Фасування продовольчої продукції: організація діяльності, перевірки, відповідальність

Фасування продовольчої продукції: організація  діяльності, перевірки, відповідальність

Фасування продовольчої продукції:  
організація діяльності, перевірки, відповідальність  
 
 
 
І. Організація діяльності з фасування продовольчої продукції 
 
При організації діяльності з фасування харчових продуктів приватний підприємець повинен дотримуватися загальних вимог, що ставляться під час провадження підприємницької діяльності: санітарні, пожежні вимоги до приміщення; а також спеціальні вимоги: вимоги до наявності та порядку ведення необхідної документації; медичні вимоги до працівників і вимоги до обов'язкової наявності певних посад при веденні діяльності з фасування. 
 
Умови в приміщенні повинні відповідати загальним вимогам, що ставляться до приміщень, в яких здійснюється підприємницька діяльність. 
 
Має бути враховано і дотримано вимог щодо безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини; вимог, що стосуються якості упакування і кількості продукції у фасованій упаковці. Такі вимоги встановлено Законом України «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23.12.97 р. № 771/97-ВР (далі – Закон № 771). 
 
Питання документального підтвердження якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини регулюються статтею 5 Закону № 771. Так, документами, що підтверджують якість та безпеку такої продукції є, наприклад: 
 
1) декларація про відповідність, що видається виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, або 
 
2) сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання відповідності (для певної категорії продукції); 
 
3) висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, свідоцтво про державну реєстрацію, гігієнічний сертифікат (для певних видів продукції). 
 
Згідно з абзацом 11 розділу 2 Інструкції про порядок здійснення державного метрологічного нагляду за кількістю фасованого товару в упаковках (ПМУ 17-2000), затвердженої наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17.05.2000 р. № 314 (далі – Інструкція № 314), фасувальна практика суб'єкта підприємницької діяльності – це фактичний стан дотримання встановлених норм та правил фасування, який характеризує забезпечення стабільності їх дотримання суб'єктом підприємницької діяльності під час фасування товару (наявність працівника, відповідального за контроль кількості товару в упаковках, ведення позмінної документації для реєстрації результатів контролю, метрологічне забезпечення фасування, наявність та відповідність нормативних документів тощо). 
 
Кількість товару (продовольчої продукції) у фасованій упаковці має точно відповідати кількості товару, зазначеній на упаковці. Межі допустимих відхилень кількості товару в упаковках установлено у відповідних нормативних документах. 
 
Нерідкі ситуації, коли фасувальник не є одночасно виробником продовольчої продукції. За загальним правилом, фасувальник має право не укладати договір з виробником продовольчої продукції про право фасування і подальшої реалізації такої продукції. Це пояснюється тим, що фасувальник, купуючи товар у виробника, стає власником такого товару, і отже, набуває властиві праву власності право володіння, користування і розпорядження цим товаром (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України). Винятком може бути дистриб'юторський договір, в якому встановлюються умови подальшого продажу товару, зокрема умови його фасування. 
 
ІІ. Що має бути зазначено на упаковці (вимоги до маркування харчових продуктів) 
 
Вимоги до маркування харчових продуктів встановлено в статті 7 Закону № 771. Згідно з цією статтею забороняється реалізація і використання вітчизняних та ввезення в Україну імпортних харчових продуктів (крім підакцизних товарів) без маркування державною мовою України (тобто українською), що містить у доступній для сприйняття споживачем формі таку інформацію: 
 
1) загальну назву харчового продукту; 
 
2) номінальну кількість харчового продукту в установлених одиницях вимірювання (маси, об'єму тощо); 
 
3) склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок; 
 
4) харчову цінність, а також енергетичну цінність для харчових продуктів, що її мають; 
 
5) кінцевий термін реалізації або дату виготовлення і термін придатності до споживання; 
 
6) умови зберігання (для фасованого товару – до і після розкриття упаковки. – Прим. ред.); 
 
7) позначення нормативного документа для харчових продуктів вітчизняного виробництва; 
 
8) найменування та адресу виробника і місце виготовлення; 
 
9) умови використання (якщо такі передбачені); 
 
10) наявність у харчовому продукті компонентів з генетично модифікованої сировини (у випадках, коли використання таких компонентів передбачено нормативними документами або нормативно-правовими актами на даний харчовий продукт); 
 
11) застереження щодо вживання харчового продукту певними категоріями (групами) населення (діти, вагітні, люди похилого віку, спортсмени, хворі тощо); 
 
12) іншу інформацію, передбачену чинними в Україні нормативними документами, дія яких поширюється на певний харчовий продукт. 
 
Також слід зазначити, що в маркуванні вітчизняних та імпортних харчових продуктів заборонено використовувати інформацію про їх лікувальні властивості без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. 
 
Текст для використання в маркуванні спеціальних1 харчових продуктів підлягає обов'язковому погодженню з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.  
 
(1 Спеціальні харчові продукти згідно із Законом № 771 – це дієтичні, оздоровчі, профілактичні харчові продукти та біологічно активні харчові добавки, продукти дитячого харчування, харчування для спортсменів тощо.) 
 
У маркуванні харчових продуктів повинні використовуватися затверджені в установленому порядку специфічні символи, якими позначають дієтичні, профілактичні, оздоровчі харчові продукти, біологічно активні харчові добавки, дитяче харчування*, харчування для спортсменів тощо. 
 
Вимоги до маркування підакцизних товарів2 установлюються законами України, що регулюють питання виробництва та обігу таких товарів. Для алкогольних напоїв це, наприклад, Закон України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-BP. 
 
(2 До підакцизних товарів сьогодні належать: пиво, алкогольні напої, спирт, тютюнові вироби, деякі нафтопродукти, транспортні засоби.) 
 
Крім вимог, що ставляться до маркування Законом № 771, потрібно врахувати і вимоги інших законодавчих актів. 
 
Так, згідно з пунктом 2 статті 30 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» від 11.02.98 р. № 113/98-ВР (далі – Закон № 113) на упаковці фасованого товару має бути зазначено такі дані: 
 
– номінальну кількість товару в одиницях маси, об'єму або іншої фізичної величини (нанесення на упаковку відповідної інформації передбачено і Законом № 771. – Прим. ред.), 
 
– а також гранично допустимі відхилення від номінальної кількості або посилання на нормативний документ, яким вони встановлені. 
 
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII на упаковці має бути зазначено термін придатності, який обчислюється від дати виготовлення, котра також має бути зазначена на упаковці, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним до використання, або датою, до настання якої товар є придатним до використання. Звертаємо вашу увагу на те, що в будь-якому разі на упаковці має бути зазначено саме дату виготовлення (не фасування). 
 
ІІІ. Державний метрологічний контроль і нагляд 
 
Питання державного метрологічного контролю і нагляду регулюються Законом № 113. 
 
Відповідно до статті 19 цього Закону об'єктом державного метрологічного контролю і нагляду є, зокрема, кількість фасованого товару в упаковках. 
 
Як випливає зі статті 30 Закону № 113, державному метрологічному нагляду за кількістю фасованого товару в упаковках підлягають готові упаковки будь-якого вигляду під час фасування і продажу товару в разі, якщо вміст цих упаковок не може бути змінено без їх розкриття або деформації, а кількість товару наведено в одиницях маси, об'єму або іншої фізичної величини. 
 
Згідно з частиною 3 статті 30 Закону № 113 державний метрологічний нагляд за кількістю фасованого товару в упаковках і оформлення його результатів здійснюються в порядку, встановленому нормативно-правовими актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології (далі – ЦОВМ). 
 
Таким нормативно-правовим актом є Інструкція № 314. 
 
Цією Інструкцією встановлено, що державний метрологічний нагляд за кількістю товарів у готових упаковках (далі – перевірки) може бути плановим, за зверненнями громадян (позаплановим) і повторним. 
 
Як випливає з пп. 5.2.1 п. 5.2 розділу 2, а також Додатка 1 до цього підпункту Інструкції № 314, перевірки здійснюються на підставі завдання головного інспектора України (Автономної Республіки Крим, області, міста) з державного нагляду за якістю продукції, дотриманням стандартів, норм і правил або його заступником. У завданні зазначаються вид, підстава і мета перевірки, термін її проведення і учасники перевірки. Таке завдання перевіряючі зобов'язані пред'явити суб'єкту підприємницької діяльності разом зі своїм службовим посвідченням до початку перевірки. 
 
ІV. Права та обов'язки перевіряючих-метрологів 
 
Права та обов'язки головних державних інспекторів, їх заступників і державних інспекторів з метрологічного нагляду встановлено статтею 32 Закону № 113. Головний державний інспектор України та його заступники, головні державні інспектори Автономної Республіки Крим, області, міста, їх заступники (далі – головні державні інспектори та їх заступники) і державні інспектори при виконанні своїх обов'язків мають право: 
 
– безперешкодно (з пред'явленням службового посвідчення) відвідувати підприємства, організації та фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності з дотриманням установлених у них порядку і режиму роботи; 
 
– перевіряти діяльність підприємств, організацій та фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності стосовно дотримання вимог Закону № 113, інших нормативно-правових актів і нормативних документів з метрології (далі – метрологічні вимоги), а також використовувати при цьому їх технічні засоби і залучати до перевірок їх працівників; 
 
– одержувати необхідні відомості та матеріали з метрологічної діяльності. 
 
Державні інспектори мають також право: 
 
– направляти засоби вимірювальної техніки на інспекційну перевірку; 
 
– перевіряти правильність віднесення засобів вимірювальної техніки до таких, що підлягають перевірці; 
 
– перевіряти кількість фасованого товару в упаковках під час його фасування і продажу, відбирати для цього зразки упаковок фасованих товарів і в разі потреби розкривати готові упаковки. При цьому кількість зразків упаковок, які повинні бути відібрані для перевірки, і випадки, коли розкриваються готові упаковки, визначаються в порядку, встановленому нормативно-правовим актом ЦОВМ. Збитки, заподіяні внаслідок розкриття упаковок, зараховуються до витрат їх власників. 
 
У разі виявлення порушень метрологічних вимог головні державні інспектори, їх заступники та державні інспектори мають право: 
 
– анулювати результати повірки засобів вимірювальної техніки; 
 
– давати приписи і встановлювати строки усунення порушень метрологічних вимог; 
 
– забороняти реалізацію партій фасованого товару, з яких відбиралися зразки упаковок фасованих товарів; 
 
– забороняти виконання робіт, пов'язаних з вимірюваннями; 
 
– складати протоколи про адміністративні правопорушення у сфері метрологічної діяльності; 
 
– уносити пропозиції, що стосуються передачі правоохоронним органам матеріалів про порушення метрологічних вимог. 
 
У разі виявлення порушень метрологічних вимог головні державні інспектори та їх заступники мають також право: 
 
– розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері метрологічної діяльності та накладати адміністративні стягнення відповідно до закону; 
 
– надсилати правоохоронним органам матеріали про порушення метрологічних вимог у випадках, передбачених законодавством. 
 
Справи про адміністративні правопорушення у сфері метрологічної діяльності розглядаються ЦОВМ і його територіальними органами за їх місцезнаходженням. 
 
Державні інспектори зобов'язані проводити державний метрологічний нагляд з дотриманням вимог Закону № 113, інших нормативно-правових актів і нормативних документів з метрології ЦОВМ. 
 
V. Відповідальність за порушення у сфері стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації 
 
Спеціальним нормативним актом, що встановлює відповідальність за порушення стандартів, норм і правил, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення» від 08.04.93 р. № 30-93 (далі – Декрет № 30-93). 
 
Так, ст. 8 Декрету № 30-93 встановлено, зокрема, такий вид відповідальності – за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил є небезпечною для життя, здоров'я і майна людей та навколишнього середовища, – штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції. 
 
За порушення у сфері, що розглядається нами, законодавством України передбачено також адміністративну і кримінальну відповідальність. 
 
Згідно зі статтею 168 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) випуск у продаж продукції, що не відповідає вимогам стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) щодо якості, комплектності та упаковки, – тягне за собою накладення штрафу на громадян – суб'єктів підприємницької діяльності від одного до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 306 гривень). 
 
Слід зазначити, що стаття 167 КпАП встановлює адміністративну відповідальність за подібні правопорушення у вигляді штрафів від трьох до вісімдесяти восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 1496 гривень). Проте відповідальність за правопорушення за статтею 167 КпАП встановлено тільки для посадових осіб підприємств, установ, організацій і громадян-власників підприємств або уповноважених ними осіб. Ця стаття не містить відповідальності для суб'єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб (приватних підприємців), адже вони не є громадянами – власниками підприємств. Отже, адміністративні штрафи, установлені цією статтею КпАП (статтею 167), не можуть бути застосовані до приватного підприємця. 
 
Кримінальна відповідальність настає тільки у випадку, прямо встановленому Кримінальним кодексом України (далі – КК), а в даній сфері – статтею 227 КК. 
 
Випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, якщо такі дії вчинені у великих розмірах, – караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 
 
Примітка. Під випуском або реалізацією недоброякісної продукції, вчиненими у великих розмірах, слід вважати розміри, що перевищують триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
 
Слід зазначити, що відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV для кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги для відповідного року. 
 
У 2005 році сума податкової соціальної пільги становить 131 гривню, отже, для кваліфікації дій з реалізації продукції, що не відповідає встановленим стандартам, як злочину, необхідно, щоб такі дії було вчинено у великих розмірах, тобто в розмірі, що перевищує 39300 гривень. У той же час штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, зазначений у ст. 227 КК, установлюється в розмірі від 1700 до 3400 гривень.