Нотаріальна таємниця

     4) нотаріальний процес — це діяльність, результати якої обов'язково оформляються  у відповідних процесуальних  актах-доку-ментах. Порушення закріпленої законом форми вчинення нотаріальних дій спричиняє настання процесуальної санкції — визнання такої дії недійсною;

     5) нотаріальний процес — діяльність, яка безпосередньо пов'язана з  необхідністю використання різних методів і засобів юридичної техніки. Так, Правила ведення нотаріального діловодства встановлюють єдиний для державних і приватних нотаріусів порядок ведення нотаріального діловодства, складання та оформлення службових документів;

     6) нотаріальний процес характеризується складним структурним змістом. Елементами нотаріального процесу є його суб'єкти, стадії' і провадження.

     Представляє науковий і практичний інтерес визначення правової природи нотаріального процесу, і в першу чергу питання про те, до якого виду правовідносин належать нотаріальні. На нашу думку, нотаріальні правовідносини включають як правовідносини, які безпосередньо стосуються здійснення нотаріального процесу — нотаріальні процесуальні правовідносини, так і нотаріально-адміністративні правовідносини, які стосуються організаційної структури нотаріату, визначають взаємини між нотаріальними органами, приватними нотаріусами і іншими органами, які наділені державою владними повноваженнями, і регулюються як законодавством про нотаріат, так і іншими нормативними актами.

     Суб'єкти нотаріального процесу залежно  від функцій і цілей участі в процесі можуть класифікуватися  таким чином:

     1) особи, які здійснюють нотаріальне  провадження: державні і приватні  нотаріуси; посадові особи місцевих  органів виконавчої влади; посадові особи, зазначені в ст.40 Закону (головні лікарі, їх заступники по медичній частині або чергові лікарі лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв; директори і головні лікарі будинків для престарілих та інвалідів; капітани морських суден або суден внутрішнього плавання, що плавають під прапором України; начальники розвідувальних, арктичних та інших подібних до них експедицій; начальники, їх заступники по медичній частині, старші і чергові лікарі госпіталів, санаторіїв для військовослужбовців та інших військово-лікувальних закладів; командири (начальники) військових частин, з'єднань, установ і закладів, начальники місць позбавлення волі, які у випадках, передбачених законом, мають право посвідчувати заповіти та доручення;

     2) особи, які беруть участь у  нотаріальному провадженні. Виходячи зі змісту ч.2 ст.8 Закону це — громадяни і юридичні особи, за дорученням яких або відносно яких відбувалися нотаріальні дії, і їх представники.

     Метою нотаріального процесу є надання  суспільним відноси нам визначеної законом форми, яка має забезпечити захист і охорону прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

     У цій групі необхідно виділити дві підгрупи. До першої підгрупи варто  віднести осіб, які звертаються за вчиненням нотаріального провадження  з метою охорони своїх власних прав і інтересів або вступають у вже розпочате провадження, а саме: заявники (фізичні і юридичні особи) і заінтересовані особи, які можуть вступити в нотаріальний процес за власною ініціативою. До другої підгрупи варто віднести осіб, які порушують або вступають у нотаріальне провадження з метою охорони прав і інтересів інших осіб: процесуальні представники фізичних і юридичних осіб (представники, органи опіки та піклування);

     3) особи, які сприяють здійсненню  нотаріального процесу: експерти (ст.51 Закону), перекладачі (ст.15, 79 Закону), зберіга- чі та опікуни спадкового майна (ст.61 Закону), свідки (ст.94 Закону) і ін.

     Стадія  нотаріального процесу — сукупність нотаріальних процесуальних дій, спрямованих на одну найближчу процесуальну мету.

     У нотаріальному процесі можна виділити наступні обов'язкові стадії:

     1) порушення нотаріального провадження.  Дана стадія складається з  подачі заяви й прийняття її  посадовою особою, що вчиняє нотаріальну  дію. Прийняттю заяви передує  перевірка передумов на вчинення  тієї або іншої нотаріальної дії й умов здійснення цього права. Згідно зі ст.49 Закону нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законові; дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадовою особою; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень; угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, вказаним в її статуті чи положенні.

     Нотаріус  чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян.

     У стадії порушення нотаріального процесу нотаріусом здійснюються також дії, спрямовані на встановлення особи громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії (ст.43 Закону), і перевірка дієздатності громадян і правоздатності юридичних осіб, які беруть участь в угодах (ст.44 Закону);

     2) підготовка до вчинення нотаріальної  дії як стадія нотаріального  процесу має своєю метою створити необхідні умови для правильного вчинення нотаріальної дії й прийняття нотаріального акту. Зміст стадії підготовки становлять дії, пов'язані з:

     1) установленням кола фактів, що мають значення для даної справи;

     2) визначенням кола доказів, необхідних  для підтвердження цих фактів;

     3) вирішенням питання про склад  осіб, які повинні будуть взяти  участь у здійсненні даної  нотаріальної дії; 

     4) забезпеченням подання всіх потрібних доказів і доведення до відомості осіб, заінтересованих у справі, тієї інформації, одержання якої ними від нотаріуса передбачено законодавством;

     5) роз'ясненням особам, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій, їх змісту і значення з урахуванням можливих правових наслідків;

     3) розгляд нотаріальної справи  по суті та написання нотаріального  акта. Предметом діяльності нотаріуса  в стадії розгляду справи по  суті та вчинення нотаріального  акта є аналіз наданих доказових  матеріалів, їх дослідження і оцінка, на підставі чого буде зроблений висновок про застосування норм матеріального права, оформлений і виданий відповідний процесуальний документ.

     Вчинення  нотаріального акту полягає: у видачі свідоцтва про право на спадщину, про право на частку в спільному майні подружжя та ін.; у здійсненні виконавчого напису; у здійсненні посвідчувального напису на угодах, на договорах та ін.; у здійсненні напису про заборону відчуження майна; у складанні акта опису спадкового майна; у здійсненні морського протесту.

     Нотаріус  чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право відмовити  в їх вчиненні з підстав, зазначених у ст. 49 Закону України «Про нотаріат», наприклад, якщо вчинення нотаріальної дії суперечить закону, суперечить цілям, вказаним у статуті юридичної особи, неподання необхідних відомостей та документів тощо. Відмова на прохання особи, якій було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, має бути викладена письмово.

     Слід  відзначити, що деякі нотаріальні  дії характеризуються значними часовими межами, що надає їм характеру не одноразової дії, а певного розтягнутого у часі процесу. До таких прикладів належить охорона спадкового майна, прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів, прийняття документів на зберігання. Проте не дивлячись на те, скільки процесуальних дій вчиняє нотаріус для здійснення окремої нотаріальної дії, вона все одно складає зміст однієї стадії.

     4) Нотаріальне провадження — це  сукупність процесуальних дій,  вчинюваних нотаріусами і іншими суб'єктами нотаріального процесу в певному, закріпленому нотаріальним законодавством порядку.

     Четвертою стадією є реєстрація вчиненої нотаріальної дії. Згідно зі ст. 52 Закону України  «Про нотаріат», усі нотаріальні  дії, вчинені нотаріусами чи посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій. Для деяких нотаріаль­них дій обов'язковою є реєстрація в державних реєстрах — Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно, Спадковому реєстрі тощо.

     Виходячи  із критерію цілеспрямованості та змісту нотаріальні дії можна розділити на чотири групи і відповідно виділити чотири види нотаріальних проваджень:

     1) провадження по вчиненню нотаріальних  дій, спрямованих на посвідчення безспірного права;

     2) провадження по вчиненню нотаріальних  дій, спрямованих на посвідчення безспірного факту;

     3) провадження по вчиненню нотаріальних  дій, спрямованих на забезпечення збереження майна та документів;

     4) провадження по вчиненню нотаріальних дій, спрямованих на надання документу виконавчої сили.

     П'ята  стадія яка не є обов'язковою, —  це оскарження но­таріальних дій  або відмова в їх вчиненні. У  разі якщо заінтересована особа вважає, що нотаріус неправильно вчинив нотаріальну дію або неправильно відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії, вона вправі подати про це скаргу до суду. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література 

1. Л.С. Сміян, Ю.В. Нікітін, П.Г. Хоменко Нотаріат в  Україні: Навчальний посібник (2-е вид., стереотип.)/ За ред. Ю.В. Шкітіна. - К.: КНТ, 2008. - 680 с.
2. 2. Фурса С.Я. Нотаріальний процес: Теоретичні основи. — К.: Істина, 2002. - 320с.
3. Цивільний процес. Васильєв С.В., Харків: Одисей. 2008р. - 408 с.