Інвестиційна функція та рівень інвестування національної економіки

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Января 2011 в 01:07, реферат

Краткое описание

Загальновідомо, що ефективне реформування економіки будь-якої країни, її структурне перетворення з якісним оновленням товаровиробництва, ринкової та соціальної інфраструктури немислимі без відповідних капіталовкладень, тобто без належного інвестування. Без надійних капіталовкладень неможливо забезпечити створення і впровадження новітніх технологій, систем сучасної організації та управління товаровиробництвом і збутом продукції, розвиток ринкової інфраструктури, інформатизацію суспільства тощо.

Содержание работы

Вступ

1.Сутність інвестицій
2.Інвестиційні функції
3.Динаміка інвестування в економіку України
Висновок

Список використаної літератури

Содержимое работы - 1 файл

макроекономіка.doc

— 144.50 Кб (Скачать файл)

    Підсумовуючи, виразимо залежність бажаного обсягу основного капіталу від граничних витрат на капітал та очікуваних обсягів виробництва такою формулою:

                                   

    Рівняння показує, що бажаний обсяг основного капіталу знаходиться в оберненій залежності від граничних витрат на капітал і в прямій залежності від очікуваних обсягів виробництва.

    Розрив  між наявним і бажаним обсягами основного капіталу зумовлює попит  на інвестиції протягом майбутнього  періоду. В кожному поточному періоді цей попит залежить від швидкості нарощування основного капіталу.

    З урахуванням попиту на відновлювальні інвестиції (d × Kt), поточний попит на валові інвестиції в неокласичній функції інвестицій в основний капітал можна визначити такою формулою:

 

Проста  інвестиційна функція

    У макроекономічному моделюванні  використовується проста інвестиційна функція, в якій базовою змінною попиту на інвестиції є лише процентна ставка. Це пояснюється двома обставинами: по-перше, процентна ставка є спільним чинником всіх компонентів інвестиційного попиту; по-друге, процента ставка є тим чинником, на який може впливати кон’юнктура на ринку позичкового капіталу і монетарна політика. Вплив інших чинників на інвестиційний попит ураховується в автономній складовій простої інвестиційної функції. Крива, яка відображує обернену залежність між інвестиціями і процентною ставкою, має від’ємний нахил. Вплив інших чинників на інвестиційний попит викликає зміщення цієї кривої у відповідний бік. До складу інших чинників інвестиційного попиту відносяться технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на прибуток підприємств, ділові очікування.

    Серед методів такого дисконтування найліпшим  уважається метод чистої дисконтованої  вартості, за яким прибутковість інвестиційного проекту визначається як різниця між дисконтованою вартістю очікуваних доходів і дисконтованою вартістю очікуваних витрат. Припустимо, що ставка дисконту дорівнює R; за перший рік реалізації проекту дохід та витрати становлять відповідно ; за другий рік — і т. д. За таких умов чисту дисконтовану вартість (NPV) проекту можна обчислити за формулою

                                             

    Якщо  чиста дисконтована вартість додатна (NPV > 0), то інвестиційний проект є потенційно прибутковим; якщо вона від’ємна (NPV < 0), то інвестиційний проект є збитковим і від нього слід відмовитися.

    Спільним  для всіх методів оцінювання прибутковості  інвестиційних проектів є те, що між процентною ставкою і попитом на інвестиції існує обернена залежність. За традиційним методом процентна ставка слугує нижньою межею норми прибутковості проектів, в які підприємцям вигідно вкладати інвестиції. Чим нижчою є процентна ставка, тим більша кількість інвестиційних проектів стає об’єктом попиту. Згідно з методом чистої дисконтованої вартості процентна ставка безпосередньо впливає на прибутковість інвестиційного проекту. Чим нижчою є ставка дисконту, тим більшими є чиста дисконтована вартість і попит на інвестиції.

 

3. Динаміка інвестування в економіку України 

    На  сьогодні загальні правові, економічні і соціальні умови інвестиційної діяльності в Україні визначаються Законом України „Про інвестиційну діяльність'' від 18 вересня 1991р. №1560-ХІІ, також Указом Президента України «Про кредитні списки» від 12 березня 1993р. Особливості режиму іноземного інвестування встановлюються Законом України від 19 березня 1996р. №93/96-ВР „Про режим іноземного інвестування". Дозволені банками операції, пов'язані з інвестиційною діяльністю, передбачені Законом України від 7 грудня 2000р. №2121-111 „Про банки і банківську діяльність", а Законом України від 15 березня 2001р. №2299/111 „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" визначаються правові і організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, порядок розкриття інформації.

    Для аналізу впливу інвестиційної діяльності на основні макроекономічні показники, в першу чергу на ВВП, спочатку прослідкуємо за інвестуванням в  економіку України протягом періоду незалежності за індексами інвестицій в основний капітал. В обсяги інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень) включені витрати на будівництво, реконструкцію, розширення та технічне переоснащення діючих підприємств усіх видів економічної діяльності, витрати на будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, витрати на придбання машин та обладнання без здійснення капітального будівництва.

    Розглянемо  динаміку інвестування в економіку  України за джерелами фінансування: 
 
 
 

Табл. 1

 

    Як  видно з таблиці 1 з кожним роком  рівень інвестування в Україні збільшувався. В порівнянні з 2000 роком рівень інвестицій збільшився майже у 8 разів, що однозначно має позитивний вплив на національну  економіку. Найбільші надходження  здійснювались з приватного сектору за рахунок власних коштів підприємств. Не менш важливе значення в інвестиційній діяльності відіграли кредити банків.

    Дана  статистика свідчить про покращення інвестиційного клімату в Україні  не дивлячись на нестабільну політичну  ситуацію.

    Інвестиційний клімат в Україні складається з безлічі складових, головними з яких є ступінь довіри інвесторів до органів влади, стабільність й прогнозованість економічної й політичної ситуації, прозорі ринкові й структурні перетворення, наявність відповідної ринкової інфраструктури, ріст економіки.

    Для підвищення захисту іноземних інвестицій Законом України від 16.03.2000 №1547-ІІІ  ратифіковано Вашингтонську конвенцію 1965 року про порядок дозволу інвестиційних  спорів між державами й іноземними особами.

    У 2006 році зусилля Уряду були спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату й подолання нестабільності, що виникла внаслідок ліквідації в законодавстві пільг для інвесторів, які реалізовували інвестиційні проекти в технопарках і вільних економічних зонах, а також нестабільності через затяжну дискусію, що стосується реприватизації раніше приватизованих підприємств, посилення податкового преса й лібералізації торговельного режиму.

    Свідченням  цього була активізація інвесторів на вітчизняному ринку й збільшення обсягів залучення прямих іноземних інвестицій.

    У цілому, приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни за 2007 рік склав 63 232 млн. грн.

 

    Висновок 

    Інвестиції  —  вкладання   капіталу  в  різні   сфери   та  галузі 
народного господарства всередині країни та за її межами з метою 
привласнення прибутку.

    Інвестиції  можуть класифікуватись за   різними  ознаками, а саме: 
залежно від фонду, за рахунок якого формуються; залежно від джерела 
фінансування; за формами власності; залежно від строків освоєння; за 
об'єктами вкладання; за способом участі в інвестиційному процесі; за 
регіональною ознакою; залежно від мети.

    Законодавче поле з питань інвестиційної діяльності розвивається 
досить  інтенсивно.   Базовим  законом,   що  характеризує   інвестиції та 
інвестиційну діяльність є Закон України „Про інвестиційну діяльність".

    Дослідження нормативно-правової бази є необхідною передумовою 
прийняття адекватного інвестиційного рішення. При цьому необхідно брати 
до уваги всі аспекти нормативно-правового регулювання, визначати характер 
і напрямки його впливу на процес інвестування а також з'ясувати ступень 
корисності такого впливу з точки зору інвестора.

    Підводячи підсумок, необхідно сказати, що загалом  інвестиційно-підприємницький клімат України є складним. Залучаючи до країни іноземний капітал, не слід забувати, що з нинішньої кризи Україну виведуть лише власні зусилля. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті у тій же сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід майже не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств з формальною іноземною участю, які претендують на пільгове оподаткування.

    Необхідно намагатися створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних. І мова не про те, щоб надати їм гроші на здійснення інвестицій. Українському приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи при здійсненні довгострокових капіталовкладень.

 

    Список  використаної літератури 

       1. Багрянов В.К. Показники інвестиційної діяльності в Україні та їх значення // Український бизнес - 2006 - №1

       2. Плахій М.О. Вплив інвестиційної політики на економічний розвиток регіонів //  Фінанси України – 2007 - № 8

       3. Симоненко Л.І.  Інвестиційний процес в Україні в умовах перехідної економіки // Фінанси України – 2004 -№5

       4. Крупка    І.М.    Формування    макроекономічного    інвестиційного 
середовища в Україні. // Фінанси України - 2004.-№4

       5. Чечетов М. Іноземні інвестиції: макроекономічний аспект. // Економіка України -2004 - №8

       6.  www.ukrstat.org.ua  
 
 

Информация о работе Інвестиційна функція та рівень інвестування національної економіки