Поняття міжнародного менеджменту, його функції та особливості

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

                                                                                      Кафедра менеджменту ЗЕД

Р Е Ф Е Р А Т

з дисципліни:

«Антикризовий менеджмент»

на тему:

«Поняття міжнародного менеджменту, його функції та особливості»

                                                                                                                     Виконав:

                                                                                                             студент групи

Е і М – 5 – 3м 

                                                                                                             Сіробаба С.В.

                                                                                                         Перевірила:

                                                                                                             Баталова О. А.

Київ 2011

План

1. Предмет міжнародного менеджменту

2. Види і функції міжнародного менеджменту

3. Характерні риси, стадії і парадигми міжнародного менеджменту

4. Призначення міжнародного менеджменту

Список використаної літератури

1. Предмет міжнародного менеджменту

Область міжнародного менеджменту досить велика і в сучасних умовах підлегла визначальним тенденціям функціонування транснаціонального виробництва і капіталу, які склалися у світовій практиці.

Саме капітал у всіх його формах стає системоутворюючим фактором управління (особливо його міжнародного характеру). У його саморусі закладений принцип самоорганізації. І оскільки капітал і науково-технічний прогрес інтернаціональні, а національні чи регіональні господарські комплекси в більшій чи меншій ступені відособлені, це приводить у визначений момент часу до кількісного накладення протиріч і диспропорцій у середовищі прийняття управлінських рішень, що спричиняє перехід у нову якість. Закономірність даного процесу очевидна, тому що вона безпосередньо зв'язана з використанням порівняльних переваг окремих країн за допомогою глобального (міжнародного) управління, створенням і збільшенням вартості.

Поряд з цим не слід применшувати роль і невеликих компанії (бізнес - одиниць), які одержали доступ у це середовище завдяки відкриттю ринків, розвитку телекомунікацій, поширенню інформаційних технологій, змінам в організації міжнародних перевезень і збереженню товарів. Отже, основною характеристикою економіки даного типу є безупинна інтенсифікація діяльності.

У міжнародній економіці формуються структури, орієнтовані в першу чергу на мобільність і гнучкість організацій. Фактори виробництва можна швидко перемістити з одного місця в інше; менеджмент побудований на тих же принципах. Ті чи інші види діяльності, у тому числі другорядні операції, зосереджені у визначених районах, які несуть у результаті цього велике навантаження. Подібна стратегія дозволяє міжнародній компанії знайти вплив і динамізм.

Масова орієнтація міжнародної компанії на зниження витрат, мобільність і глобальні масштаби - риси, властивій економіці цього типу, - ставлять фундаментальні питання; відповіді на них багато в чому визначають розвиток сучасного міжнародного менеджменту.

Міжнародний менеджмент - це форма управління закордонними підрозділами (управлінський процес) з боку основної компанії з метою формування, розвитку і використання її конкурентних переваг на світових ринках для одержання прибутку шляхом раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів.

Базовими принципами теорії міжнародного менеджменту є концепції абсолютних переваг, відносних переваг, міжнародного життєвого циклу продукту і прямих іноземних інвестицій.

Концепція абсолютної переваги, засновником якої є Л.Сміт, стверджує, що одні країни можуть робити товари більш ефективно, ніж інші завдяки природній перевазі (наприклад, технології чи кваліфікованій робочій силі). Країни експортують ті товари, у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу, і імпортують ті товари, у виробництві яких перевага належить їх торговим партнерам.

Концепція відносної переваги, засновником якої є Д.Рікардо, стверджує, що загальний обсяг виробництва може бути збільшений завдяки зовнішній торгівлі навіть у тому випадку, якщо одна країна має абсолютну перевагу у виробництві будь-якої продукції. Теорія відносних переваг справедлива стосовно будь-якої кількості товарів і будь-якій кількості країн, а також для аналізу торгівлі між окремими районами, областями, республіками однієї держави.

Управлінський процес міжнародної компанії нерозривно зв'язаний з інтернаціоналізацією її виробничої діяльності. Необхідність інтернаціоналізації усіх форм діяльності міжнародної компанії (у тому числі й управлінської) зв'язана з конкуренцією як на внутрішньому, так і на світовому ринках. У процесі інтернаціоналізації виробництва визначаються три діалектично зв'язані характеристики взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин: матеріально-технічна основа усуспільнення виробництва, його соціально-економічні форми й організаційна структура.

Суб'єктами процесу інтернаціоналізації виробництва виступають всі елементи виробничих відносин, у першу чергу, безпосередні виробники і їх промислове і комерційне угруповання.

В основі міжнародного менеджменту лежить самостійна господарська міжнародна діяльність підприємців - фізичних і юридичних осіб. Міжнародне підприємництво - це особливий вид діяльності поза межами національних границь, її транснаціоналізація.

Форми міжнародного підприємництва дуже різноманітні. Вони включають створення дочірніх фірм і філій за рубежем, спільних підприємств із фірмами інших країн, змішаних компаній за участю місцевої державних і частки капіталу. У свою чергу, кожна з форм може базуватися як на одноособовій, так і на спільній власності в області капіталу, засобів виробництва чи технології, або на всіх цих компонентах у різних сполученнях.

2. Види і функції міжнародного менеджменту

Сучасні організації, зв'язані з тими чи іншими процесами, які протікають усередині них, використовують наступні види міжнародного менеджменту.

По-перше, організаційне управління, об'єктом якого є процеси створення міжнародної компанії, формування структури і системи керування  нею, механізм реалізації управлінських функцій і т.п. З розширенням закордонних операцій перед міжнародною компанією встає задача адаптації організаційного управління до середовища, що змінюється, для більш ефективного пристосування діяльності закордонних філій до цілей корпорації. Виникаюча при цьому організаційна структура буде результатом взаємодії ряду факторів, у тому числі місця розташування і типу закордонних підприємств, їх впливу на загальну ефективність роботи корпорації, характеру активів, які використовуються для ведення бізнесу поза країною базування, і перспектив досягнення цілей міжнародної діяльності і загальних цілей корпорації в часі. У результаті складаються необхідні умови нормального функціонування корпорації й успішного рішення задач, які стоять перед нею. Хоча самі ці рішення є вже об'єктом перспективного чи поточного управління.

По-друге, управління виробництвом, яке спрямовано на вибір основних параметрів технологічного процесу.

У міжнародній практиці використовується системний підхід в управлінні виробництвом, що припускає всебічний облік специфічних характеристик відповідного об'єкту, які визначають його структуру, а, отже, і організацію.

Організація і керування виробництвом складаються в проектуванні і забезпеченні функціонування систем. Вони включають:

•    установлення характеру взаємозв'язку елементів системи (підсистеми) і каналів, по яких здійснюються зв'язки в межах системи;

•    створення умов погодженого розвитку елементів системи і досягнення тих цілей, для реалізації яких вона призначена;

•    створення механізму, що забезпечує це узгодження;

•   організаційна побудова органів управління, розробка методів і прийомів керування системою.

По-третє, керування науково-технічною діяльністю, що відбиває особливості процесу інтеграції науки і виробництва, все більшу орієнтацію досліджень і розробок на ринкові потреби, посилення впливу ринкових потреб, посилення впливу ринкових факторів на визначення стратегічних позицій корпорації. У сучасних умовах одержали розвиток інтегровані системи керування процесом інновації, що виділилися з загальної системи управління виробництвом і випуском традиційної продукції.

По-четверте, управління маркетингом, що містить альтернативні підходи до оцінки потенціалу ринку в різних країнах, а також до добору товарної маси, ціноутворенню і сприянню продажам, установленню торгової марки і стратегій збуту, характерних для міжнародного маркетингу.

Зміни, зв'язані зі споживчими перевагами і технологічними зрушеннями, вимагають постійного використання методів узагальненої оцінки закордонного попиту на продукцію: аналізу структури споживання; розрахунків, заснованих на даних закордонних країн; вивчення історичних тенденцій еластичності попиту; регресійного аналізу, а також «аналізу розривів».

По-п'яте, управління вартістю, що означає, що всі методи і прийоми міжнародного менеджменту спрямовані до мети: допомогти міжнародним компаніям максимізувати свою вартість, будуючи процес прийняття управлінських рішень на ключових факторах вартості. Іншими словами, таке управління є безупинною реорганізацією, що інтегрує процес, спрямований на якісне поліпшення стратегічних і оперативних рішень на всіх рівнях організації за рахунок концентрації загальних умов на ключових факторах вартості. Поряд із загальними факторами вартості (ріст обсягу продажів, прибуток від основної діяльності, оборотність капіталу) до ключових факторів вартості, як правило, відносять параметри (наприклад, управлінське охоплення, частка зайнятості, податкова ставка заробітної плати і т.п.), що у результаті навіть незначних змін істотно позначаються на вартості.

Будучи невеликою частиною всієї бізнесу-системи, ключові фактори вартості піддаються виміру з місяця на місяць і знаходяться під прямим контролем керівників виробничих відділень.

По-шосте, управління інформацією, яка переважно використовується для контролю і не призначена для вільного поширення усередині компанії й інших зацікавлених організацій. Метою збору інформації є підготовка стратегічних рішень верхніми поверхами корпорації. Інформаційним технологіям належить скоріше операційна роль, оскільки в процесі збору й обробки стратегічної інформації беруть участь порівняно деякі. У міру того як при децентралізації інформаційного процесу компанії починають використовувати електронні мережі для обміну інформацією між менеджерами, інформаційні технології можуть знайти стратегічну роль.

Інформаційна технологія сама по собі не дає конкурентних переваг. Її потрібно використовувати для підтримки стратегії конкуренції. Для інформаційних систем управління конкуренцією головне - не інформаційна технологія, а формула конкуренції, ключові для неї фактори успіху і додані їй інформаційні науки. Інформаційні науки збирають і обробляють інформацію, важливу для ключового фактора успіху.

До основних видів міжнародного менеджменту також відносять: управління матеріально-технічним постачанням і збутом готової продукції, управління персоналом (соціальне управління), керування екаунтінгом (процес збору, обробки й аналізу даних про роботу організації).

Сутність міжнародного менеджменту виявляється в його функціях, тобто в сукупності задач, які він покликаний вирішувати.

Управлінська діяльність - це сполучення різних функцій (видів діяльності), кожна з який спрямована на рішення специфічних, різноманітних і складних проблем взаємодії між окремими підрозділами компанії.

Зміст кожної функції управління визначається специфікою задач, що зважуються в рамках функції. Тому складність виробництва і його задач визначає всю складність управління і його функцій.

В умовах міжнародної компанії функції розширилися, ускладнилися і диференціювалися в зв'язку з ростом масштабів господарської діяльності, диверсифікованістю й інтернаціоналізацією виробництва. Управлінські функції виконуються в міжнародних компаніях спеціальним апаратом, що складається з взаємодіючих між собою підрозділів. За кожним з них закріплюються свої специфічні функції. Їхнє виконання зв'язане з рішенням конкретних задач, що входять у сферу діяльності відповідного органу управління. А це вимагає застосування визначених, методів і засобів.

Головною функцією міжнародного менеджменту є стратегічне планування, потреба якого випливає з величезних масштабів усуспільнення виробництва. По своїй суті процес стратегічного планування є основою функціонування всіх управлінських функцій, тому що забезпечує чіткий спосіб оцінки мети корпорації й основу для управління членами організації. Його задача - забезпечити нововведення і зміни в корпорації, використовуючи чотири основних види управлінської діяльності: розподіл ресурсів, адаптацію до зовнішнього середовища, внутрішню координацію й організаційне стратегічне передбачення.

У сучасних умовах ця функція доповнюється функцією маркетингу, що дозволяє значно розширити обрії планування. Ефективність стратегічного планування можлива лише при обліку внутрішніх сильних і слабких сторін організації. У розпорядженні організації є чотири стратегічні альтернативи - обмежений ріст, ріст, скорочення і сполучення цих варіантів. Керівництво корпорації вибирає стратегію після того, як проведе аналіз зовнішніх можливостей і небезпек, внутрішніх сильних і слабких сторін і оцінить усі свої альтернативи і варіанти.