Контрольна робота по "Стратегічний менеджмент навчального закладу"

     Керівництво та делегування [2] повноважень – синоніми. Питання делегування повноважень та відповідальності в організаціях є ключовим інструментом ефективності управління.

     Підсумовуючи, слід підкреслити, що керівник – це особистість, яку наділено [3] правом прийняття рішень та який виступає єдиноначальником в межах повноважень, які йому надаються. Реальний вплив керівника на діяльність колективу ґрунтується не лише на його офіційних повноваженнях, а й на особистому авторитеті, тобто, мають місце дві складові: формальний керівник та неформальний лідер. Оптимальним є тип керівника з високим офіційним, професійним та особистим статусом. Керуючий як керівник на основі наданих йому повноважень розподіляє обов’язки, здійснює контроль, облік, заохочення, покарання. Керуючий як лідер впливає на членів групи шляхом особистого авторитету, морально-психологічної дії, прояву ініціативи, енергії, привабливих особистих якостей. Якщо гарний керівник сприймається як «мозок групи», то лідер – як «серце групи». Керівник – лідер має об’єднувати в собі ці якості.

     В умовах сьогодення керівник насамперед має бути стратегом – здатним передбачати кінцевий результат діяльності, звідси – визначати цілі діяльності та шляхи досягнення цілей. Тому, характерним для керівника має бути стратегічне мислення: [7] цілеспрямованість і перспективність; наукова орієнтація; здатність до генерування ідей та ризику; творчий потенціал; здатність впливати на підлеглих за допомогою переконання, показу перспективи особистого та професійного росту, матеріального забезпечення; ініціативність і внутрішня свобода, прагнення до досягнення кінцевого результату; реалістичний погляд на ситуацію, здоровий глузд і конструктивність, системність і масштабність, сприйняття обставин, відкритість для нової інформації та знань, самостійність і гнучкість.

     Метою управління [6] є – у найширшому плані – створення необхідних умов для реалізації мети організації. Конкретна мета – як мінімум – забезпечення оптимального функціонування організації; як максимум забезпечення її розвитку. Успіх будь-якої організації залежить на 80% від якості управління нею. Успіх управління залежить від реалізації концептуальних основ керівництва. Можна виділити три основні концепції керівництва:

• Процесний підхід – управління як безперервна серія взаємопов’язаних функцій.
• Системний підхід – управління ґрунтується на теорії систем.
• Ситуаційне управління – концентрується на тому, що ефективність методів управління зумовлюється конкретними ситуаціями.

     Починаючи від найперших згадувань про управління як діяльність та науку відокремлювали такий від діяльності управління як організовування [6] – функцію управління, сутність якої полягає у визначенні місця і ролі кожного члена колективу в досягненні поставленої мети. Мета і завдання організовування:

     а) створення структури організації, яка дає можливість персоналу  працювати для досягнення спільних цілей та завдань;

     б) розподіл робіт між членами організації, групами,

       підсистемами та координація  їхніх дій;

     встановлення  зв’язків серед людей, задач і видів діяльності;

     реалізація  окреслених планів, досягнення цілей.

     Основною  на сучасному розвитку управління є  інноваційна стратегія. За О.М.Петровим [6], її мета – підвищувати або підтримувати конкурентний статус організації.  

      ВИСНОВКИ 

     Посада  заступника директора школи з  навчально – виховної роботи має за мету створення умов –для координації – через спільну управлінську діяльність з директором, радою, методичною радою, педагогічним колективом та психологом, прийняття делегування повноважень – та , в свою чергу, делегування повноважень на всі ланки роботи школи – та контроль, аналіз, діагностування щодо методичної діяльності школи, організації навчально-виховного процесу (як головна складова частина внутрішньо шкільного управління) – є система цілеспрямованих впливів на педагогічний колектив і учнів шляхом науково обґрунтованого планування, організації і контролю їх діяльності.

     Технологія  внутрішньо шкільного управління [9]– система функціонування людських, матеріальних, інформаційних та інших компонентів, які служать для реалізації в школі функції управління. Вона побудована на науковій основі, запрограмована в часі і в просторі і приводити до намічених цілей.

• Вертикаль структури управління: директор – адміністрація – вчителі – учні. Кожний верхній поверх для нижніх – суб’єкт.

           Визначні властивості  ВУ:

• «безпосереднє володарство» людського фактору: люди – головний ресурс і головний суб’єкт діяльності;
• Дитяча середа, доросло-дитячий характер колективу;
• Наявність особливо великої множини «клієнтів» та «замовників» (особистість, сім’я, суспільство, держава) з суперечливими і не завжди ясними вимогами в школі;
• Складність виміру і оцінки трудового вкладу кожної людини, підрозділів і підсистем школи в загальні результати;
• Неможливість розвитку організації методом нарощування об’ємів продукції, яку випускають, необхідність якісного характеру змін.
• ФУНКЦІЇ внутрішньо шкільного управління:
• Втілення освітньої політики, виконання Закону «Про освіту», «Про загальну середню освіту»
• Мотиваційно-цільові:аналіз стану, ціле покладання, планування, прийняття рішень;
• Процесуальні: організація НВП на досягнення запланованого результату; регулювання та корегування педагогічного процесу, діяльності, спілкування та відносин членів колективу;
• Контрольні: оцінювання, контроль, моніторинг, експертиза, діагностика, аналіз і рефлексія результатів;
• Інформаційне забезпечення, організація комунікацій, координація взаємодій по горизонталі та вертикалі;
• Формування педагогічних колективів, кадрова політика;
• Узагальнення передового досвіду, розвиток інноваційної діяльності, втілення нового;
• Використання різноманітних ресурсів, резервів.
• ПЕДАГОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ - включає як діяльнісна система до себе структурно-функціональні компоненти та системно утворюючі фактори: мету діяльності (спланований, очікуваний результат), суб’єкт діяльності (директор, заступники, вчителі, учні), об’єкт діяльності (він же другий суб’єкт) – виконавець розпоряджень керівника), зміст діяльності (навчальна, управлінська та інша інформація), способи діяльності (методи та стиль взаємодії вчителя з учнями, керівника з вчителем і учнями тощо).

     Сучасні теорії стратегічного управління вимагають  управління в системі – враховуючи спільну діяльність кожної підсистеми організації, делегування повноважень, цілепокладання з передбаченням майбутнього результату ( враховуючи SWOT – аналіз з порівнянням бажаного результату та можливостей з обмеженнями та ризиком) та визначення спільної стратегії досягнення мети . В сучасних умовах ринкової економіки, інформаційних технологій, соціальних відносин – які постійно змінюються - управління має бути компетентним, гнучким, здатним до будь – яких змін, орієнтованим на особистість.

     Управлінська  діяльність заступника директора з  НВР – це цілісна система взаємопов’язаних мір, дій та заходів, які спрямовано на створення умов для організації всебічного підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного вчителя, на розвиток та підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу школи, передбаченим результатом якого є організація співпраці вчителів , учнів, батьків, психолога, що спрямована на удосконалення навчально-виховного процесу , тобто, створення умов для забезпечення учнів компетентностями через особистісно-орієнтоване навчання, що в свою чергу передбачає використання інтерактивних форм та методів, формування, розвиток допрофільних та реалізацію профільних інтересів учнів.

     Питання розвитку сучасного навчального  закладу цілком пов’язано з тим, що навчальний заклад в системі освіти є – як підсистема – власно система  – як спільне ціле роботи взаємопов’язаних її ланок – підсистем – управління та психолога – педагогічного колективу – учнів – батьків – в оточуючому соціумі, враховуючі й всі його складові.

     Метою інноваційної стратегії сучасного  управління – враховуючи генерування, прийняття й реалізацію управлінських рішень – є не лише підтримка конкурентного статусу організації ( для керівника навчального закладу – саме навчального закладу) – а підвищення цього статусу – тобто, працювати в режимі постійного розвитку – переходу від минулого якісного стану до нового. Отже, посада сучасного заступника директора вимагає здатності до стратегії, передбачення та проектування.  

      Список використаної літератури 

1. Дмитренко П.А. «Стратегический менеджмент в системе образования» Київ, МАУП, 1999 – 174 с. : с.12
2. Мильнер Б.В. «Теорія организации» Ученик для вузов Москва, «Генфа», 2002 – 477 с.: с.46 – 49, 55,73-74,92-93
3. Бандура А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. : «Психология управления». Харьков, «Фортуна – Пресс», 1998 – 463 с. : с.194-195-200
4. Маслов В.І. «Наукові основи та функції управління загальноосвітніми навчальними закладами: навчальний посібник» Тернопіль, «Астон», 2007- 150с. :с.123-127, 132,136
5. Шамова Т.І., Третьяков П.І., Капустін Н.П. «Управление образовательными системами» Москва, Гуманитарный издательский центр «Владос», 2002- 319с. :с.33-46
6. Мармаза О.І. «Менеджмент в освіті: Дорожня карта керівника» Харків, «Основа», 2007 – 446с.: с.64,86,169,173-174,335, 388-389,339-340
7. Даниленко Л., Карамушка Л. «Освітній менеджмент. Навчальний посібник для викладачів інститутів післядипломної освіти, керівників навчальних закладів, слухачів курсів підвищення кваліфікації» Київ, «Шкільний світ», 2003 – 319 с. : с.35,37,61.
8. Гриньова М., Штепа О. «Модель менеджера освіти» : «Підручник для директора», № 7-8, 2003р., Київ, «Плеяди» : с. 29-33
9. Селевко Г.К. , Третьяков П.І. «Школа: управління за результатами. Практика педагогічного менеджменту». Москва, «Нова школа» 2001