Підлогові покриття

      Піщаник - набагато менш ефектний, але зате й менш дорогий камінь. Він містить кристали кварцу й дуже різноманітний у кольоровому відношенні - від рожевого до зеленого.

      Для сланцю характерна сіра, сіро-блакитна й сіро-зелена гама. Плити мають  шляхетну рельєфну поверхню. Натуральний колір можна при бажанні штучно підсилити або затемнити. Правильно оброблений, він досить довговічний. Як матеріал для підлоги сланець має одну неприємну особливість: вологий він стає дуже слизьким, однак цей недолік усувається завдяки спеціальній обробці.

     М’які породи майже не використовуються [13].

 

      1.3. Чинники формування асортименту  та властивостей будівельних  товарів для підлоги 
 

     На  формування асортименту підлогових покриттів впливають більш за все: широкий спектр матеріалів, які  використовуються для їх виробництва, різноманітність технологій та способів виробництва.

     Наповнення  ринку будівельних матеріалів для підлоги за рахунок постійного розширення асортименту визначається використанням нових матеріалів для виготовлення, розробкою нових технологій (а отже, нових видів покриття), комбінуванням матеріалів та технологій, що вже відомі та широко використовуються.

     Головні властивості будівельних матеріалів для підлоги залежать від:

• виду матеріалу виготовлення;
• якості матеріалу;
• дотримання технологічного процесу;
• дотримання режимів зберігання та транспортування;
• дотримання пропозицій щодо умов та терміну експлуатації [14].

      Для забезпечення надання їм еталонних властивостей у виробництві покриттів для підлоги повинні застосовуватися наступні полімерні рулонні і плиткові матеріали:

      - полівінілхлоридний лінолеум на  теплозвукоізоляційній підоснові (ГОСТ 18108-80), на тканинній підоснові (ГОСТ 7251-77), без підоснови (ГОСТ 14632-79), зі вспіненим шаром і друкованим малюнком (ТУ 400-1-227-92) і гумовий лінолеум - релина (ГОСТ 16914-71);

      Лінолеум  повинен поставлятися на будівельні об'єкти у вигляді сувоїв заводського намотування.

      Сувої лінолеуму слід транспортувати і зберігати в суворо вертикальному положенні в один ряд по висоті.

      Лінолеум  у вигляді зварних килимів (розміром на кімнату) і синтетичні килимові матеріали повинні поставлятися в рулонах, намотаних на дерев'яні, картонні або пластмасові осердя діаметром 100-150 мм, лицьовою стороною всередину і обв'язані шпагатом в трьох місцях.

 

      1.4 Вимоги до якості будівельних товарів для покриття підлоги 
 

     Технічні  характеристики та вимоги до якості покриттів  для підлоги регламентуються  наступними нормативними документами:

     ГОСТ 7251-77 Линолеум поливинилхлоридный на тканевой подоснове. Технические условия

     ГОСТ 14632-79 Линолеум поливинилхлоридный многослойный и однослойный без подосновы

     ГОСТ 16914-71 Линолеум резиновый многослойный - релин

     ГОСТ 18108-80 Линолеум поливинилхлоридный на теплозвукоизолирующей подоснове

     ГОСТ 19247-73 Алкидный линолеум

     ТУ 400-1-227-92 Линолеум поливинилхлоридный со вспененным слоем и печатным рисунком

     Вимоги  до покриттів підлоги умовно розділяють на загальні, яким повинні відповідати всі підлоги, експлуатаційні та спеціальні, залежно від призначення та виду покриття (рис.5). 
 

Рис. 5. Групи вимог, що висуваються до підлогових покриттів

     До  загальних вимог відносяться: зносостійкість, рівність, ковзкість і нешкідливість.

     Зносостійкість  покриття (порівняльна) оцінюється по величині стираності матеріалу покриття, яка виражається в мкм для  рулонних і плиткових полімерних матеріалів і г/см² для керамічних, бетонних і кам'яних матеріалів.

     Рівність  підлоги необхідна для ходіння, гарного стоку води і технологічних рідин, очищення від забруднень, а також забезпечення естетичних властивостей покриття. Рівність покриття оцінюється величиною просвіту між 2-метровою рейкою і поверхнею підлоги. Ця величина залежить від типу покриттів (СНіП 3.04.01-87, таблиця. 25).

     Ковзкість впливає на безпеку пересування  людей і транспортних засобів. Покриття підлоги не має бути слизьким.

     Нешкідливість матеріалу покриття характеризується відсутністю хімічних шкідливих  виділень.

     Експлуатаційні  вимоги, яким повинні задовольняти покриття підлоги, визначаються призначенням будівлі (приміщення) і дією на підлогах в процесі експлуатації. Експлуатаційні дії підрозділяються на наступні групи: механічні, рідинні, теплові і спеціальні.

     Механічні дії бувають різного вигляду  і інтенсивності. Стійкість покриттів  підлоги до механічних дій оцінюється міцністю при стискуванні і при вигині, стираністю, стійкістю до ударів. Механічні навантаження враховують при розрахунку товщину підстилаючого шару і визначенні товщини покриття.

     Рідинні дії виникають в результаті взаємодії  рідини з матеріалом підлоги і  інтенсивності попадання на нього  різних рідин: води, розчинів кислот або лугів, речовин тваринного походження (крові, жирів, молока), мінеральних маслі, органічних розчинників (бензину, ацетону і ін.).

     Теплові дії від гарячих предметів  і рідин при їх попаданні на підлогу, від випромінювання гарячих предметів, печей і різного технологічного устаткування [15].

     Спеціальні  вимоги, що пред'являються до покриттів підлоги, - теплозасвоюваність, диелектричність, безпильність і ін. Теплозасвоюваність характеризується кількістю тепла, що віднімає підлога від ніг (ступні) людини. Нормативна величина коефіцієнта теплозасвоюваності покриття встановлюється залежно від типу будівель і призначення приміщень.

     Діелектричність - відсутність накопичення статистичної електрики.

     Властивість матеріалів електризуватися найчастіше спостерігається на поверхні полімерних покриттів підлоги.

     Зниженою електрилізацією характеризуються полімерні матеріали з антистатичними властивостями.

     Безпильність - повна відсутність відділення продуктів зносу покриття підлоги, що утворюються від руху людей. Ця вимога пред'являється до покриття підлоги, якщо запилена продуктами зносу покриття підлоги веде до збільшення значень ГДК пилу, встановленому для приміщень з урахуванням їх призначення і експлуатаційних вимог[16].

     Залежно від призначення будівлі й характеру процесу, що протікає в приміщеннях, підлоги повинні задовольняти наступним нормативним вимогам:

• бути міцними, тобто мати високу опірність зовнішнім впливам (стирання, опір ударам);
• мати високі рівні ударо- та повітре- шумоізоляторами;
• бути не слизькими й безшумними;
• легко піддаватися очищенню;
• бути індустріальними в обладнанні;
• у вологих приміщеннях підлоги повинні бути водостійкими й водонепроникними;
• у пожеженебезпечних приміщеннях – неспалахуючими [17].

     Основні вимоги, які пред`являються до підлог, — жорсткість, міцність, хороша теплоізоляція, зносостійкість.

     До  матеріалів для покриття підлоги  пред'являють ряд вимог:

• низька стираність;
• низьке водопоглинання;
• еластичність;
• достатня довговічність;
• гігієнічність;
• необхідні тепло- і звукоізоляційні властивості;
• можливість індустріалізації будівельних робіт;
• відсутність токсичних домішок;
• гарний зовнішній вигляд [18].

     Якість  деревини, з якої виготовляють паркет, повинна відповідати наступним  основним вимогам:

• на лицьовій стороні планок не допускаються тріщини, частково зросші і не зросші сучки, допускається не більше одного зрослого сучка на планці розміром: на лицьовій стороні не більше 5 мм, а на зворотній – 10 мм;
• тріщини можуть бути тільки на зворотному боці і краях глибиною не більш 3 мм, довжиною не більше 1/5 ширини планки;
• на лицьовій стороні планки не допускаються також серцевина і подвійна серцевина, червоточина, хімічне фарбування і побуріння від грибків, відколи, задири, обзол, негладкі ділянки;
• нахил волокон по поверхні лицьового шару планки не повинен перевищувати 3 % для хвойних і 5 % для листяних порід деревини;
• завилькуватість і крень можуть бути на відстані не менше 50 мм від торця, але в паркету із сосни і берези вони не допускаються;
• на зворотному боці планки допускається на окремих ділянках хімічне фарбування, завилькуватість і крень, серцевина одинарна і подвійна й обзол (але не більше 1/3 по висоті планки і глибиною до 2 мм);
• на зворотному боці і на крайках гребенів допускаються недофрезеровані (шорсткі) ділянки площею не більше 30%;
• вологість деревини штучного паркету не повинна перевищувати 9 ± 3%.

     До  полімерних обробних матеріалів пред'являються наступні вимоги:

• на плитках полістиролів не допускаються тріщини, здуття і напливи, а також включення діаметром більше 0,3 мм;
• всі полімерні матеріали для покриття підлоги повинні мати встановлені для них розміри, бути рівномірними по товщині, а лицьова поверхня має бути гладкою, без напливів, подряпин, раковин і вмятин;
• теплостійкість плиток має бути не менше 70°С;
• лицьова поверхня паперово-шаруватого пластика повинна бути глянцевою або матовою, однорідною за кольором та малюнком, не мати сторонніх включень;
• листи пластика мають бути прямокутними і мати прямолінійні кромки;
• за фізико-механічними і хімічним властивостям паперово-шаруватий пластик повинен відповідати вимогам ГОСТу;
• ГОСТ 862.1-85 «Паркет штучний» визначає гранично допустимі відхилення планок від стандарту: по довжині і ширині вони не повинні перевищувати 0.1 мм, а по товщині - 0.2 мм;
• рулонні покрівельні матеріали повинні випускатися розмірами, що нормуються ГОСТ розмірів, мати тестовану температуру розм’якшення і кількість просочувальної і покривної маси;
• полотно має бути гнучким і в рулонах не злипатися;
• тріщини, дірки, розриви і складки не допускаються.

     Особливі  високі вимоги пред'являються до полімерних будівельних матеріалів, які використовуються всередині приміщення: вони мають бути нешкідливі і гігієнічні.

     Синтетичні  килимові матеріали (килими) для підлоги  повинні відповідати наступнимвимогам:

     - кромки килимів мають бути  рівними і паралельними;

     - не допускаються розриви, пропуски  ворсу і забруднення;

     - вспінена підоснова повинна мати рівномірну товщину, бути без тріщин, зморшок глибиною більше 1 мм і напливів;

     - допуски по товщині килима не повинні перевищувати 0,6 мм;

     - переплетенняниток ворсової пряжі килима має бути щільне;

     - пружність ворсу і вспіненої підоснови покриття має бути не менше 90%;

     - покриття не повинні змінювати свій колір під впливом сонячних променів і води;

     - розміри полотна мають бути стабільними. Відхилення від початкового розміру - усадка допускається не більше 1,0%, а розширення не більше 0,5% [19].

 

      2. ДОСЛІДНА ЧАСТИНА 
 

     2.1.Об’єкт  та методи дослідження 
 

     Обєктом даної роботи було обрано лінолеум, один з найрозпосвюдженіших видів покриття.

     Лінолеум, насамперед, характеризується наступними якостями:

     1) характеристики рулону:

• ширина ( від 1,5 до 4 м і навіть до 5 м - але досить рідко і тільки по спецзамовленню)
• довжина 12-27 м, довжина промислового рулону може досягати 100 м.

     2) характеристики матеріалу:

• товщина ( від 1,35 до 4 мм);
• товщина верхнього захисного шару ( від 0,12 до 0,6 мм).

     3) показники фізико-механічних властивостей:

• теплоізоляція;
• шумопоглиння (звукоізоляція);
• зносотійкість;
• антистатичні якості (якщо лінолеум використовується в спеціальних приміщеннях);
• абсолютна залишкова деформація;
• зміна лінійних розмірів, %;
• питомий поверхневий електричний опір, Ом;
• міцність зв'язку між лицьовим захисним шаром із плівки й наступним.