного развития территории. — К. : Наукова думка, 1994. — 296 с.
3. Коротун І.М. Коротун Л.К. Коротун С.І. Природні умови та ресурси України: Навчальний посібник. - Рівне: УДАВГ, 1997. – 543 с.
4. Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів в Україні: Стат. збірник. К.: Знання, 2001. - С.313
5. Качан П.М. Розміщення продуктивних сил України. – Х.: Освіта, 1997. – 432 с.
6. Паламарчук М.М,. Паламарчук О.М.. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. – Київ, 1998. – 253 с.