Муниципальные финансы

Національний  технічний університет України

«Київський  політехнічний інститут» 
 
 
 
 
 
 

Контрольна робота з курсу «Муніципальне управління»

на тему: «Муніципальні фінанси в системі муніципального господарства» 
 
 

                                                  Виконала: студентка ЗАМ-62,

                           Кравченко Л.М.

                                                   Викладач: Кожем’яченко О.О. 
 
 

Київ-2012

План 

1. Сутність  місцевих фінансів.
2. Класичне і ресурсне трактування фінансових ресурсів муніципалітету.
3. Функції місцевих фінансів.
4. Муніципальний фінансовий механізм.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Сутність  місцевих фінансів.

Поняття „місцеві фінанси” є синонімом  поняття „фінанси місцевих органів  влади”. Синонімами цих понять можуть бути також муніципальні (комунальні) фінанси, фінанси громади, фінанси міста, області, району, селища. Це підтверджує те, що місцеві фінанси функціонують у різних формах у залежності від державного і територіального устрою тієї або іншої держави. В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси автономної Республіки Крим, фінанси областей (міст Києва і Севастополя), фінанси міст, фінанси районів (районів у місті), фінанси сіл, фінанси селищ.

Перш  ніж створювати місцеві фінанси, необхідно визначити межі між завданнями, що повинна вирішувати центральна влада, і тими завданнями, що мають бути вирішені місцевими органами влади.

Місцеві фінанси формуються як самостійна складова фінансової системи держави.

Таким чином, місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення виконання місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Ключові питання, на які нам необхідно  відповісти, перш ніж будувати місцеві фінанси, – це задачі, які необхідно вирішити центральним органам разом з тими галузями влади, котрим доручено керувати місцевими фінансами.

У кожній країні ці проблеми вирішуються по-різному. У колишньому СРСР ці функції виконувалися тільки центральними органами влади, а це викликало серйозні проблеми в економіці країни, особливо в 70–80 роки минулого сторіччя.

Процес  формування місцевих фінансів України, як свідчить практика десяти років  самостійності нашої держави, супроводжувався  рухом фінансів зверху вниз, тобто переважав дотаційний метод розподілу, від держбюджету дотації йшли в місцевий бюджет. А місцевому бюджетові потрібно було вирішувати проблеми фінансування: початкової і середньої освіти, охорони здоров’я, доріг місцевого значення, ветеринарної допомоги, благоустрою населених пунктів, догляду за інвалідами і сиротами, житлово-комунального господарства; здійснення житлового будівництва, забезпечення теплом, працевлаштування безробітних і їх перепідготовки, роботи ритуальних служб, збору й утилізації сміття, захисту екології, організації землекористування і т.п.

Слід  зазначити, що витрати, які закріплюються  за місцевими органами влади в  межах їхньої компетенції, поділяються  на обов’язкові і факультативні.

Обов’язкові витрати: здійснюються місцевими органами влади в обов’язковому порядку за переліком, визначеним законодавство України.

Факультативні витрати: здійснюються місцевими органами влади за їх власним розсудом, на основі рішень, прийнятих урядом країни, і відповідного законодавства.

Для виконання делегованих повноважень орган, що їх визначає, передає органам місцевої влади відповідні фінансові ресурси, тобто компенсує витрати місцевим органам влади. Це положення закріплене в Європейській Хартії про місцеве самоврядування і неухильно виконується в Україні.

Наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних положень і певної суми знань і вмінь остаточно сформувалося наприкінці XIX ст. Це явище об'єктивне  й зумовлене розвитком демократичних  засад у суспільстві. Так, у цей  період завершилось становлення в більшості країн світу, насамперед у Західній Європі, місцевого самоврядування, яке одержало законодавче закріплення в конституціях. Місцевими органами влади визначались комуни, общини, муніципалітети, штати тощо. Вони наділялися правами й відповідальністю в загальній системі державного управління та відповідною фінансовою базою.

 У  науковій літературі з'явились  теоретичні розробки про економічну  природу й сутність місцевих  фінансів, їхнє призначення та  роль. Слід зазначити, що саме  визначення місцевих фінансів постійно змінювалося. Найпоширенішим є визначення місцевих фінансів як "місцевого фінансового господарства" адміністративних одиниць, або як "сукупності матеріальних засобів", які перебувають у розпорядженні цих одиниць для досягнення їхніх цілей4. Є також визначення місцевих фінансів як "господарства місцевих спілок"5.

 У  науковій літературі соціалістичних  часів визначення місцевих фінансів  ототожнювалося з поняттям місцевих  бюджетів. Деякі дослідники цієї  проблеми дотримувались того погляду, що місцеві фінанси — явище, притаманне капіталістичним державам та країнам "третього світу". Проте домінуючою була точка зору, яка знайшла відображення у Великій Радянській Енциклопедії, де говорилось, що "місцеві фінанси в СРСР — це фінанси місцевого господарства і місцевих органів влади, складова єдиної системи фінансів СРСР. До місцевих фінансів належать фінанси соціалістичних підприємств усіх галузей місцевого господарства й місцеві бюджети.

 Місцеві  фінанси відіграють значну роль  у плановому розподілі та перерозподілі частини національного доходу відповідно до вимог економічних законів соціалізму для створення фондів грошових засобів, які використовуються місцевими радами з метою задоволення постійно зростаючих матеріальних і культурних потреб народу. Місцеві фінанси — важлива ланка зміцнення господарського розрахунку та здійснення фінансового контролю за виконанням підприємствами й організаціями місцевого значення господарських та фінансових планів і дотримання режиму економії".

 Це  досить громіздка й суперечлива конструкція відповідно до тоталітарної логіки дає визначення місцевих фінансів. Слід зазначити, що в цей період в умовах соціалізму не було великих здобутків у розвитку теорії місцевих фінансів.

 Проте  зарубіжна наукова думка в  галузі місцевих фінансів досягла значних успіхів і розвивалася за декількома напрямками. Один із них можна назвати теорією "природних прав общин". Вона має майже двохсотлітню історію. Суть цієї теорії полягає в тому, що община як самоврядний територіальний колектив є таким же суспільним утворенням, як і держава, причому община, на думку прихильників цієї теорії, є утворенням, що передувало виникненню держави. Тому держава не може скасовувати общині прав, які нею не надавалися.

 З  огляду на це органи місцевого  самоврядування мають власну компетенцію, вони не підпорядковані державній владі й перебувають поза межами цієї влади. Кожен територіальний колектив має власні завдання, які він самостійно визначає. Держава може впливати на діяльність територіального колективу через законодавство. Але вона не може позбавити його природних прав.

 В  іншому напрямку розвивалась  так звана "державна теорія  місцевого самоврядування". Вона  ґрунтується на твердженні, що  органи місцевого самоврядування  є органами державного управління. Ці органи створюються державою для реалізації державних функцій і завдань на місцевому рівні. Зрозуміло, що за цією теорією місцеве самоврядування не має власних природних прав, а є представником державної влади на місцях, права і обов'язки яких визначаються центральною владою.

 Виходячи  з вищесказаного, ключовим завданням  є питання визначення економічної  суті місцевих фінансів, що можливо  тільки тоді, коли об'єктивним  явищем стане саме місцеве  самоврядування. Тому передусім  доцільно з'ясувати, чи можуть  місцеві органи влади існувати самостійно, незалежно від центральної влади, тобто, чи є такі економічні явища, що належать виключно до компетенції місцевих органів влади. Слід зауважити, що в період середньовіччя траплялися випадки, коли окремі міста або тільки общини могли мати повну автономію і не входити до загальної системи організації державної влади. 

2. Класичне і ресурсне трактування фінансових ресурсів муніципалітету.

  У класичному розумінні місцеві фінансові ресурси — це сукупність фондів грошових засобів, які створюються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямовуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Головним напрямом використання місцевих фінансових ресурсів є фінансове забезпечення соціальної сфери та місцевого господарства.

  До  складу місцевих фінансових ресурсів входять:

• місцеві бюджети;
• фінансові ресурси підприємств, організацій та установ комунальної форми власності.

  Формування  місцевих фінансових ресурсів відбувається з участю централізованих та децентралізованих фондів грошових засобів.

Структурно-логічну  схему фінансових ресурсів регіонів наведено в схемі 1.

  Особливості формування доходів місцевих бюджетів полягають у розмежуванні кола повноважень між центральними та місцевими органами влади. Згідно з чинним законодавством сфери діяльності та завдання органів місцевого самоврядування поділяються на власні та делеговані повноваження. З метою виконання власних завдань органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції самостійно визначають мінімальний обсяг фінансових ресурсів.

Схема 1. Структурно-логічна схема фінансових ресурсів регіонів

  Як  економічна категорія, доходи місцевих бюджетів відображають відносини щодо формування та використання фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функцій місцевих органів влади.

       Виходячи  з ресурсної концепції міста  під місцевими фінансами слід розуміти більш широкий спектр коштів, а саме:

• бюджетні і позабюджетні кошти;
• кошти юридичних осіб, які розташовані або зареєстровані на території населеного пункту;
• кошти фізичних осіб.

  Способи мобілізації грошових коштів до доходної частини  
місцевих бюджетів базуються на загальних методах та джерелах фінансування. До них належать:

• пряме вилучення доходів з комунального сектора;
• отримання доходів від комунального майна та власних послуг;
• перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомогою податків;
• залучення муніципальних позик.

  Відповідно  до статті 9 Бюджетного кодексу України  доходи місцевих бюджетів класифікуються за такими групами:

1. податкові надходження;
2. неподаткові надходження;
3. доходи від операцій з капіталом;
4. трансферти.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Функції місцевих фінансів.

Місцеві фінанси – система формування, розподілу й використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них завдань та функцій.

Місцеві фінанси складаються:

- Місцеві  бюджети

- фінанси  підприємств, організацій та установ  комунальної форм власності

Фінанси місцевих органів влади як системи охоплюють кілька основних взаємопов’язаних структурних елементів: видатки, доходи, способи їх формування, місцеві фінансові інститути, суб’єкти та об’єкти системи та відносини між суб’єктами системи, системою й іншими ланками фінансової системи держави.

Головним  елементом фінансів місцевих органів  влади є видатки.

Основними функціями місцевих фінансів є:

1. Розподільча функція місцевих фінансів проявляється у порядку формування доходів і видатків місцевих бюджетів, цільових фондів органів місцевого самоврядування, за допомогою яких проходить складний процес забезпечення їх фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на місцеве самоврядування функцій і завдань. Кошти, які акумулюються в місцевих бюджетах і цільових фондах, розподіляються і використовуються на задоволення різноманітних місцевих потреб