Складська логістика

    Першим  етапом еволюції, часом виникнення і кристалізації теорії логістики  був період 1956-1965 рр. Поява теорії логістики саме в, цей час зумовлена  двома причинами: по-перше — трансформацією економічного клімату, що почалась із середини 50-х років XX ст. Зростання  продуктивності праці, загострення  конкуренції об'єктивно сприяли  зародженню тенденції до зниження прибутку та стимулювали пошук резервів зменшення  собівартості товарів; по-друге —  постіндустріальною революцією, яка  зумовила модернізацію технологій і  масове поширення комп'ютерів. Наявність  великої кількості ефективної, доступної  комп'ютерної техніки нового покоління  забезпечувала можливість зменшити логістичні витрати.

    Формування  теорії логістики здійснювалося  шляхом поступового синтезу чотирьох концепцій:

• аналізу загальних витрат;
• системного підходу;
• покращення сервісу;
• уваги до каналів фізичного розподілу.

    У розвинених країнах внаслідок енергетичної кризи концепція логістики сформувалася наприкінці 1970-х років як розвиток ідей системного підходу до організації  управління. У країнах Західної Європи майже 93 % часу виробництва товару припадає на проходження його каналами матеріально-технічного забезпечення (доставка сировини, транспортування  готової продукції і головним чином зберігання). Власне виробництво  займає лише 2% сумарного часу, а транспортування  — 5 %. Очевидно, що резерви треба  шукати серед цих 93 %. Крім того, у  західноєвропейських країнах витрати  на всі види діяльності, пов'язаної з матеріально-технічним забезпеченням, становлять близько 13 % вартості валового національного продукту. Структура  цих витрат така: на транспортування  припадає 41 % зазначених витрат, на зберігання товару — 21 %, на матеріальні запаси — 23 %, на адміністративні витрати  — 15 %. Пошук шляхів скорочення витрат відбувається у напрямі вдосконалення  управління постачанням, збутом та зберіганням  товарів,покращання маркетингової  діяльності, поглиблення взаємодії  постачальників, споживачів та посередників, удосконалення технології руху матеріальних потоків і т. ін.

    В основі скорочення витрат – відмова  від мінімізації витрат окремих  напрямів діяльності фірм (зберігання запасів, збуту, постачання, транспортування  і т. п.), тому що вона дає лише обмежену економію і сприяє приховуванню неефективних сфер цієї діяльності. У 60-70-х роках XX ст., як економічний критерій логістики, був прийнятий мінімум сумарних витрат на усі логістичні операції. Такий підхід давав змогу досягти  раціонального співвідношення витрат та прибутків шляхом пошуку економічних  компромісів між усіма структурними підрозділами фірм на стратегічному, організаційному  та оперативному рівнях. У стратегічному  напрямі вирішується така проблема, як вибір постачальника і системи  розподілу. Наступний рівень — рішення  та способи організації виробництва  і ринку, включаючи можливості відправлень  та частоту відвантажень. На оперативному рівні конкретизуються та деталізуються  організаційні заходи, наприклад  вибір маршруту та виду транспорту залежно від розміру партій вантажу, та виконуються інші аналогічні завдання. На кожному із зазначених рівнів спеціалісти  в галузі логістики, займаючи центристську позицію, намагаються збалансувати витрати, запаси матеріальних ресурсів і якість обслуговування. Шляхом збільшення витрат на одні операції задля більшого зниження витрат на інші досягалися мінімальні витрати на всю логістичну систему. Характерним прикладом цього  є зростання витрат на транспортування  та суттєве зниження витрат на управління запасами та складування.

    В кінці 70-х років XX ст., у завершальний період класичної логістики, відбулися  зміни в її концепції. Якщо раніше акцент робився на компромісах між  функціями логістики однієї фірми, то надалі почали виділятися компроміси між фірмами

    На  початку 80-х років XX ст. розпочався новий  період розвитку логістики, що називається  періодом неологістики, чи логістики  другого покоління. Новий підхід на основі всього підприємства полягав  утому, що логістичні системи мали створюватися та керуватися з максимальною ефективністю діяльності всієї фірми, а не тільки системи логістики. Тому велику увагу  почали приділяти між функціональним компромісам.

    Під впливом логістики транспортна  політика ряду західних країн зазнала  ліберальних змін і перш за все  стосовно автомобільного та повітряного  транспорту, як найбільш пристосованих  до перевезення вантажів дрібними пар  ля ми, що дає можливість скоротити  запаси матеріальних ресурсів і підвищити  швидкість їх обороту. Перехід від  жорсткого державного контролю до дерегулювання  транспорту проявився у знятті регламентації  з тарифів і напрямів капітальних  вкладень, усуненні ліміту кількості  автотранспортних та авіакомпаній, ліквідації ряду ліцензій, що обмежували комерційну та експлуатаційну діяльність перевізників.