Державне та регіональне управління

Критерії місцевого самоврядування:

1) правова оформленість, наявність  постійної правової основи діяльності, яка дає можливість і гарантує реалізацію права населення на місцеве самоврядування. Система місцевого самоврядування, компетенція його органів, межі його здійснення в Україні визначаються законодавчо, а правовою основою діяльності постають: українське законодавство – Конституція України, закони України: 15 липня 1997 р. № 452 «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування», від 9 квітня 1999 р. № 586-XІV «Про місцеве самоврядування в Україні», від 7 червня 2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», від 15 січня 1999 р. № 401-XІV «Про столицю України – місто-герой Київ» та ін.; Міжнародні правові акти «Всесвітня декларація місцевого самоврядування», «Європейська декларація прав міст», прийнята Постійною конференцією місцевих і регіональних органів влади Ради Європи 18 березня 1992 р., «Європейська хартія міст», прийнята 17-19 березня 1992 р. у Страсбурзі, «Хартія Конгресу місцевих і регіональних влад Європи», ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи 14 січня 1994 р.; локальне законодавство – статути територіальних громад, регламенти місцевих рад, положення про символіку територіальної громади та інші акти, які ухвалюються органами і посадовими особами місцевого самоврядування;

2) наявність власних ресурсів, матеріально-фінансової  основи у вигляді місцевого бюджету, комунальної власності, чіткого розмежування державної й комунальної власності. Умовою існування місцевого само­вря­ду­вання є також узгодження місцевих інтересів із регіональними і загально­дер­жав­ними. Цей баланс в Україні забезпечується законодавчим закріплен­ням кола місцевих питань, поєднанням власних і делегованих повноважень, координаційною діяльністю обласних і районних рад, поєднанням у системі місцевого самоврядування безпосередньої та представницької демократії;

3) наявність кваліфікованих кадрів, які можуть професійно реалізовувати функції управління, тобто муніципальної служби, що отримала останнім часом досить детальне законодавче врегулювання.

У цілому ОМС виконують власні та делеговані повноваження. Власні повноваження місцевого самоврядування – це ті права і обов’язки, які визнає за суб’єктами місцевого самоврядування держава і які забезпечують само­стійне вирішення населенням питань місцевого значення. Делеговані повноваження місцевого самоврядування – це повноваження органів виконавчої влади, надані ОМС з одночасною передачею необхідних матеріальних і фінансових ресурсів, реалізація яких підконтрольна органам державної виконавчої влади.

Першим рівнем місцевого самоврядування є територіальна громада, яка  поєднує в собі одночасно як функції низової адміністративно-територіальної одиниці, так і функції носія місцевого самоврядування, інституту місцевої влади. Вона виконує важливі суспільні функції з метою задоволення колективних потреб і захисту законних прав та інтересів громадян.

Другий рівень складають ОМС  – сільські, селищні, міські, районні  у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи, а також  районні й обласні ради та сільський, селищний, міський голова.

До третього рівня належать органи самоорганізації населення.

Територіальні громади сіл, селищ  і міст можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної  власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи й служби.

Від імені та в інтересах  територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Обласні та районні  ради затверджують програми соціально-економічного й культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні й обласні бюджети, які формуються з коштів Державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів і з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних про­грам, та контролюють їх виконання; розв’язують інші пита­ння, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 Конституції органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. В такому разі держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету.

У свою чергу місцеві ради (обласні та районні) можуть делегувати частину своїх повноважень відповідно обласним та районним державним адміністраціям і контролювати реалізацію цих повноважень.

Враховуючи той факт, що відповідно до діючого законодавства  районні та обласні ради не мають власних виконавчих органів, делегування ними виконавчих повноважень відповідним обласним і районним державним адміністраціям є заходом вимушеним та в умовах сьогодення безальтернативним. Зазначений недолік має бути усунутий шляхом внесення змін до Основного Закону шляхом розмежування повноважень місцевих державних і самоврядних органів. Обласні та районні ради мають отримати право формувати власні виконавчі органи.

ОМС у межах повноважень, визначених законом, ухвалюють рішення, обов’язкові до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).

Все це дозволяє вважати, що ОМС мають  риси, які наближають їх до органів  виконавчої влади, з якими вони тісно  взаємодіють під час вирішення  питань місцевого значення.

З питань здійснення повноважень органів виконавчої влади ОМС підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. Правові акти ОМС, прийняті з порушенням Конституції та законодавства України, можуть бути зупинені до розв’язання питання про їх законність у судовому порядку. Шкода, завдана в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності ОМС, відшкодовується ними в повному обсязі за рахунок власних коштів.

Місцеві ради підконтрольні  також Верховній Раді України, територіальним громадам. Відповідно до Закону України  від 9 квітня 1999 р. № 586-XІV «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження місцевої ради можуть бути достроково припинені за рішенням місцевого референдуму в разі, якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції та інших законів України, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень відповідно до закону, а також якщо сесії ради не проводять без поважних причин у встановлені законом строки або рада не вирішує питань, віднесених до її відання.

У сільських радах, що представляють територіальні громади, які нараховують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчі комітети можуть не створювати. У цих випадках виконавчо-розпорядчі функції (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює голова ради одноособово.

Виконавчий комітет  ради попередньо розглядає проекти  місцевих програм соціального, економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого  бюджету, проекти рішень, які виносяться на розгляд відповідної ради; координує діяльність відділів, управлінь та інших вико­нав­чих органів ради, підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб. Виконавчий комітет здійснює також окремі повноваження, делеговані йому державою.

Перераховані повноваження належать до загальних повноважень  виконавчого комітету. Крім них він  має широке коло спеціальних повноважень  в окремих напрямках своєї  діяльності – в галузі планування й обліку, бюджету та фінансів, управління комунальною власністю, розвитку місцевого господарства, охорони навколишнього природного середовища, будівництва, житлового господарства, транспорту, зв’язку, соціального обслуговування тощо. Так, виконавчий комітет розробляє й подає на затвердження Ради бюджет і звіт про його виконання; забезпечує виконання затверджених Радою планів приватизації об’єктів комунальної власності; припиняє або обмежує господарську діяльність підприємств (об’єднань), організацій і установ різних форм власності в разі порушення ними законодавства про охорону природного середовища; організовує місцеві ринки, сприяє розвиткові всіх форм торгівлі; управляє підприємствами й організаціями транспорту та зв’язку, що належать до комунальної власності; реєструє право власності, право користування землею, підприємства, організації та установи, громадські формування; звертається до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших ОМС тощо.

Значними повноваженнями чинне законодавство наділяє  голів сіл, селищ і міст. Їх обирає відповідна територіальна громада строком на чотири роки. Вони очолюють раду та її виконавчий комітет, є головною посадовою особою територіальної громади з представницьким мандатом.

Сільський, селищний, міський  голова забезпечує здійснення наданих  законом повноважень органів виконавчої вла­ди на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів органів виконавчої влади; організовує роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, призначає на посаду та звільняє з посади керівників відділів, управлінь та інших структурних підрозділів ради, підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності та відповідних територіальних громад; скликає загальні збори громадян за місцем проживання; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з іншими державними й недержавними органами; звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших ОМС, місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законо­давства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; веде особистий прийом громадян тощо.

Рада в межах своїх  повноважень ухвалює нормативні та інші акти у формі рішень. Акти такої форми ухвалюють і виконавчі  комітети Ради. Рішення Ради ухвалюють  на її пленарному засіданні після обговорення більшістю голосів депутатів від загального складу Ради (крім деяких випадків, передбачених чинним законодавством). Рішення Ради нормативно-правового характеру набувають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо Радою не встановлено пізніший строк уведення цих рішень у дію.

Рішення виконавчого  комітету ухвалюють на його засіданні  більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету й підписують сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті Ради.

Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної рад у межах своїх повноважень видає розпорядження. Акти органів і посадових осіб міс­це­вого самоврядування доводять до відома населення.

До складу сільської, селищної, міської рад входять  депутати, яких обирають жителі села, селища, міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки (ст. 141 Конституції України).

Сільські, селищні, міські ради та ради районів міста мають  свої виконавчі органи – виконавчі комітети. Виконавчий комітет є юридичною особою. Його утворює Рада на строк своїх повноважень у складі голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів Ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської рад за посадою входить також секретар відповідної Ради. Кількісний і персональний склад виконавчого комітету визначає відповідна Рада за поданням її голови. Структурними підрозділами виконкому є відділи й управління.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Особливості  правового статусу районних та  обласних рад.

 

Районні та обласні ради — це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Районні та обласні ради складаються з депутатів, які обираються населенням відповідної території на основі загального, рів­ного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Районна, обласна рада вважається правомочною за умови  обрання не менше ніж двох третин депутатів від загального складу ради та обирається строком на чотири роки.

Президія (колегія) ради є дорадчим органом ради, який попередньо готує узгоджені пропозиції та рекомендації з питань, що їх передбачається внести на розгляд ради, та може приймати рішення, які мають дорадчий характер.

Виконавчий апарат ради утворюється відповідною радою, ним здійснюється організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє здійсненню відповідною радою взаємодії та зв’язків із територіальними громадами, місцевими органами виконавчої влади, органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Структура й чисельність, витрати на утримання виконавчого апарату ради встановлюються радою за поданням її голови. Очолює апарат голова ради.

Стаття 34 Закону України  «Про місцеві державні адміністрації» регламентує, що делегування районними, обласними радами повноважень місцевим державним адміністраціям супроводжується  передачею фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення. Місцеві державні адміністрації є підзвітними та підконтрольними відповідним радам у частині делегованих повноважень.