Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Ноября 2012 в 18:49, реферат
В умовах прагнення України бути повноправним членом світового співтовариства основними завданнями сьогодення є дотримання світових стандартів у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності та створення такого механізму регулювання відносин у цій сфері, який за умов відповідності міжнародним вимогам слугував би національним інтересам. Програмне забезпечення, яке в умовах стрімкого технологічного розвитку постійно удосконалюється відповідно до вимог сучасності, є тим об'єктом інтелектуальної власності, який зазнає найбільшого впливу від правопорушень, що, в свою чергу, обумовлені суттєвою різницею між витратами інтелектуальних ресурсів на створення комп'ютерних програм та витратами на їх незаконне копіювання та розповсюдження. Значно ускладнює ситуацію із незаконним розповсюдженням та використанням програмного забезпечення в Україні також суспільне ставлення до цієї проблеми.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
ДВНЗ «Український державний хіміко-
Кафедра ТОРФП
Індивідуальне домашнє завдання
з курсу «Інтелектуальна власність»
на тему:
«»
Виконав:
студент групи 5-Ф-85
Матюк А.В.
Перевірив:
Білов В.В.
Дніпропетровськ
2012
В умовах прагнення України бути повноправним членом світового співтовариства основними завданнями сьогодення є дотримання світових стандартів у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності та створення такого механізму регулювання відносин у цій сфері, який за умов відповідності міжнародним вимогам слугував би національним інтересам. Програмне забезпечення, яке в умовах стрімкого технологічного розвитку постійно удосконалюється відповідно до вимог сучасності, є тим об'єктом інтелектуальної власності, який зазнає найбільшого впливу від правопорушень, що, в свою чергу, обумовлені суттєвою різницею між витратами інтелектуальних ресурсів на створення комп'ютерних програм та витратами на їх незаконне копіювання та розповсюдження. Значно ускладнює ситуацію із незаконним розповсюдженням та використанням програмного забезпечення в Україні також суспільне ставлення до цієї проблеми. В свідомості громадян нашої країни міцно закріпилось сприйняття комп'ютерних програм як невід'ємної частини або «безкоштовного додатку» до комп'ютера, але не до результату інтелектуальної діяльності людини, який безумовно є товаром. Практика вказує і на чисельні випадки несвідомого використання неліцензійних програм через недостатню поінформованість окремих осіб про незаконність таких дій [1].
Значимість комп'ютерних
Ефективна правова охорона комп'ютерних програм стимулюватиме творчі пошуки, сприятиме їх реалізації. Це тільки з першого погляду здається привабливим вільний обмін комп'ютерними програмами, їх копіювання без дозволу правовласників. Практично ж неурегульоване вільне використання комп'ютерних програм не стимулює творчу думку, зумовлює засилля компілятивних розробок, запозичення чужих ідей. Належна правова охорона зазначених об'єктів інтелектуальної власності сприятиме розвиткові торгівлі. Адже і той, хто продає, і той, хто купує, обопільно зацікавлені, щоб предмет ліцензійної угоди між ними був надійно захищений від використання третіми особами [2].
Крім того, необхідно враховувати, що відносини у сфері комп'ютерного програмування набагато випереджають ту нормативну базу, яка має їх регулювати.
Процесам охорони, використання та легалізації комп'ютерної програми присвячено низку робіт українських та зарубіжних учених, таких як: В. Машуков, В. Негрескул, С. Петренко. Теоретичні положення щодо правової охорони комп'ютерної програми останніми роками досліджувались під різними кутами зору у дисертаційних дослідженнях російських науковців: Є.І. Лебедєвої, А.П. Безсонової, В.І. Черячукіна, Р.Й. Ситдикової, О.А. Кузьміна, М.В. Котель-никова, а також вітчизняних дослідників: І.І. Ващин-ця, С.А. Дзіса, В.С. Дмитришина, [3] але, незважаючи на це, в правовій природі комп'ютерних програм та їх правовій охороні спостерігається значно більше теоретичних прогалин та дискусійних моментів, ніж сталих положень. Тому ситуація, що склалася як на теоретичному, так і на емпіричному рівні, є підтвердженням своєчасності та актуальності дослідження обраної проблематики.
Об'єктом дослідження в даній роботі виступає право інтелектуальної власності. У якості предмета, відповідно, можна назвати правову охорону комп'ютерної програми як об'єкта авторського права.
Мета роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства визначити проблеми, які виникають при охороні комп'ютерної програми, та окреслити пропозиції щодо вдосконалення законодавства в зазначеній вище сфері.
Отже, вважається слушним розпочати з історії виникнення та становлення нормативної бази для відносин, що розглядаються. В розвинутих країнах комп'ютери почали широко використовувати в 60-х роках XX ст. Спочатку жодних проблем у використанні комп'ютерних програм не існувало, оскільки вони продавались лише разом із комп'ютерами і, відповідно, охоронялись як невід'ємна їх частина - промислова власність. Проте після поділу ринків комп'ютерів і комп'ютерних програм з'явилась необхідність у забезпеченні ефективної охорони цих об'єктів, тим більше, що вони невпинно дорожчали. Фахівці з права інтелектуальної власності довго дискутували з приводу того, який вид охорони даних об'єктів обрати. Пропонувалися три варіанти:
— за допомогою патентів, тобто на праві промислової власності;
— за допомогою засобів авторського права;
— в режимі конфіденційної інформації або промислових секретів.
Висловлювалося багато аргументів за і проти. Так, прихильники охорони комп'ютерних програм за допомогою засобів права промислової власності відзначили, що комп'ютерні програми не носять літературного чи художнього характеру, що режиму охорони підлягає тільки форма вираження, але не ідеї, але цього вочевидь недостатньо для комп'ютерних програм. Крім того, термін охорони авторських прав є надто тривалим для охорони комп'ютерних програм. Також противники охорони шляхом застосування норм авторського права підкреслювали, що користувач комп'ютерної програми повинен мати в своєму розпорядженні архівну копію програми, що не вписується в доктрину авторського права, і що включення такого специфічного об'єкта, як комп'ютерні програми, до сфери дії авторського права може призвести конструкцію авторського права до ослаблення й розвалу. Але врешті-решт аргументи прихильників авторсько-правової охорони комп'ютерних програм перемогли, внаслідок чого було визнано, що:
— комп'ютерні програми є творами, а авторське право охороняє твір незалежно від жанру, цінності, призначення та форми вираження;
— введення комп'ютерної програми в пам'ять комп'ютера є рівнозначним відтворенню, а відображення на екрані комп'ютера - показу, отже, для комп'ютерних програм може застосовуватись модель майнових авторських прав, яке забезпечує закріплення виключних прав за автором і правовласником [4].
На міжнародному рівні питання про можливість і доцільність правової охорони комп'ютерної програми вперше розглядалось у 1971 році Консультативною групою урядових експертів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (надалі - ВОІВ). Потім роботи були продовжені Міжнародним бюро ВОІВ і Консультативною групою неурядових експертів протягом 1974-1977 років. Паралельно ця проблема обговорювалась у рамках Міжнародної асоціації з охорони промислової власності (надалі - МАОПВ) на конгресі в Сан-Франциско у 1975 році, на якому було вирішено розробити норми спеціальної охорони програмного забезпечення та користуватися можливостями, що надає національне законодавство (переважно у формі авторського права). У 1978 році ВОІВ були схвалені «Типові положення з охорони програмного забезпечення обчислюваних машин». Ці положення складалися з дев'яти розділів, містили визначення основних термінів, основні права на програмне забезпечення й умови їхнього виникнення, а також терміни їх дії і можливі компенсації тощо. Додатково розглядалася можливість укладення відповідного міжнародного договору з охорони програмного забезпечення. Однак у жодній з країн-учасниць ВОІВ ці положення не стали базовими принципами для прийняття спеціального законодавства. У результаті - виправдалися прогнози авторів Положень: вони були використані переважно для уточнення існуючих правових норм, а також стали найбільш повним узагальненням усіх проблем правової охорони програмного забезпечення і шляхів його вирішення.
У 1980-1983 роках у Сполучених Штатах, Великій Британії, Франції, Угорщині, Японії та інших країнах світу були прийняті зміни до законодавства про охорону авторських прав, що забезпечують ефективний захист програмного забезпечення. Таким чином, з порядку денного ВОІВ і МАОПВ було фактично зняте питання про введення спеціальної охорони програмного забезпечення, що випливає з основних ідей Положень 1976 р., та охорона прав авторів комп'ютерних програм й досі забезпечується відповідно до Женевської і Бернської конференцій [5].
Отже, на сьогоднішній день практично в усьому світі прийнята авторсько-правова модель охорони комп'ютерних програм, хоча на теоретичному рівні суперечки щодо ефективності такої охорони не вщухають. З іншого боку, в багатьох країнах комп'ютерні програми також визнаються і об'єктами патентної охорони, якщо виконуються всі умови патентоспроможності. Як правило, мова йде про ті випадки, коли комп'ютерна програма є частиною технологічного процесу, технічного пристрою тощо й сумісно з ними може бути визнана об'єктом патентної охорони.
Українське ж законодавство на сучасному етапі визначає комп'ютерні програми виключно як об'єкти авторського права. Так, ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р., визначає комп'ютерні програми як окремий об'єкт авторського права; ст. 18 вище зазначеного закону в повній відповідності з міжнародними конвенціями, учасницею яких є Україна, встановлює, що комп'ютерні програми охороняються як літературні твори незалежно від способу чи форми вираження програм [6]. Разом з тим, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. визначає, що комп'ютерні програми не можуть одержати охорону згідно з цим законом [7]. З іншого боку, п. 3 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» вказує, що передбачена цим законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору й поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані в творі. Це означає, що в Україні охороняється лише форма виразу програм, а їх структура, алгоритм й ідеї, що лежать в основі програм, не підлягають охороні й можуть вільно використовуватись третіми особами.
Також у п. 4 ст. 433 Цивільного кодексу України зазначено, що комп'ютерні програми охороняються як літературні твори [8]. Сьогодні як фахівців в галузі права, так і розробників програмного забезпечення цікавить, чому законодавець поєднав охорону літературних творів та комп'ютерних програм. Пояснення існують, але вони не є офіційними. Одне з них полягає в тому, що відповідно до норм авторського права захищається форма, в якій втілюється авторське бачення тієї або іншої ідеї. За характером форми відображення рядки літературного твору та комп'ютерної програми мають дещо спільне: і рядки літературного твору, і рядки комп'ютерної програми автор поновлює символами-літерами або символами-операторами. Тотожність творчого процесу щодо створення літературних творів і комп'ютерних програм стали підставою для вибору форми захисту для комп'ютерних програм. З приводу цього І. Вашинець вважає, що у разі експертизи порушення авторських прав на літературні твори чи комп'ютерні програми порівнюються відповідні тексти літературних творів, а для комп'ютерних програм - тексти зазначених програм. На думку ж Д. Жуванова, порівняння комп'ютерних програм із літературними творами є не зовсім коректним. На відміну від літературних творів, текст комп'ютерної програми у вигляді вихідного чи об'єктного коду не має самостійної цінності без можливості його застосування в комп'ютері. Отже, сприйняття комп'ютерної програми, тобто її тексту, відбувається не безпосередньо людиною, а опосередковано, за допомогою комп'ютера [9].
Розглядаючи охорону комп'ютерних програм як об'єкта авторського права, необхідно зауважити на основні позитивні та негативні риси такої охорони.
Головною позитивною рисою охорони комп'ютерних програм за допомогою механізму авторського права є презумпція авторства: тобто авторське право на комп'ютерну програму виникає при її створенні, і для його реалізації не потрібна обов'язкова реєстрація програми. Але реєстрацію можна здійснити за бажанням автора, причому вона має формальний характер і не вимагає багато часу.
Іншою позитивною ознакою є тривалий термін дії авторського права (в Україні - протягом всього життя автора і 70 років після його смерті). Але користь від такого тривалого терміну дії незначна, тому що ринок програмного забезпечення стрімко розвивається, і кожний рік або два виходять нові версії програм. На цьому, мабуть, усі переваги механізму охорони комп'ютерних програм авторським правом вичерпуються.
Очевидний же недолік авторського механізму охорони випливає із способу написання більшості сучасних програм. Як відомо, програми не пишуться «з чистого листа», а створюються в середовищі розробки при використанні певної мови програмування. При цьому програмісти більшою чи меншою мірою використовують вже готові шаблонні конструкції, які є в середовищі розробки. З огляду на механізм охорони авторським правом, будь-яка програма, створена в середовищі розробки (а це 80-90% від загальної кількості програм у світі), може вважатися складеним твором, з чим важко погодитися.
Розглядаючи комп'ютерну програму як твір літератури, не можна не відзначити такої особливості: будь-який фрагмент будь-якої програми можна використовувати «як цитату» в іншій комп'ютерній програмі, а це дає можливість безоплатно і безкарно тиражувати чужі ідеї і отримувати за це прибуток. Таке тиражування призводить до перенасичення ринку програмного забезпечення однотипними програмами [10, 37-43].
Статистичні дані свідчать, що за рівнем нелегального використання комп'ютерних програм в країнах Європи Україну випереджають лише Молдова та країни Закавказзя.
Аналіз спеціального та загального
законодавства у сфері охорони
інтелектуальної власності
Проаналізувавши вищевикладений матеріал, можна зробити узагальнення щодо охорони комп'ютерних програм нормами авторського права. В першу чергу потрібно наголосити на недосконалості саме цього інституту в охороні прав на комп'ютерні програми. Вбачається доцільним запозичення досвіду зарубіжних країн, які використовують комплексний механізм охорони з окремими елементами патентного права. Також пропонується доповнити Закон України «Про авторське право і суміжні права» спеціальним розділом про охорону комп'ютерних програм, де викласти значення термінів, що стосуються їх охорони, законодавчо закріпити право на державну реєстрацію комп'ютерних програм і процедуру його здійснення. Важливо додати положення про те, що закон не застосовується до мов програмування, синтаксису, алгоритмів комп'ютерних програм, які використовуються при їх створені. А також слід закріпити права законного користувача на виготовлення копії комп'ютерної програми. Внесення зазначених змін до законодавства дозволить зменшити в Україні використання неліцензійного програмного забезпечення, що сприятиме розвитку комп'ютерної індустрії та підвищенню темпів зростання економіки України.