інноваційна активність

      Підсумовуючи  та оцінюючи комплекс факторів, що впливають  на формування та розвиток України, можна  стверджувати, що найбільш впливовими серед них є економіко-технологічні, які становлять основу для розширення можливостей більш ефективного виробництва на вітчизняних підприємствах.

      Поряд з розглянутими вище чинниками особливого значення набувають такі фактори, як рівень збалансованості ринку, конкурентна  боротьба, особливо між вітчизняними та іноземними виробниками, особливості ціноутворення. В умовах загострення фінансово-економічних проблем останніх років ці питання потребують подальшого вивчення.

Таблиця 4

ОСНОВНІ ЧИННИКИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ  НА ІННОВАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

      Найголовнішими факторами, що мають бути основою інноваційного розвитку, повинні стати:

      - створення фінансово-промислових  груп, зокрема транснаціональних,  а також холдингових компаній, науково-технічних центрів, технополісів  і технопарків, лізінгових фірм ( у перспективі вони повинні стати стрижнем інноваційного процесу);

      - проведення ефективної податкової  політики, що забезпечать тісний  зв'язок доходів підприємств з  кінцевими результатами їх діяльності  в сфері НТП, що передбачає  надання підприємствам пільг  при створенні і освоєнні на виробництві прогресивних технологій і нових видів продукції, що розробляються в рамках відповідних науково-технічних програм державного рівня, а також основаних на відкриттях, винаходах та ін. патентно-правових рішеннях;

      - розроблення інноваційної політики, яка представляє собою сукупність принципів і заходів, що забезпечать створення сприятливого інноваційного клімату у державі. Вона повинна об'єднати загальними завданнями науку, техніку, виробництво, споживання, фінансову систему, освіту і повинна бути орієнтована на використання інтелектуальних ресурсів, розвиток високотехнологічних виробництв та пріоритетів економіки;

      - поширення практики надання інноваційним  підприємствам середньострокових  кредитів зі знижкою кредитної  ставки;

      -   збільшення витрат на підготовку фахівців високого класу, тренінги, курси;

      -   мотивація працівників до інноваційної  діяльності, зменшення міграції  науковців, зупинення так званого  процесу «відтік умів»;

      - врахування зарубіжного досвіду,  який свідчить, що періоди уповільнення економічного зростання у державах не знижують, а навпаки збільшують витрати на науку і технологічне переоснащення виробництва. Особлива увага повинна приділятися підготовці кадрів, орієнтованих на інноваційну діяльність.