Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Октября 2011 в 19:25, курсовая работа
Традиційно на підприємствах лікеро-горілчаної та безалкогольної промисловості України використовують пом¢якшену водопровідну чи артезіанську воду, вміст домішок у якій не завжди відповідає необхідним вимогам. Необхідно відмітити, що вода, яку використовують підприємства, дуже різноманітна за складом, який залежить від географічного розташування заводу, геологічного складу ґрунтів, забрудненості стічними водами, а також способів водоочистки, які функціонують на заводі.
Описані технологічні
прийоми дозволяють одержати воду заданої
і високої якості з вихідної, що
має різний склад і солевміст
не більш 500 мг/дм3. У випадках, коли солевміст
більш 500 мг/дм3 застосовують метод демінералізації
на установках зворотного осмосу і значно
рідше – іонного обміну. В перших схемах
відсутня необхідність використовувати
великі кількості кислоти і лугу, а других
є менші вимоги до попередньої підготовки
води, менша вартість, а також краща якість
води підготовленої.
Застосування установок
зворотного осмосу.
У деяких країнах
для приготування горілки використовують
цілком знесолену воду. Домогтися
високих смакових якостей таких
напоїв складно, тому що хімічно чиста
вода несмачна. Тому для лікеро-горілчаного
виробництва рекомендують частково знесолювати
воду або додавати солі після її повного
знесолення для надання бажаного смаку
технологічній воді.
Змінювати солевміст
води можна іонообмінним, вапняно-содовим
чи зворотноосмотичним методами.
Деякі вітчизняні фірми
роблять установки зворотного осмосу
(продуктивність до 500 м3/ч) з використанням
в основному закордонних
Особливе значення
для стабільної експлуатації зворотноосмотних
установок має технологічний вузол по
запобіганню кристалізації солей твердості.
У залежності від вихідних умов використовують
установки пом'якшення (видаляються катіони
малорозчинних солей), дозування кислоти
(збільшує розчинність карбонату кальцію
– основного накипутворюючого елементу),
дозування інгібітору (запобігає кристалізації
малорозчинних солей з розчину). Кращий
спосіб – іонообмінне пом'якшення. Однак
ця технологія вимагає використання реагентів
(хлориду натрію) і капітальних витрат.
Дозування кислоти приводить до зменшення
рН як вихідної, так і пермеату зворотноосмотичної
установки. У залежності від складу води
кількість кислоти, що витрачається, може
змінюватися від 5 до 200 мг/дм3.
Дозування інгібітору
вимагає меншої кількості реагентів (4-10
мг/дм3). Однак вітчизняні постачальники
інгібіторів не дають рекомендацій з їх
використанню, а імпортні реагенти дуже
дорогі. Використання інгібітору не вирішить
усі проблеми з попереднім очищенням води,
тому що вони мають обмежену область застосування
по концентраціях малорозчинних солей.
Зі збільшенням концентрації малорозчинних
солей необхідно підвищувати дозу інгібітору,
що економічно недоцільно.
У сьогодення використовують
три типи мембран в залежності
від їх селективності: ацетатцелюлозні,
поліамідні або тонкоплівчасті і полісульфонові.
Тип мембран вибирають відповідно до складу
вихідної води і вимог до якості підготовленої
води.
Ефективність процесу
обробки води визначається якістю мембран,
що повинні задовольняти наступним вимогам:
мати високу селективність і проникність,
хімічну стійкість до дії оброблюваної
води і механічну міцність.
В даний час на
лікеро-горілчаних підприємствах використовують
мембранні установки
Информация о работе Способи водопідготовки для виробництва алкогольних та безалкогольних напоїв