Аналіз міжнародної конкурентоспроможності української молочної галузі (виробництво сирів) на основі ромбу детермінантних переваг М.Порт

    Факторні  умови. Україна має вигідне географічне і геополітичне положення, потужний природно-ресурсний, трудовий і виробничий потенціал, великі можливості для розвитку молочної галузі.

    Аналізуємо  групи базових факторів виробництва.

    Фізичні умови. Країна має вигідне географічне розташуваня. Географічне положення України дуже сприятливе, тому що країна знаходиться на перехресті шляхів з Азії в Європу. Найбільші світові ринки – Росія та Азія – поруч, а вихід до Чорного моря відкриває унікальні можливості для експорту молочної продукції, зокрема – продукції сирів.

    Територія України лежить у помірному кліматичному поясі Північної півкулі, що є однією з передумов для успішного ведення молочного скотарства.

    Забезпеченість  України сільськогосподарськими угіддями дуже висока і становить близько 1,2 га на одного жителя. Площа орних земель на кінець 2001 року становила 32 537,1 тис. га, пасовищ – 5 517,0 тис. га. У структурі ґрунтового покриву України домінують різновиди чорноземів, поширені майже на 55% площ орних земель. Україна має родючі чорноземні грунти. У свою чергу, українські чорноземи є унікальними. Вони сформувалися під степовою рослинністю в умовах клімату, який, на відміну від степів Євразії, найбільш м’який та вологий, що зумовлено впливом Атлантики і південних морів. Чорноземи поширені в лісостеповій та степовій фізико-географічних зонах України. В структурі ґрунтового покриву України площа чорноземів становить 74 млн га, з яких 57% - це сільськогосподарські угіддя (42 млн га) і 68% ріллі (32 млн га). За своїм фізичним, хімічним, агрохімічним та мінералогічним складом серед ґрунтоутворювальних порід український чорнозем – найкращий, що є однією з позитивних передумов для успішного ведення молочного скотарства в Україні.

    Водні ресурси України представлені дуже широко. Головні ріки — Дніпро, Дністер, Буг, Донець. Усього на території України - понад 73 тис. річок, з яких найбільш багатоводним є Дунай. Узбережжя Азовського і Чорного морів підходять для портів. Україна має великі морські порти, такі як: Одеса, Херсон, Миколаїв, Ізмаїл, Маріуполь і Керч. Водні ресурси країни є доступними для використання з метою виробництва молочної та молокопереробної продукції. Зокрема – виробництва сирів.

    Найсприятливіші умови для сироваріння склалися в передгірних і гірських регіонах Українських Карпат та деяких областях степової зони.

    Людські ресурси. Молочну промисловість можна охарактеризувати як одну з пріорітетних галузей виробнитва, що забезпечують зайнятість населення України. Зміни у складі працівників дозволяють констатувати зростання чисельності професіоналів, фахівців, основних робітників та зменшення чисельності допоміжних. Вагомою детермінантою покращення якісного стану зайнятих є підвищення кваліфікації. Так, у 2007 році підвищили кваліфікацію 19598 осіб, що на 10 % більше, ніж у попередньому році, в тому числі на виробництві - 14089 осіб (на 17,4% більше); у навчальних закладах різних типів – 6519 осіб (на 1,9 % менше); навчались за кордоном 181 особа (на 1,3% більше), що забезпечує відповідність кваліфікації працівників складності виконуваних робіт в умовах технічного оновлення виробництва. Починаючи з 2008 року в українській молочній галузі починають прослідковуватися негативні тенденції до зменшення економічно активного та зайнятого населення. Разом з тим, ситуація із кваліфікованою робочою силою в харчовій промисловості України ускладнюється через старіння кадрів (лише за останні роки майже вдвічі скоротилася кількість молоді) та поступове вибуття висококваліфікованих працівників. Загальний фонд оплати праці у молочній промисловості України має  тенденцію до зменшення (початок економічної кризи України у 2008 році), середня заробітна плата одного штатного працівника порівняно з середньою по промисловості становила 59,2%.

    Технологічні  та інформаційні ресурси. Через низький технічний рівень підприємств молокопереробної промисловості, відсутність глибокої та комплексної переробки сировини допускаються великі втрати, низька продуктивність. Вітчизняне харчове машинобудування внаслідок недостатнього рівня розвитку не в змозі забезпечити галузь переробки устаткуванням у потрібній кількості і належної якості. Хоча більшість вітчизняних технологій не поступається за ефективністю та економічністю кращим досягненням європейських держав, наявне устаткування переважно має низькі техніко-економічні показники (велику матеріало- та енергомісткість, невисоку продуктивність), що призводить до підвищення собівартості та зниження якості продукції. До того ж, вітчизняне машинобудування майже не випускає технологічні комплекси для розфасовування й пакування харчових продуктів, відсутні досконалі технології та устаткування для виробництва тарно-пакувальних матеріалів, поліграфічної продукції та фарб, що робить харчову промисловість залежною від імпорту. Тому доводиться завозити значну кількість устаткування з інших країн.

    Фінансові ресурси. В цілому, молочна галузь України не забезпечена капіталом через рефінансування капіталу національних банків. Підприємства, які спеціалізуються на виробництві сирів, мають, в основному, приватну форму власності. При чому приватний капітал у своїй більшості є зарубіжним (ЗАТ «Молочний альянс»; ТОВ «Терра Фуд»; ЗАТ «Укрпродукт»; ВАТ «Шостківський Міськмолкомбінат»; ТОВ «Західна молочна група»;   («ЗМГ»); ТОВ “Альміра»; ЗАТ «Клуб сира»).

    Інфраструктура. Здійснюючи заготівлю, транспортування, зберігання й реалізацію молочної продукції, ця сфера зв'язує всі ланки АПК в єдине ціле. Під заготівлею розуміють установи, що організовують і здійснюють закупівлю сільськогосподарської продукції у колективних та індивідуальних власників, щоб у подальшому її використовувати для забезпечення потреб населення, промислових підприємств, а також створення резервів.

    Важливою  функцією виробничої інфраструктури є  зберігання заготовленої продукції. Різні  її види потребують певних умов. Молочні продукти зберігаються в холодильних камерах. Відповідно і для транспортування, тобто перевезення різних видів продукції тваринництва, необхідні спеціалізовані види транспорту: молоковози, рефрижератори (засоби транспорту з холодильними камерами).

Висновки: Україна має всі необхідні ресурси, щоб молочна промисловість і надалі залишалася пріорітетною галуззю виробнитва. Сприятливе географічне положення, доступність водних ресурсів та забезпеченість сільськогосподарськими угіддями надають всі необхідні умови для подальшого розвитку та, як наслідку, підвищення конкурентоспроможності української сирної продукції. Разом з цим, прослідковуються негативні тенденції, пов’язані з: недостатністю висококваліфікованих кадрів; низьким технічним рівнем підприємств; недостатньою забезпеченістю капіталом молокопереробної галузі. Сукупність всіх цих факторів ускладнюється ще й економічною кризою, яка загострює всі недоліки молочної галузі. Для досягнення поставленої мети, а саме – досягнення конкурентоспроможності національного ринку сиру, країна має сконцентрувати свою увагу на наявних базових ресурсах та спрямувати свої зусилля на отримання інвестицій з-за кордону для «зцілення» галузі серед міжнародних конкурентів.

      Споріднені  та підтримуючі галузі.

     Стан  обслуговуючих та близьких галузей  молочної промисловості характеризує наявність ефективного виробничого оточення галузі. Існування споріднених та підтримуючих галузей відкриває нові можливості та забезпечує підвищення конкурентоспроможності фірм та підприємств малокопереробної промисловості.

     Схематично  зображено взаємозалежні галузі та промисловості, які зосереджені на території України в процесі формування ланцюга цінностей у процесі виробництва сирів.

    Рис. 4 Кластери молокопереробної галузі (виробництво сирів)

    Умови попиту на внутрішньому ринку. На сьогоднішній момент виробництво сирів в Україні здійснюється більш 150 підприємствами, 2/3 з них виробляють тверді сичужні сири, решта – м’які та перероблені (плавлені). Всього на виробництво сиру в країні використовується близько 6,0% молока від його загальної кількості.

     За  даними Міжнародної молочної федерації світове виробництво сирів збільшується кожного року (табл.4). При цьому на ринку основним джерелом формування товарної пропозиції є виробництво товарів, споживання, імпорт та експорт.

     Досліджуваний період  - з 2005 по 2007 рік. Дані за 2008-2009 рр. відсутні. 

     Таблиця 4

     Світове виробництво сичужних сирів, тис  т

    Величина  попиту на внутрішньому ринку. Споживання сичужних сирів в Україні постійно зростає. Але, у порівнянні з іншими країнами, рівень споживання сиру є доволі низьким – трохи більше 2 кг.  Найбільше споживають сирів у країнах ЄС – в середньому 18 кг на особу на рік. Серед країн ЄС з найвищим рівнем споживання є Франція (25 кг), Греція (24,6 кг), Італія (22 кг). Серед інших країн – Ісландія (20,2 кг), Швейцарія (17,4 кг),Ізраїль (15,4 кг), США (15,4 кг), Канада (13,6 кг).

    Динаміка  попиту на внутрішньому ринку.

    На  базі проаналізованих статистичних даних (табл.4) можна спостерігати рівномірну тенденцію підвищення попиту  сичужних сирів на внутрішньому ринку України, що свідчить про затребуваність сирної продукції на поличках торгових точок країни. На даний час на внутрішньому ринку відбувається стагнація, причина якої – економічна криза. Тому до літа 2009 року відбулося зменшення частки споживання сиру приблизно на 25%.

    Насиченість ринку. Статистичні дані свідчать про те, що в період 2007-2009 рр. асортимент сирів дещо покращився за рахунок зростання частки як натурального, так і переробленого сирів. Частка сичужних сирів в загальному обсязі виробництва молока становила в 1,3% в Україні. Найвищий розмір цього показника виявився в Полтавській, Сумській, Херсонській, Запорізькій та Житомирській області. Проте, починаючи з 2006 і по 2009 р., частка виробництва твердих сичужних сирів значно зменшилася (приблизно, на 17%), а ситуація переробних сирів залишилася без змін). Не забезпечений ринок сирів продукцією власного виробництва Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської та Закарпатської областей, у яких виробляється з розрахунку на одну особу від 3 до 30 разів менше сирів, ніж в середньому по Україні.

    Відносна  насиченість спостерігається на зовнішньому ринку. Проте, відчувається присутність економічної кризи: з її приходом асортимент та кількість виробленої продукції сиру скоротилася. На жаль, дані відсутні.

    Вибагливі та розбірливі споживачі. Споживач стає дедалі вибагливішим до якості продукції, умов зберігання, упаковки, варіантів подавання продукту. Йому подобаються новинки, різномаїття й він. Як правило, не схильний до радикалізму. Сир в Україні, хоча й вважається продуктом масового споживання, проте завдякі високій ціні він ще продовжує, особливо останнім часом, залишатись урбаністичним продуктом, оскільки основними його споживачами (90%) є мешканці міст. При цьому більшість споживачів (близько 50%) надають перевагу Російському сиру, ціна якого виросла з 24,5 грн на початку 2007 року до 80 грн на початку 2009 року. Така ситуація пояснюється зменшенням виробництва молока (в 2007 р. його надоїли менше,ніж в попередні роки, а у 2009 році доїти корів не бажають зовсім через те, що держава платить дуже малу ціну за літр молока). У 2009 році відбувся спад внутрішнього ринку сичужних сирів на 10%. Але українські споживачі не перестали їсти сир – вони почали шукати цінову чи смакову альтернативу тому виду чи марці, від якої змушені відмовитись в умовах кризи. Під ударом опинилися, в основному, імпортні продукти. Тому нині основне завдання українських сироварів є оптимізація асортименту, вдосконалення пакування та посилення лояльності покупців.