Поняття про навчальний модуль

 І, нарешті,  необхідно назвати ще один  принцип модульного навчання - принцип  реалізації зворотнього зв’язку.  Цей принцип забезпечує керування  навчальним процесом шляхом створення системи контролю і самоконтролю засвоєння навчального матеріалу модуля. Модулі, обладнані системою самоконтролю і самоорганізації, дозволяють інформаційно-контролюючі функції викладача перенести у власне-координаційні функції тих,хто навчається. Педагогічне спілкування в умовах модульного навчання має реалізовуватися за схемою суб'єкт-суб'єктного, партнерського навчального співробітництва викладача і студентів.

Реалізація особливостей і специфічних принципів модульного навчання забезпечує його найважливішу характеристику- гнучкість, що пронизує всі основні компоненти дидактичної  системи. Виділяють змістовну гнучкість  і структурну гнучкість. Змістовна  гнучкістьСтруктурна гнучкість забезпечується цілим рядом моментів: від динамічності і мобільності структури модульної програми і модуля до можливості проектування гнучкого розкладу навчального процесу. відображається, насамперед, у можливості як диференціації, так і інтеграції змісту навчання.           

 Важливо відзначити  ще одну грань стрижневої характеристики  модульного навчання - гнучкість  керування освітнім процесом. Гнучкість  керування забезпечує процесуальний  аспект модульного навчання, включаючи  варіативність методів і засобів навчання, гнучкість системи контролю й оцінки, індивідуалізацію учбово-пізнавальної діяльності тих,хто навчається.            

 Відзначимо  також важливу перевагу модульного  навчання - його наступність. Модульне  навчання дозволяє поєднувати в собі різні підходи до навчання. Від проблемного навчання модульне запозичило його головні особливості: проблемну подачу матеріалу в модулі, нестандартність вправ. Від активного навчання модульне запозичило методи навчання, що дозволяють підвищити пізнавальну активність тих,хто навчається. Вдало вписуються в дидактичну систему модульного навчання ігрові форми поточного і кінцевого  контролю. Модульне навчання має характерні риси індивідуально-диференційованого навчання, а саме, відхід від потокового методу навчання і перехід до індивідуальної підготовки фахівців, перенесення основного навантаження навчального процесу на самостійну роботу студентів.         

 Таким чином,  узагальнюючи сказане про модульне  навчання, можна зробити висновок  про те, що воно в силу своєї гнучкості, технологічності, "наступності" дозволяє раціонально використовувати резерви самого навчального процесу за участі в ньому людей.

Що дає модульне навчання?

Отже, модульне навчання дає:

З позиції тих, що навчаються– можливість одержання  освіти з мінімальними фінансовими витратами, у зручній формі, у зручний час, у своєму темпі.

З позиції тих, що навчаються – відсутність необхідності готувати учбово-методичні розробки до кожного курсу, підручники, програми; збільшення часу для тьюторської  роботи.

З позиції навчального  закладу – можливість навчання більшої  кількості студентів силами тих  же викладачів і на тій же навчальній базі.

З позиції галузі – можливість кращого проведення професійної підготовки персоналу  з більшим охопленням і без  значного збільшення фінансових витрат.

З позиції суспільства  – надання можливості кожному  бажаючому члену суспільства  одержати вищу освіту і продовжити після вузівську професійну освіту в системі безперервного навчання.               

 Методологічні  підстави проектування освітніх систем і освітніх процесів різних рівнів за технологією модульного навчання:

- маркетинг як  інструмент відображення соціально-економічного  контексту життєдіяльності людей,  вивчення  потреб регіонів і окремих   людей засіб формування соціальних, державних замовлень;          

-культура як  системостворюючий фактор, що відображає  духовний контекст життєдіяльності суспільства і конкретних людей; 

- особистісна орієнтація як вираження гуманногоспрямування і домінуючої системи цінностей в освіті, суспільстві і державі;

- модульність  як принцип структурування змісту  освіти і    конкретної навчальної інформації ;

-   активне   навчання організаційного інваріанту;

- професійний  контекст як спосіб завдання  цілей професійного розвитку. 
 
 
 
 
 
 
 
 

 4. Болонський процес 

 Для сучасного  стану розвитку національної вищої  освіти характерні модернізація і реформування, спрямовані на приєднання до Болонського  процесу з метою входження  в європейський освітній і науковий простір.

 Болонський  процес - це здійснення структурного реформування вищої освіти, зміна освітніх програм, форм і методів навчання, контролю й оцінювання навчальних досягнень студента для підвищення якості освіти, спроможності випускників вищих навчальних закладів працевлаштуватися на європейському ринку праці.

 Болонський  процес — добровільний, полісуб'єктний, по-ліваріантний, відкритий, поступовий і гнучкий. Він грунтується на цінностях європейської освіти і  культури й не нівелює національних особливостей освітньої системи  України. Його мета - прийняття зручних і зрозумілих градацій дипломів, ступенів і кваліфікацій, введення двоступеневої структури освіти (бакалавр-магістр), використання єдиної системи кредитних одиниць (ЕСТБ - Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи) і додатків до дипломів, розроблення, підтримання і розвиток європейських стандартів якості освіти, усунення наявних перепон для підвищення мобільності студентів, викладачів, науковців.

 Болонська декларація висуває завдання домогтися, щоб  учені ступені відповідали європейському ринку праці, а отже, були свідоцтвом кваліфікації під час працевлаштування в галузі, за якою здобуто освіту.

 Класифікація  ступенів та кваліфікацій має важливе  значення, тому що їх надання свідчить про важливі перехідні рубежі від системи освіти до ринку праці в межах конкретної країни. Підписання Україною Болонської конвенції передбачає впровадження в практику роботи вищих навчальних закладів кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

 Мета впровадження кредитно-модульної системи:

 ■ досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка відштовхується від знань, умінь і навичок, що є надбанням випускника;

 ■ затребування українських освітянських кваліфікацій європейським ринком праці;

 ■ затвердження загальноприйнятої та порівняльної системи освітньо-кваліфікаційних ступенів;

 • упровадження стандартизованого додатка до диплома, модель якого розроблено Європейською системою і який містить докладну інформацію про результати навчання випускника;

 • стимулювання викладачів і студентів вищих навчальних закладів до вдосконалення системи об'єктивної оцінки якості знань;

 ■ забезпечення прозорості системи вищої освіти та академічного професійного визнання кваліфікацій (дипломів, ступенів, посвідчень та ін.).

Відповідність підсумкових рейтингових оцінок у відсотках оцінкам за національною шкалою та шкалою ECTS

 

    Підсумкова рейтингова оцінка з дисципліни, що викладається протягом декількох семестрів, визначається як середньозважена сума підсумкових семестрових оцінок з цієї дисципліни. Вона заноситься у додаток до диплому фахівця.

 Кредитно-модульна система як невід'ємний атрибут Болонської декларації має дві основні функції.

 Перша - сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходу з одного університету до іншого.

 Друга - акумулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума кредитів засвідчує, на що здатний студент, який навчається за тією чи іншою програмою.

 Однак для  студента - майбутнього фахівця - важливо  не лише осмислити й засвоїти інформацію, а й оволодіти способами її практичного застосування і прийняття рішень. За таких умов зменшується частка прямого, ззовні заданого інформування, і розширюється застосування інтерактивних форм і методів роботи студентів під керівництвом викладача (тьютора) та повноцінної самостійної роботи в лабораторіях, читальних залах, на об'єктах майбутньої професійної діяльності, що особливо важливо для системи дистанційного навчання.

ВИСНОВОК

Аналізуючи сам  процес навчального модуля та його вплив на формування спеціаліста можна вдатись таких основних принципів та наслідків, що формуються в процесі навчання:

• Вміння та оперування ( вміння застосовувати набуті знання на практиці в епоху інформаційних технологій та можливості в подальшому підвищувати свій кваліфікаційний рівень; сформована точність );
• Розвиток логіки, самостійної роботи, ефективного використання часу( мобільність знань);
• Можливість вирішення проблемних ситуацій, уникання та готовність до стресових ситуацій.

Для того щоб  знання спеціаліста були мобільними, він повинен бути здатним обробляти накопичені знання, вміти добувати нові знання і використовувати і ті і інші в своїй практичній діяльності. В епоху інформаційної насиченості проблеми компоновки знань і оперативного їх використання набувають колосальну значимість. З цією метою досліджуються всі можливі типи моделей представлення знань в "стиснутому", компактному, зручному для використання вигляді. Ефективними способами "стискання" учбової інформації є моделювання в графічній і знаковій формі, структурна блок-схема теми, опорний конспект, таблиця, генеалогічне дерево та ін. Цілеспрямоване використання принципу укрупнення забезпечує до 20% економії навчального часу. Крім того відсутність пояснень до схем, ілюстрацій, таблиць стимулює самостійне осмислення матеріалу. Певна частина "стиснутого" програмного матеріалу може бути корисна студентам старших курсів, практичним лікарям і молодим викладачам. Доцільно також використовувати "стиснутий" матеріал на практичних заняттях для контролю глибини засвоєння основних питань фізіології. Загальновідомий вплив проблемного навчання на активізацію розумової діяльності студентів, на формування нестандартних підходів до рішення проблеми і, врешті решт, на розвитку творчого мислення. Цей вплив забезпечується створенням в процесі навчання спеціальних ситуацій інтелектуального утруднення, проблемних ситуацій і їх вирішення. Проблемна ситуація слугує не тільки джерелом інтелектуального утруднення, але й важливим мотиваційним, а разом з тим і емоційним засобом в процесі навчання.

В технології проблемно-модульного навчання основна увага приділяється формуванню критичного мислення студентів. Критичне мислення, поряд з мобільністю знань і гнучкістю метода, є складовим елементом компетентності спеціаліста. Критичність передбачає вміння діяти в умовах вибору і прийняття альтернативних рішень, вміння спростовувати завідома хибні рішення, нарешті, вміння просто сумніватися. Формування критичності в процесі проблемно-модульного навчання здійснюється через цілеспрямоване створення спеціальних ситуацій - ситуацій на пошук помилок. 
 
 
 
 
 
 
 

Література

1. Фурман А.В. Методологічна модель школи розвитку // Рідна школа.-2004 р.
2. А.В. Фурман. Принцип модульності в освітній практиці: два рівні втілення. Рідна школа. 7-8, 2005 р.
3. М.В. Гриньова. Впровадження модульного принципу навчання. Рідна школа. 2003 р.