Розуміння наслідків експерименту Вегнера (іронічні процеси)

2

Тема: Розуміння наслідків експерименту Вегнера (іронічні процеси)

Розуміння експеременту Вегнера (іронічні процеси)

Чи не задумувалися ви, чому ми так часто робимо самі жахливі і непрощенні промахи, роблячи рівно те, чого не дуже хочемо робити. Є ж різні типи помилок. Можна промахнутися, переплюнути, недоплюнути ... А можна, дивуючись своїм ідіотизмом, взяти і для чогось плюнути прямо в келих начальнику, будучи його підлеглим, чи не зовсім коректно відповісти викладачу на його зауваження, чи простому прохожому чи навіть своєму другові, рідним та близьким.

Одним з провідних фахівців в даній області є професор психології Гарвардського університету Даніел Вегнер, який і дав певне пояснення і називає він цей процес іронічним або придушення думок.

Іронічні процеси – психологічних процес, за допомогою якого навмисних спроб індивіда до придушення або уникнути певні думки (думки придушення) роблять ці думки більш тривалими [3].

Деніел Вегнер говорить про Теорії парадоксальною обробки даних в нашому мозку. Експерименти та спостереження, зроблені за допомогою томографії, розкрили перед нами картину, дуже схожу на ту, що малював Фрейд. Якщо вірити експериментаторам, в нашій свідомості працюють дві паралельні системи (механізми):

1.                       Система «стеження за найжахливішим»: ця система постійно думає про все, чого бажано уникнути. Це не пасивний спостерігач, а жадібний дослідник. Якщо дати йому волю, він збільшить ймовірність парадоксальних помилок - так вони йому цікаві. Робота цієї системи не усвідомлюється і не управляється нами.

2.                       Система контролю, яка стежить за вчинками, жене думки про погане і намагається не допустити цього поганого. Цей дует виглядає ідилічно. Звідки тоді жахливі "помилки по Фрейду» - чому ми завжди вдаряємося саме хворим пальцем об сходинку? Справа в тому, що система контролю має дуже мізерні ресурси. Варто трохи відволіктися, опинитися в стресі, завантажити «процесор» сторонніми даними - і система № 1 виявляється неподільним власником нашої поведінки. Це спостерігається у багатьох експериментах, та й в житті також. Ось, наприклад, велено нам не думати про білу мавпу - це буде важко зробити: система № 1 буде занадто сильно зацікавлена ​​в цьому забороненому об'єкті. Але якщо одночасно намагатися рахувати трійками вниз від тисячі - біла мавпа почне ввижатися всюди: система № 2 виявиться занадто завантажена [1].

Чому так важко контролювати свідомість? Є щонайменше два пояснення (Wegner & Wenzlaff, 1996). Перше полягає в тому, що наші інтенціональних спроби впорядкувати свідомість у кращому випадку увінчуються частковим успіхом. У стані активації постійно знаходяться думки про незлічену кількість цілей і бажань, що змагаються за місце у свідомості. Свідомість, згідно з цією точкою зору, являє собою хаотичний світ, в якому, якщо б не механізми контролю, було відсутнє б зосередження. Можливий і протилежний варіант. Механізми інтенціонального контролю можуть не полегшувати зосередження, а, навпаки, ускладнювати його. Спроби зосередитися на одній темі, вигнавши зі свідомості конкуруючі думки, за іронією долі, призводять до появи цих думок у свідомості (Wegner & Wenzlaff, 1996).

Спроби контролювати свій емоційний стан виявляються марними з тих же причин. Вегнер з співавторами (Wegner et al, 1993) виявили, що при когнітивної зайнятості люди, які намагаються контролювати свої емоції, відчувають емоції, протилежні тим, яких вони прагнули досягти [2, ст.64].

Вегнер (Wegner, 1994, 1997) вважає, що «свідомість може контролювати саме себе», але «наші спроби контролювати його» призводять до блукання думок (Wegner, 1997, р. 298). Зокрема, він стверджує, що існують дві системи психічного контролю. Функція першої - пошук думок, які відповідають нашим намірам. Друга система розпізнає небажані думки, тобто конкуруючі ідеї, які перешкоджають нашим спробам сконцентруватися на потрібній темі. Постійно здійснюючи пошук думок, які завадять психічному контролю, друга система фактично збільшує когнітивну доступність небажаних ідей. Як наслідок, за певних умов вірогідність виникнення небажаних думок підвищується. Спроби контролювати нормальний перебіг думок, таким чином, призводять до протилежного результату [2, ст.65].

Експерименти на людях

Ось як Парадоксальна обробка даних виявляється в прикладах, які наводить Вегнер [1]:

У мистецтві: Бог малює все найжахливіше, чого НЕ має з нами статися:

Фрагмент репродукції картини Ієроніма Бога "Страшний суд»

В експерименті: Чоловікам-гомофобам давали дивитисягомоеротичні відео і веліли утримуватися від збудження. Не могли!

У житті:

Коли стоїш над прірвою  відчуваєш неможливе бажання стрибнути.

В експерименті: Людям наказали тримати маятник на мотузочці і не давати йому бовтатися в певному напрямку. Він негайно починав бовтатися саме в цьому напрямку. А якщо їх відволікати

бовтався взагалі жахливо, саме в цьому напрямку.

Зображені траєкторії, які описує кінчик маятника.

А: Випробовуваних просили тримати маятник нерухомо
В: Випробовуваних просили утримувати маятник від хитанняпо траєкторії вздовж стрілки

С. Випробовуваних просили тримати маятник нерухомо, рахуючи про себе трійками вниз від тисячі. Видно, щомаятник бовтається сильніше, ніж на рис. А
D: Випробовуваних просили утримувати маятник від хитанняпо траєкторії вздовж стрілки, рахуючи про себе трійками вниз від тисячі. Нічого не виходило!

 

У спорті: При пенальті, якщо тренер сказав футболісту недивитися під час удару в якийсь кут воріт, він особливо частодивиться саме туди (доведено експериментами з відеокамерами спостереження).

У роботі: Коли ми читаємо і намагаємося зосередитися -кожен сторонній звук звучить особливо чітко.

В суспільстві: Коли дослідники попросили вибірку звичайних британців стримати расистські думки - їм було особливо важко це зробити.

У сні: Коли експериментатори просили людей стримати певні думки перед сном (як емоційно заряджені, так і нейтральні) - вони особливо часто бачили їх уві сні. Висновок: якщо ми пригнічуємо якісь думки при стані - особливо ймовірно їх поява в сновидіннях.

Висновки, до яких приходить Вегнер:

Є тільки один спосіб уникнути парадоксальних помилок: уникати уникнення.
Якщо це неможливо, уникати стресу, поспіху і відволікань - ворогів системи контролю. Дивлячись у прірву, не рахуйте

трійками вниз від тисячі!

Наслідки експерименту в системі управління персоналом

Наслідки можуть бути наступними: коли перед нами стоїть певне завдання ми повинні бути сконцентровані лише на його виконанні, хоча і можливе як було у експерименті нас буде відволікати лишній звук, хоча самі і працівники деколи у цьому винні, адже самі себе і відволікають, спілкуючись із іншими працівниками, чи слухаючи музику, говорячи по телефону і ін., тому це і може погіршити продуктивність праці та не лише свою, а і колег. Чи так само куріння, попивання кави, чи думки про те, як будеш вже у дома і дивитися свій улюблений фільм.

Інший випадок можливий тоді, коли ми маємо хороші обдумані та вже прораховані ідеї на рахунок підвищення прибуткості підприємства чи нового продукту, який буде приносити більший дохід, не варто сидіти у кутку і боятися висловити свою думку керівнику, чи боятися того, що вас осміють, потрібно вміти висловлювати свою думку і долати свій страх, і вже інші рази такого не буде.

В першу чергу працівникам і керівникам мають бути притаманні такі риси - стриманість, ввічливість, коректність і міра.

Ставлячи питання, не торкайтеся особистих тем, а обмежуйтеся професійним і службовим характером, не говоріть лишнього.

Не обговорюйте начальство, не робіть оцінок за першим враженням, треба бути більш стриманішими.

Потрібно намагатися зберігати спокійний і доброзичливий тон у спілкуванні з усіма товаришами по службі без винятку, не в залежності від того який настрій у вас сьогодні, чи не в залежності, які у вас особисті проблеми, це потрібно вміти тримати при собі, от якраз і робота і є одним із засобів відволікання від проблем, бо коли ми будемо намагатися про це не думати нас навпаки будуть пригнічувати наші проблеми ще більше, тому коли ми відволічемося на виконання завдання і прикладемо всі зусилля, то це позитивно відобразиться на результатах підприємства.

Не обговорюйте нікого з присутніх, не підтримуйте такі розмови. Намагайтеся триматися подалі від вже наявних конфліктів, не приймаючи нічию сторону. Часу розібратися в тому, хто правий, а хто винен, у вас не було, а участь у таких угрупованнях може вам дорого обійтися згодом, тому знов ж таки потрібно вміти стримувати себе і вчасно зупинитися, коли хочеш наговорити якісь дурниці, адже як ми знаємо конфлікти на робочому місці погано відображаються на дальнішу роботу і само собою результат.

Не демонструйте ваш поганий настрій. Навіть якщо у вас особисті неприємності, або сімейні проблеми, то на роботу люди приходять працювати, і недозволено навантажувати оточуючих своїми турботами, відволікаючи їх від справ в першу чергу себе і оточуючих, оскільки це призведе до невиконання певних поствлених завдань, а відповідно до загального результату підприємства. Крім того, будь-яка особиста інформація про вас може стати приводом для пліток, а відповідно і ваш керівник зможе помітити вашу не результативність і буде думати, що ви ухиляєтеся від своїх обов’язків, хоча і на місці керівника теж неможна приймати спонтанних рішень на рахунок даного керівника, а вміло поговорити із підлеглим, щоб дізнатися, що саме зумовило таке ставлення.

Не ведіть розмови, навіть на службову тему так, щоб чули всі навколишні. Намагайтеся, щоб усі ваші розмови були організовані таким чином, щоб вашими співрозмовниками були лише ті співробітники, яких обговорювана тема безпосередньо стосується.

Враження, яке ви справите на своїх нових колег, залишається надовго. І, якщо воно буде несприятливим, то вам доведеться сильно попрацювати, щоб змінити їх думку про себе. Так що подумайте про це заздалегідь.

Використані джерела:

1.       http://www.snob.ru/selected/entry/4432

2.       Капрарар Дж., Сервон Д. Психология личности ст.. 88 http://bookap.info/genpsy/kaprara_psihologiya_lichnosti/gl62.shtm

3.       Електронний ресурс http://en.wikipedia.org/wiki/Ironic_process_theory